Провадження № 11-кп/803/3378/25 Справа № 175/4158/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024041440000153 за апеляційної скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого автослюсарем ТОВ «Автокомплект», маючого не повну загальну середню освіту, не одруженого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Крім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
За встановлених судом обставин та викладених у вироку 28 лютого 2024 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_7 , діючи з корисливими намірами, з умислом, спрямованим на напад з метою заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, знаходячись у магазині ФОП « ОСОБА_9 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , дістав з-під своєї куртки предмет, що зовні схожий на пістолет, яким є сигнальний пістолет моделі «STALKER-MOD 914-UK» № НОМЕР_1 калібру 9 mm P.A.K., виробництва Туреччини, що до вогнепальної зброї не належить та призначений для подачі звукових сигналів (створення звукового ефекту пострілу) з використанням сигнальних пістолетних патронів калібру 9 mm P.A. (Knall), та висловив потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вимогу віддати наявні у них грошові кошти, при цьому скерував предмет, що зовні схожий на пістолет, у бік потерпілих, тим самим висловив мовчазну погрозу застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, яку останні сприймали реально та побоювалися за власне життя і здоров'я. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, обвинувачений ОСОБА_7 , не реагуючи на повідомлення потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про відсутність у них грошових коштів, вирішив здійснити безпосередній напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, застосовуючи зазначений вище предмет, що зовні схожий на пістолет, спрямував його у бік потерпілого ОСОБА_11 і натиснув на спусковий гачок, проте з причин, які не залежали від його волі, пістолет не працював. У подальшому обвинувачений ОСОБА_7 , діючи з умислом, спрямованим на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану, застосовуючи зазначений вище предмет, що зовні схожий на пістолет, здійснив один постріл у бік потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , після цього був затриманий потерпілими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обгрнутовуючи заявлені вимоги обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, обвинувачений вказує, що суд кваліфікуючи його дії за ч. 4 ст. 87 КК України, не надав належної оцінки дійсним обставинам справи та показам потерпілих, які зазначали, що претензій до нього не мають, будь-якої шкоди їм не заподіяно, а потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 навіть не розуміли чому їх визнали потерпілими, й не сприймали погрози обвинуваченого за реальні, а потерпілий ОСОБА_11 взагалі сприймав все за шутку, й також не відчував страху, тобто з цих показів вбачається, що ніхто з потерпілих не зазнав нападу, та будь яких погроз з його сторони не сприймали реально. При цьому, на переконання обвинуваченого, суд вказаним показам належної оцінки не надав та допустив самостійне тлумачення їх показів в частині сприйняття ними погроз зі сторони обвинуваченого.
Не зрозуміло обвинуваченому і чому не було залучено до провадження в якості потерпілого ОСОБА_14 , який також був присутнім на місці події .
При цьому, обвинувачений вказує і на неконкретнійсть визнаного судом доведеним обвинувачення, через те, що є для нього є незрозумілим визнано його у вчиненні нападу на потерпілих з метою заволодіння їх майном, в умова воєнного стану, із застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, чи у вимаганні, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.
Крім того, обвинувачений вважає, що з огляду на надані потерпілими покази та обставини провадження, в його діях був наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, з огляду на те, що його поведінка свідчила про те, що у його свідомості мало місце переконання про домінування над присутніми та можливість здійснення саме такої поведінки всупереч вимогам встановлених в суспільстві норм толерантності, поваги один до одного, а відсутність особистого мотиву посягання на потерпілих свідчить про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення проти життя та здоров'я.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченого та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважала вирок суду законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Потерпілі, належним чином повідомлені про час, дату та місце апеляційного перегляду, до зали суду не з'явилися.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищезазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України є законним і обґрунтованим та з ним погоджується апеляційний суд з огляду на таке.
Такий висновок зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та перевіреними під час апеляційного розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Такі висновки зроблені судом першої інстанції та знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, на підставі показів самого обвинуваченого, який не заперечував того факту, що він зайшов до кафе, дістав сигнальний пістолет, та сказав присутнім «Гроші на підлогу», потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які підтвердили ті обставини, що обвинувачений зайшов до кафе і сказав усім присутнім «Гроші на підлогу», при цьому, вони зазначали, що бачили в обвинуваченого в руках пістолет та чули постріли. При цьому, потерпілі вказували про те, що вони знаходилися в різному положенні відносно місця розташування обвинуваченого, й дехто не бачив в обвинуваченого пістолет, але чув постріли, дехто не бачив звідки обвинувачений дістав пістолет, а дехто бачив як обвинувачений зайшов до приміщення кафе, дістав пістолет та вимагав гроші, при цьому, не всі відразу сприйняли вимогу останнього та не відразу зрозуміли, що відбувається.
Крім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується і безпосередньо дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме фактичними даними, зафіксованими в протоколі огляду місця події від 28 лютого 2024 року з додатками до нього, протоколі огляду відео від 28 лютого 2024 року з додатками до нього, висновком судової експертизи зброї № СЕ-19/104-24/9634-БЛ від 06 березня 2024 року, та речовими доказами: сигнальним пістолетом «STALKER-MOD 914-UK» № НОМЕР_1 калібру 9 мм P.A.K.; сигнальними пістолетними патронами калібру 9 мм P.A. Knall; стріляною гільзою сигнального пістолетного патрона калібру 9 мм P.A. Knall; змивами; курткою темно-синього кольору, шапкою темно-синього кольору; шкіряною кобурою.
Відтак, суд першої інстанції, дослідивши зазначені докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов до переконливого та обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 187 КК України та з такими висновками погоджується також і апеляційний суд. Будь-яких порушень, які б свідчили про неповноту судового розгляду апеляційним судом не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про те, що показання допитаних судом першої інстанції потерпілих, зазначені у вироку, не відповідають показанням, які вони надавали в судовому засіданні, то вони є необґрунтованими, з огляду на таке.
Апеляційний суд перевіривши матеріали кримінального провадження, зокрема шляхом прослуховування технічних записів судових засідань, в ході яких було допитано потерпілих, встановив, що їх показання викладено в оскарженому судовому рішенні з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження за приписами ст. 91 КПК України.
Водночас положеннями КПК України не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку.
Аналогічних висновків дійшов і ККС ВС у своїх постановах від 14 грудня 2022 року (справа № 754/10882/17, провадження № 51-1223 км 22) та від 01 грудня 2021 року (справа № 303/6992/19, провадження № 51-4833км20).
Що стосується доводів обвинуваченого свідок ОСОБА_14 також був присутнім на місці події, й його безпідставно не було визнано потерпілим, то колегія суддів зазначає що положеннями ст. 55 КПК України, визначено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Як видно з оскаржуваного вироку свідок ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не визнання вказаного свідка потерпілим не впливає на обсяг пред'явленого обвинувачення та доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи через протиріччя у показах потерпілих щодо обставин подій, які мали місце 28.02.2024, колегія суддів зазначає, що усі безпосередньо допитані в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілі повідомили суд про те, що бачили у обвинуваченого предмет схожий на пістолет, чули вимогу останнього, який вимагав гроші та/або чули здійснення пострілів обвинуваченим, що узгоджується з даними зафіксованими на відеозаписі з камери відеоспостереження, розташованої у приміщенні магазину за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 52.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 187 КК України, та необхідність кваліфікації його дій за ст. 296 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
За своєю юридичною природою кваліфікація кримінальних правопорушень завжди є похідною від змісту встановлених судом фактичних обставин, доведених кримінальними процесуальними засобами, є процесом і його результатом щодо встановлення точної відповідності між фактичними ознаками вчиненого діяння і ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
Відповідальність за ст. 296 КК України настає за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. При цьому неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 187 КК України, характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.
Виходячи з матеріалів провадження, фактичних обставин справи, встановлених судом, а також показів обвинуваченого та послідовних показань потерпілих, того, що розвиток події відбувся в короткий проміжок часу, при цьому дії обвинуваченого супроводжувалися вимогою обвинуваченого до потерпілих про передачу йому грошових коштів, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом розбійного нападу, що у свою чергу повністю виключає можливість кваліфікації його дій за ст. 296 КК України, а так само і за ст. 189 КК України.
Також є безпідставними і доводи обвинуваченого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині ч. 4 ст. 187 КК України щодо реальності погрози обвинуваченого, оскільки з позиції сторони захисту, погроза останнього в застосуванні насильства до потерпілих не була для них реальною.
Так, відповідно до положень кримінального закону насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.
При цьому, під час вчинення вказаного кримінального правопорушення насильство може бути як фізичним, так і психічним.
Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я або втратою працездатності).
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єктивне сприйняття її потерпілим.
При цьому, для кваліфікації діяння за ст. 187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я, до виконання.
Як видно з матеріалів провадження, у тому числі і з показань потерпілих демонстрування ОСОБА_7 предмету, схожого на пістолет, потерпілий ОСОБА_12 відразу дійсно не сприймав погрозу обвинуваченого реально, оскільки він сидів спиною до обвинуваченого і не бачив, що відбувається, однак після пострілу він побіг до обвинуваченого, в силу обстановки в якій було вчинено злочин, він не відразу зрозумів, що йому загрожувала небезпека, а потерпілий ОСОБА_11 спочатку подумав, що це якийсь жарт, але обвинувачений направив пістолет на ОСОБА_14 , а потім на нього і ОСОБА_13 , після чого він злякався за своє життя, потерпілий ОСОБА_10 , також пояснював, що в силу того, що він був в стані алкогольного сп'яніння, він не розумів того, що відбувається, однак бачив пістолет у обвинуваченого та чув постріли, потерпіла ОСОБА_13 , вказувала, що вона сильно злякалася, подумала, що це справжній пістолет і цей постріл міг бути в неї. При цьому, всі потерпілі зазначали, про те, що вказані події супроводжувалися вимогою обвинуваченого про передачу йому коштів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність погрози обвинуваченого. Водночас, колегія суддів зауважу і на тому, що факт демонстрації обвинуваченим предмета, схожого на пістолет, направлення його в сторону потерпілих, з вимогою про передачу йому грошових коштів, не заперечував і сам обвинувачений.
Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, протиправні дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст.187 КК України кваліфіковані правильно, що належним чином обґрунтовано судом першої інстанції.
В межах цього кримінального провадження, колегією суддів не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанцій про винуватість ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану. ).
Ввказані висновки суду ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
Відтак, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції під час ухвалення вироку не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, апеляційна скарга обвинуваченого не містить.
Призначене обвинуваченому покарання є справедливим, відповідає його меті та загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК України.
Вирок суду першої інстанції відповідає положенням статей 370, 374 КПК України є законним, обґрунтованим та достатньо вмотивованим.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування ухваленого щодо вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, тому подану апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Керуючись ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_15