10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 260/1667/23
адміністративне провадження № К/990/9450/24 ;К/990/10926/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М. В., Желєзного І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (головуючий суддя Скраль Т.В.,) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (головуючий суддя Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т. В., Судова-Хомюк Н.М.)
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року (головуючий суддя Скраль Т.В.,) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (головуючий суддя Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т. В., Судова-Хомюк Н.М.,).
І. Суть спору
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , ВЧ НОМЕР_3 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та невиплати повної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" ( далі - Постанова №168) у розмірі - 100000 грн починаючи з серпня 2022 року по січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях військовослужбовцю Державної прикордонної служби - ОСОБА_1 ,
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість у повному обсязі- додаткової винагороди, які не отримав позивач;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного нарахування та невиплати повної додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168 у розмірі - 100000 грн починаючи з серпня 2022 року по січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях військовослужбовцю Державної прикордонної служби - ОСОБА_1 ,
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість у повному обсязі- додаткової винагороди, які не отримав позивач.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що набув право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн з серпня 2022 року по січень 2023 року, відповідно до Постанови 168, у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, так як фактично виконував бойові завдання. Вважає, що відповідачі не видали наказ, довідки, рапорти щодо донарахування йому додаткової винагороди, чим порушили гарантоване державою право на отримання додаткової винагороди в період військового стану.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Старший сержант ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України від 05 серпня 2022 року № 439-ОС "Про особовий склад", прибув із НОМЕР_5 прикордонного загону та зарахований в оперативне підпорядкування до НОМЕР_4 прикордонного загону, з 05 серпня 2022 року.
03 січня 2023 року відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України № 3-ОС "Про особовий склад", військовослужбовця НОМЕР_5 прикордонного загону, старшого сержанта ОСОБА_1 виключено з оперативного підпорядкування НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України з 03 січня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України № 4-ОС від 04 січня 2023 року "Про особовий склад" старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону. Зазначене відбулося на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.12.2022 № 50-ОС, згідно з яким він прибув для подальшого проходження служби із НОМЕР_5 прикордонного загону ДПС України з 04 січня 2023 року.
Разом з тим, відповідно до наказу Адміністрації ДПС України № 208 АГ від 26 квітня 2022 року "Про фінансове забезпечення окремих органів ДПС України" наказано зарахувати військову частину НОМЕР_3 та військову частину НОМЕР_6 на фінансове забезпечення ( видатки за кодами економічної класифікації видатків 2110, 2120, 2250, 2700) до військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, грошове забезпечення позивачу у спірний період нараховувалось Військовою частиною НОМЕР_1 .
Відповідно до наказів НОМЕР_5 прикордонного загону та розрахункового листа, позивач за період з серпня 2022 року по січень 2023 року отримував винагороду відповідно до постанови №168 в розмірі 30000,00 грн. та 70000,00 грн., зокрема, у серпні 2022 року в сумі 30000 грн, у вересні 2022 року 30 000 грн, у жовтні 2022 року 30000 грн, у листопаді 2022 року 22 000 грн та 51333,33 грн, у грудні 2022 року 30000 грн, у січні 2023 року 20322,58 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати повної додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у розмірі 100 000 грн, починаючи з серпня 2022 року по січень 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168, у розмірі до 70000 грн з 05 серпня по 31 серпня 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 січня 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168, у розмірі до 70000,00 грн з 05 серпня по 31 серпня 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 січня 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови № 168, у розмірі до 70000,00 грн з 05 серпня по 31 серпня 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, з 01 грудня по 04 січня 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови № 168, у розмірі до 70000,00 грн з 05 серпня по 31 серпня 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, з 01 грудня по 04 січня 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови № 168, у розмірі до 70000,00 грн з 04 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 392-АГ) та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 628-АГ) зачіпають соціально-економічні права свободи й законні інтереси військовослужбовців, тому вони підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Ураховуючи відсутність факту їхньої державної реєстрації суд першої інстанції констатував, що такі накази Адміністрації Державної прикордонної служби України не можуть уважатися такими, що набрали чинності у порядку, встановленому законодавством, і не можуть прийматись до виконання та не викликають правових наслідків.
Окрім того, суд першої інстанції встановив, що відповідно до пунктів 1, 2 наказу НОМЕР_4 прикордонного загону №910-АГ від 17 листопада 2022 року "Про облаштування фортифікаційних споруд" продовжено виконання заходів з фортифікаційного облаштування місць розташування та місць несення служби на ділянці відповідальності підрозділів охорони державного кордону НОМЕР_4 прикордонного загону раніше сформованими додатковими (позаштатними) інженерними групами за рахунок приданих військовослужбовців від НОМЕР_5 прикордонного загону до 15 грудня 2022 року. У додатку до наказу по НОМЕР_4 прикордонному загону від 17 листопада 2022 року № 910-АГ особовий склад інженерної групи НОМЕР_5 ПРИКАЗ: впс " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 15., включено старшого сержанта ОСОБА_1 . Водночас, відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (із змінами відповідно до наказу №224 від 17 серпня 2023 року) Краснопільська селищна територіальна громада є зоною бойових дій з 25 травня 2022 року по теперішній час.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач виконує свій конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в тому числі, шляхом безпосередньої участі у бойових діях, у зв'язку з чим піддається постійному ризику для життя і здоров'я.
Поруч з цим суд першої інстанції також зазначив, що недотримання державою в особі органів Держприкордонслужби законодавчо встановленого порядку обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця.
Суд апеляційної інстанції залишаючи в силі рішення суду першої інстанції посилався на те, що порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
Аналізуючи приписи Окремого доручення №912/з/29 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення.
Водночас, аналіз положень наказів №392 та №628 вказує, що обов'язки щодо ведення обліку військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або інших заходах, що передбачені такими наказами, а також документального оформлення виконуваних ними функцій та завдань, в тому числі для підтвердження їх безпосередньої участі у таких діях, покладено безпосередньо на органи Держприкордонслужби, жодними законодавчими нормами, що регулюють порядок виплати додаткової винагороди, не встановлено обов'язку військовослужбовця здійснювати документальне оформлення своєї участі у бойових діях або контролювати правильність ведення такого військовою частиною.
Відтак виплата вказаної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки, відповідно до наказу НОМЕР_4 прикордонного загону у спірні періоди, позивач виконував свій конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в тому числі, шляхом безпосередньої участі у бойових діях, у зв'язку з чим піддається постійному ризику для життя і здоров'я, перебуваючи в зоні бойових дій, він має право на виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВЧ НОМЕР_3 та ВЧ НОМЕР_2 звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ВЧ НОМЕР_3 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ВЧ НОМЕР_2 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 04 грудня 2025 року (у зв'язку з обранням судді Губської О. А. до Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Желєзний І.В.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_3 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови № 168 в частині […а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.…].
Касатор підкреслив, що у цій справі ключовим є питання підтвердження однієї із умов виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а саме порядок підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на що суди попередніх інстанцій, на переконання ВЧ НОМЕР_3 , не звернули увагу.
Також представник ВЧ НОМЕР_3 , зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Постанови № 168, в цілому Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. Наполягає на тому, що позивач не перебував в зоні активних бойових дій, він виконував обов'язки в населеному пункті Сумської області, Сумському районі, Краснопільської селищної територіальної громади яка з 25.05.2022 віднесена до території можливих бойових дій.
До того ж, завдання (фортифікаційне облаштування) які виконував позивач не відповідають заходам передбаченими Постановою 168 та наказами №392-АГ, № 628-АГ, Інструкції 188 при виконанні яких додаткова грошова винагорода збільшується до 100000 грн.
Як зазначає скаржник, суди попередньої інстанції при задоволені позовних вимог не зазначили, які саме документи підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях. Задовольняючи позовні вимоги суди зробили висновки, що для отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою 168 достатньо лише самого перебування позивача у Краснопільській селищній територіальній громаді у період дії воєнного стану.
У свою чергу представник Військової частини НОМЕР_2 також подав касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції зобов'язуючи ВЧ НОМЕР_2 нарахувати додаткову винагороду позивачу, неправильно застосував норму матеріального права, а саме пункт 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом МВС України №558 від 25.06.2018. Вірно встановивши обставини справи, що позивач продовжував перебувати на кадровому обліку та фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_3 , суд прийшов до помилкового висновку про зобов'язання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати додаткову винагороду за період перебування позивача на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_3 .
Представник ВЧ НОМЕР_2 стверджує, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
При цьому сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів), здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
До того ж проходження військової служби позивачем в межах адміністративної ділянки кордону на території Сумської області не є безумовною підставою для отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.
Окрім того, суд апеляційної інстанції переглядаючи оскаржуване рішення застосував до спірних правовідносин порядок і умови виплати додаткової винагороди який передбачений для військовослужбовців Збройних Сил України, який був визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
Проте до спірних правовідносин, це Окреме доручення не може застосовуватись, оскільки як стверджує представник відповідача, сторони спору - це військовослужбовець і військові частини Державної прикордонної служби України, які не входять в структуру Збройних Сил України.
Правом подати відзив на касаційні скарги позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 6, частина перша статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, від 14 січня 2025 року № 26/2025 та від 15 квітня 2025 року № 235/2025 строк дії режиму воєнного стану продовжується.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1146, яка застосовується з 01 вересня 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 392-АГ).
Так, згідно з пунктом 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно з пунктом 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ).
09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ № 628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 628-АГ), який застосовується з 01 грудня 2022 року та в подальшому врегульовував порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, та пунктом 8 якого передбачено, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для їх відкриття, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Натомість, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Прядок і умови виплати додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови №168).
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період з серпня 2022 року до січня 2023 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_3 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови № 168, у розмірі до 70000,00 грн з 05 серпня по 31 серпня 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 січня 2023 року, з 04 січня 2023 року по 31 січня 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Військова частина НОМЕР_2 та Військова частина НОМЕР_3 у касаційних скаргах стверджують про відсутність підстав на спірні виплати у зв'язку з тим, що, перебуваючи у відрядженні позивач не виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) та вказують про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ №168, Переліку № 309, та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах.
Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що після подання відповідачами касаційних скарг та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин указаними документами.
Зважаючи на характер спору та аргументи, викладені скаржниками у касаційних скаргах, колегія суддів повинна насамперед проаналізувати зміст нормативних актів, на які суди попередніх інстанцій спиралися у своїх висновках, сферу їх правового регулювання, та вирішити питання про їх застосовність до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції не застосував накази Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ, уважаючи їх такими, що не набрали чинності через відсутність реєстрації в Мін'юсті. Замість них суд керувався пунктом 1 Постанови № 168, який передбачає три умови для виплати винагороди до 100 000 грн: (1) період дії воєнного стану; (2) безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, (3) перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи оскаржуване рішення застосував до спірних правовідносин порядок і умови виплати додаткової винагороди який передбачений для військовослужбовців Збройних Сил України, який був визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
З уваги на це колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку обґрунтованості доводам касаційної скарги в розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, оскільки цей акт Міністра оборони не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою № 168. У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у спірний період (у цій справі 26.09.2022 по 31.12.2022), дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів.
Необхідно зазначити, що застосування норм права судом - це здійснювана у встановленому процесуальному порядку діяльність, спрямована на індивідуальне регулювання суспільних відносин, яка полягає в індивідуалізації правових норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права (судовому рішенні). Застосуванню норм матеріального права судом передує стадія встановлення фактичних обставин справи.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить передусім від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Усі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
У випадку позивача (його відрядження), згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 в справі № 200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про підтверджувальні документи такої, у таких довідках.
Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168) та підтвердження цих обставин указаними документами.
Оскільки питання застосування пунктів 1, 2-1 Постанови № 168, Переліку № 309, та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах уже вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню їх висновки.
Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугували доводи скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168, частини 1 та 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій "можливих", а не "активних" бойових дій протягом спірного періоду.
З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
Так, пункт 1 Постанови № 168 установлює додаткову надбавку у розмірі: 100000 грн військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Також відповідно до Наказу № 392-АГ додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Тобто, обов'язковою умовою для отримання права на виплату такої додаткової винагороди є участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. До того ж, зазначені норми законодавства передбачають два варіанти вчинення таких дій, а саме: "участь військовослужбовця у бойових діях" та "участь військовослужбовця у відсічі і стримуванні збройної агресії".
За приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Водночас, відсіч і стримування збройної агресії є більш широким поняттям, яке може включати як рішучий опір та протидію збройної агресії, так і недопущення подальшої збройної агресії. При цьому, для відсічі і стримуванні збройної агресії не обов'язковим є факт проведення бойових дій.
Окрім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає, що район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), Сумська область одночасно включає території, які відносяться до територій можливих бойових дій та територій активних бойових дій.
Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що території можливих бойових дій та території активних бойових дій відносяться до спільної категорії - територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, шо для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період перебував в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону.
Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач виконує свій конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в тому числі, шляхом виконання заходів з фортифікаційного облаштування місць розташування та місць несення служби на ділянці відповідальності підрозділів охорони державного кордону НОМЕР_4 прикордонного загону, перебуваючи на території Краснопільської селищної територіальної громади у зв'язку з чим піддається постійному ризику для життя і здоров'я, перебуваючи в зоні бойових дій.
Колегія суддів зазначає, що цей висновок судів попередніх інстанцій є передчасними і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.
В касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_3 стверджує, що завдання (фортифікаційне облаштування) які виконував позивач не відповідають заходам передбаченими Постановою 168 та наказами №392-АГ, № 628-АГ, за виконання яких додаткова грошова винагорода збільшується до 100000 грн.
Окрім того як стверджують скаржники, суди попередньої інстанції при задоволенні позовних вимог не зазначили, які саме документи підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях. Задовольняючи позовні вимоги суди зробили висновки, що для отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою 168 достатньо лише самого перебування позивача у Краснопільській селищній територіальній громаді у період дії воєнного стану.
У матеріалах справи відсутні документи, передбачені пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ, щодо підтвердження участі позивача (у бойових діях і заходах) як то бойовий наказ, журнал бойових дій та рапорти командирів. До того ж для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про підтверджувальні документи такої, у таких довідках.
Також поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, а саме:
чи включений підрозділ, до якого у спірному періоді був відряджений позивач, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 11 Наказу № 392-АГ, пункт 8 Наказу № 628-АГ);
чи залучався позивач, у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
чи свідчать виконувані позивачем завдання про "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії" у розумінні пунктів 2 Наказу № 392-АГ та Наказу № 628-АГ;
чи складалися підрозділом, до якого був відряджений позивач у вказаному періоді, документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах військовослужбовця, відповідно до пунктів 4, 5 Наказу №392-АГ;
чи подавалися рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах;
якими документами підтверджуються викладені обставини.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 , зокрема в листопаді 2022 року отримав додаткову винагороду до 70 000 грн відповідно до Постанови № 168 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Проте як стверджують відповідачі у відзивах, ОСОБА_1 в період з серпня 2022 року до січня 2023 року не приймав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Тобто, якщо позивач, перебуваючи у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні, протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, і у листопаді 2022 року отримав збільшену додаткову винагороду в розмірі 70 000 грн, у такому разі залишається без відповіді питання, які заходи чи бойові завдання виконував ОСОБА_1 протягом серпня - жовтня 2022 року, грудня 2022 року та січня 2023 року.
Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновків як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій, по суті спору у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.
Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Оскільки як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, порушено норми матеріального та процесуального права, викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
Відтак, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_2 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний