Іменем України
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа №990/98/25
адміністративне провадження № П/990/98/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Чиркіна С.М., Тацій Л.В., Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання: Висоцького А.М.,
представників позивача: Гардецького О.С., Бірюкова А.О.,
представника відповідача: Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу №990/98/25
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання нечинними, протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) за наслідками складання 11, 12 вересня 2024 року іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за підсумками іспиту, тобто не склав такий іспит.
16 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада відповідно) надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку, яка відповідно до вимог частини третьої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) мала бути розглянута відповідачем протягом одного місяця, тобто до 16 жовтня 2024 року.
У грудні 2024 року, тобто вже поза межами місячного строку з дня надходження заяви позивача про відставку, Рада зупинила її розгляд на час розгляду дисциплінарної скарги на дії судді ОСОБА_1 , яка надійшла до ВРП 01 квітня 2024 року.
У подальшому, у лютому 2025 року Рада звільнила позивача з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, задовольнивши подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) від 22 жовтня 2024 року про звільнення судді у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді, виявленою за результатами кваліфікаційного оцінювання, яке надійшло 24 жовтня 2024 року. У зв'язку із цим відповідач у березні 2025 року ухвалою залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку.
Позивач звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з проханням визнати нечинними, протиправними та скасувати рішення ВРП про звільнення його з посади судді та ухвали про залишення поданої ним заяви про відставку без розгляду.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, Верховний Суд, вирішуючи цей публічно-правовий спір, надавав відповіді на такі питання:
1) що ВРП зобов'язана була розглянути раніше - заяву про відставку позивача (надійшла 16 вересня 2024 року) чи подання ВККСУ із рекомендацією про звільнення його з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (надійшло 24 жовтня 2024 року)?;
2) чи має Рада повноваження при включенні питання про відставку судді до порядку денного знімати це питання з розгляду і відправляти на доопрацювання?;
3) чи впливають на вирішення спірних у цій справі правовідносин обставини мобілізації позивача у грудні 2024 року до лав Збройних Сил України, а також відсутність у засіданні Ради 18 лютого 2025 року при розгляді питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади його представника - адвоката?
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 до ВРП, у якому позивач просив:
- визнати нечинним, протиправним та скасувати рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України» повністю;
- визнати нечинною, протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 03 грудня 2024 №3500/0/15-24 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» повністю;
- визнати нечинною, протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» повністю;
- зобов'язати ВРП розглянути заяву про відставку ОСОБА_1 .
Верховний Суд ухвалою від 16 травня 2025 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року, повернув позовну заяву щодо позовної вимоги про визнання нечинною, протиправною та скасування ухвали ВРП від 03 грудня 2024 №3500/0/15-24 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 16 вересня 2024 року до ВРП надійшла заява судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку, яка відповідно до вимог частини третьої статті 116 Закону №1402-VIII, пункту 16.9 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (далі - Регламент), мала бути розглянута відповідачем протягом одного місяця, тобто до 16 жовтня 2024 року. Це питання було включено до порядку денного засідання ВРП на 24 жовтня 2024 року, однак його розгляд було знято у зв'язку із необхідністю доопрацювання. Таких повноважень Рада, як вважає позивач, ні Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII), ні Регламент не містять.
В подальшому ухвалою від 03 грудня 2024 року №3500/0/15-24, тобто вже поза межами місячного строку з дня надходження заяви про відставку, ВРП зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на час розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури від 01 квітня 2024 року №146/2/13-24. Однак відповідач при вирішенні питання про можливість зупинення розгляду заяви про відставку судді ОСОБА_1 у своїй ухвалі не обґрунтував та не надав належної правової оцінки прийнятності дисциплінарної скарги, зокрема не зазначив обставин чи іншої інформації, що підтверджували б наявність ознак дисциплінарного проступку відповідно до частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, а також питанню дотримання процедури та строків розгляду такої скарги дисциплінарним органом.
Таким чином, на переконання позивача, ВРП була зобов'язана прийняти рішення про звільнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 у відставку на підставі поданої ним заяви, натомість відповідачем ухвалено рішення від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 про звільнення його з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України у зв'язку із внесеним ВККСУ поданням з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда внаслідок виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді (надійшло до ВРП 24 жовтня 2024 року). На переконання позивача, це є порушенням статті 126 Конституції України, частини третьої статті 116 Закону №1402-VIII щодо порядку звільнення суддів та конституційних гарантій їх незалежності. Більше того, подання ВККСУ, яке стало підставою для звільнення позивача з посади судді, не відповідало формальним вимогам (не було підписано членами Комісії та не завірено печаткою), а повний пакет документів надійшов до ВРП 28 жовтня 2024 року, тобто вже після того, як питання про відставку позивача було знято з розгляду. Натомість Рада не розглянула заяву позивача про звільнення у відставку, яка була подана раніше, чим фактично позбавила його можливості бути звільненим у спосіб, що гарантує реалізацію передбаченого законом такого права судді, який має відповідний стаж роботи на посаді.
Стверджує й про залишення відповідачем поза увагою його доводів щодо критичного стану здоров'я у період проходження кваліфікаційного оцінювання, що унеможливлювало повноцінну участь у такому, перебування ОСОБА_1 на військовій службі, а також розгляд 18 лютого 2025 року у засіданні ВРП питання про звільнення судді з посади за відсутності його представника - адвоката.
Підсумовуючи викладене, позивач вважає, що такі обставини свідчать про порушення відповідачем принципів верховенства права, правової визначеності та заборони свавілля. Це у своїй сукупності дає обґрунтовані сумніви у неупередженості ВРП щодо нього, тому рішення, які оскаржуються, не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України та підлягають скасуванню.
3. Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Таку свою позицію по суті обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма її членами, які брали участь у їхньому ухваленні, та містять мотиви, з яких відповідач прийшов до відповідних висновків.
Зокрема, щодо рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України як судді, щодо якого за результатами оцінювання виявлено невідповідність займаній посаді, відповідач вказує, що це рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і підстав для скасування цього рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII немає. Так, 24 жовтня 2024 року до ВРП надійшло подання ВККСУ від 22 жовтня 2024 року №184/ко-24. Розгляд справи щодо звільнення судді ОСОБА_1 був призначений на 03 грудня 2024 року, 28 січня та 18 лютого 2025 року. Відповідні запрошення були надіслані на адресу судді та оприлюднені на офіційному вебсайті Ради. 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 особисто з'явився на засідання ВРП, мав можливість та надавав відповідні пояснення. Оцінивши матеріали суддівського досьє, рішення ВККСУ та всі надані пояснення, ВРП дійшла висновку, що у межах своїх дискреційних повноважень ВККСУ ухвалила мотивоване рішення, яке містить належні висновки про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання. У підсумку, на підставі рекомендації ВККСУ, ВРП ухвалила рішення про звільнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 згідно із підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Що ж до ухвали ВРП від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку», то відповідач вказує на те, що оскільки рішенням Ради від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 позивача було звільнено з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, відповідач, керуючись статтями 3, 30, 34 Закону №1798-VIII, пунктами 10.1, 16.7 Регламенту ухвалив залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку. Тобто вказана ухвала була прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і положень Регламенту.
Таким чином, ВРП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не може бути задоволена.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. 20 березня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
5. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 20 березня 2025 року) для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М., Бевзенко В.М., Кравчук В.М. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Шарапи В.М., який перебував у складі колегії суддів, за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 28 квітня 2025 року) для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г. , судді: Чиркін С.М., Тацій Л.В., Бевзенко В.М., Кравчук В.М.
6. Верховний Суд ухвалою від 16 травня 2025 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року, повернув позовну заяву щодо позовної вимоги про визнання нечинною, протиправною та скасування ухвали ВРП від 03 грудня 2024 №3500/0/15-24 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» на підставі частини другої статті 123 КАС України; водночас відкрив провадження у справі №990/98/25 за позовом ОСОБА_1 до ВРП щодо позовних вимог про визнання нечинними, протиправними та скасування: рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України»; ухвали ВРП від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку», а також про зобов'язання ВРП розглянути заяву про відставку ОСОБА_1 .
7. 30 травня 2025 року до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.
8. 24 червня 2025 року від представника позивача - адвоката Гардецького О.С. до Суду надійшла відповідь на відзив, у якій, заперечуючи прийнятність доводів ВРП, останній просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
9. Представники позивача під час розгляду справи висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, заявлені позовні вимоги підтримали та просили Суд їх задовольнити. Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, й, надавши відповідні пояснення, просила відмовити в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
10. ОСОБА_1 Указом Президента України від 01 серпня 2007 року №676/2007 призначений на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда строком на п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року №5011-VI обраний на посаду судді Кіровського районного суду міста Кіровограда безстроково.
11. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 24 січня 2018 року №148/3дп/15-18, яке залишено без змін рішенням Ради від 05 червня 2018 року №1736/0/15-18, суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
12. Рішенням Ради від 17 липня 2018 року №2292/0/15-18 тимчасово, строком на три місяці, відсторонено суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
13. Листом від 26 жовтня 2018 року №08-05/3760 Національна школа суддів України направила до ВККСУ звіт про результати проходження суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснював дисциплінарне провадження щодо судді.
14. Рішенням ВККСУ від 26 березня 2019 року №37/зп-19 призначено кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності суддів здійснювати правосуддя у відповідних судах, зокрема судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 .
15. Рішенням ВККСУ від 13 травня 2019 року №76/зп-19 призначено проведення додаткової перевірки щодо порушення суддею Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 порядку складення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Питання щодо затвердження результатів першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 ухвалено вирішити на засіданні Комісії після проведення додаткової перевірки щодо порушення ним порядку проведення іспиту.
16. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року №193-IX припинено повноваження членів ВККСУ, що унеможливило проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Кіровському районному суді міста Кіровограда після завершення курсу підвищення кваліфікації у Національній школі суддів України.
17. 01 квітня 2024 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 під час розгляду справи №404/7797/23 (провадження №1-кс/404/3765/23 та №1-кс/404/3768/23) (єдиний унікальний номер справи 146/2/13-24).
18. Рішенням ВККСУ від 10 квітня 2024 року №99/зп-24 відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 .
19. Рішенням ВККСУ від 19 червня 2024 року №199/зп-24 (зі змінами, внесеними рішенням ВККСУ від 10 липня 2024 року №218/зп-24) визначено графік складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. Встановлено мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала в разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
20. За результатами анонімного письмового тестування, складеного 12 вересня 2024 року, ОСОБА_1 отримав 30,375 бала, за виконання практичного завдання - 65,5 бала. ВККСУ встановила, що суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за підсумками іспиту. З огляду на зазначене, суддя не склав іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
21. 16 вересня 2024 року до ВРП надійшла заява судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку.
22. 03 жовтня 2024 року член ВРП Мороз М.В. за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку склав висновок, відповідно до якого пропонував Раді ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку із поданням ним заяви про відставку.
23. Питання про звільнення судді ОСОБА_1 за загальними обставинами (у зв'язку з поданням заяви про відставку) було включено до проєкту порядку денного засідання Ради на 24 жовтня 2024 року, однак у відповідному засіданні ВРП, яке відбулося 24 жовтня 2024 року, його розгляд було знято з порядку денного за пропозицією члена ВРП - доповідача у зв'язку із необхідністю доопрацювання відповідних матеріалів.
24. Водночас цього ж дня, 24 жовтня 2024 року, на адресу електронної пошти ВРП за вхідним №12474/0/8-24 надійшло подання ВККСУ з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, якого за результатами кваліфікаційного оцінювання визнано таким, що не відповідає займаній посаді. Зокрема, згідно із рішенням від 22 жовтня 2024 року №184/ко-24 ВККСУ визначала, що суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 не склав іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді; відмовлено судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 10 квітня 2024 року №99/зп-24; визнано суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; внесено до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда.
25. Член ВРП Бурлаков С.Ю. 19 листопада 2024 року склав висновок за результатами попереднього розгляду матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда відповідно до подання з рекомендацією ВККСУ, яким запропонував Раді прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
26. У той же час 26 листопада 2024 року член ВРП Мороз М.В. склав додатковий висновок за результатами розгляду заяви і доданих до неї матеріалів про звільнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 у відставку, яким запропонував ВРП ухвалити рішення про зупинення розгляду заяви позивача про звільнення з посади судді у відставку.
27. Розгляд справи щодо звільнення судді ОСОБА_1 був призначений на 03 грудня 2024 року. У цей день ВРП, керуючись статтями 34, 42, частиною третьою статті 55 Закону №1798-VІІІ, постановила ухвалу №3500/0/15-24, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури від 01 квітня 2024 року №146/2/13-24.
28. 18 лютого 2025 року за наслідками розгляду подання ВККСУ, посилаючись на положення статті 131, підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, статей 3, 30, 34, 56, пункту 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII, ВРП ухвалила оскаржуване рішення від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
29. У тексті цього рішення зазначено, що у засідання ВРП 18 лютого 2025 року з'явився суддя ОСОБА_1, який заперечив проти звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, вказавши, що такі низькі результати анонімного письмового тестування отримав у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, що завадило йому скласти іспит у межах кваліфікаційного оцінювання.
30. Представник судді ОСОБА_1 - адвокат Гардецький О.С. у засідання 18 лютого 2025 року не з'явився, 14 лютого 2025 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його перебуванням у відрядженні.
31. Крім того, 10 січня 2025 року з Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшов лист, в якому повідомлено, що головою Кіровського районного суду міста Кіровограда 23 грудня 2024 року видано наказ №256/ОС/к, яким суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв'язку з перебуванням на службі у військовій частині НОМЕР_1 .
32. На засіданні 18 лютого 2025 року суддя ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення розгляду питання про його звільнення на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, оскільки з 18 грудня 2024 року він перебуває на службі у Збройних Силах України, разом з тим ВРП за результатами розгляду клопотання ухвалила відмовити у його задоволенні. Також Рада не відклала розгляду справи й здійснила останній за відсутності представника ОСОБА_1 - адвоката Гардецького О.С.
33. Ухвалою Ради від 04 березня 2025 року №380/0/15-25 поновлено розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у зв'язку з поданням заяви про відставку.
34. Керуючись статтями 3, 30, 34 Закону №1798-VIII, пунктами 10.1, 16.7 Регламенту ВРП ухвалою від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку.
35. Не погоджуючись із такими рішеннями Ради, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.
37. Перше питання, - що ВРП зобов'язана була розглянути раніше - заяву про відставку позивача (надійшла 16 вересня 2024 року) чи подання ВККСУ із рекомендацією про звільнення його з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (надійшло 24 жовтня 2024 року)?
38. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
39. Підстави для звільнення судді визначені у частині шостій статті 126 Конституції України. Однією з таких підстав є подання заяви про відставку (пункт 4).
40. Як установлено частинами першою, третьою - п'ятою статті 116 Закону №1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
41. За змістом частин першої та четвертої статті 55 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
42. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №1798-VIII ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
43. Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України такими підставами є: порушення суддею вимог щодо несумісності; вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
44. Пунктами 16.1-16.3 глави 16 розділу ІІ Регламенту ВРП (у відповідній редакції) установлено, що питання про звільнення судді з підстав: неспроможності виконувати повноваження за станом здоров'я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України) розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.
Заява про відставку або про звільнення за власним бажанням подається суддею до Ради.
Підготовку питань, пов'язаних зі звільненням судді з посади, здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ. Підготовка до розгляду питання про звільнення судді з посади доручається члену Ради, на розгляді в якого вже перебуває питання про звільнення судді з посади з інших підстав.
При вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Радою відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
За результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді доповідач складає висновок.
45. За пунктами 16.8, 16.9 глави 16 розділу ІІ Регламенту розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1, 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути зупинено Радою на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
Питання про звільнення судді за загальними обставинами розглядається у строк, визначений частиною третьою статті 116 Закону №1402-VIII.
46. Зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що відповідно до Конституції України діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді та гарантій недоторканності. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів, що передбачено пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
47. Питання про звільнення судді за його заявою про відставку розглядається ВРП протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви шляхом ухвалення відповідного рішення про звільнення судді з посади.
48. Право на відставку судді має реалізовуватись у системному взаємозв'язку з положеннями частини третьої статті 55 Закону №1798-VIII, яка визначає особливий порядок розгляду відповідної заяви, за якого ВРП уповноважена зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
49. Як вже зазначалося вище, 16 вересня 2024 року до ВРП надійшла заява судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку, яка відповідно до вимог частини третьої статті 116 Закону №1402-VIII мала бути розглянута відповідачем протягом одного місяця, тобто до 16 жовтня 2024 року. При цьому слід акцентувати увагу, що станом на момент подання позивачем заяви про відставку та закінчення місячного строку для її розгляду рішення від 22 жовтня 2024 року №184/ко-24, яким Комісією, як уповноваженим органом, який приймає рішення про підтвердження або непідтвердження судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, визнано суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, не було.
50. Однак, лише 03 грудня 2024 року, тобто вже поза межами місячного строку з дня надходження заяви про відставку, ВРП постановила ухвалу №3500/0/15-24, якою зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на час розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури від 01 квітня 2024 року №146/2/13-24.
51. Суд не заперечує, що для вирішення питання звільнення судді у відставку має значення наявність дисциплінарної скарги, на підставі якої суддю може бути звільнено з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
52. Проте варто зазначити, що дисциплінарна скарга Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 надійшла до ВРП ще 01 квітня 2024 року й станом на дату засідання ВРП (призначеного спочатку на 24 жовтня, потім на 03 грудня 2024 року) питання про відкриття дисциплінарної справи за означеною скаргою дисциплінарною палатою Ради вирішено так і не було. Натомість про наявність такої скарги було відомо і на час складення 03 жовтня 2024 року членом ВРП - доповідачем Морозом М.В. висновку, відповідно до якого останній пропонував Раді ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку із поданням ним заяви про відставку.
53. Таким чином, за вказаних обставин «вихід» ВРП за межі місячного строку при постановленні ухвали про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку не може свідчити, що Рада діяла у визначених законодавством порядку і строк.
54. Подальші ж дії (рішення) ВРП також не дають підстав стверджувати про їх вчинення (ухвалення) у цій конкретній ситуації добросовісно і розсудливо, із забезпеченням права судді на відставку, тобто конституційної гарантії незалежності суддів.
55. Так, як вже вказувалося у цьому рішенні вище, 24 жовтня 2024 року, тобто того ж дня, на який було включено питання про звільнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 з посади судді у відставку за його заявою до порядку денного засідання ВРП, на адресу електронної пошти Ради за вхідним №12474/0/8-24 надійшло подання ВККСУ з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, якого за результатами кваліфікаційного оцінювання визнано таким, що не відповідає займаній посаді.
56. Важливо зауважити, що вказане подання ВККСУ, як вбачається із даних на офіційному веб-сайті ВРП «Результати розгляду питань порядку денного засідання Вищої ради правосуддя №92 від 24 жовтня 2024 року», не було підставою як для зняття з порядку денного розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку за його заявою, так і в подальшому для зупинення 03 грудня 2024 року розгляду заяви про звільнення позивача у відставку.
57. У взаємозв'язку із наведеним слід також зазначити, що кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , було призначено рішенням ВККСУ від 10 квітня 2024 року №99/зп-24 відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.
58. Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
59. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, оцінюється колегіями ВККСУ у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККСУ.
60. За правилами частин першої, другої та п'ятої статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.
61. Тобто кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді має на меті саме визначити кваліфікаційний рівень судді для майбутнього здійснення правосуддя. Проте таке оцінювання втрачає свою мету щодо осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.
62. Слід зауважити, що така підстава для нерозгляду питання про звільнення за заявою судді у відставку, як виявлення після подання такої заяви суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності його займаній посаді, відсутня в Законі №1798-VІІІ та Регламенті.
63. Більше того, навіть подання ВККСУ з рекомендацією про звільнення судді з посади внаслідок виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку чи за власним бажанням, якщо суддя до моменту надходження відповідного подання до ВРП виявив намір не продовжувати здійснювати правосуддя й подав заяву про відставку чи звільнення за власним бажанням.
64. Перешкоди у реалізації права на відставку судді чи звільнення за власним бажанням без наявності передумов, які передбачають звільнення такого судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, можна розцінювати як порушення статті 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону №1402-VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді.
65. ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування має забезпечувати незалежність судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
66. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (законом) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Забезпечуючи незалежність судової влади, ВРП повинна сприяти авторитету судової влади та неухильно дотримуватися гарантій суддівської незалежності, встановлених Конституцією України.
67. Дещо в інших правовідносинах, що склалися між сторонами спору, однак схожий за своїм змістом підхід до розуміння права судді на відставку, як особливої форми звільнення його з посади та гарантію незалежності, висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №990/68/24.
68. У контексті наведеного слід також зазначити, що згідно пунктів 18.7, 18.9 Регламенту питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається Радою в розумний строк у пленарному складі на підставі подання ВККСУ в порядку, визначеному статтею 56 Закону. Якщо суддя звільнений з посади або його повноваження припинені на момент розгляду Радою питання про його звільнення з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126, підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, питання про звільнення такого судді залишається без розгляду, про що постановляється ухвала. Ухвала викладається в письмовій формі, підписується головуючим на засіданні одноособово.
69. Як вже вказувалося вище та встановлено у ході розгляду цієї справи, заява судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку надійшла до ВРП 16 вересня 2024 року. Подання ж ВККСУ з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді надійшло на адресу електронної пошти Ради лише 24 жовтня 2024 року, тобто більше ніж через місяць після надходження заяви про відставку. Відтак, ВРП мала розглянути заяву ОСОБА_1 про відставку у строк до 16 жовтня 2024 року, чого зроблено не було.
70. При цьому відповідачем у ході розгляду справи не доведено, що доповідач (дисциплінарний інспектор) намагався вжити заходів для розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , що стала підставою для зупинення розгляду заяви судді про звільнення його у відставку, у строк, який, з урахуванням певних обставин, можна визнати розумним й прийнятним для можливості першочергового розгляду заяви позивача та забезпечення його гарантій суддівської незалежності. Така дисциплінарна скарга, як вбачається із офіційного сайту ВРП, була залишена без розгляду та повернута скаржнику лише 28 лютого 2025 року, тобто після звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України й саме у зв'язку із цим.
71. Доказів вчинення у період із 01 квітня 2024 року до 28 лютого 2025 року будь-яких дій щодо перевірки та розгляду дисциплінарної скарги Кіровоградської обласної прокуратури на дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.
72. Суд при розгляді даної справи не надає правової оцінки правомірності ухвали ВРП від 03 грудня 2024 №3500/0/15-24 «Про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку», так як ухвалою від 16 травня 2025 року Верховного Суду, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року, повернута позовна заява ОСОБА_1 у цій частині вимог. Проте, у контексті публічно-правового спору, що розглядається у цій справі, сам факт бездіяльності ВРП щодо нерозгляду дисциплінарної скарги від 01 квітня 2024 року є важливим чинником комплексної оцінки дій та бездіяльності ВРП.
73. Частиною шостою статті 48 Закону №1402-VIII передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
74. У підпункті 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 цей Суд вказав, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.
75. Конституційний Суд України, врахувавши попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, роз'яснив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
76. Конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону України. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України (пункт 3 цього рішення).
77. Отже, на законодавчому рівні закріплено гарантоване право судді на відставку за умови дотримання вимог щодо стажу роботи на посаді судді, яке є проявом принципу незалежності суддів, оскільки при добросовісному виконанні обов'язків суддею протягом встановленого періоду держава і суспільство гарантує повноцінну відставку, яка повинна містити комплекс соціально-матеріальних та правових заходів, направлених на забезпечення належного та повноцінного проживання судді після його виходу у відставку, зокрема виплату вихідної допомоги та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
78. Закріплення на законодавчому рівні гарантованого права судді на відставку, а також можливість застосування засадничого для суддівської незалежності принципу, створювали для позивача як судді правомірні очікування того, що держава у відносинах з ним буде дотримуватись цього принципу, який до того ж ґрунтується на конституційній нормі (стаття 126 Конституції України).
79. З правом судді на відставку пов'язана реалізація його права на виплату вихідної допомоги та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
80. Ці правомірні очікування є майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки мають цілком конкретну економічну цінність.
81. Підсумовуючи, Верховний Суд у справі №990/98/25 приходить до висновку, що, застосувавши означений вище формальний підхід щодо розгляду заяви позивача про звільнення його у відставку, яка надійшла до ВРП раніше, ніж подання ВККСУ з рекомендацією про звільнення на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, надавши пріоритет цьому поданню першочерговим його розглядом, відповідач фактично унеможливив реалізацію позивачем свого права на відставку, яка є гарантією незалежності, на збереження звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку, а також права на пенсійне забезпечення та довічне грошове утримання судді, що не відповідає як букві, так і духу закону.
82. Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до прав ОСОБА_1 , з урахуванням його заяви про відставку, по відношенню до легітимної мети (кваліфікаційного оцінювання), якої прагнули досягти органи державної влади, суд вважає їх непропорційними, невиправданими та не необхідними у демократичному суспільстві.
83. З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що за наявності у ВРП відомостей про те, що суддя ОСОБА_1 виявив бажання добровільно звільнитися з посади, його звільнення за критерієм, що має більш негативні наслідки, а саме на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, а не усунення від посади на підставі заявленого добровільного наміру, є непропорційним та не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві для досягнення законної мети, яка б відповідала нагальній суспільній необхідності.
84. Відповідно до пункту 57 рішення у справі «Самсін проти України» від 14 жовтня 2021 року (заява №38977/19), яке набуло статусу остаточного 28 лютого 2022 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) не знайшов переконливих аргументів, які б свідчили, що, навіть припустивши законність переслідуваних цілей, ці цілі не могли бути досягнуті шляхом задоволення заяви заявника про відставку і за відсутності доказів вчинення заявником конкретних відомих проступків.
85. Таким чином, Верховний Суд вважає, що ВРП зобов'язана була розглянути раніше, до 16 жовтня 2024 року, заяву про відставку позивача, яка надійшла 16 вересня 2024 року, ніж подання ВККСУ із рекомендацією про звільнення його з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (надійшло 24 жовтня 2024 року), тим самим сприяючи авторитету судової влади та забезпечуючи гарантії суддівської незалежності.
86. При цьому колегія суддів не вважає прийнятними у цій конкретній ситуації правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі №990/146/23, оскільки вони не є подібними до цих правовідносин та стосуються розгляду (вирішення) ВРП питання про звільнення судді з посади на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням) за наявності дисциплінарної скарги, яка може зумовити звільнення такого судді з [інших] підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
87. Надаючи відповідь на друге питання: чи має Рада повноваження при включенні питання про відставку судді до порядку денного знімати це питання з розгляду і відправляти на доопрацювання, Верховний Суд зазначає наступне.
88. Так, згідно із частинами першою та четвертою статті 55 Закону Закон №1798-VІІІ питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
89. Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 30 Закону №1798-VІІІ Голова ВРП визначає дату, час і місце проведення засідання ВРП, пропонує порядок денний засідання, який затверджується ВРП.
Інформація про дату, час і місце проведення засідання ВРП, а також проєкт порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом ВРП, оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП.
90. Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами України №1798-VІІІ, №1402-VIII, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП регулюються Регламентом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
91. Пункт 5.16 Регламенту передбачає, що головує на пленарному засіданні Ради її Голова, а в разі його відсутності - заступник Голови Ради, за відсутності Голови Ради та заступника Голови Ради - член Ради, найстарший за віком.
92. Засідання Ради у пленарному складі призначаються Головою Ради (пункт 5.17 Регламенту).
93. Відповідно до пункту 5.18 Регламенту ВРП у призначений час головуючий на засіданні Ради у пленарному складі, перевіривши наявність кворуму, відкриває засідання та оголошує проєкт порядку денного, ставить на обговорення усі пропозиції, які вносять члени Ради, у порядку їхнього надходження.
У разі відсутності на засіданні Ради члена Ради - доповідача відповідне питання не включається до порядку денного для затвердження.
Порядок денний засідання Ради у пленарному складі затверджується Радою відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні членів Ради.
94. Відповідно до пункту 5.22 Регламенту у разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування матеріалів щодо справи, яка розглядається, розгляд справи (питання порядку денного) може бути відкладено або зупинено. Розгляд зупиненої справи (питання порядку денного) поновлюється після усунення обставин, що викликали її зупинення.
95. Згідно з пунктом 5.20 Регламенту розгляд питання порядку денного Ради чи Дисциплінарної палати, якщо інше не визначено законом, починається з доповіді доповідача, який викладає встановлені та досліджені обставини, висновок по суті питання.
96. За змістом пункту 10.1 Регламенту результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд питання (справи) закінчується ухваленням рішення. Питання, пов'язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Рішення Ради чи Дисциплінарної палати з процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала).
97. Рішення ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні Ради у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом (пункт 10.2 Регламенту).
98. Член Ради чи її органу під час ухвалення рішення голосує «за» або «проти» (пункт 10.3 Регламенту).
99. Судом встановлено, що питання про розгляд матеріалів щодо звільнення суддів з посад за загальними обставинами, а саме у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, було включено до проєкту порядку денного засідання ВРП на 24 жовтня 2024 року. У призначений день, 24 жовтня 2024 року, присутній у засіданні член ВРП - доповідач Мороз М.В. запропонував не включати до порядку денного питання про розгляд матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку у зв'язку із необхідністю його доопрацювання.
100. Відповідач у ході розгляду справи не заперечував, що згідно з інформацією на офіційному веб-сайті ВРП «Результати розгляду питань порядку денного засідання Вищої ради правосуддя №92 від 24 жовтня 2024 року» член ВРП Мороз М.В. , який визначений автоматизованою системою розподілу справ доповідачем з питання розгляду заяви судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку, дійсно був присутній на засіданні.
101. На переконання Суду, зазначені дії ВРП не відповідають пунктам 5.18, 5.22 Регламенту, адже член ВРП - доповідач Мороз М.В. був присутній на засіданні, що не давало підстав для невключення до порядку денного питання про розгляд матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку; до того ж, в разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування матеріалів щодо справи, яка розглядається, розгляд справи (питання порядку денного) мав бути відкладений або зупинений шляхом постановлення Радою відповідної протокольної ухвали, а не знятий з порядку денного (не включений до такого).
102. Суд звертає увагу: чинне законодавство у контексті питання, що досліджується Судом, містить терміни «відкладення», «зупинення», а не «доопрацювання». Більше того, ці терміни застосовуються до питань, включених до порядку денного. Невключення до порядку денного ВРП питання про відставку судді поза межами місячного строку з формулюванням «На доопрацювання» не передбачено чинним законодавством.
103. Верховний Суд вкотре стверджує, що до ВРП, як суб'єкта владних повноважень, застосовується спеціальнодозвільний тип правового регулювання, відповідно до якого все, що прямо не дозволено чинним законодавством, - заборонено. В цьому сенсі колегія вважає за доцільне навести наукову позицію Н.М. Раданович , яка стверджує, що «сутність спеціальнодозвільного типу правового регулювання проєктується з огляду на зміст і спрямованість діяльності держави - забезпечувати права та свободи людини і громадянина (шляхом створення відповідного правопорядку), тобто як забезпечувальна діяльність держави (щодо загальнодозвільного регулювання)» [ Раданович Наталія . Загальнодозвільний тип правового регулювання (теоретичне дослідження): монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2025. С. 141]. Саме тому варто констатувати, що у ВРП відсутні повноваження у ході самого засідання, за присутності члена ВРП - доповідача з питання розгляду заяви судді про відставку, знімати його з розгляду, у зв'язку «з необхідністю доопрацювання».
104. Суд ще раз акцентує увагу, що заява ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку надійшла до ВРП 16 вересня 2024 року, тому у відповідності до вимог частини третьої статті 116 Закону №1402-VIII така заява мала б бути розглянута відповідачем протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви. Натомість 24 жовтня 2024 року, будучи включеним до порядку денного засідання ВРП, у підсумку було знято з розгляду із відсутнім у чинному законодавстві формулюванням «на доопрацювання». Ні Закон №1402-VIII, ні Регламент такої підстави для нерозгляду заяви судді про відставку у місячний строк не передбачає.
105. Таким чином, Суд погоджується із доводами позивача, що, вирішуючи питання щодо невключення до порядку денного засідання ВРП (24 жовтня 2024 року) питання розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення останнього у відставку, ВРП діяла не у визначеному законодавством порядку.
106. Надаючи відповідь на третє питання: чи впливають на вирішення спірних у цій справі правовідносин обставини мобілізації позивача у грудні 2024 року до лав Збройних Сил України, а також відсутність у засіданні Ради 18 лютого 2025 року при розгляді питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади його представника - адвоката, Верховний Суд зазначає наступне.
107. Відповідно до частини першої статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
108. Пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1798-VIII установлено, що питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККСУ у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
109. За змістом цієї норми суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності. Запрошення на засідання ВРП судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення його з посади з підстави, визначеної пунктом 5 частини шостої статті 126 Конституції України, є обов'язковим. Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні ВРП та надати відповідні пояснення. У разі неможливості з поважних причин узяти участь у засіданні ВРП суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
110. Відповідно до підпункту 18.7 Регламенту (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25) питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається Радою в розумний строк у пленарному складі на підставі подання ВККСУ в порядку, визначеному статтею 56 Закону.
Запрошення на засідання Ради судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, є обов'язковим.
Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні Ради та надати відповідні пояснення.
У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Ради суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
111. Пунктом 18.8 Регламенту передбачено, що розгляд питання про звільнення судді починається із доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені обставини, висновок щодо суті питання.
Після доповіді члена Ради суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні Ради та надати відповідні пояснення. Члени Ради можуть поставити запитання до них.
112. Як вбачається із матеріалів справи, до ВРП 24 жовтня 2024 року надійшло подання з рекомендацією ВККСУ від 22 жовтня 2024 року №184/ко-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда.
113. Суд, вирішуючи питання дотримання процедури винесення оскаржуваного рішення, встановив, що розгляд справи призначався на 03 грудня 2024 року, 28 січня та 18 лютого 2025 року. У засідання ВРП 18 лютого 2025 року з'явився суддя ОСОБА_1, який заперечив проти звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда.
114. Також на засіданні 18 лютого 2025 року суддя ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення розгляду питання про його звільнення на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, оскільки з 18 грудня 2024 року він перебуває на службі у Збройних Силах України, разом з тим ВРП за 115. Як установлено пунктом 18.4 Регламенту (у відповідній редакції,) Рада може зупинити розгляд питання, визначеного пунктом 18.1 Регламенту, у разі:
1) перебування судді у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до безпосередньої участі у бойових діях чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення);
2) тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці;
3) існування інших обставин, які унеможливлюють розгляд такої справи.
116. Дійсно, з огляду на положення пункту 18.4 Регламенту, зупинення розгляду питання про звільнення судді є правом ВРП, а не її обов'язком.
117. Як вже було зазначено вище та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 у зв'язку із призовом по мобілізації перебуває на службі у Збройних Силах України (у військовій частині НОМЕР_1 ). Тобто є військовослужбовцем.
118. У Рішенні від 06 грудня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
119. Колегія суддів вважає, що конституційний обов'язок держави щодо забезпечення посиленого захисту військовослужбовців є значущішим, ніж цілі із звільнення позивача на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України», які реалізувала ВРП. Тому з огляду на вказані обставини та з урахуванням того, що для забезпечення незалежності судової системи рішення про звільнення суддів мають ухвалюватися з дотриманням установлених законодавством справедливих процедур, які забезпечують об'єктивність і неупередженість, Рада безпідставно й невиправдано не взяла до уваги означені вище важливі аспекти виконання позивачем обов'язків військової служби, які очевидно, враховуючи специфіку служби, негативно вливали на можливість військовослужбовця ОСОБА_1 у повній мірі підготуватися до засідання ВРП й відстояти свою позицію, не залежали від нього.
120. Також слід зазначити, що представник ОСОБА_1 - адвокат Гардецький О.С. в засідання Ради 18 лютого 2025 року не з'явився, 14 лютого 2025 року, тобто завчасно, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням останнього у відрядженні за межами України. Однак, Рада не відклала розгляду справи й здійснила останній за відсутності представника ОСОБА_1 .
121. Разом з тим, приписи частини п'ятої статті 56 Закону №1798-VIII та Регламенту не встановлюють імперативного обов'язку щодо розгляду питання про звільнення судді за відсутності представника судді. Право розглядати, відкласти чи зупинити розгляд питання про звільнення судді залежить від розсуду членів ВРП. При цьому таке право має бути реалізовано з урахуванням усіх обставин у справі та причин, які зумовили неявку в кожному конкретному випадку.
122. Відповідно до статі 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
123. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, конституційне положення «кожен має право на правову допомогу» слід розуміти як «гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами … вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує».
124. Також Суд вважає за доцільне навести посилання на позицію, висловлену авторами посібника «Адміністрування і Ви. Принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади», де, з посиланнями на Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи зокрема, зазначається: «Якщо орган публічної влади має намір відхилити звернення певної особи чи допускає ймовірність його відхилення повністю або частково, він повинен надати цій особі можливість залучити свого представника чи іншим способом отримати допомогу у відстоюванні своєї позиції, особливо якщо адміністративне рішення може прямо і негативно вплинути на її права чи інтереси» [Адміністрування і Ви. Принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади. К., Рада Європи, 2020, С.40].
125. Проте ВРП не було надано можливості представнику позивача - адвокату Гардецькому О.С. бути заслуханим, дати пояснення по суті питання щодо звільнення ОСОБА_1 . Рада розглянула питання про звільнення позивача з посади судді за відсутності його адвоката Гардецького О.С. у засіданні 18 лютого 2025 року й при цьому не аргументувала у своєму рішенні законності позбавлення позивача права на захист та правову допомогу в цьому контексті, легітимності мети такого позбавлення та її пропорційність.
126. Таким чином, на переконання Суду, Рада не забезпечила повною мірою прав судді ОСОБА_1 у процедурі розгляду питання про його звільнення з посади судді. Заперечення чи обмеження ВРП можливості на участь представника судді у засіданні, де вирішується «кар'єрне питання» судді щодо подальшої його роботи, є таким, що порушує принцип та право особи на участь у процесі прийняття рішення, передбачений пунктом 9 частини другої статті 2 КАС України.
127. Вже зазначалось, що оскарження та скасування рішення ВРП за наслідками розгляду питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, здійснюється у порядку, встановленому нормою статті 57 цього Закону, положення якої встановлюють як присічний так і альтернативні варіанти підстав для оскарження та скасування рішень ВРП в залежності від того, яка з наведених у пунктах 1-6 частини шостої статті 126 Конституції України підстав розглядається, при цьому жодна з наведених підстав не відповідає підставі для звільнення позивача.
128. Варто також вказати на дотримання принципу законності через призму якості закону та реалізації дискреційних повноважень органів державної влади. У справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» заява №77703/01, рішення від 14 червня 2007 року ЄСПЛ зроблено такі висновки.
«Суд нагадує, що «закон» має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії.
Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.
До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання».
129. Окрім того, пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 04 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
130. Тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач не був обмежений підставами для оскарження рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25, як і Суд не обмежений у можливості здійснення перевірки такого рішення ВРП, надання йому правової оцінки відповідно до частини другої статті 2 КАС України, та можливого скасування не лише з підстав, наведених у частині другій статті 57 Закону №1798-VIII, як виключних. Тому судовий контроль та перевірка в межах прийнятого ВРП рішення по цій справі не обмежується з'ясуванням лише визначених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВРП, та з метою не допущення ухвалення свавільного рішення Суд вирішує справу з урахуванням загальних засад адміністративного судочинства.
131. Суд ураховує, що для забезпечення незалежності судової системи рішення про звільнення суддів мають ухвалюватися з дотриманням справедливих процедур, які забезпечують об'єктивність і неупередженість, та встановлені у національному законодавстві.
132. Слід також зважити й на позицію Європейського суду з прав людини, за якою суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у рішеннях суб'єкта владних повноважень, прийнятих під час реалізації ними дискреційних повноважень, висновки довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору («Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, заява №32181/04 та №35122/05, п.п. 156-157, 159), «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року, заява №38780/02, п.п. 47-56).
133. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
134. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
135. Тобто, судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями.
136. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
137. Із наведеної вище хронології та послідовності дій ВРП у поєднанні з нормативними положеннями, які регламентують підстави, порядок і строки розгляду заяви судді про звільнення у відставку та визначають таке конституційне право судді, можна дійти висновку, що відповідачем не покладено в основу свого рішення від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 принципу обґрунтованості, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), який визначений пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України.
138. Так, у ході розгляду справи Судом встановлено: безпідставне надання ВРП пріоритету розгляду пізніше поданого подання ВККСУ із рекомендацією про звільнення позивача з посади судді, а не раніше направленої заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку; безпідставне невключення Радою до порядку денного засідання розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення останнього у відставку; відповідач необґрунтовано й невиправдано не взяв до уваги обставини проходження позивачем військової служби та не зупинив розгляд питання про звільнення позивача з посади судді; Рада позбавила позивача права на захист та правову допомогу під час вирішення питання про його звільнення з посади судді.
139. На думку Суду, не можна визнати пропорційним втручання у право судді на відставку, за якого внаслідок невчинення відповідачем дій (нездійснення розгляду заяви про звільнення з посади за власним бажанням протягом одного місяця з дня її надходження), які він був зобов'язаний і міг вчинити, штучно створені підстави для звільнення такого судді на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України (за критерієм, що має більш негативні наслідки).
140. Матеріали справи також свідчать й про те, що ВРП у даному конкретному випадку використала свої дискреційні повноваження, як уповноважений орган вирішувати питання про звільнення судді, виключно не на користь позивача. Це пояснюється тим, що у відповідності до частини третьої статті 55 Закону №1798-VIII ВРП мала право, а не обов'язок для зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді у відставку на час розгляду дисциплінарної скарги, і скористалася цим правом. Натомість, таке ж саме право для зупинення розгляду питання про звільнення судді у разі перебування його у складі Збройних Сил України Рада мала й згідно пункту 18.4 Регламенту, проте це своє право у справі ОСОБА_1 відповідачем не було реалізовано. Такі обставини не дозволяють стверджувати про дотримання Радою необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких були спрямовані відповідні дії (рішення).
141. Колегія суддів вважає, що вказані вище порушення під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 у їх сукупності та взаємозв'язку свідчать про необґрунтованість, необ'єктивність та непропорційність у розгляді питання щодо звільнення судді ОСОБА_1 та порушення права останнього на захист, що не може свідчити про відповідність такого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.
142. Крім того, варто зазначити й те, що надходження до ВРП подання ВККСУ з рекомендацією про звільнення судді з посади не є безумовною підставою для прийняття ВРП рішення про звільнення такого судді з посади. ВРП здійснює перевірку даних, які встановлюються під час проходження суддею кваліфікаційного іспиту. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації Комісії, ВРП може і не погодитися з таким рішенням.
143. Отже, вирішення питання про звільнення судді з посади належить до компетенції саме ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККСУ про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку.
144. При цьому імперативні приписи Закону №1798-VIII вимагають ухвалення Радою саме вмотивованого рішення. Відсутність мотивів у такому рішенні є законодавчо визначеною підставою для його оскарження і наступного скасування. Це прямо закріплено у статтях 56, 57 Закону №1798-VIII, які в своїй сукупності свідчать, що законодавець вимагає наявність мотивів як обов'язкової складової ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання рішень і гарантії дотримання прав особи, щодо якої воно проводиться.
145. Під час розгляду цієї справи Суд перевіряє рішення ВРП на предмет його вмотивованості, адже лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
146. Крім того, рішення про звільнення судді з посади повинно не тільки бути мотивованим, а й обов'язково відповідати критеріям зрозумілості та обґрунтованості для можливості надання такому рішенню оцінки.
147. Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Ради від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
148. Натомість наведені ОСОБА_1 у додаткових письмових поясненнях доводи щодо неповноважності складу ВРП у зв'язку із нерозглядом заявленого ним відводу членам Ради Усику Г.І. та Морозу М.В . Суд вважає безпідставними і констатує, що у засіданні Ради 18 лютого 2025 року, як встановлено із його відеотрансляції на офіційному вебсайті Ради, позивач не наполягав на заявленому відводі і просив це питання зняти з розгляду. Не є прийнятними й твердження представника позивача, викладені у додаткових поясненнях від 21 липня 2025 року, щодо порушення відповідачем вимог Кодексу законів про працю України при прийняття оскаржуваного рішення від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25, адже загальні норми законодавця про працю не можуть регулювати питання щодо звільнення судді, оскільки воно врегульоване Конституцією та спеціальним законом, який має пріоритет.
149. Щодо вимоги про визнання нечинною, протиправною та скасування ухвали ВРП від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку», Суд зазначає наступне.
150. Підставою для залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку слугувало рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
151. Водночас зміст наведених вище у цьому рішенні висновків Суду свідчить, що рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України не відповідає критеріям, установленим статтею 19 Конституції України та статтею 2 КАС України, тобто є протиправним. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювана позивачем ухвала ВРП від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку» прийнята на підставі протиправного рішення Ради, у зв'язку із чим вона також не може бути визнана такою, що відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, що, у свою чергу, є підставою для визнання її протиправною та скасування як такої, що не може бути реалізована через відсутність умов
152. Таким чином, з огляду на положення статей 2, 5, 245, 266 КАС України Верховний Суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання протиправними і скасування рішення ВРП від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України» та ухвали ВРП від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку». До того ж, необхідним, достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача за обставин, що склалися у цій конкретній ситуації, буде зобов'язання ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку, з урахуванням викладених Судом висновків у цьому рішенні.
153. За правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
154. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
155. Враховуючи задоволення позову щодо трьох вимог немайнового характеру, на користь позивача слід відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви у сумі 3633,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ВРП. Докази сплати судового збору наявні в матеріалах справи.
Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -
Позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання нечинними, протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18 лютого 2025 року №267/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України».
Визнати протиправним та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 04 березня 2025 року №382/0/15-25 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку».
Зобов'язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда у відставку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (адреса: 04050, м. Київ, вулиця Студентська, 12-а; код ЄДРПОУ 00013698) понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко,
С.М. Чиркін,
Л.В. Тацій,
В.М. Бевзенко,
В.М. Кравчук,
Судді Верховного Суду