09 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/12801/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 відповідно до пп.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який має інвалідність І групи загального захворювання. Позивач вказує, що до рапорту було долучено усі докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають йому право на звільнення з військової служби. Натомість, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив у звільненні з військової служби.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Відповідач вважає, що відмова у задоволенні рапорту позивача про звільнення за сімейними обставинами є обґрунтованою та прийнятою відповідно до норм чинного законодавства. Зазначає, що доданими до рапорту документами не було підтверджено, що батько позивача потребує постійного догляду, а тому дії відповідача є правомірними.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що у висновку ЛКК вказано, що батько позивача потребує постійного догляду і позивач єдиний родич першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
25.06.2025 року представник відповідача в запереченні на відповідь на відзив наголосив, що позивачем також не надано акту обстеження сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за батьком позивача, а також висновку про потребу в постійному догляді.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить за призовом військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчить копія військового квитка серії НОМЕР_2 .
12.04.2025 позивач звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. До рапорту було долучено наступні документи: копію паспорта громадянина України виданого на ОСОБА_1 , копію ідентифікаційного коду виданого на ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію паспорту та ідентифікаційного коду виданого на ОСОБА_2 , копію довідки до акту огляду МСЕК №703975, копію консультаційного висновку спеціаліста, копію витягу з протоколу №247 від 02.04.2024 року, копію витягу з державного реєстру актів цивільного стану про шлюб №00047465572, копію рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2024 року у справі №303/5455/24, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію витягу з протоколу ЛКК №920 від 29.10.2024, копію заяви сусідів, копію заяви ОСОБА_2 , копію листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2025 року №7/1457.
За результатами розгляду рапорту листом від 12.04.2025 №815/3495 відмовлено у задоволенні рапорту. Роз'яснено, що оскільки в довідці МСЕК №703975 комісією не зазначено про те, що батько позивача потребує постійного догляду, а зазначено про залежність від сторонніх осіб, частково здатний до виконання окремих елементів самообслуговування, можлива робота у спеціально створених умовах, що не є тотожним до поняття "потребує постійного догляду". Також наголошено, що висновок ЛКК не є належним документом для звільнення зі служби згідно підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України №2262-ХІІ.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як зазначалось, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан, який діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
При цьому суд враховує, що, як свідчать обставини справи, позивач звертався до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби саме як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Відповідно, при вирішенні спору у даній справі підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, якою визначено перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.
Так, підпунктом "г" пункту 3 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Відтак, частиною 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170), додаток №19 до Інструкції містить перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19, зазначено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Отже, для підтвердження підстави для звільнення з військової служби, військовослужбовець має надати докази існування таких складових:
- інвалідності особи І або ІІ групи;
- встановленої потреби такої особи у постійному сторонньому догляді;
- відсутність інших осіб, що можуть здійснювати такий догляд.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до рапорту додано витяг із висновку ЛКК №920 від 29.10.2024, де вказано, що ОСОБА_2 як особа з інвалідністю І групи, потребує постійного стороннього догляду.
Разом з тим, Військовою частиною НОМЕР_1 вказано, що необхідність постійного стороннього догляду за повнолітньою особою має бути підтверджено висновком МСЕК, а не ЛКК.
Отже, спірним у цьому провадженні є питання допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за батьком та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.
Висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких необхідність постійного догляду повинна бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.
Верховний Суд у наведених постановах констатував, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок МСЕК, або ЛКК закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи повноваження МСЕК та ЛКК, Верховний Суд дійшов висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а ЛКК може визначати потребу щодо інших осіб, які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду (форма бланку залежить від виду захворювання).
Верховний Суд також звернув увагу на те, що Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12.06.2013 № 413 (далі - Постанова № 413), якою - на виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618 - затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).
Згідно з указаним Переліком військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), то постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 визначено, в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).
Водночас Верховний Суд уважав доречним наголосити на тому, що на момент прийняття Постанови № 413, стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України. Проте станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби.
Верховний Суд зауважив, що норми Закону № 2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови №413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 № 582, якою військовослужбовців виключено з Постанови № 413.
Таким чином, нині існує послідовна практика Верховного Суду, зокрема, яка викладена в постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, від 16.10.2025 у справі №300/1061/23 про те, що необхідність постійного стороннього догляду за батьками може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Отже, твердження відповідача, що у спірному випадку позивач мав надати лише висновок МСЕК є помилковим.
Суд відхиляє твердження відповідача, що доданий до рапорту висновок ЛКК, на момент розгляду справи втратив чинність, оскільки суд надає оцінку діям відповідача на момент їх вчинення, а не на момент розгляду справи.
Також суд звертає увагу відповідача, що у листі від 12.04.2025 №815/3495 відповідач не вказував підставою відмови у задоволенні рапорту відсутність акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, про що наголошено у запереченні на відповідь на відзив.
Враховуючи, що суд перевіряє рішення відповідача ретроспективно, тобто лише ті підстави, які відповідач зазначив та якими керувався при прийнятті даного рішення, інші підстави не можуть бути предметом даного судового розгляду.
Водночас суд враховує, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.01.2025 року щодо перевірки сімейного стану. 04.02.2025 року листом районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомило про неможливість здійснити таку перевірку, оскільки наказом №495 Міноборони від 23.07.2025 із внесеними змінами до Інструкції про організацію виконання положень про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, механізм складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовців призваних до військової служби під час мобілізації не передбачено. А тому, перевірка не була здійснена.
Отже, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця не був доданий до рапорту з незалежних від позивача причин.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача щодо задоволення рапорту позивача від 12.04.2025, яка викладена у листі від 12.04.2025 №815/3495, є протиправною.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Таким чином, прийняття рішень по суті рапорту є виключним повноваженням посадової особи, яка уповноважена на розгляд такого рапорту, в той час як суд уповноважений на перевірку дотримання законодавства під час реалізації відповідної владної компетенції відповідачем.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
А тому, з огляду на викладене та з врахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, а тому вважає належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 12.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
При цьому суд звертає увагу, що 28.04.2025 Наказом Міністерства оборони України №274 було внесено зміни до Інструкції про організацію виконання положень про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зокрема доповнено п.14.30, відповідно до якого, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п'ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім'я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Отже, наразі чітко визначено, що військовослужбовець має право ініціювати питання щодо складення вказаного акту наступним чином:
1) особисто, за підпорядкованістю, подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. В такому випадку після отримання рапорту командир протягом трьох днів має надіслати запит до відповідного ТЦК та СП (Територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Упродовж одного дня після цього керівник ТЦК призначає комісію для перевірки сімейного стану, або
2) подати заяву безпосередньо до ТЦК та СП за місцем проживання особи, за якою здійснюється або планується догляд.
Враховуючи, що позивачем подано рапорт із доданими до нього документами, наразі саме командир протягом трьох днів має надіслати запит до відповідного ТЦК та СП на перевірку сімейного стану військовослужбовця.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби відповідно до пп.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 09 грудня 2025 р.
09.12.25