09 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/22250/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні з 26.11.2024 по 11.12.2024 та з 28.04.2025 по 05.05.2025 та в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустках за станом здоров'я (60 днів), рекомендованих довідками ВЛК № 7984 від 05.05.2025 та № 2025-0708- 1442-0881-3 від 09.07.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні з 26.11.2024 по 11.12.2024 та з 28.04.2025 по 05.05.2025 та в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустках за станом здоров'я (60 днів), рекомендованих довідками ВЛК № 7984 від 05.05.2025 та № 2025-0708-1442-0881-3 від 09.07.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивач отримав бойове поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини. У зв'язку з отриманням бойового поранення перебував на стаціонарному лікуванні та набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 пропорційно періодам стаціонарного лікування та відпусток за станом здоров'я.
Ухвалою від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.
Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , 12.05.2024 при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, в ході виконання бойового завдання отримав бойове поранення (мінно-вибухову травму): закритий перелом п'ясних кісток (3,4,5) правої кисті, садна правого ліктьового суглобу та лівого колінного суглобу - травма (поранення), пов'язана із захистом Батьківщини.
Діагноз - травма (поранення), пов'язана із захистом Батьківщини, підтверджується:
- довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 5189 від 09.02.2025,
- довідкою військово-лікарської комісії № 7984 від 05.05.2025,
- довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 11.12.2024 за номером медичної карти № 606577;
- довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 05.05.2025;
- консультаційним висновком спеціаліста № 316776-648182 від 03.06.2025.
Після отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустці (реабілітації) за наступний період: 30 днів (відпустка) згідно з довідкою ВЛК від 05.05.2025, 30 днів (відпустка) згідно з довідкою ВЛК від 09.07.2025.
18.06.2025 представник позивача надіслав засобами поштового зв'язку на адресу відповідача заяву про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період стаціонарного лікування після поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, та відпустки.
На звернення позивача, відповідач листом від 01.09.2025 № 26221 вказав, що згідно з розділом XXXIV пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (із змінами), виплата у розмірі 100000 грн здійснюється також за час перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення - виключно на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Також вказує, що до матеріалів подано дві довідки ВЛК, які містять суперечливі висновки:
- довідка ВЛК від 05.05.2025 № 7948 кваліфікує травму як легку;
- довідка ВЛК від 09.07.2025 № 2025-0708-1442-0881-3 кваліфікує ту саму травму як тяжку.
Обидві довідки посилаються на один і той самий документ - довідку військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 09.02.2025 № 5189.
Таким чином, відсутня єдність у кваліфікації поранення, що суперечить вимогам розділу ІІ глави 21 пунктів 21.2-21.5 наказу МОУ № 402, які покладають на ВЛК обов'язок остаточно визначати ступінь тяжкості травми та її причинний зв'язок.
Відповідно до абзацу після пункту 13 розділу XXXIV наказу № 260, виплата 100000 грн за відпустку можлива лише у випадку, коли ВЛК встановила факт тяжкого поранення. Довідка ВЛК від 05.05.2025 № 7948 визначає травму як легку, що виключає можливість застосування цієї норми.
Крім того, за приписами пунктів 6.13-6.14 наказу МОУ № 402 та офіційних роз'яснень Міністерства оборони, виплата за стаціонарне лікування чи відпустку після поранення здійснюється не більш як 4 місяці з дня вибуття з військової частини на лікування, а після спливу цього строку - виключно за наявності постанови ВЛК про “тривале лікування». Перше вибуття позивача на лікування відбулося 26.11.2024, відповідно 4-місячний строк сплив 26.03.2025. Обидві відпустки (05.05.2025 - 04.06.2025 та 09.07.2025 - 07.08.2025) надані після спливу 4 місяців і не підтверджені постановою ВЛК про продовження тривалого лікування.
На звернення позивача військова частина НОМЕР_1 відмовила у нарахуванні додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, за період після поранення, що охоплює стаціонарне лікування та відпустку за станом здоров'я.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і до сьогодні.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону № 389-VIII).
Статтею 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні від 24.04.2022 № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни до зазначеної Постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Згідно з абз. 4, 5 п. 1 постанови № 168 (в редакції від 19.07.2022) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В силу п. 1 постанови № 168 від 28.02.2022 (в редакції від 21.01.2023) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз. 5, 6 п. 1 постанови № 168 від 28.02.2022 (в редакції від 21.01.2023) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Наведене свідчить про те, що поранення особи (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини під час проходження служби в умовах, за які передбачена виплата додаткової винагороди у порядку постанови № 168 у розмірі до 100000,00 грн, зумовлює збереження права особи на отримання згаданої винагороди у розмірі до 100000,00 грн як за час проходження стаціонарного лікування після поранення, так і за час знаходження у відпустці для лікування за висновком військово-лікарської комісії після тяжкого поранення як безвідносно до існування будь-яких перерв між стаціонарним лікуванням і відпусткою для лікування, так і безвідносно до вибуття у відпустку для лікування після поновлення виконання обов'язків за військовою посадою.
Одночасно суд наголошує у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно з пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Відповідно до Наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України" від 27.10.2021 № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.
Отже, за кожним пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) відповідач зобов'язаний провести розслідування нещасного випадку.
Водночас, відповідно до вимог пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у розмірі, збільшеному до 100000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема:
перебування на військовій службі у період дії воєнного стану;
перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Державної прикордонної служби України;
перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини/перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини.
При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн не виникає.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 12.05.2024 отримав тяжке поранення та у період 26.11.2024 по 11.12.2024 - (16 днів); 28.04.2025 по 05.05.2025 (8 днів) перебував на стаціонарному лікуванні та перебував у відпустках за станом здоров'я, 30 днів згідно з довідкою ВЛК від 05.05.2025, 30 днів згідно з довідкою ВЛК від 09.07.2025, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва ) від 09.02.2025, довідкою-випискою від 11.12.2024, довідкою-випискою від 05.05.2025, довідкою військово-лікарської комісії № 7984 від 05.05.2025 та довідкою військово-лікарської комісії № 7984 від 09.07.2025.
Також суд при вирішенні справи дає оцінку доводам відповідача, які надані у листі від 01.09.2025 № 26221, а саме поясненням того, що виплата 100000 грн за відпустку можлива лише у випадку, коли ВЛК встановила факт тяжкого поранення. Також вказує, що до матеріалів подано дві довідки ВЛК, які містять суперечливі висновки:
- довідка ВЛК від 05.05.2025 № 7948 кваліфікує травму як легку;
- довідка ВЛК від 09.07.2025 № 2025-0708-1442-0881-3 кваліфікує ту саму травму як тяжку.
Суд зауважує, що у разі виникнення колізії висновків або необхідності уточнення медичних даних між послідовно виданими довідками одним і тим самим уповноваженим органом (ВЛК), пріоритет надається тій довідці, яка є пізнішою за датою видачі та містить скориговані або уточнені відомості. Такий документ відображає найбільш актуальний медичний стан та кінцевий висновок ВЛК.
Таким чином, довідка ВЛК від 09.07.2025 № 2025-0708-1442-0881-3 має переважну юридичну силу та є належним і допустимим доказом, який підтверджує характер (тяжкість) травми позивача. При цьому встановлення ВЛК у пізнішій довідці обставини того, що поранення є тяжким, свідчить про те, що отримане позивачем ушкодження здоров'я за своїм медичним характером відносилося до тяжких з моменту його отримання, а відмінність у попередніх висновках не може позбавляти військовослужбовця гарантованих державою соціальних виплат за весь період лікування наслідків такого поранення.
Суд наголошує також, що матеріалами справи документально підтверджено, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов'язані із захистом Батьківщини.
При цьому, під час судового розгляду справи відповідач не заперечував та не спростовував ані факту існування вказаних вище документів, ані викладених у цих документах інформації.
Також у ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не заперечував та не спростовував тих обставин, що періоди стаціонарного лікування позивача та відпусток позивача за станом здоров'я через отримане поранення тривали протягом вказаних вище спірних періодів.
Ці обставини підтверджені дослідженими судом копіями медичних документів.
Іншого відповідачем не доведено.
Отже, на думку суду, позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а саме, за періоди стаціонарного лікування з 26.11.2024 по 11.12.2024, та з 28.04.2025 по 05.05.2025 поранення пов'язане з захистом Батьківщини, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди за період лікування, передбаченої Постановою № 168.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що відповідачем не надано, а в матеріалах даної справи відсутні докази нарахування і виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно дням перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров'я за вищевказані періоди.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні з 26.11.2024 по 11.12.2024 та з 28.04.2025 по 05.05.2025, є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування у відпустках за станом здоров'я (60 днів), рекомендованих довідками ВЛК № 7984 від 05.05.2025 та № 2025-0708-1442-0881-3 від 09.07.2025 з урахуванням фактично виплачених сум, суд зазначає таке.
Підпунктом п. 20.3 Положення № 402 встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду.
Натомість, даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Зокрема, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я на визначену нею кількість календарних днів.
Так, надані позивачем довідки військово-лікарської комісії № 7984 та № 2025-0708-1442-0881-3 містять графу "рішенням ВЛК рекомендовано надати відпустку на 30 календарних днів".
Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону № 2011-XII у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.
Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як постанови № 168, так і Положення № 402, містить формулювання відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії, в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці.
Оскільки Закон № 2011-ХІІ, постанова № 168 та Положення № 402 містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров'я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять, то слід застосовувати Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.
Згідно з п. 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Тобто у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття "відпустка для лікування у зв'язку з хворобою" та "відпустка за станом здоров'я".
Також слід вказати, що постанова № 168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров'я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб.
Як наслідок, вжите у постанові № 168 формулювання "відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії" має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров'я, яке, в свою чергу, такого виду відпустки не передбачає.
Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - відпустка за станом здоров'я, передбачена Положенням № 402, - є тотожним за своїм юридичним змістом відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, передбаченій постановою № 168.
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, проходженням військової служби із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз. 4 п. 1 постанови № 168.
Разом із цим, у довідках ВЛК № 7984 та № 2025-0708-1442-0881-3 вказано, що поранення (контузія, травма, каліцтво) - Так пов'язане із захистом Батьківщини.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не виплачено позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за весь період його відпустки для лікування після тяжкої травми.
Щодо доводів відповідача про сплив чотиримісячного строку безперервного лікування, суд зазначає таке.
Обмеження терміну перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я чотирма місяцями не є безумовною підставою для припинення виплати додаткової винагороди у разі, якщо продовження лікування (відпустки) санкціоноване рішеннями ВЛК. Наявні у справі довідки ВЛК № 7984 від 05.05.2025 та № 2025-0708-1442-0881-3 від 09.07.2025 підтверджують, що лікування позивача та потреба у відпустці обумовлені наслідками отриманого бойового поранення та є медично обґрунтованими. Оскільки ВЛК, як уповноважений орган, визначила потребу у продовженні лікування (відпустки), право позивача на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди зберігається на весь період, визначений у цих довідках, незалежно від формального спливу чотиримісячного строку з моменту первинного вибуття.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є такими, що теж підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 26.11.2024 по 11.12.2024 та з 28.04.2025 по 05.05.2025, та в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустках за станом здоров'я, рекомендованих довідками ВЛК № 7984 від 05.05.2025 та № 2025-0708-1442-0881-3 від 09.07.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 26.11.2024 по 11.12.2024 та з 28.04.2025 по 05.05.2025 та в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустках за станом здоров'я, рекомендованих довідками ВЛК № 7984 від 05.05.2025 та № 2025-0708-1442-0881-3 від 09.07.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 09 грудня 2025 р.
09.12.25