вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" грудня 2025 р. Справа№ 927/559/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Солодько Юлії Вікторівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 (повний текст підписано 07.08.2025)
у справі №927/559/25 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Київського міського центру зайнятості
до Солодько Юлії Вікторівни
про стягнення 161 252,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Солодько Юлії Вікторівни , у якому просить стягнути з відповідача кошти мікрогранту в розмірі 161 252,00 грн на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та умов договору про надання мікрогранту, до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви про приєднання від 27.11.2023, що є підставою для повернення виплачених відповідачу коштів мікрогранту у розмірі 161 252,00 грн.
Відзив на позов у встановлений строк до суду не надходив.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 у справі №927/559/25 позов задоволено.
Стягнуто з Солодько Юлії Вікторівни на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (Акціонерне товариство «ОЩАДБАНК»: IBAN НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 00032129), кошти мікрогранту у розмірі 161 252,00 грн.
Стягнуто з Солодько Юлії Вікторівни на користь Київського міського центру зайнятості 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 28.08.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 28.08.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові.
Апелянт вважає прийняте рішення незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального права.
Узагальнені доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
1. Ст. 6 (ч. 6, ч. 11) ГПК - порушено принципи рівності, правової визначеності та сприяння реалізації прав.
2. Ст. 120 ГПК - суд не здійснив паперове вручення, попри відсутність е- кабінету на 13:23.
3. Ст. 165, 178 ГПК - строк на відзив обраховано від неналежної події.
4. Ч. 11 ст. 242 ГПК + п. 6 ухвали - суд помилково прирівняв «появу в е- кабінеті» до старту строку, тоді як сама ухвала вимагає e-повідомлення на офіційну е-адресу; до 20:30 таке повідомлення не могло бути надіслане технічно.
5. Ст. 252 ГПК - наслідком стало фактичне позбавлення відповідача можливості реалізувати захист у спрощеному провадженні.
6. Порушено ст. 172 ГПК (відкриття провадження без належних доказів направлення всіх додатків відповідачу).
7. Частина копій - недопустимі (ст. 91 ГПК); пакети «для суду» та «для відповідача» - не тотожні (ст. 13 ГПК, ст. 6 ЄКПЛ).
8. Не підтверджені повноваження підписанта на дату подання (ст. 56, 58, 60, 164 ГПК).
9. Не доведена належна сплата судового збору (Закон «Про судовий збір», ст. 164, 174 ГПК).
10. За змістом доказів по суті (Акт № 273) позовні вимоги не підтверджені.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач категорично спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просить залишити без змін.
У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу відповідач просить визнати Відзив КМЦЗ на апеляційну скаргу таким, що поданий з порушенням вимог ГПК України, та не брати його до уваги. Визнати неналежним представництво особи, що підписала/подала Відзив, у зв'язку з недійсністю довіреності у порядку передоручення та відсутністю підтвердження повноважень у встановленій законом формі; не враховувати підпис/позицію такої особи. Не приймати та не оцінювати нові відомості/докази, подані у Відзиві вперше і без обґрунтування причин неподання їх у суді першої інстанції та без дотримання ст. 269 ГПК України. Врахувати, що КМЦЗ не є стороною договору мікрогранту, а заявлене «стягнення» сформульовано на користь АТ «Ощадбанк», що свідчить про неналежний спосіб захисту і відсутність у КМЦЗ майнової вимоги до Апелянта у заявленому вигляді. Скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - у позові КМЦЗ відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 263 ГПК України учасники справи мають право
подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Оскільки відзив на апеляційну скаргу подано відповідачем 20.10.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 17.10.2025), тобто у строк, встановлений ухвалою суду від 14.10.2025 про відкриття апеляційного провадження, відсутні правові підстави для визнання його таким, що поданий з порушенням вимог ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/559/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Солодько Юлії Вікторівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/559/25.
Матеріали справи №927/559/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надcилання копії апеляційної скарги разом з додатками позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
13.10.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.10.2025) на адресу суду надійшла заява апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази надcилання копії апеляційної скарги разом з додатками позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Солодько Юлії Вікторівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 у справі №927/559/25, ухвалено розгляд апеляційної скарги Солодько Юлії Вікторівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 у справі №927/559/25 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
29.09.2023 Солодько Ю.В. звернулася через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» із заявою № 141IDF на отримання гранту з метою придбання 2-х вендингових апаратів з продажу соняшникової олії.
Відповідно до заяви № 141IDF: сума запиту гранту становить 250 000,00 грн; кількість працівників, яких планує наняти 3; фактичне місце провадження діяльності бульв. Русанівський, 6, м. Київ.
Додатком до вказаної заяви є бізнес-план, яким передбачено отримання гранту від держави для створення бізнесу з продажу нерафінованої соняшникової олії, зокрема кошти планувалось витратити на придбання та встановлення 2-х вендингових апаратів для продажу олії на розлив.
Наказом Державного центру зайнятості «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» від 14.11.2023 № 191 наказано надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 1850 отримувачам на загальну суму 434 481 017,00 грн.
У Додатку №10 до наказу Державного центру зайнятості від 14.11.2023 №191 зазначений список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 25.09.2023 по 08.10.2023.
У списку заявників, що отримали грант, є заява відповідача № 141IDF з порядковим номером 249, підсумковий скоринговий бал 167 із сумою виплати гранту 250 000,00 грн (Київ).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.11.2023 здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Солодько Юлії Володимирівни.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (в редакції наказу Міністерства економіки України від 24.05.2023 № 4021) затверджено форму договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості та суб'єктом господарювання, щодо якого прийнято рішення про надання мікрогранту.
27.11.2023 відповідач підписав та подав заяву про приєднання до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua).
Відповідно до п. 1, 2 розділу III Договору про надання мікрогранту розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (надалі - Порядок). Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V договору та передбачені бізнес-планом.
Уповноваженим банком згідно з визначеннями, наведеними у розділі І Договору про надання мікрогранту, є АТ "Ощадбанк", який діє на підставі договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та АТ «Ощадбанк» (надалі - Договір про взаємодію), і забезпечує укладання цього договору, а також окрему взаємодію його сторін в процесі виконання договору.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу IV Договору про надання мікрогранту використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).
За умовами п. 4 розділу IV Договору про надання мікрогранту для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі таких документів Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.
У разі невикористання отримувачем коштів мікрогранту протягом шести місяців з дати його отримання або використання коштів мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на рахунок Міністерства економіки України, відкритий в Казначействі для подальшого перерахування до Державного бюджету України (п. 6 розділу IV Договору про надання мікрогранту).
Відповідно до п. 1 розділу V Договору про надання мікрогранту обов'язковою умовою є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.
Згідно з п. 2 розділу VІ Договору про надання мікрогранту отримувач мікрогранту зобов'язується використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; виконати обов'язкову умову визначену Порядком; не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до п. 3 розділу V цього договору тощо.
Отримувач несе відповідальність та ризики, пов'язані із використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану (п. 5 розділу VІІ Договору про надання мікрогранту).
Відповідно до виписки АТ «Ощадбанк» 28.12.2023 на рахунок ФОП Солодько Ю.В. зараховано кошти мікрогранту для бізнесу у розмірі 250 000,00 грн.
18.03.2024 ФОП Фурман Є. А. та ФОП Солодько Ю. В. уклали договір №01/04/2496, купівлі-продажу вендингового обладнання для продажу олії на розлив у кількості 2 шт. на загальну суму 161 252,00 грн.
Кошти за придбане обладнання у розмірі 161 252,00 грн були перераховані 19.03.2024 на рахунок ФОП Фурмана Є. А., а решта невикористаних коштів мікрогранту у розмірі 88 748,00 грн повернуті 01.07.2024 АТ «Ощадбанк», що підтверджується випискою зазначеного банку.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.07.2024 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Солодько Юлії Володимирівни.
19.07.2024 Київський міський центр зайнятості здійснив перевірку/огляд дотримання умов договору мікрогранту, за результатами якої складено акт №273, яким встановлено, що: «Кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням в загальній сумі 161 252,00 грн. Залишок невикористаних коштів в сумі 88 748,00 грн повернуто уповноваженим банком відповідно до Постанови КМУ від 21.06.2022 №738. За наданою інформацією отримувача мікрогранту господарська діяльність за місцем провадження не ведеться, обладнання, придбане за кошти мікрогранту, знаходиться в складському приміщенні. Обов'язкова умова договору в частині створення нових робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача не виконана».
Зазначена перевірка проводилась у присутності відповідача, який ознайомлений із вказаним актом та отримала його другий примірник, що підтверджується відповідними підписами ФОП Солодько Ю. В. в Акті №273.
29.07.2024 Київський міський центр зайнятості видав наказ №807 «Про повернення коштів мікрогранту», у якому ухвалено рішення про повернення суми коштів мікрогранту ФОП Солодько Ю. В. (Заява № 141IDF).
Додатком до наказу №807 від 29.07.2024 є рішення про повернення коштів мікрогранту, у якому зазначено правові підстави такого рішення та визначено ФОП Солодько Ю. В. строк для повернення отриманих коштів мікрогранту в розмірі 161 252,00 грн. Вказане рішення надіслано позивачем на адресу провадження діяльності відповідача, а також на адресу фактичного проживання (перебування) листом від 01.08.2024 № 07-2-1472/10-21/24.
Відповідач доказів повернення коштів у розмірі 161 252,00 грн суду не надав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).
Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Абзацом 2 п. 6 Порядку передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (договір № 2/19-23 від 13.03.2023).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач задля отримання мікрогранту на ведення власної справи звернувся через портал «Дія» до центру зайнятості із заявою на отримання мікрогранту у розмірі 250 000,00 грн, у якій вказав про те, що ним буде працевлаштовано два працівника.
На виконання вимог Порядку позивачем здійснено перевірку виконання зобов'язань суб'єктом господарювання (відповідачем) у зв'язку із отриманням мікрогранту та встановлено, що відповідач свої зобов'язання не виконав, не працевлаштував жодного працівника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За наведених обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі п. 8 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та п. 21 Порядку.
Відповідач, в свою чергу, в Акті №273 перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 19.07.2024 власноручно зазначив, що «…умова про працевлаштування не була виконана…».
Апелянт не заперечив свого обов'язку із повернення отриманих коштів мікрогранту та обставин невиконання умов Порядку та Договору в частині створення робочих місць, однак посилається на використання коштів мікрогранту за цільовим призначенням, що на його думку, спростовує доводи позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Актом №273, кошти мікрогранту у сумі 161 252,00 грн дійсно витрачені на придбання обладнання (вендингових автоматів) для розвитку бізнесу.
Проте Акт також чітко встановлює, що:
1. Обов'язкова умова договору мікрогранту не виконана - протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача не створено робочих місць та не працевлаштовано осіб, що передбачено пунктом 20 Порядку №738;
2. Обладнання придбане за кошти мікрогранту знаходиться на складі, фактично не використовується для ведення господарської діяльності;
3. Фізична особа-підприємець припинила підприємницьку діяльність 18.07.2024, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Акту №273, складеного за результатами перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту, у графі «Пояснення отримувача мікрогранту/гранту (у разі виявлення порушення)» Відповідачем власноручно зазначено, що обов'язкова умова щодо працевлаштування передбаченої договором кількості осіб не виконана.
Зазначений запис у акті є власноручним поясненням Відповідача та свідчить про фактичне визнання ним порушення умов договору мікрогранту, передбачених Порядком №738.
Отже, вказаний акт має істотне доказове значення та підтверджує, що Відповідач визнав факт невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту щодо створення робочих місць, яка відповідно до умов укладеного Договору та вимог Порядку №738 є підставою для повернення отриманих коштів мікрогранту.
Таким чином, Акт №273 підтверджує наявність порушення умов договору мікрогранту, а саме - невиконання обов'язкової умови створення робочих місць, що є безпосередньою підставою для повернення коштів.
Апеляційна скарга відповідача не містить жодних належних аргументів, фактичних даних чи доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом в оскаржуваному рішенні, або підтверджували виконання Відповідачем (апелянтом) обов'язкових умов укладеного Договору про надання мікрогранту.
У своїй апеляційній скарзі апелянт лише повторно наводить доводи, які вже були предметом дослідження судом першої інстанції та яким суд надав належну правову оцінку відповідно до вимог процесуального законодавства. При цьому апелянтом не подано жодних нових доказів чи наведено обставин, які б свідчили про неправомірність висновків суду першої інстанції.
В частині доводів апеляційної скарги про такі порушення:
1. Ст. 6 (ч. 6, ч. 11) ГПК - порушено принципи рівності, правової визначеності та сприяння реалізації прав.
2. Ст. 120 ГПК - суд не здійснив паперове вручення, попри відсутність е- кабінету на 13:23.
3. Ст. 165, 178 ГПК - строк на відзив обраховано від неналежної події.
4. Ч. 11 ст. 242 ГПК + п. 6 ухвали - суд помилково прирівняв «появу в е- кабінеті» до старту строку, тоді як сама ухвала вимагає e-повідомлення на офіційну е-адресу; до 20:30 таке повідомлення не могло бути надіслане технічно.
5. Ст. 252 ГПК - наслідком стало фактичне позбавлення відповідача можливості реалізувати захист у спрощеному провадженні.
6. Порушено ст. 172 ГПК (відкриття провадження без належних доказів направлення всіх додатків відповідачу).
7. Частина копій - недопустимі (ст. 91 ГПК); пакети «для суду» та «для відповідача» - не тотожні (ст. 13 ГПК, ст. 6 ЄКПЛ).
8. Не підтверджені повноваження підписанта на дату подання (ст. 56, 58, 60, 164 ГПК).
9. Не доведена належна сплата судового збору (Закон «Про судовий збір», ст. 164, 174 ГПК).
10. За змістом доказів по суті (Акт № 273) позовні вимоги не підтверджені,
колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою суду першої інстанції від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду відзиву на позов з доданими до нього документами.
За приписами ч. 6, 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №1448651 від 04.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду Солодько Юлія Вікторівна зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду від 09.06.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.06.2025 о 22:06, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.64), отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 25.06.2025.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Згідно ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, проте в апеляційній скарзі зазначає про отримання від позивача позовної заяви з додатками, місцевий господарський суд розглянув справу по суті в порядку спрощеного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, та 07.08.2025 ухвалив рішення, яке на даний час оскаржується відповідачем в апеляційному порядку.
Позовна заява у справі підписана уповноваженою особою - директором Д.Новицьким, повноваження якого наявні в матеріалах справи (наказ №198-к від 27.06.2023 (а.с.55), витяг з ЄДРЮОФОПГФ, долучений до відзиву на апеляційну скаргу.
Судовий збір за подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області у даній справі сплачено Київським міським центром зайнятості 23.05.2025 (отримувач ГУК у Черніг.обл/тгм.Чернігів/22030101) (а.с.6).
Доводи апелянта в обґрунтування позиції щодо скасування оскаржуваного рішення про те, що порушено принципи рівності, правової визначеності та сприяння реалізації прав, суд не здійснив паперове вручення, попри відсутність е- кабінету на 13:23, строк на відзив обраховано від неналежної події, суд помилково прирівняв «появу в е- кабінеті» до старту строку, тоді як сама ухвала вимагає e-повідомлення на офіційну е-адресу; до 20:30 таке повідомлення не могло бути надіслане технічно, наслідком стало фактичне позбавлення відповідача можливості реалізувати захист у спрощеному провадженні, порушено ст. 172 ГПК (відкриття провадження без належних доказів направлення всіх додатків відповідачу), частина копій - недопустимі (ст. 91 ГПК); пакети «для суду» та «для відповідача» - не тотожні (ст. 13 ГПК, ст. 6 ЄКПЛ), не підтверджені повноваження підписанта на дату подання (ст. 56, 58, 60, 164 ГПК), не доведена належна сплата судового збору (Закон «Про судовий збір», ст. 164, 174 ГПК), за змістом доказів по суті (Акт № 273) позовні вимоги не підтверджені, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Позиція апелянта про те, що КМЦЗ не є стороною договору мікрогранту, а заявлене «стягнення» сформульовано на користь АТ «Ощадбанк», що свідчить про неналежний спосіб захисту і відсутність у КМЦЗ майнової вимоги до Апелянта у заявленому вигляді, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки саме позивач уповноважений на звернення з таким позовом про стягнення коштів на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (Акціонерне товариство «ОЩАДБАНК»: IBAN UA683004650000029093142000001, ЄДРПОУ 00032129).
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Солодько Юлії Вікторівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 у справі №927/559/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2025 у справі №927/559/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Солодько Юлію Вікторівну .
4. Матеріали справи №927/559/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко