Миколаївської області
Справа №477/2708/24
Провадження №2/477/259/25
30 липня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич- Шараповою Н.М.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, площею 3,11 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Миколаївського району Миколаївської області.
На обґрунтування вимог вказали, що нотаріальному оформленні цієї спадщини заважає факт реєстрації проживання за адресою відкриття спадщини відповідачів, які, як і вони, відносяться до спадкоємців першої черги спадкування за законом, хоча фактично не проживали з померлим спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також та обставина, що вони (позивачі) досягли домовленості про розподіл спадщини: ОСОБА_1 спадкує земельну ділянку, а ОСОБА_2 - житловий будинок, але нотаріально це неможливо оформити через наявність інших формальних спадкоємців на цю нерухомість.
Посилаючись не те, що є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 і прийняли спадщину, а інші спадкоємці спадщину не прийняли, так як не проживали зі спадкодавцем на час його смерті, тому просили суд в порядку спадкування визнати за ними право власності на будинок та ділянку з врахуванням їх домовленості про розподіл спадщини.
До суду сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивачі надали заяву з проханням розглядати справу без їх участі і задовольнити позов. Відповідачі також надали суду спільну письмову заяву з проханням розглянути справу без їх участі, вказавши в ній, що визнають позов і не заперечують проти його задоволення, підтвердивши прийняття спадщини позивачами і розподіл спадщини між ними.
Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін в підготовчому судовому засіданні згідно положень ст. 200 ЦПК України, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який на час смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі право власності на наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташованій за тією ж адресою; земельну ділянку площею 3,11 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, (раніше знаходилася в межах території Українківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області), яка належала померлому відповідно до державного акту серії Р2 № 572621, виданого 20 квітня 2002 року Українківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.
Відповідно до довідки комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 05 грудня 2024 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має житлову площу 42,50 кв. м., загальну - 82,50 кв.м., але даних про реєстрацію права власності на нього немає.
Часом відкриття спадщини є день смерті ОСОБА_5 ..
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
На час відкриття спадщини (час смерті) ОСОБА_5 з ним були зареєстровані:
?дружина ОСОБА_2 (позивачка),
?син - ОСОБА_1 (позивач),
?син - ОСОБА_3 (відповідач),
?син - ОСОБА_4 (відповідач),
які відносяться до спадкоємців першої черги, визначені ст. 1261 ЦК України.
Крім того, відповідно до копії спадкової справи № 119/2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П., із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 (позивачі).
Вони (син та дружина) відносяться до спадкоємців першої черги за законом, що передбачено ст. 1261 ЦК України, і вважаються такими, що прийняли спадщину.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповіту ОСОБА_5 не встановлено, тому спадкування після його смерті повинно здійснюватися за законом.
В той же час, нотаріальному оформленню спадщини на зазначену нерухомість позивачами заважає як відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, так і наявність інших спадкоємців - відповідачів, які, як і позивачі, вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані зі спадкодавцем на час його смерті.
Згідно письмового роз'яснення від 03 жовтня 2024 року виданого позивачу ОСОБА_1 приватним нотаріусом Сапегою О.П., неможливо оформити спадщину після смерті ОСОБА_5 вцілому за одним спадкоємцем, оскільки на час відкриття спадщини з померлим були зареєстровані дружина та інші сини.
За пунктами 1.2, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує обставини стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а у разі якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього: у випадку відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
За невстановлених обставин оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно у виді земельної ділянки був втрачений.
Що ж стосується житлового будинку, то дійсно, право власності на нього не було зареєстроване в комунальному підприємстві “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Виходячи з технічного паспорту будинку, складеного 05 грудня 2024 року комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», він має житлову площу 42,50 кв.м., загальну - 82,50 кв.м., рік побудови - 1975.
До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 “Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.
До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.
Відповідно до положень цих нормативних актів, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.
Згідно з копією погосподарської книги спадкового будинку він побудований в 1974 році, а його власником, в тому числі й на час смерті, був ОСОБА_5 .
Це свідчить про те, що ОСОБА_5 побудував за свого життя будинок та мав його у власності.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно спільної заяви відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поданій суду, вони визнали позовні вимоги, тобто той факт, що на час відкриття спадщини не проживали зі спадкодавцем, і, з врахуванням неподання ними заяв нотаріусу, слід вважати їх такими, що не прийняли спадщину.
За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
В той же час, в частині 2 та ч. 3 цієї статті передбачено, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них; а за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, вони можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Однак кожен із спадкоємців, які прийняли спадщину: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , бажають успадкувати окреме майно, а не його частки.
В ЦК України прямо не було передбачено можливості розподілу між спадкоємцями видів спадщини - спадкового майна, хоча норми закону, яка б забороняла це здійснити, не існує.
Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, що передбачено ст.ст. 364, 370 ЦК України.
Учасники цивільних відносин вільні у своєму волевиявлені, якщо воно не суперечить законодавству, не порушує моральні засади суспільства, права інших осіб, не шкодить довкіллю або культурній спадщині (ст.ст. 1 - 8 ЦК України).
Таким чином законом, хоча й визначена рівність часток спадкоємців у спадщині, однак не заборонено розподіл спадщини між ними (в тому числі нерухомого та рухомого майна) відповідно до їх законних часток, чи з певним відхиленням від рівності часток за їх домовленістю, що і було вчинено спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 .
Так, згідно їх домовленості, вони узгодили, що після його смерті вони спадкують майно: позивачка ОСОБА_2 - будинок в с. Українка Миколаївського району Миколаївської області, а позивач ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею 3,11 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Нотаріально укласти договір про це вони не мають можливості через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачі не можуть захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ними права на нерухомість в порядку спадкування за законом згідно досягнутої між ними домовленості.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 3,11 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану межах території Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю відповідно до державного акту серії Р2 № 572621, виданого 20 квітня 2002 року Українківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вітовський районний суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя Р.В. Козаченко