Справа №583/2124/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1170/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
09 грудня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2025 року, якою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
У провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 357 КК України.
У рамках даного кримінального провадження, прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 листопада 2025 року включно, з визначенням розміру застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120, 00 гривень.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.09.2025 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог апелянтка зазначала, що вона просить надати їй можливість довести свою безпечність для суспільства, оскільки у повній мірі розуміє тяжкість наслідків, покладених на неї судом, обіцяє вчасно з'являтися до суду на першу вимогу, має професійно-технічну освіту, соціальні зв'язки та постійне місце проживання, її матір - інвалід ІІ групи з дитинства, яка потребує допомоги.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились. Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату не надсилали. Від прокурора у кримінальному провадженні надійшло клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, у провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 та ч.1 ст. 357 КК України.
У рамках даного кримінального провадження, прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обгрунтував тим, що дії обвинуваченої кваліфіковано за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, підозра є обгрунтуваною, підтверджена матеріалами кримінального провадження. Інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином, санкція статті передбачає позбвалення волі на строк від 5 до 8 років, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України є кримінальним проступком, його санкція передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. З огляду на характер кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 , її суспільну небезпеку, є всі підстави вважати, що скасування або зміна запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою на більш м'які запобіжні заходи, в тому числі обрання більш м'якого запобіжного заходу, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України, таким як переховування від суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачена є судимою особою, інкриміновані злочини вчинила під час випробувального строку, в попередньому кримінальному провадженні була оголошена в розшук. Ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та уснують на теперішній час.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду м. Суми від 11 вересня 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 листопада 2025 року включно, з визначенням розміру застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 гривень.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 суд першої інстанції, виходив з того що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, що є визначеною законом підставою для продовдення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім наявності ризиків, зазначених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, суд приймає до уваги: відсутність нарікань на стан здоров'я обвинуваченої, її сімейний стан, молодий вік, те, що вона незаміжня, не має утриманців, офіційно не працевлаштована, не має доходу, не проживає за місцем реєстрації, на території Охтирської територіальної громади не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність в неї міцних соціальних зв'язків, а відтак ретельно оцінивши в сукупності всі обставини справи та дані, що характеризують спосіб життя ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, тому їй необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, про продовження останній строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими і за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, будучи раніше судимою, існують реальні ризики того, що остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, з метою зміни їх свідчення, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тобто остання становить небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 є виправданим.
Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Крім того, з огляду на те, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, не має доходу, не проживає за місцем реєстрації, на території Охтирської територіальної громади не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність в неї міцних соціальних зв'язків, наявність судимості за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення, є об'єктивні підстави вважати, що поведінка обвинуваченої ОСОБА_6 має асоціальну спрямованість. Остання може вчинити нове кримінальне правопорушення за умови обрання стосовно неї запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує утримання обвинуваченої під вартою.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, не є слушними, оскільки обмеження її права на свободу в даному випадку є необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти її втечі та забезпечити належне виконання нею своїх процесуальних обов'язків.
Твердження обвинуваченої ОСОБА_6 про наявність професійно-технічної освіти, соціальних зв'язків та постійного місця проживання, хоч і мають місце, але вказані обставини не є тими безумовними підставами, що унеможливлюють тримання обвинувачених під вартою, і повинні враховуватись разом з іншими фактичними обставинами кримінального провадження та вимогами кримінального процесуального закону, які регламентують обрання, зміну, скасування чи продовження запобіжних заходів, у їх сукупності.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що мати обвинуваченої є інвалідом ІІ групи, яка потребує допомоги, оскільки це є обставиною особистого характеру, яку суд враховує при загальній оцінці особистості, та це не може слугувати безумовною підставою для скасування тримання під вартою, оскільки пріоритетом є забезпечення належного проведення кримінального провадження.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку усім обставинам провадження та прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, яким доведена неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу та доцільність продовження останній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому, оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2025 року, якою обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а її апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4