Номер провадження: 33/813/2041/25
Номер справи місцевого суду: 523/9422/25
Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
01.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 325471, 09.05.2025 о 23 год. 26хв. в м. Одеса, по вул. Ярослава Баїса, 16А водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом NISSAN TIIDA НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу Драгер ALCOTEST 7510 ARLMO437, результат огляду 1,94 проміле. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі відмовилась, чим порушила п. 2.9а ПДР - керування транспортними засобами особами в стані алк, нарк, чи ін. сп'яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУПАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60грн. в дохід держави..
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 01.10.2025 захисник ОСОБА_1 -адвокат Рвачов О.О. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що недопустимими є результати приладу драгер, оскільки із чеку приладу Драгер вбачається, що останнє калібрування приладу було здійснено 19.06.2024, тобто на день проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , а саме на 09.05.2025 пройшов 6 місячний строк з моменту останньої повірки робочого засобу вимірювання техніки. В протоколі зазначено два взаємовиключних діяння, оскільки не вбачається за можливе одночасно пройти огляд у встановленому законом порядку та одночасно відмовитись від його проходження. Матеріали справи містять направлення на огляд до медичного закладу, однак не містять висновку КНП «МЦПЗ» ООР про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Крім того наявність вказаного направлення, свідчить про незгоду з результатом тесту.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Рвачов О.О., підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування в стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом серії ЕПР1 № 325471 від 09.05.2025 про вчинення адміністративного правопорушення;
- довідкою про отримання особою посвідчення водія;
- довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення;
- результатами пристрою «Drager Alcotest 7510» - 1,94% проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить підпис ОСОБА_1 в графі «З результатами згоден»;
- відеозаписом події з портативного відеореєстратора ПВР 474521.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Так, відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи щодо обставин проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Долучені відеозаписи повністю відображають проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці у встановленому порядку та є належним доказом у справі.
У протоколі зафіксовано адміністративне правопорушення керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та зазначено про проведення огляду зі згоди водія на місці зупинки у встановленому порядку за допомогою приладу Драгер під відеозапис.
Висновок поліцейських про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння підтверджується роздруківкою з Alkotest 7510, прилад ARLM-0437, тест 2084, результат 1,94‰, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких заперечень (а.с.5).
Доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури огляду є необґрунтованими. Вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, з яких встановлено, що працівник поліції надав ОСОБА_1 новий та герметично запакований мундштук, який вона самостійно відкрила, після цього поліцейським проведено контрольний забір повітря, роз'яснено водію порядок проходження огляду і проведено процедуру освідування. Під час огляду за допомогою технічного приладу «Drager» ОСОБА_1 своїх заперечень проти умов експлуатації зазначеного приладу, не висловлювала.
Також судом враховано, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зауважень з приводу допущених порушень порядку огляду не висловила і в подальшому зі скаргами на дії поліцейських при оформленні протоколу не зверталась, а тому доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції були допущені порушення при огляді на стан сп'яніння є необґрунтованими та спростовуються наявними доказами. Внаслідок чого, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
З відео вбачається, що ОСОБА_1 після проведення огляду не висловлювала свою незгоду з результатами огляду та не виявляла бажання їхати до медустанови. Більш того, в роздруківці результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер» ОСОБА_1 розписалась, що свідчить про погодження з результатами такого огляду.
Наявний в матеріалах справи відеозапис є належним доказом, оскільки на ньому чітко зафіксований факт проходження огляду на стан сп'яніння та встановлення факту перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Вказані обставини ОСОБА_1 у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що з наявного відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила вживання алкоголю та жодним чином не заперечувала проти того, що вчинила адміністративне правопорушення (фраг. 23:29:39).
Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості результатів приладу Драгер, через порушення строку повірки робочого засобу вимірювання, є необґрунтованими з огляду на таке.
Пунктами першим та третім розділу ІІ Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наказом Держлікслужби України № 1529 від 29.12.2014 «Про державну реєстрацію медичних виробів» затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. За номером 43 зазначеного переліку значиться газоаналізатори Drager Alcotest, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію №14455/2014 газоаналізатори Drager Alcotest внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення МОЗ України і дозволені для застосування на території України.
Отже, газоаналізатор Drager Alсotest 7510, прилад ARLM-0437, який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, дозволений МОЗ та має свідоцтво про державну реєстрацію.
Окрім того, відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.
Частиною 1 статті 17 цього Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавались Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії «Drager Safety AG & Co KGaA», Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
З роздрукованого результату огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою Drager Alсotest 7510, прилад ARLM-0437, вбачається, що датою останнього калібрування приладу є 19.06.2024. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, вказаний інтервал становить 1 рік, тобто до 19.06.2025, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу, а відтак підстави для визнання результатів приладу недійсними - відсутні.
За таких умов, огляд ОСОБА_1 проведений за допомогою технічного приладу, яким дозволено такий огляд, отже результат тесту Drager Alсotest 7510, прилад ARLM-0437, є допустимим доказом у справі, тому суд обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини останнього.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення два взаємовиключних діяння, з огляду на наступне.
Фабула протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №325471 від 09.05.2025 викладена чітко та вірно, зокрема ОСОБА_2 інкримінують - керування транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, та порушення п. 2.9.а ПДР.
В свою чергу, зазначення у протоколі про відмову від проходження огляду у медичному закладі лише підтверджує згоду ОСОБА_1 із результатами огляду за допомогою "Drager "Alcotest 7510", що відповідає відеозапису з нагрудної відеокамери працівників поліції ПВР 474521, ч.3 ст. 266 КУпАП, та не створює, у даному випадку, окремого складу адміністративного правопорушення - «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння».
Доводи скарги стосовно незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду, що свідчить з наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, до закладу охорони здоров'я, спростовуються всіма наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність в матеріалах справи Направлення, лише підтверджує, що ОСОБА_1 пропонували пройти такий огляд, у випадку якщо вона не погодиться із результатами тесту Драгера, що відповідає всім матеріалам справи, та не може свідчити про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції та перевірені апеляційним судом.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова