Справа №592/4380/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Катрич О. М.
Номер провадження 33/816/701/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 172-20 КУпАП
Іменем України
14 листопада 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/4380/25 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його захисника ПАВЛОВСЬКОГО В. А. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.03.2025, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Павловського В. А.,
установив:
У поданих апеляційних скаргах:
- особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне скарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки справу було розглянуто у його відсутність без належного повідомлення в порядку ст. 277-2 КУпАП за наявності письмової заяви про його особисту участь в судовому розгляді. Протокол відносно нього складений не уповноваженою особою, він не виконував обов'язки військової служби. Вказує на грубе порушення порядку огляду на стан сп'яніння, пройти огляд на стан сп'яніння на місці він не відмовлявся, а відсутність у в/ч технічного засобу для проведення огляду не свідчить про правомірність проведеного огляду. Направлення до медичного закладу також оформлене не уповноваженою особою, свідки, які були залучені при складання протоколу є зацікавленими особами, а строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин;
- захисник ПАВЛОВСЬКИЙ В. А. також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення в діях його підзахисного і наводить аналогічні доводи як і ОСОБА_4 .
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.03.2025 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Стягнуто на користь держави 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді, старший солдат ОСОБА_4 в умовах особливого періоду - воєнного стану 08.03.2025 близько о 23:30 під час виконання обов'язків військової служби на території тимчасового базування підрозділу в/ч був виявлений командуванням з підозрою на перебування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а саме: неясна мова, запах з порожнини рота, хитка хода, порушення координації рухів. У зв'язку з тим, що у в/ч відсутній спеціальний технічний засіб, який використовується під час огляду на стан сп'яніння та відмовою пройти медичний огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу у штабі ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 був доставлений до КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» у м. Суми для проходження медичного огляду з метою виявлення факту вживання алкогольних напоїв, психоактивної речовини або перебування під впливом лікарських препаратів. Висновок огляду - ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова судді оголошена 20.03.2025, а апеляційні скарги з урахуванням вихідних подані 31.03.2025, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Ковпаківського районного суду м. Суми, тому встановлений ст. 294 КУпАП строк не пропущений.
Вислухавши доводи захисника Павловського В. А., який підтримав апеляційні скарги та просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданих апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вказані вище апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення КИС № 543 від 09.09.2025, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 в умовах особливого періоду (воєнного стану), під час виконання обов'язків військової служби перебував на території тимчасового базування підрозділу в/ч в нетверезому стані, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується, окрім протоколу, дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 08.03.2025 щодо обставин виявлення ними ОСОБА_4 08.03.2025 о 23:30 при виконанні службових обов'язків на території тимчасового базування підрозділу із ознаками алкгольного сп'яніння, який був підтверджений медичним висновком;
- висновком КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» № 859 від 09.03.2025 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння, згідно якого ОСОБА_4 перебував на час обстеження у стані алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці особи, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Процедура огляду військовослужбовців/військовозобов'язаних, зокрема на стан сп'яніння, закріплена у ст. 266-1 КУпАП, «Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 12.01.2024 № 32.
Згідно визначеної процедури огляд військовозобов'язаних на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром (начальником) в/ч (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд проводиться: 1) уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов спеціальну підготовку (у разі незгоди військовозобов'язаного, резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця ЗСУ на проведення огляду на стан сп'яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами) огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Підтвердження стану сп'яніння за результатами огляду та згода військовослужбовця з такими результатами є підставою для його притягнення до відповідальності згідно із законом. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд військовослужбовця/військовозобов'язаного, складає за його результатами акт медичного огляду та висновок. Висновок може бути оскаржений військовослужбовцем в установленому законодавством порядку. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно приписів п. 14 «Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду» лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд військовослужбовця складає за його результатами акт медичного огляду та висновок. Уповноваженій особі та військовослужбовцю видається на руки саме висновок, який складається у трьох екземплярах, тому твердження сторони захисту про необхідність додавання до протоколу про адміністративне правопорушення акту огляду не ґрунтується на законі.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_4 і його захисника про грубе порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_4 був виявлений на території тимчасового базування підрозділу в/ч із ознаками алкогольного сп'яніння і саме тому, що ОСОБА_4 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу у штабі ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнього і було направлено для проходження такого огляду до закладу охорони здоров'я, що повністю узгоджується із наведеними вище нормами законодавства України про адміністративні правопорушення.
Апеляційний суд в межах даної справи позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку кваліфікації, компетенції й фаховій відповідності працівникам закладу охорони здоров'я вимогам професійних стандартів, оскільки відповідність таким вимогам засвідчують певні документи (диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип-ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтверд¬ження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю тощо), а рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює МОЗ.
Право військовослужбовця ОСОБА_7 на оскарження висновку за результатами медичного огляду встановлене вказаним вище Порядком, але ОСОБА_7 ним не скористався і висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з підстав його неповноти або неправильності не оскаржив, як і не оскаржував дії працівників закладу охорони здоров'я в цілому.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду і доводи апеляційних скарг про те, що в зазначений в протоколі час і дату ОСОБА_4 не виконував обов'язки військової служби, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наданими вище доказами.
Так, відповідно ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
ОСОБА_4 є військовослужбовцем, проходить військову службу у в/ч, що не заперечується і стороною захисту, а отже є суб'єктом адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. При цьому на момент виявлення правопорушення ОСОБА_4 перебував на території тимчасової дислокації підрозділу в/ч, тому на підставі п. 1 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» вважається таким, що виконував обов'язки військової служби.
Той факт, що ОСОБА_4 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції згідно вимог ст. 277-2 КУпАП дійсно мав місце, але останній у інший спосіб був обізнаний про дату, час і місце судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, тому це порушення є формальним.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення (інших процесуальних документів), суддя повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_4 під час виконання обов'язків військової служби перебував на території тимчасового базування підрозділу в/ч в нетверезому стані, в умовах особливого періоду (воєнного стану), так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів у справі був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.03.2025 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу та апеляційну скаргу його захисника ПАВЛОВСЬКОГО В. А. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов