Номер провадження: 22-ц/813/4748/25
Справа № 507/67/25
Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.
Доповідач Громік Р. Д.
12.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання надати звіт виконаних робіт,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання надати звіт виконаних робіт.
Обґрунтовуючи вимоги позову, позивачі вказують на те, що відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Опальком О.М. та ОСОБА_2 , адвокат Опалько О.М. за її дорученням взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання по захисту у кримінальному провадженню ОСОБА_1 . Під час бесіди адвокат Опалько О.М. запевнив ОСОБА_4 , що надасть позитивні послуги і у нього є досвід роботи.
18 травня 2024 року ОСОБА_2 уклала договір з адвокатом Опальком О.М. про надання правової допомоги по захисту її сина ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 120241623600000186, внесеному в ЄРДР 17 травня 2024 року, за ст..121 ч.1 КК України. В ході досудового розслідування ОСОБА_1 було пред'явлено підозру за ч.1 ст.121 КК України, йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в подальшому запобіжний захід було продовжено, а потім змінено, кваліфікація дій ОСОБА_1 була змінена із ч.1 ст.121 КК України на ч.1 ст.122 КК України. Савранським районним судом кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1 було закрито, у зв'язку із відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення. Адвокат не вчинив необхідних дій щодо захисту ОСОБА_1 та не правильно отримав гонорар на суму 30000 грн., звіт за надання правової допомоги ОСОБА_5 не надав.
За таких обставин, позивачі просили зобов'язати адвоката Опалька О.М. надати обґрунтований звіт виконаних робіт на 30 000 грн. за договором про надання правової допомоги від 18 травня 2024 року з клієнтом ОСОБА_2 на захист у кримінальному провадженні ОСОБА_6 .
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що 18 травня 2024 року ним було укладено договір з ОСОБА_2 про надання правової допомоги її сину ОСОБА_1 , а саме захист у кримінальному провадженні №12024162360000186 внесеному до ЄРДР 17.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. На момент укладання угоди про надання правової допомоги - 18 травня 2024 року ОСОБА_1 був затриманий слідчим у порядку ст. 208 КПК України. За домовленістю адвоката з клієнтом ОСОБА_2 , була досягнута згода щодо фіксованого розміру гонорару адвоката та витрат пов'язаних із виконанням адвокатом своїх обов'язків.
У свою чергу адвокат взяв на себе обов'язки щодо здійснення захисту ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12024162360000186 внесеному до ЄРДР 17.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На виконання умов договору клієнт ОСОБА_2 19.05.2024 року перерахувала адвокату кошти у сумі 30 000 гривень.
У свою чергу, виконуючи умови договору адвокат здійснював захист підозрюваного, а у подальшому обвинуваченого ОСОБА_1 у період з 18.05.2024 року до 03 грудня 2024 року включно, тобто більше 6 місяців.
При цьому, з отриманої суми у розмірі 30 000 гривень, адвокатом витрачались кошти на виконання обов'язків, пов'язаних зі здійсненням захисту ОСОБА_7 , зокрема витрати на прибуття до місця проведення слідчих дій та судового розгляду. До відзиву на позовну заяву відповідач надав розрахунок витрат, пов'язаних із здійсненням захисту підозрюваного ОСОБА_1 (а.с.48-92).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання надати звіт виконаних робіт відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги позивача шляхом зменшення розміру стягнень понесених судових витрат та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничих послуг від 18.05.2024, укладеного з ОСОБА_3 за реальним виконанням, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у орієнтованому розрахунку відповідача не надано жодних належних і допустимих доказів щодо обсягу наданих послуг і реально виконаних робіт та необґрунтовано їх вартість, а також не обґрунтовано і не надано доказів на витрати на паливо до свого автомобіля.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 12 листопада 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 09 грудня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 18 травня 2024 року між адвокатом Опалько О.М. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 у кримінальному провадженні (а.с.15).
19.05.2024 року ОСОБА_2 перерахувала адвокату кошти у сумі 30 000 гривень. (а.с.9).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий слідчим у порядку ст. 208 КПК України та адвокат здійснював захист Касьянова Романа Сергійовича у кримінальному провадженні №12024162360000186 внесеному до ЄРДР 17.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суть спору про те, що адвокат не надав обґрунтований звіт виконаних робіт на отриману суму в розмірі 30 000 грн. щодо виконання договору про надання правової допомоги, укладеного з ОСОБА_2 на захист у кримінальному провадженні ОСОБА_6 .
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами першою та другою статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на виконання договору 18 травня 2024 року між адвокатом Опальком О.М. та ОСОБА_2 про надання правової допомоги ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, 19 травня 2024 року ОСОБА_2 перерахувала адвокату кошти у сумі 30 000 гривень, що свідчить про те, що сторони домовилися про фіксований розмір гонорару (а.с.9). Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що розмір гонорару адвоката визначається саме за домовленістю адвоката із клієнтом.
До відзиву на позовну заяву відповідач - адвокат Опалько О.М. надав розрахунок витрат пов'язаних із захистом Касьянова Р.С., із якого вбачається він здійснював захист ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12024162360000186 внесеному до ЄРДР 17.05.2024 року, у період з 18.05.2024 року до 03 грудня 2024 року (а.с.72).
Із змісту додаткових пояснень та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, які після отримання відзиву, були направлені до суду, вбачається, що позивачі не згодні із розміром наданої адвокатом Опальком О.М. правової допомоги, проте, позовних вимог про зміну предмету позову, збільшення вимог в порядку ст.49 ЦПК України не заявляли. Положення глави 8 ЦПК України до даних правовідносин не застосовуються, а отже клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд до уваги обґрунтовано не взяв.
Враховуючи, що відповідач адвокат Опалько О.М. надав розрахунок щодо витрат пов'язаних із здійсненням захисту ОСОБА_1 , а отже позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов'язання надати звіт виконаних робіт, дійсно не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачі просили зобовязати адвоката Опалько О.М. надати обґрунтований звіт виконаних робіт на 30 000 гривень за Договором про надання правової допомоги від 18.05.2024 з клієнтом ОСОБА_2 на захист у кримінальному провадженні ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить задовольнити вимоги позивача шляхом зменшення розміру стягнень понесених судових витрат та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничих послуг від 18.05.2024, укладеного з ОСОБА_3 за реальним виконанням
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Фактично, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє нові позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому не можуть бути розглянуті у суді апеляційної інстанції відповідно.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева