Номер провадження: 22-ц/813/4779/25
Справа № 947/25616/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
19.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Луб В.В., представника відповідача - адвоката Хаджи І.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хаджи Ірина Дмитрівна, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Управління ДАБК Одеської міськради та Київська районна держадміністрації Одеської міськради про усунення перешкод у користуванні власністю, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 третя особа Управління ДАБК Одеської міськради та Київська районна держадміністрації Одеської міськради про усунення перешкод у користуванні власністю.
В ході розгляду справи ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом:
вжиттям заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з введенням в експлуатацію, державною реєстрації змін об'єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 5110136900:43:005:0002.
В обґрунтування заяви зазначала, що ухвалою від 26.09.2024 суд задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заборонивши ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з будівництвом об'єкта будівництва: «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 ». Як стало відомо позивачці, з метою придати видиму законність незаконному будівництву, відповідачкою 18.11.2024 були внесені зміни до повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД051240618584 від 19.06.2024 «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 », а саме: замість «нового будівництва» вже будівельні роботи зазначені як «реконструкція» існуючої будівлі (хоча, як вбачається з первісних документів, фотографій та технічного паспорту, виготовленого станом на 26.08.2023, жодної будівлі, яку можливо було би реконструювати, на місці нового будівництва не існувало).
Позивачка вважає, що в подальшому з боку відповідачки, незважаючи на наявність судового спору, можливі дії по введенню самочинного будинку в експлуатацію, що суттєво утруднить виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, ускладнить чи навіть унеможливіть ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивачки.
25 лютого 2025 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №947/25616/24 - задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з введенням в експлуатацію, державною реєстрації змін об'єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 5110136900:43:005:0002.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хаджи І.Д., направила засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Від позивачки ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 19 листопада 2025 року об 16 год 00 хв з'явились позичка ОСОБА_1 , представник позивачки - адвокат Луб В.В., представник відповідачки - ОСОБА_4 , інші учасники справи до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (т. 4, а.с. 158, 160).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказані заходи забезпечення позову будуть покликані, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не допустити утруднення чи неможливість виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також перешкодити спричиненню завданню шкоди заявнику.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, судом з'ясовано, що 26 вересня 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №947/25616/24 задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані з будівництвом об'єкта будівництво : «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 » на час розгляду справи у Київському районному суді м. Одеси.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачка наголосила на тому, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на внесення змін (коригування) повідомлення про початок виконання будівельних робіт при наявності судового спору. Заявник вважає, що подальші дії відповідача, у разі задоволення позовних вимог, стануть перешкодою для виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.
Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді на адвокатський запит Управління ДАБК ОМР зазначило, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт, які подані в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з електронною системою, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номеру в цьому реєтрі та оприлюднюються на порталі електронної системи (т. 2, а.с. 164-166).
Також слід звернути увагу на те, що декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), реєструється ДАБК без перевірки, а скасування такої декларації можливе лише на підставі судового рішення.
Таким чином, є об'єктивними доводи позивачки про те, що відповідачкою можливі подальші дії щодо введення будівництва в експлуатацію, що суттєво ускладнить ефективний захист або поновлення порушених прав позивачки у випадку задоволення позовних вимог.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що суд, оскаржуваною ухвалою, порушує її право власності.
Апеляційний суд відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
У постанові від 11.01.2022 у справі №639/6347/18 Верховний суд зазначає, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір. У разі введення будівництва в експлуатацію, виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, призведе до необхідності звертатися до суду із черговим позовом.
Враховуючи неведене, забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з введенням в експлуатацію, державною реєстрації змін об'єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 5110136900:43:005:0002 забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Виходячи з викладеного, застосований захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, схожої позиції дотримується Верховний Суд у ухвалі від 16.10.2023 у справі №203/2367/23.
Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та обґрунтовано виходив з того, що відсутні законні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Тому, законних підстав для скасування ухвали суду й ухвалення нового рішення про задоволення заяви про відмову у забезпеченні позову у апеляційного суду немає.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хаджи Ірина Дмитрівна - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2025 року про забезпечення позову- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 01 грудня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда