09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 460/1342/25
адміністративне провадження № К/990/48252/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 460/1342/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №836617000705-22 від 06 червня 2024 року про застосування штрафних санкцій у сумі 211 813,00 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у частині сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду скаржник подав заяву про продовження строку для усунення недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
13 серпня 2025 року Головне управління ДПС у Рівненській області вдруге подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду скаржник подав заяву про продовження строку для усунення недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
16 вересня 2025 року Головного управління ДПС у Рівненській області втретє подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 295 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, заявник зазначив, що первинну апеляційну скаргу подано в межах строку апеляційного оскарження, однак її було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.
Також зауважив, що у скаржника відсутнє фінансування для сплати судового збору у зв'язку із введенням воєнного стану, тому він просить відстрочити сплату судового збору або продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Рівненській області від 29 травня 2025 року; відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження; у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив установлений статтею 295 КАС України строк звернення до суду з апеляційною скаргою, а подані ним обґрунтування пропуску строку не є поважними.
Суд зауважив, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 29 травня 2025 року (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 15 вересня 2025 року (дата подання апеляційної скарги) скаржник не зазначив.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.
У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 460/1342/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко