09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 400/11843/24
адміністративне провадження № К/990/49804/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л. В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - Управління) про зобов'язання видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25 квітня 2023 року, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25 квітня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період з 26 липня по 16 вересня 1986 року він, як вільнонаймана особа, приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого одержав захворювання і став особою з інвалідністю ІІ групи. На переконання позивача, вільнонаймана особа не може виконувати обов'язки військової служби, і він, як вільнонаймана особа, виконував службові обов'язки при виконані робіт з ліквідації Чорнобильської катастрофи разом із військовими. Відмінність з військовими полягала лише у тому, що вони мали можливість змінюватись, а позивач ні. Тому позивач переконаний, що він має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 25 червня 2025 року позовні вимоги задовольнив.
Управління не погодилося із цим рішенням суду і подало апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2025 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року скасував та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписи частини четвертої статті 328 КАС України встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених приписів процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Після уяснення доводів касаційної скарги на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суддя-доповідач установив, що авторка скарги не зазначила передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку в точній відповідності до вимог цієї норми процесуального закону.
У касаційній скарзі в частині наведених вимог до суду касаційної інстанції міститься посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що суд апеляційної інстанції судове рішення ухвалив з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правничим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Подібним чином автор скарги поставився до необхідності обґрунтування умов допуску до касаційного перегляду цієї справи як справи незначної складності чи як іншої справи, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження.
Вкотре треба нагадати, що з огляду на межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має правоможності встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
До того ж, згідно із приписами КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Наведене дозволяє підсумувати, що авторка касаційної скарги ретельно не поставилася до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суд першої та/або апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їх) ухвалення, навести аргументи на підтвердження слушності своєї позиції, а також зазначити пункт / пункти частини четвертої статті 328 КАС України, які він визначає підставою / підставами касаційного оскарження.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої цієї статті рішення про відмову в прийнятті та про повернення касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, може ухвалити суддя-доповідач.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - Управління) про зобов'язання видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25 квітня 2023 року - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя Л. В. Тацій