справа№380/8887/25
09 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач - 2), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 73 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач -1 протиправно не врахував додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 12.05.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
27.05.2025 від відповідача -1 за вх. №43733 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечує позовну вимоги, вважає їх необґрунтованими та таким, що не підлягають до задоволення. Пояснив, що позивач військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 , яка, в свою чергу, не є розпорядником бюджетних коштів, а натомість перебуває на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_2 з 01.08.2022 по даний час, а до 31.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 , які здійснювали у спірному періоді забезпечення позивача виплатами грошового забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 перебувала і перебуває на фінансовому забезпеченні у розпорядника коштів третього рівня, а також не входить до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як відокремлений підрозділ не є юридичною особою, особового рахунку у забезпечуючому фінансовому органі - фінансово - економічному управлінні командування Територіальної оборони Збройних Сил України не має, відокремленого балансу не має, відкритих рахунків в органах Державного казначейства України не має. Відтак на військову частину НОМЕР_1 не покладено обов'язку щодо забезпечення позивача виплатами грошового забезпечення, оскільки такий обов'язок покладено на забезпечувальні органи на фінансовому забезпеченні яких перебувала військова частина НОМЕР_1 (яка не є розпорядником бюджетних коштів у зв'язку з чим заявлені вимоги до військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 14.08.2025 за клопотанням позивача залучено до участі у справі співвідповідача - ВЧ НОМЕР_2 .
20.08.2025 від відповідача ВЧ НОМЕР_2 за вх. №67902 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено: до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України." Пунктом 3 Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 визначено, щоб виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації. Відповідно до вказаних правових норм, наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Постановою встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у п. 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги." Розділом XXXI «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 не передбачено, що розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки визначається, виходячи з розміру додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Отже, відповідно до вказаних нормативно-правових актів, при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, не враховуються додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а тому відповідач не повинен був обраховувати вказані виплати з урахуванням такої винагороди. З урахуванням наведеного просить суд відмовити у задоволення позову.
02.09.2025 від відповідача ВЧ НОМЕР_2 за вх. №70590 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що військова частина НОМЕР_1 з дня формування до дня ліквідації (як окремої військової частини) не була включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, а зарахована на фінансове забезпечення до розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень), а саме з 01.08.2022 по 29.07.2025 до військової частини НОМЕР_2 . У спірних правовідносинах виплату та нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювала військова частина НОМЕР_2 , тому позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 не підлягають до задоволення. Основні аргументи позовної заяви зводяться до того, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому підлягає включенні до складу грошового забезпечення з якого розраховується грошова компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2024 №86 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 з 27.03.2024 у зв'язку зі звільненням з військової служби. Таким чином, розрахунок позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток здійснювалося за нормами, чинними станом на день виключення зі списків військової частини, тому надалі в цих поясненнях нормативно правові акти вживаються в редакції станом на 27.03.2024. Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану, установлена Постановою №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, то відповідач діяв правомірно не включаючи таку винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2023 №86, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 45 днів за 2022-2023 роки; щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 дні за 2022-2023 роки. Всього 73 дні.
04.03.2025 за вих. №НВ/622612/00 адвокат Отрох А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася із адвокатським запитом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди; надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022-2023 роки; надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2023 роках.
07.03.2025 за вх. №1483/607 ВЧ НОМЕР_1 надала відповідь про те, що підполковник ОСОБА_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, звільненого наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 26.01.2023 № 5 відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби у запас за підпунктом “г». З 27.03.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При звільненні виплачено грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2022, 2023 рік відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зі змінами та доповненнями, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», як учаснику бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_3 від 08.04.2016).
Грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, передбачену наказом МОУ від 07.06.2018 №260, отримав, як це передбачено розділом XXІІІ “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2023 №86 виплачено грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки в сумі 53716,50 грн. Перераховані вище складові грошового забезпечення, а також одноразова грошова допомога у разі звільнення в сумі 17189,28 грн. (48% від розміру грошового забезпечення) та 31190,23 грн грошового забезпечення за період з 01.03.2023 по 27.03.2023 включено до розрахункової суми підполковника ОСОБА_1 при звільненні.
Оскільки із отриманої відповідача не було висловлено позиції відповідача щодо питань зазначених в запиті, 27.03.2025 адвокат Отрох А.В. в інтересах ОСОБА_1 повторно звернувся із адвокатським запитом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди; надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022-2023 роки.
02.04.2025 за вих. №1483/780 ВЧ НОМЕР_1 повідомила адвоката Острох А.В. про те, що додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.
Ознайомившись з відповіддю відповідача -1 та зазначеними довідками про грошове забезпечення, позивач вважає, що бездіяльність відповідача - 1 щодо неврахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною, тому з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзац 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно із Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Державну прикордонну службу України» та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям було розроблено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558).
Цією Інструкцією № 558, зокрема, визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби.
Пунктом 2 Інструкції № 558 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
- основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Абзацом 3 п. 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 установлено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у п. 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У свою чергу, суд зазначає, що положення ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ є відсильною, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністерству внутрішніх справ України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Інструкція № 558.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Разом з тим, п. 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за умовами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу.
Водночас відповідач не спростував належними доказами твердження позивача про те, що в період дії воєнного стану він щомісячно отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.
Факт нарахування та виплати позивачеві такої винагороди відповідач не заперечує.
Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний врахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористану щорічну основну відпустку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах (постанова від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, постанова від 20.12.2024 у справі № 240/21650/23).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звідси, відповідач (ВЧ НОМЕР_1 ) протиправно не врахував у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористану щорічну основну відпустку, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
При цьому, суд враховує те, що відповідно до п. 1.5. Правил організації фінансового забезпечення військових частини, установ, організації Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, як і затверджені наказом Міністерства оборони України від 27.05.2016 №280 зі змінами, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, а зарахована на фінансове забезпечення до розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень), а саме: - до 31.07.2022 військова частина НОМЕР_1 була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . І з 01.08.2022 по теперішній час військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .
Відтак, з метою відновлення порушеного права позивача на компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд вважає за необхідне зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 , як правонаступника військової частини НОМЕР_1 , здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 73 дні, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, тому в силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 73 дні, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09.12.2025.
Суддя Потабенко В.А.