09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 640/14287/19
провадження № 61-15192ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна про визнання недійсним договору позики,
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , у якому просив визнати недійсним договір позики від 09 липня 2009 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований у реєстрі за № 2822.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року залучено ОСОБА_1 у якості правонаступника позивача ОСОБА_2 до участі у справі № 640/14287/19.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сологубовської А. Е. залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року залишено без змін.
26 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року (повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року), передати справу повністю на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 липня 2025 року та незаконні ухвали Київського районного суду м. Харкова.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, просить скасувати ухвали Київського районного суду м. Харкова, однак не конкретизує, які саме (не вказано дати постановлення ухвали, яку заявниця просить скасувати).
Крім того, у пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має заначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 та частини першу та третю статті 411 ЦПК України. Вказує, що суд першої інстанцій не дослідив зібрані у справі докази.
Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Однак, заявниця, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не наводить обов'язкові підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Заявниця посилається на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, однак не зазначає постанови Верховного Суду, висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у яких не застосував чи неправильно застосував суд апеляційної інстанції. Саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є підставою касаційного перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України визначено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.
Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявниці необхідно надати уточнену редакцію касаційної скарги, у якій уточнити прохальну частину касаційної скарги, визначити ухвали судів, які оскаржуються, зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, а також надати її копії відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявницею не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового зборуза подання касаційної скарги з посиланням на її похилий вік, вади здоров'ята відсутність коштів для сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Оскільки заявниця не надала доказів, які б підтверджували розмір доходів, її скрутний майновий стан і відсутність можливості сплатити судовий збір, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового зборуза подання касаційної скарги необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у 2019 році та заявляв позовну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1921 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн).
Отже, заявниці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (768,40 грн*200% = 1 536,80 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк
до 26 грудня 2025року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников