08 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1188/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп"
на рішення Господарського суду Сумської області
у складі судді Котельницької В.Л.
від 26.03.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.
від 27.10.2025 (повний текст складено 03.11.2025)
у справі за позовом Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивачів: 1)Державної екологічної інспекції у Сумській області; 2) Сумської міської ради
до Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп"
про стягнення 2 565 866,49 грн,
Окружна прокуратура міста Суми в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Сумської міської ради звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" про стягнення 2 565 866,49 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісу на території лісокористувача - Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп".
Позовні вимоги мотивовані незабезпеченням відповідачем охорони та захисту лісових насаджень, на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, від незаконної порубки дерев.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 у справі № 920/1188/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, позов задоволено; стягнуто з Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" 2 565 866,49 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на рахунок Сумської міської ради з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 769 759,94 грн до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 513 173,30 грн до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради (20%), 1 282 933,25 грн до спеціального фонду бюджету Сумської міської ради (50%); стягнуто з Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" на користь Сумської обласної прокуратури 30 790,40 грн судового збору.
21.11.2025 Миколаївське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Миколаївський агролісгосп" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/1188/24. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/1188/24 до прийняття рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI в редакції від 16.07.2025.
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 61 580,80 грн (38 488,00 (1,5 відсотка ціни позову) х 200% х 0,8).
Проте, матеріали касаційної скарги Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі від 19.06.2001 №28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Миколаївському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Миколаївський агролісгосп" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у розмірі 61 580,80 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування та / або порушення яких конкретно норм матеріального та / або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Однак, зміст касаційної скарги Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп", поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Системний аналіз зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник у касаційній скарзі має навести обґрунтування неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального права та/або процесуального права в обов'язковому взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто на підставу касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі Миколаївське дочірнє агролісогосподарське підприємство "Миколаївський агролісгосп" не зазначає жодної з підстав оскарження передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, незазначення скаржником конкретних підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.
З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на вищезазначене, касаційна скарга Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/1188/24 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у розмірі 61 580,80 грн; касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням конкретних підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки касаційна скарга Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/1188/24 підлягає залишенню без руху, то розгляд клопотання скаржника про зупинення дії рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/1188/24 до прийняття рішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду буде здійснено касаційним судом при розгляді питання про можливість відкриття касаційного провадження, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Миколаївський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/1188/24 залишити без руху.
2. Надати Миколаївському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Миколаївський агролісгосп" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Миколаївському дочірньому агролісогосподарському підприємству "Миколаївський агролісгосп" усунути недоліки касаційної скарги, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 61 580,80 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;
- надати касаційну скаргу в новій редакції з посиланням на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням належних підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Баранець