04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2038/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ПАТ "Харківенергозбут": Такідзе М.Т.,
ТОВ "Укртранссигнал": не з'явився,
Ліквідатор ТОВ "Укртранссигнал" Камінська А.А.,
АТ "Харківобленерго": Конопля О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" арбітражної керуючої Камінської Анни Анатоліївни
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 (колегія суддів у складі: Плахов О.В. - головуючий, Тихий П.В., Шутенко І.А.)
у справі № 922/2038/22
за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал"
про банкрутство,
Хід розгляду справи та стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. Постановою Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
3. У межах зазначеної справи Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - Кредитор) 17.10.2024 подало заяву (далі - Заява) з поточними грошовими вимогами до Боржника в розмірі 541330,61 грн, а саме: 495314,12 грн боргу за електроенергію за період з грудня 2022 року до серпня 2024 року; 1132,11 грн 3% річних за період з січня 2023 року до липня 2023 року; 36709,38 грн інфляційних втрат за грудень 2022 року та з березня 2023 року до липня 2023 року; 8175,00 грн пені за період з січня 2023 року до квітня 2023 року, а також 4844,40 грн судового збору за подання Заяви.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4. У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПАТ "Харківенергозбут" (Кредитор) є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.
5. Кредитор як постачальник електричної енергії за вільними цінами здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 в порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.
6. На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення створено електропостачальника ПАТ "Харківенергозбут", тоді як АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
7. На підставі заяви-приєднання Боржник приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу №0014 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції постачальника №ЗП (далі - Договір-1).
8. За умовами Договору-1 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 Договору-1).
9. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.5 Договору-1).
10. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника (пункти 5.6, 5.10 Договору-1).
11. Оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору (пункт 5.7 Договору-1).
12. Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (пункт 6.2 Договору-1).
13. Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (пункт 5.8 Договору-1).
14. Кредитор до Заяви додав комерційну пропозицію №ЗП для споживачів із запланованим обсягом споживання від 50000 кВт*год до 500000 кВт*год на місяць. Попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період; (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем через Постачальника) (далі - Комерційна пропозиція №ЗП).
15. Згідно з пунктом 5 комерційної пропозиції №ЗП рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
16. Пунктом 8 комерційної пропозиції №ЗП передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених пунктом 5 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та індексу інфляції повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
17. Також 01.01.2019 Боржник і Кредитор уклали додаткову угоду до Договору-1 (далі - Додаткова угода), відповідно до якої Боржник приєднався до Системи - ЕДО (електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів).
18. Після реєстрації споживача в системі ЕДО він набуває права здійснювати формування та надсилання документів, передбачених умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в електронному вигляді та зобов'язаний отримувати електронні документи і повідомлення, направлені йому постачальником (пункт 3.2 Додаткової угоди).
19. Факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом. Отже, днем (датою) отримання споживачем рахунку є день (дата) направлення його постачальником в Системі ЕДО (пункт 3.11 Додаткової угоди).
20. Крім того, 01.01.2019 Боржник приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №0014 з 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів (далі - Договір-2).
21. За умовами Договору-2 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 Договору-2).
22. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.8 Договору-2).
23. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника (пункти 5.9, 5.13 Договору-2).
24. Оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.10 Договору-2).
25. Споживач зобов?язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов?язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (пункт 6.2 Договору-2).
26. Пунктом 4 комерційної пропозиції передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
27. Відповідно до довідки про обсяги розподіленої електричної енергії по споживачу - Боржнику за період: грудень 2022 року, з січня 2023 року по грудень 2023 року, з січня 2024 по серпень 2024, за ЕІС-кодом точки комерційного обліку об'єкта споживача 62Z2223493444171 (м. Харків, вул. Беркоса, буд. 25 А, буд. 25 Б, буд.25 В) розподілено: за 12/2022 - 12637 кВт*год; за 01/2023 - 15052 кВт*год; за 02/2023 - 14183 кВт*год; за 03/2023 - 10671 кВт*год; за 04/2023 - 12842 кВт*год; за 05/2023 - 5583 кВт*год; за 06/2023 - 4017 кВт*год; за 07/2023 - 5235 кВт*год; за 08/2023 - 4724 кВт*год; за 09/2023 - 5589 кВт*год; за 10/2023 - 11010 кВт*год; за 11/2023 - 13897 кВт*год; за 12/2023 - 12681 кВт*год; за 01/2024 - 13624 кВт*год; за 02/2024 - 14031 кВт*год; за 03/2024 - 12414 кВт*год; за 04/2024 - 6534 кВт*год; за 05/2024 - 6124 кВт*год; за 06/2024 - 4053 кВт*год; за 07/2024 - 3844 кВт*год; за 08/2024 - 3731 кВт*год; усього - 192476 кВт*год.
28. Вказаний обсяг розподіленої електричної енергії по споживачу також підтверджується актами про обсяги розподіленої електричної енергії.
29. Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Кредитор як постачальник провів Боржнику як споживачу відповідне нарахування та за результатами розрахункового періоду сформував і виставив рахунки за спожиту електричну енергію та акти приймання-передачі електричної енергії за період 12/2022-08/2024 за об'єктами за адресою: м. Харків, вул. Беркоса, буд.25 А, буд. 25 Б, буд. 25 В, на загальну суму 495314,12 грн а саме:
- за період 12/2022 нараховано 23548,08 грн (акт від 10.01.2023 за грудень 2022 року), строк оплати 17.01.2023, не сплачено;
- за період 01/2023 нараховано 28065,25 грн (акт від 08.02.2023 за січень 2023 року), строк оплати 15.02.2023, не сплачено;
- за період 02/2023 нараховано 26260,36 грн (акт від 15.03.2023 за лютий 2023 року), строк оплати 15.03.2023, не сплачено;
- за період 03/2023 нараховано 19786,56 грн (акт від 10.04.2023 за березень 2023 року), строк оплати 17.04.2023, не сплачено;
- за період 04/2023 нараховано 23823,23 грн (акт від 10.05.2023 за квітень 2023 року), строк оплати 17.05.2023, не сплачено;
- за період 05/2023 нараховано 10247,70 грн (акт від 09.06.2023 за травень 2023 року), строк оплати 16.06.2023, не сплачено:
- за період 06/2023 нараховано 11091,36 грн (акт від 09.07.2023 за червень 2023 року), строк оплати 17.07.2023, не сплачено;
- за період 07/2023 нараховано 14531,14 грн (акт від 08.08.2023 за липень 2023 року), строк оплати 15.08.2023, не сплачено;
- за період 08/2023 нараховано 13201,14 грн (акт від 06.09.2023 за серпень 2023 року), строк оплати 13.09.2023, не сплачено;
- за період 09/2023 нараховано 15796,04 грн (акт від 06.10.2023 за вересень 2023 року), строк оплати 13.10.2023, не сплачено;
- за період 10/2023 нараховано 31399,12 грн (акт від 08.11.2023 за жовтень 2023 року), строк оплати 15.11.2023, не сплачено;
- за період 11/2023 нараховано 39815,74 грн (акт від 06.12.2023 за листопад 2023 року), строк оплати 13.12.2023, не сплачено;
- за період 12/2023 нараховано 36107,12 грн (акт від 09.01.2024 за грудень 2023 року), строк оплати 16.01.2024, не сплачено;
- за період 01/2024 нараховано 38949,10 грн (акт від 06.02.2024 за січень 2024 року), строк оплати 13.02.2024, не сплачено;
- за період 02/2024 нараховано 40143,77 грн (акт від 07.03.2024 за лютий 2024 року), строк оплати 14.03.2024, не сплачено;
- за період 03/2024 нараховано 35292,83 грн (акт від 08.04.2024 за березень 2024 року), строк оплати 15.04.2024, не сплачено;
- за період 04/2024 нараховано 18204,08 грн (акт від 07.05.2024 за квітень 2024 року), строк оплати 14.05.2024, не сплачено;
- за період 05/2024 нараховано 17067,88 грн (акт від 07.06.2024 за травень 2024 року), строк оплати 14.06.2024, не сплачено;
- за період 06/2024 нараховано 17779,86 грн (акт від 09.07.2024 за червень 2024 року), строк оплати 16.07.2024, не сплачено;
- за період 07/2024 нараховано 17255,18 грн (акт від 06.08.2024 за липень 2024 року), строк оплати 13.08.2024, не сплачено;
- за період 08/2024 нараховано 16948,58 грн (акт від 10.09.2024 за серпень 2024 року), строк оплати 17.09.2024, не сплачено.
30. Загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором-1 та за Договором-2 становить 495314,12 грн, що підтверджується доданими до Заяви копіями рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії.
31. У зв'язку з невиконанням Боржником зазначених зобов'язань Кредитор нарахував за договором:
- №0014 (населення) від 01.01.2019: пеню в загальному розмірі 8175,00 грн; 3% річних у загальній сумі 1132,11 грн; інфляційні в загальній сумі 6824,14грн.
- №0014 від 01.01.2019: інфляційні, які нараховані за прострочення оплат на загальну суму на загальну суму 29885,24 грн.
32. Господарський суд першої інстанції також встановив, що згідно з комерційною пропозицією №2 від 01.01.2019 оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію на фактичний обсяг відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період.
33. Додані до Заяви документи: комерційна пропозиція №ЗП; повідомлення від 06.11.2020 про зміну умов публічної комерційної пропозиції з 01.12.2020 до Договору-1; Договір-1 з заявою-приєднання до Договору-1; комерційна пропозиція №1 для малих непобутових споживачів; акти звіряння взаєморозрахунків за електроенергію; акти приймання-передачі електричної енергії, не містять підпису або погодження з боку посадових осіб Боржника, документальних підтверджень направляння їх на підпис Боржнику.
34. З огляду на види господарської діяльності Боржника (зокрема, виробництво електричного освітлювального устаткування, виробництво електричних побутових приладів, виробництво неелектричних побутових приладів, друкування іншої продукції, виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, холодне штампування та гнуття, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій тощо) він не є і не був 01.01.2019 "побутовим або малим непобутовим споживачем".
35. Рішенням 7 сесії Харківської міської ради від 30.10.2002 "Про комунальну власність міста Харкова" надано згоду на прийняття до комунальної власності об'єктів: житлові будинки по вул. Беркоса (Довгалевська) 25-Б, 25-В в м. Харкові без наявної інформації про особу, яка передала ці об'єкти.
36. Рішенням 9 сесії Харківської міської ради від 25.12.2002 "Про комунальну власність міста Харкова" надано згоду на прийняття до комунальної власності об'єктів: житловий будинок по вул. Беркоса (Довгалевська) 25-А, яке містить інформацію про те, що передано від АТЗТ "Харківський емальзавод".
37. Житлові будинки по вул. Беркоса, 25-А, 25-Б, 25-В у м. Харкові передано в господарське відання КП "Жилкомсервіс" відповідно до розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 28.02.2007 №192.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
38. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 у задоволенні Заяви відмовлено.
39. Ухвалу мотивовано тим, що Кредитор необґрунтовано та без будь-яких доказів нарахував Боржнику відповідну суму боргу за електроенергію за період з грудня 2022 року до серпня 2024 року, тобто у період повної відсутності діяльності банкрута і споживання ним електроенергії.
40. Зокрема, місцевий господарський суд виходив з того, що додані до Заяви документи є незавершеними електронними документами (проектами), створеними Кредитором без погодження (підпису) Боржника. Водночас рахунки за грудень 2022 року, січень 2023 року - серпень 2024 року виставлено щодо об'єкта (житлового будинку), який ще в 2007 році передано в господарське відання КП "Жилкомсервіс" на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 28.02.2007 №192, тобто не перебуває на балансі Боржника.
41. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 ухвалу місцевого господарського суду скасовано, визнано поточні грошові вимоги Кредитора до Боржника в розмірі 541330,61 грн, а саме: 4844,40 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; 495314,12 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 46016,49 грн - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
42. Постанову мотивовано тим, що відповідні поточні кредиторські вимоги виникли на підставі Договору-1 і Договору-2, на підставі яких у інші періоди також виникли конкурсні вимоги Кредитора до Боржника, визнані господарським судом у цій справі. Боржник не спростував факт споживання електричної енергії за відповідний період у обсязі, визначеному в рахунках. Водночас матеріали справи не містять повідомлень на адресу постачальника електричної енергії від нового власника / користувача або від оператора системи розподілу щодо нового власника / користувача об'єкту споживача та / або звільнення приміщення та остаточного припинення користування електричною енергією.
43. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування Кредитором 3% річних, інфляційних і пені.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
44. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу господарського суду першої інстанції.
45. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287, пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
46. Скаржник вважає, що господарський суд апеляційної інстанцій неправильно застосував положення:
- статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 13.09.2022 у справі №904/6251/20, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494(14-01/1494), від 07.08.2019 у справі №922/1014/18, щодо застосування принципу підвищеного стандарту доказування кредитором своїх вимог.
- підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 через неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, щодо заборони нарахування штрафних санкцій споживачам електричної енергії у період дії воєнного стану;
- статей 75, 86 Господарського процесуального кодексу України через неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18, щодо надання преюдиціального значення саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
47. Скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази щодо відсутності споживання Боржником електричної енергії у 2022 році, відсутності у нього прав на відповідний об'єкт споживання електроенергії (житлові будинки), переданий в господарське відання КП "Жилкомсервіс", приладів обліку електричної енергії, а також недобросовісної поведінки постачальника електричної енергії з урахуванням смерті керівника Боржника, припинення юридичної особи - засновника Боржника тощо.
48. На думку скаржника, апеляційний господарський суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - довідки про обсяги розподіленої електричної енергії по споживачу - Боржнику, сфальсифікованих паперових та електронних доказів.
49. Скаржник наголошує, що Кредитор надав недостовірну інформацію про підписання Боржником Договору-2, адже надані копії Договору-2 та заявки-приєднання до нього не містять підписів з боку Боржника та доказів направлення цих заяв-приєднання Боржником на адресу Кредитора, надання Боржником правовстановлюючих документів на житлові будинки відповідно до вимог ПРРЕЕ, укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. При цьому скаржник зауважує на відсутності у АТ "Харківобленерго" грошових вимог за надання послуг з розподілу електричної енергії за відповідний період.
50. Скаржник стверджує, що згідно з актом виходу ліквідатора за адресою Боржника від 14.12.2024, наданими Кредитором фотографіями лічильників, копіями актів і рахунків закріплений за Боржником у Договорі-1 і Договорі-2 лічильник має інший номер, ніж зазначено у непідписаних Боржником актах і рахунках. Водночас за місцем реєстрації Боржника немає працюючих приладів обліку електричної енергії, що мають відношення до Боржника. Надані до матеріалів справи акти пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження від 21.02.2022 не мають підпису з боку Боржника, складені у односторонньому порядку Кредитором.
51. На переконання скаржника, відсутність діючих лічильників, технічного приєднання, погодження договорів та обміну документами свідчить про неможливість визнання відповідних грошових вимог до Боржника в цій справі. Однак апеляційний господарський суд не дослідив відповідні докази, наявні у матеріалах справи, і обставини, на які посилався ліквідатор Боржника та господарський суд першої інстанції.
52. Скаржник погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для укладення з Боржником договорів щодо постачання електричної енергії на зазначені в Договорі-1 і Договорі-2 об'єкти, зважаючи на відсутність документів, які б підтверджували право володіння або користування такими об'єктами, які не були зареєстровані за Боржником.
53. Скаржник заперечує проти посилання Кредитора та апеляційного господарського суду на інші судові рішення в цій справі та рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2022 у справі №922/636/22, під час ухвалення яких не досліджено факти приєднання Боржника до відповідних договорів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
54. Кредитор і АТ "Харківобленерго" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
55. Кредитор вважає, що Договір-2 між ним і Боржником укладено у зв'язку з фактичним споживанням у січні 2019 року електричної енергії та оплати її згідно з платіжною інструкцією від 27.03.2019 №65.
56. Кредитор стверджує, що за переданими від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", який виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО) на території Харківської області, відомостями з 01.01.2019 Боржник споживає електричну енергію у постачальника універсальних послуг Кредитора за об'єктами за адресою: вул. Беркоса, буд. 25 (А, Б, В), 27, м. Харків, комерційний облік електричної енергії за якими здійснюється згідно з даними АКО. При цьому Кредитор також посилається на укладений між АК "Харківобленерго" і Боржником договір постачання електричної енергії №0014 від 02.11.2007.
57. Кредитор зауважує, що факт укладення Договору-1, законність нарахування вимог, законність заявлення вимог досліджено, зокрема, в цій справі в ухвалах Господарського суду Харківської області від 28.11.2022, від 14.02.2023, від 17.07.2023, а також у судових справах №922/636/22, №922/3037/21, №922/795/21, №922/2848/20, №922/2049/20.
58. Кредитор зазначає, що новий власник / користувач або оператор системи розподілу не подавали повідомлень щодо нового власника / користувача відповідного об'єкта та / або звільнення приміщення та остаточного припинення користування електричною енергією.
59. Кредитор заперечує проти посилання скаржника на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 №332, посилаючись на відсутність у НКРЕКП відповідних повноважень зупиняти нарахування штрафних санкцій за двосторонніми договорами купівлі-продажу електричної енергії. При цьому Кредитор посилається на постанову Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
60. АТ "Харківобленерго" у своєму відзиві зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, оскільки прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; суд правильно застосував норми законодавства, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та дійшов висновку, що відповідають фактичним обставинам справи.
Позиція Верховного Суду
61. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
62. Предметом касаційного перегляду є судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду Заяви про визнання поточних грошових вимог до Боржника, обґрунтованих наявністю заборгованості за договорами постачання електричної енергії, укладення яких (та, відповідно, споживання електричної енергії у відповідний період) ліквідатор Боржника заперечує.
63. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) -зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Зокрема, поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
64. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом (частина 8 статті 45 КУзПБ).
65. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу (частина 4 статті 60 КУзПБ).
66. Відповідно до частини 5 статті 59 КУзПБ заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу, тобто має містити, зокрема, розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування тощо.
67. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
68. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).
69. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, на які посилається скаржник).
70. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, на які посилається скаржник).
71. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, на яку посилається скаржник).
72. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 (на яку посилається скаржник) наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
73. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, а також від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, на яку посилається скаржник).
74. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
75. Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, на яку посилається скаржник).
76. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
77. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, на яку посилається скаржник) не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Однак необхідно наголосити, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
78. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.
79. За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
80. Водночас статтею 634 Цивільного кодексу України передбачено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
81. Зокрема, згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
82. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів: про постачання електричної енергії споживачу (пункт 14); про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (пункт 15) тощо.
83. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (частини 1, 2 статті 56 зазначеного Закону).
84. Універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України (пункт 93 статті 1 зазначеного Закону).
85. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та/або малому непобутовому споживачу, який знаходиться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії (частина 1 статті 63 зазначеного Закону).
86. Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовано Правилами, які є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
87. Відповідно до підпункту 3 пункту 3.1.6 Правил постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, якщо споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
88. Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7 Правил).
89. Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання (пункт 3.2.5 Правил). Споживач, обравши комерційну пропозицію, надає електропостачальнику заповнену заяву-приєднання разом із необхідними для укладення відповідного договору документами (пункт 3.2.11 Правил).
90. Згідно з вимогами пункту 3.2.9 Правил бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу має містити, зокрема, дані щодо адреси об'єкта, ЕІС-коду об'єкта (площадки вимірювання).
91. Разом із заявою-приєднанням новий споживач постачальника універсальних послуг додатково надає, зокрема, копію документа, яким визначено право власності чи користування (оренда, позичка, управління тощо) на об'єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта) (підпункт 3 пункту 3.3.5 Правил).
92. Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку (пункт 3.2.12 Правил).
93. Водночас пунктом 1.2.15 Правил передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
94. У пункті 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 також передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
95. Як вбачається з встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, поточні грошові вимоги Кредитора до Боржника на загальну суму 495314,12 грн обґрунтовано неоплатою рахунків за період 12/2022-08/2024 за спожиту електричну енергію за об'єктами за адресою: м. Харків, вул. Беркоса, буд.25 А, буд. 25 Б, буд. 25 В.
96. Господарські суди чітко не з'ясували з огляду на надані учасниками справи докази, чи передбачено Договором-1 та / або Договором-2 постачання Боржнику електричної енергії на перелічені об'єкти за вказаною адресою. Місцевий господарський суд у своєму рішенні вказав лише, що у Договорі-1 зазначено виробниче приміщення, а в Договорі-2 зазначено житловий будинок.
97. Водночас, відхиляючи зазначені грошові вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, зокрема, що додані до Заяви документи не містять підпису або погодження з боку посадових осіб Боржника, немає документальних підтверджень направлення їх на підпис Боржнику (його посадовій особі), тобто вони є незавершеними електронними документами (проектами), створеними виключно Кредитором без погодження з Боржником. При цьому Боржник не має будь-якого нерухомого майна, що має характеристики житлової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Беркоса, 25.
98. Апеляційний господарський суд безпосередньо не досліджував зазначені обставини щодо укладення Договору-1 і Договору-2 шляхом приєднання Боржника до них у встановленому законом порядку, а натомість послався на обставини, встановлені судовими рішеннями в господарських справах, ухвалених за участю Кредитора та Боржника, які не підлягають повторному доказуванню. У цьому контексті господарський суд апеляційної інстанції послався на ухвали Господарського суду Харківської області від 28.11.2022, від 14.02.2023, від 17.07.2023 у цій справі, якими визнано конкурсні грошові вимоги Кредитора, а також рішення Господарського суду Харківської області у справах №922/636/22, №922/3037/21, №922/795/21, №922/2848/20, №922/2049/20 (посилання на справу №922/2049/20 не є релевантним, адже в ній вирішено спір між іншими особами, ніж учасники цієї справи).
99. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 у цій справі, зокрема, визнано грошові вимоги Кредитора до Боржника за договором №0014 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, підтверджені рішеннями Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі №922/2848/20, від 14.05.2021 у справі №922/795/21, від 30.09.2021 у справі №922/3037/21, від 05.09.2022 у справі №922/636/22, у сумі 3096997,25 грн (з яких 2828806,64 грн - заборгованість за електричну енергію, 101027,92 грн - пеня, 59540,72 грн - 3% річних, 107621,97 грн - інфляційні втрати).
100. У зазначеній ухвалі господарський суд керувався, зокрема, приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що 01.01.2019 Боржник приєднався до умов договору №0014 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів.
101. Рішеннями Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі №922/2848/20, від 30.09.2021 у справі №922/3037/21 (на які послався Господарський суд Харківської області в ухвалі від 28.11.2022 та апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові) задоволено позови Кредитора про стягнення з Боржника заборгованості за електричну енергію. У наведених рішеннях зазначено, зокрема, що публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua; 01.01.2019 відповідач приєднався до умов договору №0014 з 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів. Однак не вказано, в який саме, передбачений законом, спосіб здійснено таке приєднання, а також про безпосереднє дослідження зазначених обставин на підставі певних доказів.
102. Рішеннями Господарського суду Харківської області від 14.05.2021 у справі №922/795/21, від 05.09.2022 у справі №922/636/22 (на які послався Господарських суд Харківської області в ухвалі від 28.11.2022 та апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові) задоволено позови Кредитора про стягнення з Боржника заборгованості за електричну енергію. У наведених рішеннях зазначено, зокрема, що оскільки Боржник фактично спожив електричну енергію та оплатив рахунки за використану електричну енергію, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, вважається укладеним на умовах договору №0014 з 01.01.2019 (на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів).
103. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у цій справі (на яку послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові), зокрема, визнано додаткові вимоги Кредитора в сумі 1565895,12 грн (з яких 1289518,18 грн - основний борг, 276376,94 - штрафні санкції) як такі, що підтверджені належними доказами та є обґрунтованими. У вказаній ухвалі місцевий господарськи суд зазначив, що 01.01.2019 Боржник приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №0014 (населення). Однак в ухвалі немає посилань на безпосереднє встановлення зазначеної обставини на підставі дослідження наявних у справі доказів.
104. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у цій справі визнано додаткові грошові вимоги Кредитора у розмірі 2510657,75 грн (з яких 2400469,21 грн - основний борг, 110188,54 грн - штрафні санкції), підтверджені рішеннями Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі №922/2038/22(922/1405/22), від 12.04.2023 у справі №922/2038/22(922/1180/22). У зазначеній ухвалі господарський суд керувався, зокрема, приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не послався на певний договір, укладений між Кредитором і Боржником.
105. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі №922/2038/22(922/1405/22), від 12.04.2023 у справі №922/2038/22(922/1180/22) (на які послався Господарський суд Харківської області в ухвалі від 17.07.2023) задоволено позови Кредитора про стягнення з Боржника заборгованості за електричну енергію. У наведених рішеннях зазначено, що Боржник надав підписану заяву-приєднання до умов договору №0014 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №ЗП, фактично споживав електричну енергію, що підтверджується наданими до справи актами приймання-передачі електричної енергії, тому вказаний договір вважається укладеним.
106. З викладеного вбачається, що перелічені судові рішення (на які послався апеляційний господарський суд у контексті надання преюдиційного значення обставинам укладення Договору-1 і Договору-2) стосуються укладення договорів з різними назвами: договору №0014 з 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів (ухвала від 28.11.2022 у цій справі, рішення від 30.11.2020 у справі №922/2848/20, від 30.09.2021 у справі №922/3037/21, від 14.05.2021 у справі №922/795/21, від 05.09.2022 у справі №922/636/22); договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №0014 (населення) від 01.01.2019 (ухвала від 14.02.2023 у цій справі); договір №0014 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції №ЗП (ухвала від 17.07.2023 у цій справі, рішення від 16.03.2023 у справі №922/2038/22(922/1405/22), від 12.04.2023 у справі №922/2038/22(922/1180/22).
107. При цьому в наведених судових рішеннях не зазначено, щодо постачання електричної енергії на які саме об'єкти укладено відповідні договори, тоді як апеляційний господарський суд під час розгляду цієї справи не з'ясував відповідності вказаних договорів тим, посиланням на які обґрунтовано грошові вимоги Кредитора у Заяві, тобто Договору-1 та / або Договору-2, та чи передбачають вони постачання Боржнику електричної енергії саме на ті об'єкти, щодо яких нараховано відповідну заборгованість.
108. Крім того, лише в рішеннях від 14.05.2021 у справі №922/795/21, від 05.09.2022 у справі №922/636/22, від 16.03.2023 у справі №922/2038/22(922/1405/22), від 12.04.2023 у справі №922/2038/22(922/1180/22) зазначено про спосіб приєднання Боржника до відповідних договорів. Водночас з огляду на те, що зазначеними судовими рішеннями вирішено спори між Кредитором і Боржником без участі представників Боржника, без подання ним відзиву на позов чи інших пояснень, необхідно звернути увагу на таке.
109. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі "Устименко проти України", пункт 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
110. Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених Європейським судом прав людини у рішенні від 11.07.2017 у справі "Морейра Феррейра проти Португалії", відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).
111. Враховуючи наведені підходи, Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі №903/347/24 зауважив, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках. Водночас саме у цих випадках є необхідність у додатковому доведенні кредитором обґрунтованості своїх безспірних вимог первинними документами з урахуванням "підвищеного стандарту доказування".
112. Зазначеними випадками, зокрема, можуть бути такі, коли у розпорядника майна / ліквідатора (якщо кредиторські вимоги заявлено та розглядаються судом у ліквідаційній процедурі), кредиторів чи інших учасників справи про банкрутство є обґрунтовані та доказово підтверджені підстави вважати, що:
- певний кредитор, вимоги якого є безспірними, та боржник, зловживаючи процесуальними правами, ініціювали розгляд відповідного судового спору задля штучного створення підтвердженої судовим рішенням заборгованості з метою, зокрема, впливу на процедуру банкрутства боржника через отримання необхідної кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів,
- при розгляді відповідного спору між кредитором і боржником судом не було враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (до прикладу, якщо кредитор - позивач до початку розгляду спору по суті відступив право вимоги до боржника - відповідача, однак не повідомив суду наявність відповідних обставин), а жоден з учасників такої справи не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами;
- договір, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед кредитором (яка була стягнута судовим рішенням за результатом розгляду відповідного спору), був визнаний у подальшому недійсним чи неукладеним, однак жоден з учасників справи (за позовом кредитора про стягнення з боржника заборгованості) не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами.
113. Наведений перелік виняткових випадків, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення первинними документами з урахуванням "підвищеного стандарту доказування", не є вичерпним та залежить від обставин кожної конкретної справи.
114. У цій справі у господарського суду першої інстанції виникли мотивовані сумніви щодо обґрунтованості поточних вимог Кредитора, зокрема, укладення між Кредитором і Боржником Договору-1 і Договору-2, споживання Боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство електричної енергії на вказаному в рахунках об'єкті (житловому будинку), позаяк Боржник не є малим непобутовим споживачем, а також не має у власності / на балансі тощо об'єкта (житлового будинку) за відповідною адресою, який передано в господарське відання КП "Жилокомсервіс" на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 28.02.2007 №192.
115. При цьому наведені питання не були предметом безпосереднього розгляду під час ухвалення судових рішень, якими стягнуто на користь Кредитора з Боржника заборгованість / визнано його грошові вимоги за електричну енергію за інші періоди, зокрема у зв'язку з неповідомленням сторонами про обставини, які істотно впливають на зміст правовідносин Кредитора і Боржника та правильне застосування до таких правовідносин норм права з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
116. З огляду на таке до поточних грошових вимог Кредитора підлягав застосуванню підвищений стандарт доказування задля забезпечення головної мети процедури банкрутства, яка полягає в захисті прав кредиторів юридичної особи, яка опинилася в скрутному фінансовому становищі. Такі грошові вимоги до Боржника можуть бути визнані лише в разі їх належного документального підтвердження Кредитором.
117. Проте апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови не здійснив детальної перевірки підстав виникнення відповідних грошових вимог Кредитора до Боржника, їх характеру, розміру, підстав і моменту виникнення. Зокрема, господарський суд не надав правової оцінки доводам і доказам сторін щодо наявності / відсутності: споживання Боржником електричної енергії у відповідний період та у відповідному об'єкті споживання (житловому будинку), приладів обліку електричної енергії, укладення між Кредитором і Боржником відповідних договорів, оплати Боржником виставлених Кредитором рахунків, підстав такого споживання та оплати (в разі наявності) тощо.
118. Отже, апеляційний господарський суд належним чином не перевірив правильність висновків господарського суду першої інстанції щодо розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника. Висновки господарського суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доводів учасників справи, наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (зокрема тих, на які посилається скаржник).
119. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, адже переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
120. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України постанова Східного апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
121. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
122. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Розподіл судових витрат
123. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" арбітражної керуючої Камінської Анни Анатоліївни задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 у справі №922/2038/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков