09 грудня 2025 року Справа № 915/590/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал», вул. Погранична, буд. 161, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54055 (код ЄДРПОУ 31448144)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА», вул. Старофортечна, 3А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54018 (код ЄДРПОУ 37519000)
про стягнення коштів в сумі 152 238, 88 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА»:
- заборгованість за Договором № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 у розмірі 27 805, 95 грн., пеню в розмірі 3 922, 06 грн., 3 % річних в розмірі 439, 11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 675, 19 грн., а всього 32 842, 31 грн.;
- заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод з липня 2023 року по 25 грудня 2023 року за Договором № А/4835 від 01.03.2011 в розмірі 9 225, 93 грн., пеню в розмірі 1 565, 53 грн., 3 % річних в розмірі 194, 12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 282, 25 грн., а всього 11 267, 83 грн.;
- заборгованість за Договором № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023 в розмірі 74 888, 89 грн., пеню в розмірі 10 563, 12 грн., 3 % річних в розмірі 1 182, 66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 818, 44 грн., а всього 88 453, 11 грн.;
- заборгованість за приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням з липня 2023 року по 25 грудня 2023 року за Договором № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткової угоди № 10 від 10.12.2021 в розмірі 16 109, 11 грн., пеню в розмірі 2 733, 52 грн., 3 % річних в розмірі 340, 16 грн., інфляційні втрати в розмірі 492, 84 грн., а всього 19 675, 63 грн.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн. стягнути з відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від сторін до суду не надходило.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2024, надіслана на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА», вул. Старофортечна, 3А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54018, яка вказана у позовній заяві та відомостях з ЄДРЮОФОПГФ, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання».
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі “Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Судом також враховано, що відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання питної води та приймання стічних вод № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткових угод до нього та двох укладених між сторонами договорів про реструктуризацію заборгованості № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 та № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023, а саме зобов'язань щодо оплати у порядку та строки, передбачені умовами договору № А/4835 з урахуванням двох договорів про реструктуризацію заборгованості до нього, за поставлену воду та прийняті стічні води, а також за приймання стічних вод з перевищенням гранично-допустимої концентрації певних речовин в стічних водах.
За порушення виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договорів та вимог законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання», Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» від 01.12.2017 р. № 316, та умовами договорів.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано в порядку ст. 165 ГПК України відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
3.1. Договір на постачання питної води та приймання стічних вод.
01.03.2011 між Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал» (підприємство питного водопостачання та водовідведення, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА» (споживач) укладено договір на постачання питної та приймання стічних вод № А/4835 від 01.03.2011.
Додатками до договору є:
1 - Схема кордонів відповідальності сторін по експлуатації мереж з вказівкою контрольних колодязів;
2 - Дислокація об'єктів;
3 - Розрахунок місячного обсягу водоспоживання та водовідведення;
4 - Перелік субспоживачів;
5 - Наказ про призначення відповідальної особи;
6 - “Якісні показники приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва» - витяг з рішення міськвиконкому за № 70 від 23.01.2003 р.
До договору між сторонами укладено додаткові угоди, а саме:
- Додаткова угода № 1 від 25.12.2011;
- Додаткова угода № 2 від 25.10.2012;
- Додаткова угода № 3 від 31.12.2013;
- Додаткова угода № 4 від 07.10.2016;
- Додаткова угода № 5 від 11.05.2017;
- Додаткова угода № 6 від 15.01.2018;
- Додаткова угода № 7 від 17.04.2018;
- Додаткова угода № 8 від 02.10.2018;
- Додаткова угода № 9 від 28.11.2018;
- Додаткова угода № 10 від 10.12.2021.
Договір з додатками та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором виробник зобов'язується надати споживачу послуги з постачання питної води в Точку передачі та приймати від нього стічні води у систему каналізації в Точці приймання відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому виробником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і скидання стічних вод до комунальної каналізації, що встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за № 190 від 27.06.2008 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 3936/1562 (далі за текстом Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованому в Міністерстві юстиції 26.04.2004 за 403/6691 (далі за текстом Правила приймання), Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, затвердженими рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 23.01.2003 (далі за текстом Місцеві правила приймання) та цим договором, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 3.1.1 договору облік поставленої води та кількості прийнятих строків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Виробника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.
Відповідно до п. 3.1.2 договору зняття показань з лічильника (-ків) (як Споживача, так і Субспоживача) здійснюється споживачем щомісячно. Звіт про обсяги фактично отриманих споживачем послуг із зазначенням обсягу послуг спожитих кожним із субспоживачів окремо, направляється споживачем виробнику у письмовому вигляді не пізніше 23 числа розрахункового місяця і є підставою для здійснення розрахунків. Виробник має право безперешкодного доступу до засобів обліку, систем водопостачання та водовідведення споживача для обстеження та контролю, при цьому споживач повинен забезпечити присутність повноважного представника. У разі, якщо споживач не забезпечить присутність свого представника при здійсненні обстеження систем водопостачання та водовідведення, контролю за показаннями засобів обліку та відбору проб стічних вод, документи, складені представником виробника, є дійсними, і дані, зафіксовані представником виробника в таких документах, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату надання послуг.
Відповідно до п. 3.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу від споживача, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.
Відповідно до п. 3.2.1 договору для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води виробник щомісячно направляє споживачу рахунок у паперовому вигляді або споживач самостійно сплачує за послуги. Вартість спожитих послуг визначається виходячи з кількості спожитих послуг, визначеної згідно договору і діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору виробник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Відповідно до п. 3.2.2 договору у платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання послуг з водопостачання та водовідведення, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення і суми, яка належить до сплати за надані послуги.
Відповідно до п. 3.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виробника до останнього числа поточного календарного місяця, виходячи з обсягу фактично спожитих послуг за період з 20 числа попереднього по 20 число поточного календарних місяців та діючих тарифів. За згодою виробника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу за цим договором, оплата за надані послуги, що надходять від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується виробником в погашення боргу.
Відповідно до п. 3.2.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у рахунку, споживач зобов'язаний у триденний термін з дня отримання рахунку письмово повідомити про це виробника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту звіряння взаємних розрахунків.
В іншому випадку відмова споживача оплатити рахунок виробника вважається безпідставною.
Відповідно до п. 4.3.5 договору споживач зобов'язаний своєчасно, у встановлені цим договором строки, сплачувати вартість наданих йому виробником послуг.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, споживач сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.
Відповідно до п. 5.4 договору за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин передбачених додатком № 6 до договору, споживач сплачує додаткову плату, передбачену чинним законодавством.
Відповідно до п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3) цей договір укладається строком до 31 грудня 2014 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 10 сторонами узгоджуються «Значення тимчасово погоджених концентрацій забруднюючих речовин» у стічних водах споживача згідно таблиці.
Відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди № 10 на момент укладання цієї додаткової угоди розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стічних вод (Рдо) за 1 м3 стічної води споживача дорівнює: 46,512 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 10 нарахування ПДВ на додаткову оплату здійснюється відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 10 виробник виставляє споживачу 2 рахунки:
один - плата за централізоване водовідведення стічних вод в межах допустимих концентрацій,
другий - плата за приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 10 виробник залишає за собою право використовувати Місцеві Правила приймання на загальних підставах у разі невідповідності фактичної якості стічних вод споживача тимчасово погодженим концентраціям забруднюючих речовин.
Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 10 ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання та діє протягом трьох років.
У період дії цієї додаткової угоди споживач виконує заходи для доведення якості та режиму скиду стічних вод до вимог Місцевих Правил приймання.
Після закінчення строку дії цієї додаткової угоди вартість приймання стічних вод споживача з понаднормативними забрудненнями визначається на загальних умовах згідно Місцевих Правил приймання.
3.2. Договори про реструктуризацію заборгованості.
02.08.2023 між Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА» (боржник) було укладено договір № ВОЮО/Р-4835 про реструктуризацію заборгованості по договору на постачання питної води та приймання стічних вод № А/4835 від 01.03.2011.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору метою угоди є надання боржнику розстрочки терміном на 6 (шість) календарних місяців по 20 січня 2024 по погашенню заборгованості загальною сумою 27 805, 95 грн. яка склалась станом на 02.08.2023 по договору № А/4835 від 01.03.2011 року відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 02.08.2023.
Відповідно до п. 2.1 договору боржник визнає в повному обсязі та зобов'язується сплатити заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення загальною сумою 27 805, 95 грн., далі за текстом (заборгованість), яка склалась станом на 02.08.2023 року.
Відповідно до п. 3.1 договору починаючи з 02.08.2023 по 20.01.2024 боржник щомісячно сплачує заборгованість у сумі 27 805, 95 грн. рівними частинами по 4 634, 33 грн.
02.08.2023 між Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА» (боржник) було укладено договір № ВОЮО/Р-4835-ГДК про реструктуризацію заборгованості по договору на постачання питної води та приймання стічних вод № А/4835 від 01.03.2011.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023 сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору метою угоди є надання боржнику розстрочки терміном на 6 (шість) календарних місяців по 20 січня 2024 по погашенню заборгованості загальною сумою 74 888, 89 грн. яка склалась станом на 02.08.2023 по договору № А/4835 від 01.03.2011 року відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 02.08.2023.
Відповідно до п. 2.1 договору боржник визнає в повному обсязі та зобов'язується сплатити заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення загальною сумою 74 888, 89 грн., далі за текстом (заборгованість), яка склалась станом на 02.08.2023 року.
Відповідно до п. 3.1 договору починаючи з 02.08.2023 по 20.01.2024 боржник щомісячно сплачує заборгованість у сумі 74 888, 89 грн. рівними частинами по 12 481, 49 грн.
Проаналізувавши умови договорів про реструктуризацію заборгованості № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 та № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023, судом встановлено, що умови п. 3.2 - 3.4 розділу 3, розділ 4 та розділ 5 є ідентичними.
Умовами договорів сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 3.2 договору кінцевий строк оплати чергової щомісячної частини заборгованості - 20-е число поточного календарного місяця.
Відповідно до п. 3.3 договору оплата останньої частини заборгованості повинна бути здійснена боржником по 20 січня 2024 року.
Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за поточне споживання послуг з водопостачання та водовідведення проводяться на умовах та в строки, встановлені укладеним договором між боржником та кредитором, за яким надаються послуги водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 4.1.1 договору боржник зобов'язується забезпечити своєчасне погашення заборгованості, визначеної договором.
Відповідно до п. 4.1.2 договору на підтвердження щомісячної сплати частини заборгованості боржник протягом п'яти календарних днів з моменту чергової оплати надає кредитору копію платіжного документа про перерахування цієї частини заборгованості. При оплаті в платіжному документі обов'язково робиться посилання на даний договір.
Відповідно до п. 4.4.1 договору кредитор має право в разі недотримання боржником термінів погашення заборгованості нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежів.
Відповідно до п. 5.1 договору договір набуває законної сили з моменту її підписання представниками сторін та діє по 20 січня 2024 року.
3.3. Виконання умов договорів.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення між МКП “Миколаївводоканал» та ТОВ “АЛИМАНИКА» за договором № А/4835 від 01.03.2011 та договором № ВОЮО-4835 від 21.12.2022 станом на 22.07.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становила 27 805, 95 грн.
Акт звіряння взаємних розрахунків підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов договору № А/4835 від 01.03.2011 позивачем було виставлено відповідачу рахунки за спожиті послуги (з водопостачання та водовідведення) за період з липня 2023 по грудень 2023 на за загальну суму 9 225, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, а саме:
- рахунок № Ц-В-8029/0656-7.2023/31 від 31.07.2023 на суму 3 949, 10 грн.;
- рахунок № Ц-В-8029/0656-8.2023/31 від 31.08.2023 на суму 3 063, 96 грн.;
- рахунок № Ц-В-8029/0656-9.2023/30 від 30.09.2023 на суму 987, 28 грн.;
- рахунок № Ц-В-8029/0656-10.2023/31 від 31.10.2023 на суму 646, 84 грн.;
- рахунок № Ц-В-8029/0656-11.2023/30 від 30.11.2023 на суму 340, 44 грн.;
- рахунок № Ц-В-8029/0656-12.2023/29 від 29.12.2023 на суму 238, 31 грн.
Судом також встановлено, що відповідно до рахунку № Ц-В-8029/0656-7.2023/31 від 31.07.2023 станом на 01.08.2023 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 27 805, 95 грн.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення між МКП “Миколаївводоканал» та ТОВ “АЛИМАНИКА» за договором № А/4835 від 01.03.2011 станом на 22.07.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становила 74 888, 89 грн.
Акт звіряння взаємних розрахунків підписано та скріплено печатками сторін.
Також на виконання умов додаткової угоди № 10 від 10.12.2021 до договору А/4835 від 01.03.2011 позивачем було виставлено відповідачу рахунки за приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями за період з липня 2023 по грудень 2023 на загальну суму 16 109, 11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, а саме:
- рахунок № Ц-ДС-8029/0656-7.2023/31 від 31.07.2023 на суму 6 895, 42 грн.;
- рахунок № Ц-ДС-8029/0656-8.2023/31 від 31.08.2023 на суму 5 349, 89 грн.;
- рахунок № Ц-ДС-8029/0656-9.2023/30 від 30.09.2023 на суму 1 723, 85 грн.;
- рахунок № Ц-ДС-8029/0656-10.2023/31 від 31.10.2023 на суму 1 129, 42 грн.;
- рахунок № Ц-ДС-8029/0656-11.2023/31 від 30.11.2023 на суму 594, 43 грн.;
- рахунок № Ц-ДС-8029/0656-12.2023/29 від 29.12.2023 на суму 416, 10 грн.
Судом також встановлено, що відповідно до рахунку № Ц-ДС-8029/0656-7.2023/31 від 31.07.2023 станом на 02.08.2023 у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 74 888, 89 грн.
23.04.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1133/36 від 19.04.2024 з вимогою протягом семи днів від дня отримання претензії сплатити на поточний рахунок МКП "Миколаївводоканал":
- заборгованість за договором № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 в розмірі 27 805, 95 грн., пеню в розмірі 3 658, 17 грн., 3 % річних в розмірі 446, 87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 618, 33 грн., а всього 32 529, 32 грн.;
- заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод з липня 2023 по 25 грудня 2023 за договором № А/4835 від 01.03.2011 в розмірі 9 225, 93 грн., пеню в розмірі 1 549, 75 грн., 3 % річних в розмірі 175, 46 грн. та інфляційні втрати в розмірі 263, 26 грн., а всього 11 214, 40 грн.;
- заборгованість за договором № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023 в розмірі 74 888, 89 грн., пеню в розмірі 9 852, 43 грн., 3 % річних в розмірі 1 029, 18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 665, 34 грн., а всього 87 435, 84 грн.;
- заборгованість за приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням з липня 2023 року по 25 грудня 2023 року за договором № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткової угоди № 10 від 10.12.2021 в розмірі 16 109, 11 грн., пеню в розмірі 2 705, 96 грн., 3 % річних в розмірі 307, 15 грн., інфляційні втрати в розмірі 459, 68 грн., а всього 19 581, 90 грн.
До претензії позивачем додано рахунки та акти приймання передачі наданих послуг.
Факт направлення претензії, рахунків та актів підтверджується описом вкладення у відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку та чеком поштового відправлення.
На підтвердження обсягів споживання відповідачем послуг позивачем долучено до позовної заяви контрольні відомості по виставленим рахункам станом на 05.07.2023, 14.08.2023, 06.09.2023, 04.10.2023, 08.11.2023.
Невиконання відповідачем обов'язку за договором в частині здійснення своєчасної оплати за договорами і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання (п. 29, 33-35 постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов'язання" не є тотожними (відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 року у справ № 910/16750/18).
Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).
4.2. Правове регулювання надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод.
Відповідно до п. 2, 5, 6, 9, 13 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;
- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Обсяг наданих споживачу послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до абз. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:
юридичними особами, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;
індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання» за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.
Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.
Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання.
Відповідно до п. 2 розділу 1 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 316 від 01.12.2017 (далі Правила № 316) ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виконавці), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які використовують воду (у тому числі питну) для виробництва товарів та надання послуг та скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у очисні споруди системи централізованого водовідведення виконавця (далі - споживачі).
Відповідно до п. 4 розділу І Правил № 316 на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.
Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виконавців та споживачів.
Відповідно до п. 5, 6 розділу І Правил № 316 виконавці встановлюють кожному конкретному споживачу вимоги до скиду стічних вод до системи централізованого водовідведення на підставі вимог цих Правил, а також місцевих правил приймання.
Виконавець укладає зі споживачем договір за умови, що мережа водовідведення та очисні споруди системи централізованого водовідведення мають резерв пропускної спроможності. Виконавець приймає стічні води споживача до системи централізованого водовідведення за умови, що показники якості стічних вод споживача відповідають вимогам цих Правил, місцевих правил приймання та умовам укладеного з виконавцем договору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Правил № 316 споживачі повинні дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагати від субспоживачів виконання положень цих Правил та вимог місцевих правил приймання.
Відповідно до абз. 1-3 п. 6 Розділу ІІІ Правил № 316 коли споживач не може забезпечити виконання вимог цих Правил, у тому числі пункту 3 цього розділу, або місцевих правил приймання за деякими показниками, він звертається до виконавця із заявою та обґрунтуванням приймання понаднормативно забруднених стічних вод із зазначенням їх концентрації та зобов'язується вжити заходів для доведення якості та режиму їх скиду до вимог цих Правил або місцевих правил приймання у строк, зазначений у договорі.
Виконавець розглядає подану заяву у п'ятнадцятиденний строк і укладає зі споживачем окремий договір про приймання понаднормативно забруднених стічних вод у разі здатності існуючої на очисній споруді системи централізованого водовідведення виконавця технології очищення стічних вод видалити означені забруднення відповідно до вимог ГДС, встановлених для виконавця.
У договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод визначають тимчасово погоджені концентрації забруднюючих речовин, розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стоків, який повинен бути в межах 60-80% від оплати, що встановлюється відповідно до розділу ІІ Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316 (далі - Порядок), та строк необхідний для завершення будівництва та прийняття в експлуатацію локальних очисних споруд (якщо таке прийняття передбачено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності)», який має бути обґрунтованим відповідно до розробленого проєкту та не може перевищувати п'яти років з дня укладання договору.
Відповідно до п. 1.3 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Миколаєва, затверджених рішення виконкому міської ради № 1050 від 26.10.2018 (далі - Місцеві правила приймання стічних вод), які є публічно доступними за посиланням https://mkrada.gov.ua/documents/29853.html, ці Правила поширюються на міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал» як суб'єкта господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (далі - виробник), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, на фізичних осіб - підприємців, на фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на каналізаційні очисні споруди м. Миколаєва (далі - споживачі та/або субспоживачі).
Відповідно до п. 1.7 Місцевих правил приймання стічних вод ці Правила встановлюють однакові вимоги до скиду споживачем та/або субспоживачем стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Миколаєва.
Відповідно до п. 1.8 Місцевих правил приймання стічних вод виробник укладає зі споживачем договір за умови, що каналізаційна мережа та КОС мають резерв пропускної спроможності. Виробник приймає стічні води споживача до системи централізованого водовідведення за умови, що показники якості стічних вод споживача відповідають вимогам цих Правил та умовам укладеного з виробником договору. Договір між виробником та субспоживачем укладається виключно за умови укладання договору між субспоживачем та споживачем, через мережі якого субспоживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення.
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 2.2 Місцевих правил приймання стічних вод споживачі 1) користуються послугами виробника з приймання, відведення і очищення стічних вод після виконання ними вимог до скиду стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Миколаєва та укладеного договору на послуги водовідведення; 2) одержують вимоги до скиду стічних вод та дотримуються установлених виробником кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагають від субспоживачів виконання вказаних положень цих Правил.
Відповідно до абз. 1-3 п. 3.6 Місцевих правил приймання стічних вод коли споживач не може забезпечити виконання вимог цих Правил за деякими показниками або пункту 3 цього розділу, він звертається до виробника із заявою з обґрунтуванням приймання понаднормативно забруднених стічних вод із зазначенням їх концентрації та зобов'язується виконати заходи для доведення якості та режиму їх скиду до вимог цих Правил у термін, зазначений у договорі.
Виробник розглядає подану заяву у 15-денний строк і укладає договір про приймання понаднормативно забруднених стічних вод у разі здатності існуючої на КОС виробника технології очищення стічних вод видалення означених забруднень до вимог ГДС, що встановлені для виробника. Такий договір укладається шляхом оформлення та підписання окремого відповідного договору або додаткової угоди чи додатка до договору між виробником та споживачем, за яким надаються послуги з питного водопостачання та/або водовідведення, у разі здатності існуючої на КОС виробника технології очищення стічних вод видалення означених забруднень до вимог ГДС, що встановлені для виробника.
У договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод встановлюються тимчасово погоджені концентрації забруднюючих речовин, розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стоків, який повинен становити 60% від оплати, що встановлюється відповідно до розділу VII цих Правил та термін виконання заходів для доведення якості та режиму їх скиду до вимог цих Правил, який має бути обґрунтованим та не може перевищувати 3 років.
4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
01.03.2011 між Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал» (підприємство питного водопостачання та водовідведення) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА» (споживач) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод № А/4835 від 01.03.2011, строк дії якого неодноразово продовжувався сторонами шляхом укладення додаткових угод.
Крім того, у зв'язку з неможливістю боржником дотримуватися Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення № 316 по деяким показникам, між МКП “Миколаївводоканал» і ТОВ “АЛИМАНИКА» були укладені додаткові угоди на приймання стічних вод з перевищенням гранично допустимої концентрації певних речовин в стічних водах. Так, додатковою угодою № 10 від 10.12.2021 до договору № А/4835 від 01.03.2011 були узгоджені значення тимчасово погоджених концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживача та встановлено розмір додаткової оплати за приймання понаднормативно забруднених стічних вод за 1 м3 - 46,512 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 3 зазначеної додаткової угоди № 10 виробник виставляє споживачу 2 рахунки: один - плата за централізоване водовідведення стічних вод в межах допустимих концентрацій, другий- плата за приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням.
Крім того, в зв'язку з наявністю у ТОВ “АЛИМАНИКА» заборгованості перед МКП “Миколаївводоканал», між сторонами укладено два договори реструктуризації від 02.08.2023 за № ВОЮО/Р-4835 та за № ВОЮО/Р-4835-ГДК.
Щодо заборгованості за договором № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 та договором № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023.
Як встановлено судом вище, відповідно до умов п. 3.1 договорів реструктуризації починаючи з 02.08.2023 по 20.01.2024 боржник щомісячно сплачує заборгованість рівними частинами. Оплата останньої частини заборгованості повинна бути здійснена боржником по 20.01.2024 (п. 3.2 договору).
Отже, боржник зобов'язаний був сплачувати на користь кредитора заборгованість у сумі:
- 27 805, 95 грн. (за надані послуги з постачання води та прийняття стічних вод) рівними частинами по 4 634, 33 грн. до 20-го числа поточного календарного місяця з 02.08.2023 по 20.01.2024 (6 місяців (платежів) х 4 634, 33 грн.);
- 74 888, 89 грн. (за надані послуги з приймання понаднормативно забруднених стічних вод) рівними частинами по 12 481, 49 грн. 20-го числа поточного календарного місяця з 02.08.2023 по 20.01.2024 (6 місяців (платежів) х 12 481, 49 грн.).
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 27 805, 95 грн. за надані послуги з постачання води та прийняття стічних вод та в сумі 74 888, 89 грн. за надані послуги з приймання понаднормативно забруднених стічних вод, строк оплати яких настав в силу ст. 530, 629 ЦК України та умов п. 3.1, 3.2, 3.3 договорів про реструктуризацію заборгованості. Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 3 922, 06 грн. за період з 21.08.2023 по 15.05.2024 за прострочення виконання грошового зобов'язання за надані послуги з постачання води та прийняття стічних вод за договором № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023, а також 10 563, 12 грн. за період з 21.08.2023 по 15.05.2024 за прострочення виконання грошового зобов'язання за надані послуги з приймання понаднормативно забруднених стічних вод за договором № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023.
Пеня нарахована відповідно до умов п. 4.4.1 договорів про реструктуризацію заборгованості, по кожному платежу окремо, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, виходячи з простроченої суми, а також в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин.
Розрахунок пені є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам п. 4.4.1 договорів, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу 439, 11 грн. - 3 % річних (період нарахування з 21.08.23 по 15.05.2024) та 675, 19 грн. інфляційних втрат (період нарахування з вересня 2023 по квітень 2024) за прострочення виконання грошового зобов'язання за надані послуги з постачання води та прийняття стічних вод за договором № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023, а також 1 182, 66 грн. - 3 % річних (період нарахування з 21.08.23 по 15.05.2024) та 1 818, 44 грн. - інфляційних втрат (період нарахування з вересня 2023 по квітень 2024) за прострочення виконання грошового зобов'язання за надані послуги з приймання понаднормативно забруднених стічних вод за договором № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023.
Розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо заборгованості за договором № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткової угоди № 10 до договору за період з липня 2023 по грудень 2023 року.
Як вказано судом вище, позивачем було виставлено відповідачу рахунки за спожиті послуги (з водопостачання та водовідведення) за період з липня 2023 по грудень 2023 на загальну суму 9 225, 93 грн. та за спожиті послуги (за приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями) за період з липня 2023 по грудень 2023 на загальну суму 16 109, 11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками.
Відповідно до п. 3.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем на поточний рахунок виробника до останнього числа поточного календарного місяця.
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 9 225, 93 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а також 16 109, 11 грн. за надані послуги з приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями, як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1 565, 33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № А/4835 від 01.03.2011 (за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення) за період з 01.08.2023 по 15.05.2024, а також пеню в сумі 2 733, 52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткової угоди № 10 (за приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями) за період з 01.08.2023 по 15.05.2024.
Пеня нарахована відповідно до умов п. 5.2 договору, по кожному зобов'язанню окремо, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, виходячи з простроченої суми, а також в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин.
Розрахунок пені є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам п. 5.2 договору, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу 194, 12 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2023 по 15.05.2024 та 282, 25 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2023 по квітень 2024 за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № А/4835 від 01.03.2011 (за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення).
Позивачем нараховано відповідачу 340, 16 грн. - 3 % річних за період з 01.08.2023 по 15.05.2024 та 492, 84 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2023 по квітень 2024 за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткової угоди № 10 (за приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями).
Розрахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позов задоволено в повному обсязі.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 2 422, 40 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛИМАНИКА», вул. Старофортечна, 3А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54018 (код ЄДРПОУ 37519000) на користь позивача Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал», вул. Погранична, буд. 161, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54055 (код ЄДРПОУ 31448144), П/р НОМЕР_1 в ПАТ “Банк Восток», МФО 307123:
- заборгованість за Договором № ВОЮО/Р-4835 від 02.08.2023 у розмірі 27 805, 95 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот п'ять грн. 95 коп.), пеню в розмірі 3 922, 06 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дві грн. 06 коп.), 3 % річних в розмірі 439, 11 грн. (чотириста тридцять дев'ять грн. 11 коп.) та інфляційні втрати в розмірі 675, 19 грн. (шістсот сімдесят п'ять грн. 19 коп.), а всього 32 842, 31 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот сорок дві грн. 31 коп.);
- заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод з липня 2023 року по 25 грудня 2023 року за Договором № А/4835 від 01.03.2011 в розмірі 9 225, 93 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять грн. 93 коп.), пеню в розмірі 1 565, 53 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять грн. 53 коп.), 3 % річних в розмірі 194, 12 грн. (сто дев'яносто чотири грн. 12 коп.) та інфляційні втрати в розмірі 282, 25 грн. (двісті вісімдесят дві грн. 25 коп.), а всього 11 267, 83 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят сім грн. 83 коп.);
- заборгованість за Договором № ВОЮО/Р-4835-ГДК від 02.08.2023 в розмірі 74 888, 89 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 89 коп.), пеню в розмірі 10 563, 12 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три грн. 12 коп.), 3 % річних в розмірі 1 182, 66 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дві грн. 66 коп.) та інфляційні втрати в розмірі 1 818, 44 грн. (одна тисяча вісімсот вісімнадцять грн. 44 коп.), а всього 88 453, 11 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 11 коп.);
- заборгованість за приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням з липня 2023 року по 25 грудня 2023 року за Договором № А/4835 від 01.03.2011 з урахуванням додаткової угоди № 10 від 10.12.2021 в розмірі 16 109, 11 грн. (шістнадцять тисяч сто дев'ять грн. 11 коп.), пеню в розмірі 2 733, 52 грн. (дві тисячі сімсот тридцять три грн. 52 коп.), 3 % річних в розмірі 340, 16 грн. (триста сорок грн. 16 коп.), інфляційні втрати в розмірі 492, 84 грн. (чотириста дев'яносто дві грн. 84 коп.), а всього 19 675, 63 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 63 коп.);
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254,56-259 ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш