25 серпня 2025 року Справа № 915/363/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОФІЯ», вул. Центральна, 26, село Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253 (код ЄДРПОУ 03764146)
до відповідача Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, вул. Центральна, буд. 50, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, 55223 (код ЄДРПОУ 04376937)
про визнання права власності на нерухоме майно
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “СОФІЯ» з позовною заявою до відповідача Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Софія» право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами “Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1», розташований за адресою: вулиця Перемоги № 57-А в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області, 55253.
Позивач просить суд судові витрати покласти на позивача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 06.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до ч. 2 ст. 219 ГПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 25.08.2025.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 25.08.2025 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.
25.08.2025 від позивача на адресу Господарського суду Миколаївської області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. 12147/25 від 25.08.2025), в якому позивач просить суд провести судове засідання призначене на 25.08.2025 о 13:30 у справі № 915/363/25, ухвалити та проголосити рішення у справі - без участі представника позивача та позивача.
Відповідач явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений в порядку ст. 120 ГПК України. Ухвали суду по даній справі направлено судом до електронного кабінету відповідача Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 5025/25 від 02.04.2025) просить суд, зокрема, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотань позивача та відповідача про проведення засідання без участі представників сторін.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 25.08.2025 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
Відповідно до п. 1.5 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія» є правонаступником сільськогосподарського виробничого кооперативу “Софіївський».
Виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами “Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1» було передано ТОВ “Софії» на підставі акта передачі майна АСЗ “Софіївський» - СГВК “Софіївський», яке виділялося позивачу під погашення кредиторської заборгованості АСЗ “Софіївський - СГВК “Софіївський» від 24.11.2001. Перелік майна було затверджено протоколом № 3 загальних зборів співвласників майна АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський» від 16.11.2001.
Однак, під час передачі корівника позивачу не було передано правовстановлюючі документи на споруду Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1.
У 2024 році Позивачем здійснювався процес приведення документів на належне йому нерухоме майно у відповідність до вимог чинного законодавства. Під час аналізу наявних документів було виявлено, власне, і відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на зазначений вище об'єкт.
19.02.2025 державним реєстратором Калашнік О. Ю. за результатами розгляду заяви за реєстраційним номером 64576724 було винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77340903 від 19.02.2025. Підставою відмови реєстратором зазначено те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме ст. 27 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить вичерпний перелік документів для проведення державної реєстрації. Заявником не було надано документів, які б підтвердили право власності.
Позивач зазначає, що вказаний вище об'єкт нерухомого майна перебуває у власності та на бухгалтерському балансі позивача з 24.11.2001, з вказаної дати позивач безперервно здійснює володіння цією будівлею.
Таким чином, на даний момент позивач не може підтвердити наявність у нього права власності на корівник та зареєструвати своє право власності на вказану вище будівлю у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що позбавляє позивача можливості на власний розсуд розпоряджатися долею цього майна, користуватися ним та повноцінно реалізовувати своє право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна шляхом його реконструкції, продажу, передання у найм (оренду) тощо.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 16, 104, 182, 316, 317, 325, 328, 334, 392, ЦК України, ст. 2, 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 94 ЦК УРСР, ст. 1, 37 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію», Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 (в редакції від 05.05.2001) та судовою практикою.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 5025/25 від 02.04.2025) просить суд, зокрема, прийняти визнання Мигіївською сільською радою позовних вимог у справі № 915/363/25 в повному обсязі. Усі судові витрати покласти на позивача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в повному обсязі визнає позовні вимоги у справі № 915/363/25, а саме: Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Софія» право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами “Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1», розташований за адресою: вулиця Перемоги № 57-А в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області, 55253.
Мигіївська сільська рада є правонаступником Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Після проведеної реорганізації до адміністративних меж Мигіївської сільської ради відійшли колишні території Софіївської сільської ради, включаючи населені пункти станція Бандурка, село Богословка та село Софіївка. Зазначений у позові об'єкт нерухомого майна розташований в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області на земельній ділянці, що відноситься до земель комунальної власності Мигіївської сільської ради
Крім того, відповідач вказує, що з 24.11.2001 позивач безперервно здійснює володіння цією будівлею - Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1. Зазначена будівля була передана позивачу на підставі акту передачі майна АСЗ “Софіївський» - СГВК “Софіївський», яке виділялося позивачу під погашення кредиторської заборгованості АСЗ “Софіївський - СГВК “Софіївський» під час проведення заходів щодо впорядкування майнових відносин та розпаювання майна. Проте, відповідач зазначає, що під час передачі позивачу не було передано правовстановлюючі документи на цю будівлю.
Також відповідач зазначає, що на ряд об'єктів нерухомого майна, виділеного позивачу під час розпаювання під погашення кредиторської заборгованості, Софіївською сільською радою, на підставі відповідних рішень виконкому, у 2003 році були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Такі повноваження Софіївської сільської ради були передбачені «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року.
Проте, на момент звернення ТОВ “Софія» до Мигіївської сільської ради 28.02.2025 щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану будівлю у відповідача були відсутні необхідні повноваження, у зв'язку з втратою чинності наказу № 7/5, а така процедура чинним законодавством не передбачена. Тож єдиним ефективним засобом для отримання правовстановлюючих документів на належне позивачу майно є звернення до суду.
Щодо судових витрат, то відповідач зазначає, що відсутність у позивача правовстановлюючих документів на належне йому нерухоме майно ніяким чином не є наслідком бездіяльності або протиправних дій відповідача, а отже просить суд покласти витрати на позивача.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням Мигіївської сільської ради Первомайського району № 10 від 19.07.2019 “Про реорганізацію Софіївської сільської ради, Романовобалківської сільської ради шляхом приєднання до Мигіївської сільської ради» розпочато процедуру припинення юридичної особи Софіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04376966) шляхом приєднання до Мигіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04376937).
Відповідно до п. 2 рішення № 10 Мигіївська сільська рада є правонаступником прав та обов'язків Софіївської сільської ради з дня набуття повноважень Мигіївською сільською радою, обраною Мигіївською сільською об'єднаною територіальною громадою.
Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ юридичну особу Софіївської сільської ради припинено 27.02.2023 року, запис № 1005241120018001580.
Відповідач зазначив, що після проведеної реорганізації до адміністративних меж Мигіївської сільської ради відійшли колишні території Софіївської сільської ради, включаючи населені пункти станція Бандурка, село Богословка та село Софіївка.
Об'єкт нерухомого майна - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами «Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1», розташований за адресою: вулиця Перемоги № 57-А в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області, на земельній ділянці, що відноситься до земель комунальної власності Мигіївської сільської ради. Місце розташування будівлі відображено на схемі розташування будівлі, яка долучена відповідачем до матеріалів справи.
Відповідно до абз. 1, 2, 3, 4, 7 п.п. «а» п. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої статті 13 та керуючись статтею 102 Конституції України постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо:
а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом:
забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;
сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;
збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв.
Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» № 62/2001 з метою забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва і орендних відносин на селі та керуючись статтею 102 Конституції України, постановлено вважати завершення реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності невідкладним завданням органів виконавчої влади.
Відповідно до п. 2 Указу № 62/2001 Міністерству аграрної політики України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям:
1) розробити до 1 березня 2001 року та здійснити протягом поточного року комплекс організаційних заходів щодо:
уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства;
визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі - паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками;
запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати);
забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину;
виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна;
недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на паї;
приведення у відповідність із вимогами законодавства установчих документів суб'єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема в частині правонаступництва щодо майна та порядку його формування;
забезпечення неухильного виконання правонаступниками реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств майнових обов'язків, які перейшли до них від зазначених підприємств, зокрема стосовно колишніх членів цих підприємств;
забезпечення управління об'єктами права державної власності, що перебували в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, а також збереження і використання за призначенням до передачі у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, які належали зазначеним підприємствам;
2) забезпечити утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також здійснення заходів, передбачених пунктом 1 цієї статті, із залученням до їх складу колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представників суб'єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам;
3) невідкладно організувати постійну роботу з надання роз'яснень щодо порядку набуття та реалізації права власності на паї, способів та порядку захисту цього права, а також із висвітлення в засобах масової інформації ходу реалізації положень цього Указу.
В 1992 колгосп імені XXII з'їзду КПРС був перейменований в артіль селян-землевласників “Софіївська» 11.08.1992, розпорядження голови райдержадміністрації № 120.
Артіль селян-землевласників “Софіївська» реорганізована в сільськогосподарський виробничий кооператив “Софіївський» 16.02.2000, розпорядження голови райдержадміністрації 26-р.
Сільськогосподарський виробничий кооператив “Софіївський» реформований в Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія» 04.01.2001, реєстраційний запис № 234.
Всі реорганізації відбувались з передачею правонаступництва (відповідь Первомайської районної військової (державної) адміністрації № 1813-01.02-07 від 29.05.2025, наданої на адвокатський запит від 26.05.2025).
Відповідно до п. 1.1, п. 1.3 Статуту ТОВ «Софія», затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Софія», оформленим протоколом № 1 від 24.12.2000 (далі - Статут), Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія» створене згідно з чинним законодавством України та Установчим договором про заснування Товариства.
Товариство набуває статус правонаступника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Софіївський» на умовах, передбачених установчим договором про створення Товариства та розділом 5 цього Статуту.
Відповідно до п. 5.2 Статуту Товариство є правонаступником Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Софіївський». Статус правонаступника Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Софіївський» Товариство набуває після здійснення його державної реєстрації та за умови передачі всіх майнових прав і обов'язків кооперативу на баланс товариства.
Відповідно до п. 5.4 Статуту Товариство є власником майна, що йому належить, включаючи майно, що передане товариству учасниками. Товариство здійснює відповідно до чинного законодавства володіння, користування і розпорядження майном, що є в його власності, згідно з метою своєї статутної діяльності та призначенням майна.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.01.2025 ТОВ “Софія» (код ЄДРПОУ 03764146) було зареєстровано 04.01.2001, про що вчинено запис в реєстрі № 15191200000000012 від 13.08.2004.
Позивач зазначив, що на підставі наведених вище указів Президента України № 1529/99 та № 62/2001, Закону України «Про власність», ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію», ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ЦК УРСР у 2001 році на виконання указів Президента ТОВ «Софія» було розпочато ряд заходів:
- 13.04.2001 рішенням загальних зборів співвласників майна СГВК “Софіївський» та представників адміністрації ТОВ “Софія», оформленим протоколом № 1 від 13.04.2001, на яких були присутні власники майнових паїв СГВК «Софіївський», представники ТОВ «Софія» (правонаступника СГВК «Софіївський»), голови Софіївської сільської ради, представника консультаційної фірми, загальні збори вирішили:
1) за результатами розгляду питання про стан майнових відносин, що стався внаслідок не послідовно і не в повному обсязі виконаних заходів по реформуванню АЗС «Софіївська» в СГВК «Софіївський» та заходи по їх реформуванню, а також питання про створення комісії з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин вирішено створити Комісію з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин (далі за текстом - Комісія), до якої увійшли представники створеної ТОВ «Софія, представники співвласників майна колишнього СГВК «Софіївський» та представник Софіївської сільської ради (існувала до утворення Мигіївської ОТГ), а також затвердити положення про комісію з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин по результатам реформування АСЗ «Софіївська» та СГВК «Софіївський».
2) за результатами розгляду питання про проведення інвентаризації майна ТОВ «Софія» (правонаступника СГВК «Софіївський») вирішено доручено Комісії розробити план роботи Комісії та заходів, спрямованих на вирішення майнових питань і впорядкування майнових відносин, а також негайно розпочати інвентаризацію майна колишнього СГВК “Софіївський» - ТОВ “Софія» станом на 01.04.2001 року;
3) за результатами розгляду питання щодо заходів по заснуванню Спілки співвласників майнових прав вирішено по закінченню впорядкування майнових відносин для захисту прав співвласників та представництва їх інтересів створити Спілку громадян-співвласників майна колишнього СГВК “Софіївський».
- 21.04.2001 на засіданні комісії з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин по результатам реформування АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський» (протокол № 1 від 24.04.2001, який затверджено загальними зборами співвласників майна АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський» 21.10.2001) вирішено, зокрема: основні задачі та напрямки роботи комісії (визначення стану майнових відносин між співвласниками колишньої Артілі «Софіївська», визначення переліків осіб, що мають право участі у розподілі майна пайового фонду, проведення інвентаризації майна, уточнення переліку зобов'язань для задоволення правонаступником, визначення майна соціально-побутової сфери, визначення переліку майна, яке виділяється правонаступнику під погашення кредиторської заборгованості, проведення розрахунку пайового фонду); призначено три інвентаризаційні комісії по проведенню інвентаризації будівель та споруд; обладнання, техніки, пристроїв та запчастин; решти майна та оборотних активів. В рішенні також зазначено, що діяльність комісії спрямована на виконання Указу Президента України від 29 січня 2001 року № 62 “Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки".
- 21.05.2001 на засіданні комісії з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин по результатам реформування АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський» (протокол № 3 від 21.05.2001, який затверджено загальними зборами співвласників майна АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський») вирішено з метою визначення справедливої вартості майна та уточнення вартості активів, які враховуються при розрахунку пайового фонду, створити оціночну комісію.
- 02.10.2001 комісією по реструктуризації СГВК “Софіївський» визначено вартість цілісного майнового комплексу СГВК на основі даних експертної та комісійної оцінки. Підтверджено вартість майна та розмір пайового фонду СГВК станом на 01.04.2001, про що складено акт оцінки вартості майна та розрахунку розміру пайового фонду СГВК “Софіївський» від 01.10.2001, який затверджено зборами співвласників СГВК “Софіївський». Так, відповідно до акту, зокрема, зобов'язання СГВК, що знайшли відображення в балансі, станом на 01.04.2001 становили 2 790, 2 тис. грн.
- 02.10.2001 на засіданні комісії з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин по результатам реформування АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський» (протокол № 4 від 02.10.2001, який затверджено загальними зборами співвласників майна АСЗ “Софіївська» та СГВК “Софіївський» 24.10.2001) розглянуто матеріали інвентаризації майна та визначення пропозицій щодо врегулювання інвентаризаційних різниць; розглянуто та затверджено уточнений перелік зобов'язань підприємства станом на 01.04.2001; розглянуто матеріали по уточненню справедливої вартості майна та їх затвердження (оборотних активів, основних засобів); затверджено перелік об'єктів майна соціально-побутової сфери та майна, яке не підлягає паюванню, затверджено положення про порядок розподілу майна; затверджено перелік майна, що виділяється під кредиторську заборгованість; затверджено розрахунок та перелік майна пайового фонду; затверджено питання про створення резервного фонду майна для осіб, які могли бути пропущені при складенні переліку учасників розподілу. Так, зокрема, відповідно до п. 2, 5 протоколу комісією затверджено перелік зобов'язань підприємства станом на 01.04.2001 на загальну суму 2 790 239, 89 грн., а також затверджено перелік майна, що виділяється під кредиторську заборгованість на загальну суму 2 790 200 грн.
- 16.11.2001 рішенням загальних зборів співвласників майна СГВК “Софіївський» та представників адміністрації ТОВ “Софія», оформленим протоколом № 3 від 16.11.2001, на яких були присутні співвласники майнових паїв СГВК «Софіївський», представники ТОВ «Софія» (правонаступника СГВК «Софіївський»), члени комісії з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин, голови Софіївської сільської ради, загальні збори вирішили: 1) утворити спілку громадян - співвласників майна “Софіївська» та передати їй майно пайового фонду з метою представництва інтересів співвласників та передачі майна пайового фонду в оренду ТОВ “Софія» та іншим бажаючим; затвердити статут Спілки; 2) затвердити перелік майна, яке виділяється ТОВ “Софія» - правонаступнику СГВК “Софіївський» під забезпечення боргів (кредиторську заборгованість) у редакції, запропонованій та затвердженій комісією з організації майнових питань.
- 24.11.2001 відповідно до Акту передачі майна АСЗ “Софіївський» - СГВК “Софіївський», яке виділяється товариству з обмеженою відповідальністю “Софія» під погашення кредиторської заборгованості від 24.11.2001, Комісією з організації майнових питань було передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Софія» під забезпечення зобов'язань підприємства попередника (СГВК “Софіївський») майно (основні засоби, оборотні активи) згідно переліку, наведеному в акті. Всього передано майна на загальну суму 2 790 294, 17 грн., в тому числі основні засоби на загальну суму 956 533, 17 грн. та оборотні активи на загальну суму 1 833 761, 00 грн. Так, відповідно до переліку «Основні засоби» передано «Корівник 2-х рядний (свинарник), місцезнаходження МТФ № 1, інвентарний № 1639, дата введення в експлуатацію 01.01.1967, вартістю 45 518 грн.» (п. 62 переліку «Основні засоби»).
В акті зазначено, що з моменту підписання цього акту перелічене в ньому майно стає власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» і використовується ним для погашення зобов'язань підприємства та кредиторської заборгованості, а також для здійснення виробничо-господарської діяльності. Підставою для передачі майна є те, що ТОВ «Софія» є правонаступником всіх боргів та зобов'язань СГВК «Софіївський». Перелік майна складено станом на 01.04.2001 та затверджено загальними зборами співвласників майна АСЗ «Софіївська» та СГВК «Софіївський» 16.11.2001, протокол № 3.
Акт підписано членами комісії з організації майнових питань та представником ТОВ “Софія».
Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ юридичну особу Спілка громадян - співвласників «Софіївська» (код ЄДРПОУ 26173844) припинено 13.05.2014, номер запису: 15241720003001329.
Відповідно до п. 1.5 Статуту ТОВ “Софія» (нова редакція), який затверджено рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Софія», оформленим протоколом № 1-2020 від 11.06.2020 (далі - Статут), Товариство є правонаступником сільськогосподарського виробничого кооперативу “Софіївський».
Відповідно до п. 1.8 Статуту Товариство є власником належного йому майна. Здійснюючи право власності, Товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.01.2025 видами економічної діяльності ТОВ “Софія» (код ЄДРПОУ 03764146) є:
01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний)
01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів
01.46 Розведення свиней
01.47 Розведення свійської птиці
01.49 Розведення інших тварин
01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві
01.63 Післяурожайна діяльність
46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності на нерухоме майно.
Матеріали справи не містять доказів оформлення права власності на нерухоме майно (Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ 1) за АЗС «Софіївська», СГВК «Софіївський», ТОВ «Софія» або за будь-якою іншою особою як на час проведення реформування АЗС «Софіївська» в СГВК «Софіївський», так і на час передачі майна ТОВ “Софія» (правонаступник СГВК “Софіївський») під забезпечення боргів (кредиторську заборгованість).
Судом встановлено, що відповідно до інформації Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 1052-04.12 від 30.05.2025, наданої на адвокатський запит від 22.05.2025, СГВК “Софіївський» та АСЗ “Софіївська» Софіївською сільською радою Первомайського району Миколаївської області не видавалися свідоцтво про право власності чи інші правовстановлюючі документи на об'єкт Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ №1», розташований за адресою: вулиця Перемоги № 57-А в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області, 2253; 01.01.1967 року введення в експлуатацію. Будь-яка інша інформація та документи, які стосуються передачі СГВК «Софіївський» чи АСЗ «Софіївська» вищевказаного об'єкта нерухомого майна, не збереглись.
Судом встановлено, що позивачем проведено оцінку нерухомого майна, виготовлено технічний паспорт на об'єкт, вжито заходів до присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси.
Так, рішенням Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради № 07 від 10.06.2024 “Про присвоєння поштової адреси, об'єкту нерухомого майна» присвоєно поштову адресу об'єкту нерухомого майна - будівлі “Корівник 2-х рядний (свинарник) МТФ № 1»: 55253, вул. Перемоги, № 57А, село Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область.
На замовлення ТОВ “Софія» Фізичною особою-підприємцем Лещинським С.В. 01.07.2024 виготовлено Технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами: «Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1», що розташований за адресою Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Софіївка, вул. Перемоги, 57-А (інвентаризаційна справа № 1590; реєстраційний номер ТІ01:2554-8156-5223-4685). Рік завершення будівництва 1967.
Технічний опис об'єкта нерухомого майна: літ. А - Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1; а2 Тамбур; а3 Тамбур; а4 Тамбур; а5 Прибудова; а6 Тамбур. Загальна площа приміщень 1005 кв.м.
В Єдину державну електронну систему у сфері будівництва внесено інформацію про місцезнаходження об'єкта нерухомого майна та інформацію про технічну інвентаризацію майна, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 31.07.2024 (реєстраційний номер AR01:4143-0938-0745-0073) та витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 07.08.2024 (реєстраційний номер ТІ01:2554-8156-5223-4685).
На замовлення ТОВ “Софія» Фізичною особою-підприємцем Маховим А.Л. 25.02.2025 виготовлено Звіт про вартість майна: “Виробничий будинок-корівник (свинарник)», що розташований за адресою Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Софіївка, вул. Перемоги, 57-А. Відповідно до Висновку про вартість об'єкта оцінки станом на 25.02.2025 вартість об'єкта оцінки становить 558 200, 00 грн. Мета оцінки, зокрема: визначення ринкової вартості нерухомого майна для сплати державного мита при подачі у суд про визнання права власності.
З метою оформлення права власності на нерухоме майно позивач звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району, Миколаївської області та до відповідача Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
19.02.2025 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Калашніковою О.Ю. № 77340903, за результатами розгляду заяви ТОВ «Софія» від 16.12.2024 № 64576724, відмовлено в проведені реєстраційних дій, у зв'язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
28.02.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 280225-02 від 28.02.2025, в якому просив оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт - будівлю за адресою: 55253, вул. Перемоги, № 57А, село Софіївка, Первомайський район, Миколаївська обл. “Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1».
У відповідь на лист № 280225-02 від 28.02.2025 відповідачем направлено позивачу лист № 461-04.03 від 03.03.2025, в якому відповідач зазначив, що на дату надходження звернення Мигіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області не має належних повноважень для оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на вказану будівлю, в зв'язку із втратою чинності наказу № 7/5 від 07.02.2002 на підставі наказу Міністерства юстиції № 1844/5 від 14.12.2012.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у цьому законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
Позивачем у такому позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).
Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об'єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об'єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об'єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами (постанова ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності (постанова ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.
Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване (постанова ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, яке він вважає об'єктом нерухомості. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на будівлю, споруду, оскільки судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда, є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване. Отже, позовна вимога про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зазначеної позовної вимоги (постанова ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (постанова ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.
У спірних правовідносинах акт приймання-передачі нерухомого майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб» підписано на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб». Акт приймання-передачі нерухомого майна підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт переходу права власності на нерухоме майно.
Двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків.
Прийняття рішень та укладення акта приймання-передачі нерухомого майна від 12.12.2022 є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Дехаб» (п. 93-98 постанови ВП ВС від 18.12.2024 у справі № 916/379/23).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. В 1992 колгосп імені XXII з'їзду КПРС був перейменований в Артіль селян-землевласників “Софіївська» 11.08.1992. В подальшому Артіль селян-землевласників “Софіївська» (АСЗ "Софіївська") реформована (реорганізована) в Сільськогосподарський виробничий кооператив “Софіївський» (СГВК "Софіївський") 16.02.2000, який, в свою чергу, реформований (реорганізований) в Товариство з обмеженою відповідальністю “Софія» 04.01.2001 (ТОВ "Софія"), що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, копіями статутів, відповіддю Первомайської районної військової (державної) адміністрації тощо.
Всі реорганізації відбувались з передачею правонаступництва.
У зв'язку з проведенням процесу реформування агропромислового сектору в 90-х - 2000-х роках, загальними зборами співвласників майна СГВК «Софіївський» та представників адміністрації ТОВ «Софія» створено Комісію з організації майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки та впорядкування майнових відносин, до складу якої увійшли представники створеної ТОВ «Софія», представники співвласників майна колишнього СГВК «Софіївський» та представник Софіївської сільської ради (існувала до утворення Мигіївської ОТГ). Так, в 2001 Комісією проведено ряд заходів з визначення стану майнових відносин між співвласниками колишньої артілі «Софіївська», визначення переліків осіб, що мають право участі у розподілі майна пайового фонду, проведення інвентаризації майна, уточнення переліку зобов'язань для задоволення правонаступником, визначення майна соціально-побутової сфери, визначення переліку майна, яке виділяється правонаступнику під погашення кредиторської заборгованості, проведення розрахунку пайового фонду тощо.
Як встановлено судом вище, 16.11.2001 рішенням загальних зборів співвласників майна СГВК “Софіївський» та представників адміністрації ТОВ “Софія», оформленим протоколом № 3 від 16.11.2001, вирішено, зокрема, затвердити перелік майна, яке виділяється ТОВ “Софія» - правонаступнику СГВК “Софіївський» під забезпечення боргів (кредиторську заборгованість) у редакції, запропонованій та затвердженій комісією з організації майнових питань.
24.11.2001 відповідно до Акту передачі майна АСЗ “Софіївський» - СГВК “Софіївський», яке виділяється товариству з обмеженою відповідальністю “Софія» під погашення кредиторської заборгованості від 24.11.2001, Комісією з організації майнових питань було передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Софія» під забезпечення зобов'язань підприємства попередника (СГВК “Софіївський») майно (основні засоби, оборотні активи) згідно переліку, наведеному в акті. Так, відповідно до переліку «Основні засоби» передано «Корівник 2-х рядний (свинарник), місцезнаходження МТФ № 1, інвентарний № 1639, дата введення в експлуатацію 01.01.1967, вартістю 45 518 грн.» (п. 62 переліку «Основні засоби»).
В акті зазначено, що з моменту підписання цього акту перелічене в ньому майно стає власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» і використовується ним для погашення зобов'язань підприємства та кредиторської заборгованості, а також для здійснення виробничо-господарської діяльності. Підставою для передачі майна є те, що ТОВ «Софія» є правонаступником всіх боргів та зобов'язань СГВК «Софіївський». Перелік майна складено станом на 01.04.2001 та затверджено загальними зборами співвласників майна АСЗ «Софіївська» та СГВК «Софіївський» 16.11.2001, протокол № 3.
Акт підписано членами Комісії з організації майнових питань та представником ТОВ “Софія».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищевказане рішення загальних зборів учасників СГВК «Софіївський» та ТОВ «Софія» та акт передачі майна, оформлений між ними, утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою підставою для виникнення права власності в т.ч. на спірне нерухоме майно у товариства, якому це майно передано. Виходячи зі змісту спірних правовідносин та змісту акту передачі майна від 24.11.2001, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах акт передачі майна підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт переходу права власності на майно, зокрема, нерухоме майно (Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1).
Водночас матеріали справи не містять доказів передачі правопопередниками позивача правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Крім того, на час розгляду даної справи відсутні докази оформлення права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за будь-якою особою. Відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, власником якого вважає себе позивач, позбавляє останнього можливості оформити право власності на вказаний об'єкт.
Судом встановлено, що спірне нерухоме майно введене в експлуатацію в 1967 році (згідно відомостей з технічного паспорта), знаходиться на балансі ТОВ “Софія» з 24.11.2001. Позивач зазначив в позовній заяві, що з вказаної дати позивач безперервно здійснює володіння цією будівлею - Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1, розташований за адресою вулиця Перемоги № 57-А в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт безперервного користування позивачем вказаним нерухомим майном.
Матеріали справи не містять доказів оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна за жодною особою, а також не містять доказів, що будь-яка інша особа (фізична або юридична), органи державної влади або органи місцевого самоврядування претендують на вказане нерухоме майно. Судом також враховано відсутність заперечень відповідача проти визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем та визнання позову відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами у справі (ст. 73, 74, 77-79 ГПК України) доведено як факт правонаступництва юридичної особи ТОВ «Софія», так і факт передачі майна згідно акту передачі майна у власність позивачу ТОВ «Софія» як правонаступнику, в тому числі об'єкта нерухомого майна «Корівник 2-х рядний (свинарник), місцезнаходження МТФ № 1». Проте, враховуючи відсутність доказів оформлення та передачі позивачу правовстановлюючих документів, позивач фактично позбавлений можливості реалізації свого права власності, що підтверджується рішенням державного реєстратора про відмову у вчиненні реєстраційних дій, відповіддю Мигиївської сільської ради. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав (ст. 16 ЦК України, ст. 5 ГПК України) шляхом визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна (ст. 392 ЦК України), а саме: на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами “Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір в розмірі 8 373, 00 грн. згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Софія», вул. Центральна, 26, село Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253 (код ЄДРПОУ 03764146) право власності на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами “Корівник 2-хрядний (свинарник) МТФ № 1», розташований за адресою: вулиця Перемоги № 57-А в селі Софіївка Первомайського району Миколаївської області, 55253.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш