09 грудня 2025 року Справа № 915/396/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 21560766)
адреса для листування: Миколаївська філія АТ "УКРТЕЛЕКОМ", вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22437619)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Любимової Наталії Валентинівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів в сумі 9 302, 83 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Любимової Наталії Валентинівни заборгованість в загальній сумі 9 302, 83 грн., яка складається з:
- заборгованості за оренду приміщення - 2 427, 41 грн.,
- заборгованості за послуги з утримання орендованого майна - 3 029, 84 грн.;
- пеня за період з 21.12.2022 по 20.08.2022 - 770, 74 грн. (оренда приміщення);
- пеня за період з 21.01.2022 по 20.11.2022 - 552, 70 грн. (послуги з утримання орендованого майна);
- 3 % річних за період з 21.12.2021 по 29.02.2024 - 231, 20 грн. (оренда приміщення);
- 3 % річних за період з 21.01.2022 по 29.02.2024 - 179, 17 грн. (послуги з утримання орендованого майна);
- індекс інфляції з 01.02.2022 по 30.01.2024 - 1 318, 09 грн. (оренда приміщення);
- індекс інфляції за період з 01.02.2022 по 30.01.2024 - 793, 68 грн. (послуги з утримання орендованого майна).
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 позовну заяву (вх. № 4275/24 від 10.04.2024) Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" до відповідача Фізичної особи-підприємця Любимової Наталії Валентинівни про стягнення коштів в сумі 9 302, 83 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024, надіслана на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Любимової Наталії Валентинівни, АДРЕСА_1 , повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2024, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та відомостях з ЄДРЮОФОПГФ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 48Е000-582/21 від 01.10.2021, а саме зобов'язань щодо належної та своєчасної оплати за оренду приміщення та за послуги з утримання орендованого майна.
Позивач зазначає, що за період з 12.2021 року по 04.2022 року включно утворилась заборгованість за договором у загальному розмірі 5 457, 25 грн., яка складається з: заборгованості за оренду приміщення за період грудень 2021-лютий 2022 в сумі 2 427, 41 грн.; заборгованості за послуги з утримання орендованого майна за період грудень 2021 -лютий 2022, квітень 2022 в сумі 3 029, 84 грн.
За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3 % річних та інфляцію відповідно до ст. 625 ЦК України, а також пеню відповідно до умов п. 6.2 договору та вимог законодавства.
Позивач також зазначив, що 31.03.2023 додатковою угодою № 90/23 до договору у зв'язку із порушенням строків оплати орендної плати та інших платежів за договором договір достроково припиняє дію з 31.03.2023. У зв'язку із достроковим припиненням договору, 31.03.2023 був складений акт приймання-передачі майна.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 ЦК України, ст. 173-175, 193 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано суду в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
01.10.2021 між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Миколаївської філії АТ "Укртелеком" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Любимовою Наталією Валентинівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 48Е000-582/21 від 01.10.2021.
Додатками до договору є:
- додаток № 1: План-схема орендованого майна;
- додаток № 2: Розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна;
- додаток "Рахунок-акт про надані послуги (зразкова форма)".
Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1, 1.1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування наступне майно (надалі - орендоване майно): нерухоме майно, розташоване м. Миколаїв, на третьому поверсі чотириповерхового адміністративного будинку № 72 по пр. Центральний (пр. Леніна), частину приміщення загальною площею 16,8 кв. м. (згідно з планом за поверхами приміщення № 314 літ. «А-4») для розміщення офісу косметичної компанії: приміщення № 314 площею 16,8 кв. м.
Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку № 1 до Договору.
Відповідно до п. 1.2 договору вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 15 932, 45 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору коефіцієнт використання загальних площ, що застосовується при визначенні розміру орендної плати, становить 1,0505.
Відповідно до п. 2.1 договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов'язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави.
Відповідно до п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору за користування орендованим майном Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з:
3.1.1. плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 115, 50 грн. за 1 кв. м. за місяць (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ (1,05050) становить 2 446, 29 за 16,8 кв. м. за місяць.
3.1.2. плати за надання Орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
Відповідно до п. 3.3 договору деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у Додатку № 2 до договору.
Відповідно до п. 3.4 договору Орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору змінює плату за послуги з утримання орендованого майна у разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги. Про зміни у платі з утримання орендованого майна орендодавець інформує орендаря шляхом надсилання чергового рахунку-акту, у якому відображені такі зміни.
Відповідно до п. 3.6 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата сплачується Орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця у наступному порядку:
3.7.1. орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання Орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця.
3.7.2. плата за надання послуг з утримання Орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.8 договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається Орендодавцем Орендарю на його е-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання Орендарем рахунку-акту від Орендодавця Орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання Орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати Орендодавцем).
Відповідно до п. 3.10 договору будь-які грошові зобов'язання Орендаря перед Орендодавцем за цим Договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 2 465, 14 грн. Сума вказаної застави має бути перерахована Орендарем на банківський рахунок Орендодавця (на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору, але не пізніше, ніж до моменту передачі Орендованого майна у користування. У випадку здійснення Орендодавцем задоволення своїх вимог до Орендаря з суми застави, Орендодавець зобов'язаний письмово повідомити про це Орендаря, а останній зобов'язується відновити визначений Договором розмір грошової застави, шляхом перерахування Орендодавцю відповідної суми протягом 7 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення від Орендодавця.
При закінченні строку дії договору сума застави за рішенням Орендодавця може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з Орендаря на дату повернення Орендованого майна з користування (як правило, на оплату послуг з утримання Орендованого майна). Після цього, сума застави, що залишиться невикористаною Орендодавцем, має бути перерахована Орендарю не пізніше 20 календарних днів від дати повернення Орендованого майна з користування за відповідним актом.
Відповідно до п. 3.11 договору починаючи з 2022 року кожного 1 жовтня кожного року дії договору, орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10 % від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому, Сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.
Відповідно до п. 5.1.1, 5.1.2 договору орендодавець має право, зокрема:
вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором;
змінювати розмір орендної плати в порядку, передбаченому договором.
Відповідно до п. 5.3.12 договору орендар зобов'язаний, зокрема: своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 6.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором, сторони несуть відповідальність згідно із цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.08.2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 11.2 договору договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.
Відповідно до п. 11.6 договору договір може бути достроково розірваний у таких випадках, зокрема:
11.6.1 за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін.
11.6.4 Орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення Орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати розірвання Договору у разі, зокрема: порушення строків сплати Орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць або сплати їх не в повному обсязі.
Відповідно до п. 12.1 договору передбачені цим договором права та обов'язки АТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Миколаївською філією АТ "Укртелеком".
Відповідно до п. 12.2 договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.
В розділі 14 "Реквізити сторін" сторони зазначили електронну пошту орендаря ФОП Любимова Н.В: ІНФОРМАЦІЯ_1
На виконання умов договору відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.10.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна № 48Е000-582/21 від 01.10.2021 наступне нерухоме майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв на третьому поверсі чотириповерхового адміністративного будинку № 72 по пр. Центральний (пр. Леніна), частину приміщення загальною площею 16,8 кв. м. (згідно з планом за поверхами приміщення № 314 літ. «А-4») для розміщення офісу косметичної компанії: приміщення № 314 площею 16,8 кв. м.
На виконання умов п. 3.8 договору позивачем (орендодавцем) складено та направлено відповідачу (орендарю) рахунки-акти за договором за період з грудня 2021 по лютий 2022 та квітень 2022 на загальну суму 10 672, 50 грн., а саме:
- рахунок-акт № 48Е000-6104 від 31.12.2021 на суму 2 751, 68 грн.;
- рахунок-акт № 48Е000-6386 від 31.01.2022 на суму 3 734, 93 грн.;
- рахунок-акт № 48Е000-6622 від 28.02.2022 на суму 4 019, 99 грн.;
- рахунок-акт № 48Е000-7092 від 30.04.2022 на суму 165, 90 грн.
Також позивачем було направлено відповідачу акти наданих послуг за період з грудня 2021 по лютий 2022 та квітень 2022 на загальну суму 10 672, 50 грн., а саме:
- акт VSL/21-2010 від 31.12.2021 на суму 2 751, 68 грн. (за грудень 2021), в т.ч. 2 038, 57 грн. - оренда комерційної нерухомості без ПДВ; 173, 16 грн. - послуги з утримання майна без ПДВ; 81, 34 грн. - послуга з енергозабезпечення; 458, 61 грн. - сума ПДВ;
- акт VSL/22-85 від 31.01.2022 на суму 3 734, 92 грн. (за січень 2022), в т.ч. 2 038, 57 грн. - оренда комерційної нерухомості без ПДВ; 90, 04 грн. - послуга з енергозабезпечення; 953, 20 грн. - послуги з опалення без ПДВ; 14, 92 грн. - послуги за водопостачання та водовідведення без ПДВ; 3, 00 грн. - послуги з вивозу сміття без ПДВ; 12, 71 грн. - послуги з прибирання без ПДВ; 622, 48 грн. - сума ПДВ;
- акт VSL/22-319 від 28.02.2022 на суму 4 019, 99 грн. (за лютий 2022), в т.ч. 2 038, 57 грн. - оренда комерційної нерухомості без ПДВ; 90, 12 грн. - послуга з енергозабезпечення без ПДВ; 1 188, 58 грн. - послуги з опалення без ПДВ; 17, 01 грн. - послуги за водопостачання та водовідведення без ПДВ; 3, 00 грн. - послуги з вивозу сміття без ПДВ; 12, 71 грн. - послуги з прибирання без ПДВ; 670, 00 грн. - сума ПДВ;
- акт VSL/22-183 від 30.04.2022 на суму 165, 90 грн. (за квітень 2022), в т.ч. 0, 00 грн. - оренда комерційної нерухомості без ПДВ; 86, 04 грн. - послуга з енергозабезпечення без ПДВ; 12, 48 грн. - послуги з опалення без ПДВ; 28, 53 грн. - послуги за водопостачання та водовідведення без ПДВ; 2, 73 грн. - послуги з вивозу сміття без ПДВ; 8, 47 грн. - послуги з прибирання без ПДВ; 27, 65 грн. - сума ПДВ.
Судом також встановлено, що відповідно до рахунку-акту 48Е000-6104 від 31.12.2021 станом на 01.12.2021 у відповідача була наявна переплата у розмірі 0, 10 грн.
Судом встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість за договором у загальній сумі 2 750, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за рахунком позивача від 18.01.2022, за платіжним документом № МВ92880914 від 15.01.2022 на суму 2 750, 00 грн.
Відповідно до службової записки начальника відділу бухгалтерського та податкового обліку від 15.02.2023 № 48Е000./22-МК-23 зараховано кошти, сплачені контрагентом Любимовою Н.В. на підставі Рах. VSL/20115 від 22.09.2020 в сумі 2 465, 15 грн. згідно договору № 48Е000-582/21 від 01.10.2021, у зв'язку з погашенням дебіторської заборгованості та достроковим розірванням договору оренди комерційної нерухомості.
Відповідно до акту звіряння станом на 30.11.2023, підписаному Миколаївською філією АТ "Укртелеком", за період з грудня 2021 по лютий 2022 та квітень 2022 нараховано плату в сумі 10 672, 50 грн. (орендна плата + послуги з утримання майна). З урахуванням здійсненої відповідачем оплати в загальній сумі 5 215, 15 грн. та наявної переплати в сумі 0, 10 грн. заборгованість становить 5 457, 25 грн. (10 672, 50 грн. - 0, 10 грн. - 5 215, 15 грн.).
04.12.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 48Е000/06-80 від 01.12.2023, яким просив відповідача погасити заборгованість в сумі 5 457, 25 грн. до 20.12.2023.
Вищевказаним листом позивач направив на адресу відповідача рахунки-акти за січень, лютий та квітень 2022, а також акт звіряння та додаткову угоду про розірвання договору.
Факт направлення листа підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку та копією конверта поштового відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення 540050178597 "за закінченням встановленого строку зберігання".
Позивачем подано суду примірник додаткової угоди № 90/23 від 31.03.2023 до договору оренди нерухомого майна № 48Е000-582/21 від 01.10.2021, відповідно до умов якої:
п. 1. Сторони дійшли взаємної згоди, що у зв'язку з порушенням орендарем строків оплати орендної плати та інших платежів зо договором, орендодавець згідно п. 11.6.4 п. 11.6 розділу 11 «Строк дії та умови розірвання договору, внесення змін» достроково припиняє дію договору з 31.03.2023.
п. 6. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання та скріплення її печатками сторін.
Крім того, позивачем подано суду Акт приймання передачі від 31.03.2023, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна №48Е000-582/21 від 01.10.2021 р. нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв на третьому поверсі чотириповерхового адміністративного будинку № 72 по пр. Центральний (пр. Леніна), частину приміщення загальною площею 16,8 кв. м. (згідно з планом за поверхами приміщення № 314 літ. «А-4») для розміщення офісу косметичної компанії: приміщення № 314 площею 16,8 кв. м.
Додаткова угода та акт приймання-передачі підписано та скріплено печаткою орендодавця АТ "Укртелеком" в особі Миколаївської філії АТ "Укртелеком" та не підписано відповідачем.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди зі сплати орендних платежів за користування майном, а також послуг на утримання майна, виникла заборгованість в загальній сумі 5 457, 25 грн. з ПДВ, яка складається з заборгованості за оренду нерухомого майна у сумі 2 427, 41 грн. з ПДВ та заборгованості за послуги з утримання майна у сумі 3 029, 84 грн. з ПДВ, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення суми основної заборгованості, а також нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд (постанова КГС ВС від 14.02.2024 № 911/94/23).
4.2. Правове регулювання договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 4 ст. 283 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1, 3, 5, 6 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
01.10.2021 між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Миколаївської філії АТ "Укртелеком" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Любимовою Наталією Валентинівною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 48Е000-582/21 від 01.10.2021 зі строком дії до 31.08.2024, відповідно до умов якого на підставі акту приймання-передачі від 01.10.2021 в оренду передано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний (пр. Леніна), 72 (приміщення площею 16, 8 кв.м.) (п. 1.1, 1.1.1, 11.1 договору).
Судом встановлено, що за період користування майном за періоди з грудня 2021 по лютий 2022 та квітень 2022 позивачем відповідно до умов п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.6, 3.7 договору нараховано відповідачу орендну плату (плата за користування нерухомим майном), а також плату за послуги з утримання орендованого майна в загальній сумі 10 672, 50 грн. з ПДВ. Крім того, на виконання умов п. 3.8 договору позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки-акти за періоди з грудня 2021 по лютий 2022 та квітень 2022, а також акти. Отже, в силу положень ст. 530, 629, 762 ЦК України та умов п. 3.6, п. 3.7, п. 3.7.1, п. 3.7.2, п.3.8 договору у відповідача виник обов'язок зі сплати вищевказаних платежів, а саме: 1) орендної плати не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; 2) плата за послуги з утримання майна - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Станом на 01.12.2021 у відповідача була наявна переплата у розмірі 0, 10 грн., а 15.01.2022 відповідачем частково погашено заборгованість за договором у загальній сумі 2 750, 00 грн. Оскільки, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору відповідачем не проведено оплату за договором оренди в повному обсязі та у встановлені умовами договору строки, позивачем відповідно до умов п. 3.10 договору здійснено задоволення своїх вимог з суми застави в розмірі 2 465, 15 грн.
Отже, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 457, 25 грн. з ПДВ, яка складається з: 2 427, 41 грн. - заборгованості за оренду нерухомого майна за період з грудня 2021 по лютий 2022; 3 029, 84 грн. - плати за послуги з утримання орендованого майна за період з грудня 2021 по квітень 2022.
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем заборгованості за договором оренди в сумі 5 457, 25 грн., строк оплати якої настав, як і не подано доказів на спростування вищевказаної заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 427, 41 грн. - заборгованості за оренду нерухомого майна та 3 029, 84 грн. - плати за послуги з утримання орендованого майна, оскільки відповідачем порушено вимоги законодавства (ст. 525, 526, 530, 629, 762 ЦК України) та умов п. 3.7, п. 3.7.1, п. 3.7.2, п. 3.8 договору.
Позивачем нараховано відповідачу 770, 74 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, період нарахування з 21.12.2021 по 20.08.2022, а також 552, 70 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з утримання орендованого майна, період нарахування з 21.01.2022 по 20.11.2022.
Пеня нарахована відповідно до умов п. 6.2 договору, по кожному зобов'язанню окремо (кожному місяцю окремо), виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, виходячи з простроченої суми та з урахуванням здійснених відповідачем оплат, а також в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Розрахунок пені є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 232 ГК України) та умовам п. 6.2 договору, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу 231, 20 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, період нарахування з 21.12.2021 по 29.02.2024, а також 179, 17 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з утримання орендованого майна, період нарахування з 21.01.2022 по 29.02.2024.
Розрахунок суми 3 % річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу 1 318, 09 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, період нарахування з 01.02.2022 по 31.01.2024, а також 793, 68 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг з утримання орендованого майна, період нарахування з 01.02.2021 по 31.01.2024.
Розрахунок суми інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок інфляційних втрат наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в загальній сумі 3 028, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1474 від 22.03.2024 на суму 3 028, 00 грн.
При цьому, позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір в спірному випадку становить 2 422, 40 грн.
Судовий збір в сумі 605, 60 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Любимової Наталії Валентинівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Миколаївської філії акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22437619):
- 2 427, 41 грн. (дві тисячі чотириста двадцять сім грн. 41 коп.) - заборгованості за оренду приміщення;
- 3 029, 84 грн. (три тисячі двадцять дев'ять грн. 84 коп.) - заборгованості за послуги з утримання орендованого майна;
- 770, 74 грн. (сімсот сімдесят грн. 74 коп.) - пені за період з 21.12.2021 по 20.08.2022 (оренда приміщення);
- 552, 70 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві грн. 70 коп.) - пені за період з 21.01.2022 по 20.11.2022 (послуги з утримання орендованого майна);
- 231, 20 грн. (двісті тридцять одна грн. 20 коп.) - 3 % річних за період з 21.12.21 по 29.02.2024 (оренда приміщення);
- 179, 17 грн. (сто сімдесят дев'ять грн. 17 коп.) - 3 % річних за період з 21.01.2022 по 29.02.2024 (послуги з утримання орендованого майна);
- 1 318, 09 грн. (одна тисяча триста вісімнадцять грн. 09 коп.) - індексу інфляції за період з 01.02.2022 по 31.01.2024 (оренда приміщення);
- 793, 68 грн. (сімсот дев'яносто три грн. 68 коп.) - індексу інфляції за період з 01.02.2022 по 31.01.2024 (послуги з утримання орендованого майна);
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш