09 грудня 2025 року Справа № 915/647/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770)
в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 38728507)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АгенТство Стела Маріс», просп. Центральний, буд. 67, офіс 420, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 41948569)
про стягнення заборгованості за договором
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АгенТство Стела Маріс» 1 000, 00 євро - основного боргу та 89, 35 грн. - пені.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, сплачені за розгляд справи.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 198-П-АМПУ-18 від 24.04.2018 з урахуванням додатків та додаткових угод до нього, а саме зобов'язань щодо оплати у порядку та строки, встановлені умовами договору, за надані послуги згідно рахунку № ДР-00118 від 13.01.2024, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 000, 00 євро.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до умов договору.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 92, 94, 106 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. 22 Закону України «Про морські порти України», Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 № 316 та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 8278/24 від 10.07.2024) просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Посилаючись на Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідач зазначає, що на сайті Торгово-промислової палати України розміщено листа № 2024/02.07.1 від 28.04.2022, згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) військову агресію Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану.
Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем по рахунку № ДР-00118 від 13.01.2024 станом на день подання позовної заяви складає 1 000, 00 євро (4 304, 91 євро - 3 304, 91 євро).
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
24.04.2018 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» (підприємство) та ТОВ «АГЕНСТВО СТЕЛА МАРІС» (агент) укладено договір № 198-П-АМПУ-18 від 24.04.2018.
Додатками до договору є:
- Додаток № 1 «Заявка на надання послуг»;
- Додаток № 2 «Заявка»;
- Додаток № 3 «Перелік номерів тел./факсів/ел.адрес/сайтів за якими приймаються Заявки на надання послуг»;
- Додаток № 4 «Інформація для виставлення рахунку»;
- Додаток № 5 «Реквізити філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ»;
- Додаток № 6 Порядок справляння та розцінки (вартість) на послуги морського буксиру «Гайдамака»;
- Додаток № 7 «Порядок справляння та розцінки (вартість) на інформаційні послуги з навігаційної обстановки, що надаються суднам, які прямують по глибоководному судновому ходу «Дунай-Чорне море» з заходженням в українські порти, розташовані на р. Дунай, та транзитом (без заходження в українські порти) через гирло Бистре»;
- Додаток № 8 «Порядок справляння та розцінки (вартість) на швартовні послуги (швартовний збір) в морському порту Южний»;
Також до договору між сторонами було укладено:
- Додаткову угоду № 1 від 07.12.2018;
- Додаткову угоду № 2 від 21.11.2019;
- Додаткову угоду № 3 від 26.06.2020 з додатками;
- Додаткову угоду № 4 від 22.02.2021;
- Додаткову угоду № 5 від 22.12.2021.
Договір, додатки та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.
Суду не надано доказів визнання недійсним або розірвання договору.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору (редакції додаткової угоди № 3 від 26.06.2020) на умовах цього договору підприємство зобов'язується за заявками агента надавати (забезпечувати):
- послуги з лоцманського проведення суден (лоцманський збір);
- послуги з регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) (збір за послуги служби регулювання руху суден);
- проходження суднам по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та каналом Дунай-чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре) (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ) (канальний збір);
- послуги м/б “Гайдамака» та інших плавзасобів (згідно розцінок Підприємства);
- інформаційні послуги при проходженні судном ГСХ (згідно розцінок Підприємства), далі за текстом іменовані “послуги» (термін “послуги» використовується також для позначення окремої складової послуг), а Агент зобов'язується замовити, прийняти і оплатити надані послуги.
При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України), від імені якого виступає Агент.
Відповідно до п. 2.1.1 договору підприємство зобов'язано за заявками Агента у встановленому цим Договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (названі в подальшому - Правила) своєчасно і якісно надавати Агенту послуги, зазначені в п. 1.1 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1.2 договору підприємство зобов'язано надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього Договору.
Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.
Відповідно до п. 2.3.1 договору Агент зобов'язаний своєчасно, відповідно до Правил та умов цього Договору, подавати на адресу Підприємства заявки на надання послуг (Додаток № 1, Додаток № 2 до цього Договору) (далі за текстом Заявка) і їх уточнення.
В Заявці вказувати відповідний перелік інформації, яка зазначена у відповідних проформах Заявок (Додаток № 1, Додаток № 2 до цього Договору).
За вимогою Підприємства Агент обов'язково у 5-ти денний термін, з моменту отримання вимоги, письмово надає Підприємству відомості щодо конкретного Судновласника і його банківських, поштових реквізитів, номерів телефонів, факсів і електронних адресах, а також належним чином засвідчені дійсні в Україні копії документів, згідно яких Агент номінований Судновласником і які є підтвердженням повноважень Агента.
Заявки направляти по тел./факсах/на ел.адреси/сайт, що зазначені в Додатку № 3 до цього Договору. Відповідні тел./факси/ел.адреси/сайт й інші реквізити для оперативної роботи відповідно до договірних зобов?язань уточнюються Сторонами.
Відповідно до п. 2.3.3 договору Агент зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, якщо інше не передбачено чинним валютним законодавством України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.
Оплата здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю.
Відповідно до п. 2.3.4 договору Агент зобов'язаний сплачувати рахунки виставлені Підприємством у строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 договору (редакції Додаткової угоди 3 від 26.06.2020) порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, Сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.
Нарахування зазначених зборів та плат здійснюються у доларах США по суднам під іноземним прапором та у національній валюті України по суднам під Державним Прапором України за курсом Національного Банку України на дату надання послуг (виставлення рахунку), та умов цього Договору.
Визначення розміру зазначених зборів та плат за послуги суднам під іноземним прапором може здійснюватися у Євро за попереднім письмовим повідомленням від Агента про такий намір.
Розрахунок зазначених зборів та плат в таких випадках здійснюється в доларах США з застосуванням крос-курсу (далі - крос-курс), який визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України (далі - НБУ) на дату надання послуг (виставлення рахунку), та умов цього Договору.
Крос-курс розраховується за нижченаведеною формулою:
Кк = К дол США НБУ/К євро НБУ,
де:
Кк - крос-курс;
К дол США НБУ - курс гривні до долару США, встановлений НБУ;
К євро НБУ - курс гривні до Євро, встановлений НБУ.
Вартість послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання цін, визначається згідно розцінок Підприємства.
Вільні ціни та тарифи (розцінки) Підприємства, чинні на момент укладення цього Договору, та порядок їх справляння по відповідним послугам (п. 1.1 цього Договору) додаються до цього Договору (Додаток № 6, Додаток № 7 до цього Договору). Порядок зміни розцінок (вільних цін та тарифів) Підприємства наведено в п. 2.2.1 цього Договору.
Нарахування послуг за вільними цінами (тарифами) здійснюється у національній валюті України по суднам під Державним Прапором України та у доларах США (за попереднім письмовим повідомленням від Агента може здійснюватися у Євро) по суднам під іноземним прапором за курсом Національного Банку України на дату надання послуг (виставлення рахунку), та умов цього Договору.
Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок Агента і проводяться за його рахунок.
Відповідно до п. 4.2, п. 4.2.1 договору оплата проводиться Агентом наступним чином:
У випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг (в тому числі ПДВ), на підставі рахунку підприємства, який оформлюється відповідно до наданої Агентом Інформації для виставлення рахунку.
У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання Підприємством послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється Агентом до виходу судна із українського порту на підставі рахунку підприємства, який оформлюється відповідно до наданої Агентом Інформації для виставлення рахунку.
У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги повинні бути оплачені Агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту, на підставі рахунку підприємства, який оформлюється відповідно до наданої Агентом Інформації для виставлення рахунку.
Відповідно до п. 4.2.2 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі двадцяти банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.
У разі зміни банківських реквізитів Підприємства, останнє рекомендованим листом повідомляє Агента про нові банківські реквізити, за якими мають здійснюватися платежі за цим Договором. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до цього Договору. З дня отримання Агентом рекомендованого листа Підприємства щодо зміни банківських реквізитів, належними реквізитами для сплати платежів за цим Договором є реквізити Підприємства, зазначені у такому листі.
Відповідно до п. 4.3 договору зобов'язання по оплаті вважаються виконаними Агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.
Відповідно до п. 5.4 договору в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених пунктом 4.2.2 і пунктом 4.3 Договору, Агент, за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.
Відповідно до абз. 2-4 п. 5.7 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор), повинна не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яке вищезгадане як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж на 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. У разі такого дострокового розірвання оплата наданих послуг здійснюється у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору, за фактично надані послуги, а невикористані кошти передоплати (якщо такі є) повертаються Агенту за його заявою.
Відповідно до п. 8.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.12.2021) цей договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023.
На підставі поданих відповідачем заявок № 948 від 08.01.2024 та № 762 від 08.01.2024 про забезпечення лоцманського проведення судна MELMAN (буксир, прапор Португалія) та судна MIDLANDIA (морська баржа, прапор Танзанія) та надання інформаційних послуг суднам при проходженні ГСХ позивачем надано відповідачу відповідні послуги, що підтверджується лоцманськими квитанціями № 233 від 10.01.2024, № 234 від 10.01.2024, № 283 від 11.01.2024, № 284 від 11.01.2024, № 317 від 13.01.2024, № 318 від 12.01.2024 та квитанцією про виконані послуги № 571.
Судновласник MOHONG ENTERPRISE. Агент ТОВ "АГЕНСТВО СТЕЛА МАРІС".
18.01.2024 для розрахунку суми плати за послуги відповідачем надано позивачу інформацію для виставлення рахунку від 18.01.2024, а також обмірні свідоцтва на буксир «MELMAN» № 104138-R001-005 від 19.04.2023 та баржу «MIDLANDIA» від 27.10.2023.
На виконання умов договору для проведення оплати за отримані послуги позивачем виставлено відповідачу рахунок № ДР-00118 від 13.01.2024 на суму 4 304, 91 євро (канальний збір, зовнішньопортове лоцманське проведення суден, інформаційні послуги). Факт отримання рахунку № ДР-00118 від 13.01.2024 підтверджується реєстром одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій № ДР-00050 від 18.01.2024.
Судом встановлено, що відповідачем проведено оплату в сумі 6 489, 67 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № Р2401299828358 від 29.01.2024 на суму 6 489, 67 євро. Призначення платежу: "Зарахування коштів згідно повідомлення банка-кореспондента, RefP2401299828358 To.c 198-P-AMPU-18 dd 24.04.18 inv.DP-00118, DP-00230, OP-00186 dd 13.01.-27.01.2024 Funds from non rezident 1/LLC'STELLA MARIS AGENCY/АТ "ПУББ".
Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки, оплата по яким проведена відповідачем згідно вищевказаної платіжної інструкції, а саме:
- рахунок № ДР-00230 від 24.01.2024 на суму 2 039, 06 євро;
- рахунок № ОР-00186 від 27.01.2024 на суму 1 145, 70 євро.
Як зазначено позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву за вказаною платіжною інструкцією № Р2401299828358 від 29.01.2024 відповідач сплатив 6 489, 67 євро, з яких:
- 2 039, 06 євро - оплата рахунку № ДР-00230 від 24.01.2024;
- 1 145, 70 євро - оплата рахунку №ОР-00186 від 27.01.2024р.
Залишок сплачених відповідачем коштів в сумі 3 304, 91 євро (6 489, 67 євро - 2 039, 06 євро - 1 145, 70 євро) було зараховано як оплату по рахунку № ДР-00118 від 13.01.2024.
Отже, всього для проведення оплати за надані послуги позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 7 489, 67 євро (4 304, 91 євро + 2 039, 06 євро + 1 145, 70 євро). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 000, 00 євро (7 489, 67 євро - 6 489, 67 євро).
05.03.2024 та 02.04.2024 позивач звертався до відповідача із претензіями № 308/29-00-09/Вих від 05.03.2024 та № 458/29-00-29/Вих від 02.04.2024, в яких позивач просив в термін до 21.03.2024 та 25.04.2024 погасити існуючу прострочену дебіторську заборгованість та суму пені.
09.04.2024 у відповідь на претензію позивача відповідач направив повідомлення № 03/04-2024 / 000080.80.24 від 09.04.2024, яким повідомив, що будь-які вимоги щодо агентування судна є прямою відповідальністю Судновласника та Оператора судна та повинні бути стягнені безпосередньо з них. Враховуючи той факт, що Судновласник та Оператор судна не надали морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій, дана дебіторська заборгованість може бути погашена лише після завершення судового процесу проти Судновласника та Оператора судна.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
4.2. Правове регулювання відносин, що виникають з торговельного мореплавства.
Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства, під яким у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.
Відповідно до ст. 2 КТМ України діяльність, що входить у поняття "торговельне мореплавство" відповідно до статті 1 цього Кодексу, можуть провадити суб'єкти господарювання за наявності в них відповідної ліцензії, якщо її отримання передбачено законом.
Відповідно до ст. 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників мультимодального перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КТМ України судновласник або інший довіритель зобов'язані: а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ГК України у разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.
Відповідно до ст. 85 КТМ України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КТМ України з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах акваторій цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно морськими лоцманами.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 94 КТМ України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, за погодженням з іншими заінтересованими міністерствами та центральними органами виконавчої влади затверджує райони обов'язкового лоцманського проведення, категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, і публікує ці відомості у лоціях і Повідомленнях мореплавцям.
У районах обов'язкового лоцманського проведення судно не має права здійснювати плавання без морського лоцмана, якщо тільки судно не належить до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення.
У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан судна у разі необхідності має право взяти на судно морського лоцмана.
Пунктом 3 Переліку районів обов'язкового лоцманського проведення та категорій суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, який затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України від 04.09.2013 № 662 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.09.2013 за № 1575/24107) встановлено, що район ділянки річки Дунай від прийомного буя морського підхідного каналу гирла Бистре до морського порту Рені є районом в межах якого лоцманське проведення суден є обов'язковим.
Відповідно до ст. 106 КТМ України зз суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.
Тарифи на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 965 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за № 2138/24670).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про морські порти» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються в морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України “Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний з урахуванням особливостей справляння, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт". Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору з урахуванням особливостей використання, встановлених Кодексом торговельного мореплавства України, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту.
Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 22 Закону України “Про морські порти України» канальний збір справляється на користь власника каналу.
Порядок справляння та розміри ставок портових зборів встановлено наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 № 316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462).
Відповідно до п. 1.3 розділу І Порядку № 316 Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пп. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 316 канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.
4.3. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов кредитного договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у кредитному договору, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від якого Верховний Суд не вбачає підстав відступати.
Отже положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11, від яких Верховний Суд не вбачає підстав відступати.
Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні). З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що до зобов'язань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, визначеної у гривні, неможливе та суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначає, що з урахуванням умов договору пеня у цьому випадку має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов'язання).
Такі правові висновки Верховного Суду щодо правил проведення розрахунку пені за прострочене зобов'язання, виражене в іноземній валюті, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 (п. 37 постанови ОП КГС ВС від 12.09.2023 у справі № 910/9894/22).
4.4. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:
відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);
веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
24.04.2018 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» (підприємство) та ТОВ «АГЕНСТВО СТЕЛА МАРІС» (агент) укладено договір № 198-П-АМПУ-18 від 24.04.2018.
Судом встановлено, що на підставі поданих відповідачем заявок № 948 від 08.01.2024 та № 762 від 08.01.2024 позивачем надано відповідачу послуги (лоцманське обслуговування суден та інформаційні послуги). Для проведення позивачем виставлено відповідачу рахунок № ДР-00118 від 13.01.2024 на суму 4 304, 91 євро (канальний збір, лоцманське обслуговування, інформаційні послуги).
Як встановлено судом вище, відповідачем частково проведено оплату за послуги, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 000, 00 євро.
Відповідно до п. 4.2.2 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі двадцяти банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 000, 00 євро суми основного боргу за отримані послуги, оскільки строк оплати настав в силу умов п. 4.2.2 договору, ст. 530 ЦК України, а невиконання грошового зобов'язання з оплати за надані послуги є порушенням умов договору та вимог законодавства (ст. 530, 629, 901 ЦК України). Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 1 000, 00 євро, як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Отже, позовна вимога в частині стягнення 1 000, 00 євро підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1345, 33 грн. за період з 16.02.2024 по 04.04.2024 на суму заборгованості 41 728, 00 грн. (1 000 євро х курс НБУ 41, 7280).
Позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідачем було частково оплачена пеня в сумі 1 255, 98 грн. Отже, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 89, 35 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Нарахування пені здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, виходячи з суми боргу, а також в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Отже, вимога про стягнення пені в сумі 89, 35 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо посилань відповідача на невиконання грошового зобов'язання, у зв'язку з введенням воєнного стану та існуванням обставин непереборної сили (форс-мажор), то суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України передбачено звільнення особи, яка порушила зобов'язання внаслідок обставин непереборної сили від відповідальності, а не від виконання зобов'язання. Крім того, суду не подано доказів виконання відповідачем умов п. 5.7 договору щодо повідомлення сторони про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), у зв'язку з чим в силу умов п. 5.7 договору відповідач втратив право на звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання. Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні. Будь-яких інших доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АГЕНСТВО СТЕЛА МАРІС», просп. Центральний, буд. 67, офіс 420, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 41948569) на користь позивача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770) в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 38728507):
- 1 000, 00 євро (одна тисяча євро) - основного боргу.
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АГЕНСТВО СТЕЛА МАРІС», просп. Центральний, буд. 67, офіс 420, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54017 (код ЄДРПОУ 41948569) на користь позивача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770) в особі Філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 38728507):
- 89, 35 грн. (вісімдесят дев'ять грн. 35 коп.) - пені;
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш