Справа № 909/413/21
01.12.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ПП "Гарант" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Лотоцького С. В. (вх. №3569/23 від 27.03.2023) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА"
до боржника Приватного підприємства "ГАРАНТ"
про банкрутство,
за участю:
арбітражного керуючого (ліквідатора) Лотоцького С. В.,
представника кредитора ТОВ СГП "Агрос-Віста" Дудяка Р. А.,
кредитора ГУ ДПС в Івано-Франківській області Клебана М. А.,
представника колишнього учасника (власника) ПП "Гарант" Зелінського П. Л.,
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 909/413/21 за заявою ТОВ СГП "АГРОС-ВІСТА" про банкрутство ПП "ГАРАНТ".
Ухвалою від 20.07.2021 суд постановив відкрити провадження у справі про банкрутство ПП "ГАРАНТ"; визнати грошові вимоги ТОВ СГП "АГРОС-ВІСТА" в сумі 4075036 грн 00 к. основного боргу, 83823 грн 98 к. судового збору, 9579 грн 60 к. витрат на правову допомогу; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів ПП "ГАРАНТ"; ввести процедуру розпорядження майном ПП "ГАРАНТ" строком на 170 календарних днів (до 06.01.2022); розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Лотоцького С. В.; попереднє засідання суду призначити на 22.09.2021.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 21.07.2021 на офіційному вебпорталі Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "ГАРАНТ" за № 66885.
Ухвалою від 22.09.2021 суд визнав грошові вимоги Приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. до боржника ПП "ГАРАНТ" в сумі 24113 грн 33 коп. та 4540 грн 00 к. судового збору.
Ухвалою від 22.09.2021 за результатами попереднього засідання суд постановив: вважати такими, що визнані судом вимоги кредиторів, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "ГАРАНТ": Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" в сумі 4075036 грн 00 к. основного боргу, 83823 грн 98 к. судового збору, 9579 грн 60 к. витрат на правову допомогу; Приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича в сумі 24113 грн 33 коп. та 4540 грн 00 к. судового збору.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2021 припинено процедуру розпорядження майном ПП "ГАРАНТ" та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Лотоцького С. В.; боржника - ПП "ГАРАНТ" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо ПП "ГАРАНТ" з покладенням на ліквідатора майна усіх повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.
Протягом ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство ліквідатором та ініціюючим кредитором оскаржувався договір купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладений між ПП "Гарант" та Мельником О. О., що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М. В. (справа №909/413/21 (909/649/22), а також витребовувалось майно з чужого незаконного володіння, яке вибуло за договором купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020 (справа № 909/413/21 (909/1074/22)).
За результатами апеляційного, касаційного перегляду залишена в силі ухвала від 07.02.2023 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладеного між Приватним підприємством "Гарант" як продавцем, в особі директора Скуповського Руслана Богдановича та Мельником Олегом Олександровичем як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М. В.
За результатами апеляційного перегляду ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2024 у справі №909/413/21(909/1074/22) скасовано в частині витребування у ОСОБА_1 нежитлові приміщення 82б-103а, загальною площею 585, 2 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 у користь Приватного підприємства "Гарант". Прийнято нове рішення. У частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 - відмовлено.
За результатами касаційного перегляду постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №909/413/21 (909/1074/22) залишено без змін.
27.03.2023 ліквідатор боржника Приватного підприємства "Гарант" подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника на його колишнього директора та теперішнього одноособового учасника (власника) ОСОБА_2 та колишнього учасника (власника) ОСОБА_3 , стягнення на користь боржника коштів в розмірі 4 555 346,19 грн (далі - Заява).
Розгляд Заяви з об'єктивних причин судом не здійснювався (тривала процедура оскарження позовного провадження в межах справи про банкрутство), після відновлено розгляд зазначеної заяви, надано учасникам справи час для висловлення своєї письмової позиції з посиланням на норми чинного законодавства. Крім того, для належного повідомлення фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , крім надсилання процесуальних документів поштовим зв'язком, на сайті Судової влади розміщувалося оголошення про виклик осіб, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких невідоме.
Стислий зміст Заяви, позиція учасників справи.
Заява ліквідатора мотивовано тим, що банкрутство боржника Приватного підприємства "Гарант" настало внаслідок незаконних дій його керівництва та учасників (власників) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме:
- виникнення основної заборгованості внаслідок невиконання багатомільйонного Договору поставки № 1 від 05.05.2019 та наступної Угоди про розірвання від 02.07.2020;
- виведення активів через укладення Договору купівлі-продажу майна № 305 від 09.09.2020 за заниженою ціною, що призвело до зменшення ліквідаційної маси та неможливість вчасно розрахуватись перед ініціюючим кредитором.
У своїй заяві ліквідатор вказав, що ОСОБА_3 як учасник ПП «Гарант» (до 23.07.2020) мав вплив на діяльність підприємства і причетний до цих подій, а тому повинен нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника.
Незаконні дії керівництва та учасників (власників) боржника ПП "Гарант" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на думку ліквідатора, також підтверджуються звітом з проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника на предмет наявності ознак приховуваного банкрутства чи доведення до банкрутства, відповідно до якого показники ліквідності Боржника значно погіршились у 2019- 2020 роках, а на початок 2021 року розмір зобов'язань вдвічі перевищував активи, що є ознаками доведення до банкрутства.
ОСОБА_3 щодо задоволення заяви заперечив і вказав, що:
- ліквідатор не довів його вини, не обґрунтував необхідності покладення відповідальності;
- він вийшов зі складу учасників 17.07.2020 (зміни 23.07.2020), а договір купівлі-продажу майна (виведення активів) укладено 09.09.2020. На момент відчуження майна він не міг впливати на рішення;
- основна заборгованість перед ТОВ СГП «Агрос-Віста» виникла на підставі Договору поставки від 05.05.2019, про укладення якого та подальші угоди директор ОСОБА_2 не повідомляв ОСОБА_3 і не виносив питання на загальні збори;
- наявна розписка ОСОБА_2 від 20.03.2021, де він визнав, що ОСОБА_3 жодного відношення до фінансової діяльності ПП «Гарант» не мав;
- неплатоспроможність виникла через дії ОСОБА_2 вже після його виходу.
Також ОСОБА_3 зазначає про недоведення розміру відповідальності, посилаючись на Рішення № 3 ЦЕКК від 02.07.2024, яке виявило істотні недоліки у Висновку про оцінку майна. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав зазначену позицію.
ОСОБА_2 не надав будь яких пояснень та доказів щодо спростування обставин, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника на його колишнього директора та теперішнього одноособового учасника (власника) ОСОБА_2 та колишнього учасника (власника) ОСОБА_3 , стягнення на користь боржника коштів в розмірі 4 555 346,19 грн.
Кредитори ТзОВ «Агрос-Віста» та ГУ ДПС в Івано-Франківській області підтримали позицію ліквідатора та просили суд задоволити зазначену заяву в повному обсязі.
Обставини справи, оцінка доказів.
Відповідно до Статуту приватного підприємства "Гарант", затвердженого загальними зборами власників ПП "Гарант" від 26.06.2018 протокол № 9, власниками підприємства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (п.1.4); статутний капітал підприємства становить 500 грн; внески власників у статутному капіталі становлять по 250 грн кожний, що становить 50 % (п.8.1). Пунктом 7.1 статуту передбачено, що вищим органом підприємства є загальні збори власників. Вони складаються з власників підприємства або призначених ними представників. Відповідно до п. 7.13 у підприємстві створюється виконавчий орган-директор. Повноваження директора можуть бути доповнені або обмежені за рішенням зборів власників з оформленням відповідного протоколу. Копія протоколу в обов'язковому порядку направляється директору (зазначена фактична обставина встановлена у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/735/20).
05.05.2019 між ПП "Гарант" (постачальник), і ТОВ СГП "Агрос-Віста" (покупець), укладено договір поставки обладнання № 1.
02.07.2020 між ТОВ СГП "Агрос-Віста" (кредитор), фізичною особою ОСОБА_2 (поручитель) та ПП "Гарант" (Боржник) укладено договір поруки, згідно умов якого з метою своєчасного здійснення розрахунків, передбачених угодою, поручитель приймає на себе в рамках і на умовах даного договору зобов'язання (поручається) перед кредитором здійснити оплату замість боржника у випадку несплати її останнім.
За невиконання договірних зобов'язань ТОВ СГП "Агрос-Віста" (покупець) звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно заборгованості в сумі 5 104 512 грн 90 коп.
Рішенням від 03.02.2021 у справі №909/735/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" до відповідача Приватного підприємства "Гарант" та відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості в сумі 5 104 512 грн 90 коп. задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Гарант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" 4 075 036 грн заборгованості та 61 123 (шістдесят одну тисячу сто двадцять три) гривні 98 копійок судового збору; в решті позову відмовлено.
Як встановлено судом у справі №909/735/20 ПП "Гарант" засноване на приватній власності двох осіб, його статутний капітал поділений на частки між засновниками. Вищим органом підприємства є загальні збори власників. До виключної компетенції загальних зборів власників Підприємства відноситься в т.ч. вирішення інших питань, передбачені чинним законодавством. Директор вирішує усі питання діяльності підприємства за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів.
Згідно балансу ПП "Гарант" станом на 31.12.2019, вартість чистих активів товариства становила 1579700 грн.
Як встановлено судом у справі №909/735/20 вартість майна (грошових коштів), що є предметом угоди від 02.07.2020 перевищує 50 відсотків вартості чистих активів підприємства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, а відповідно рішення про надання згоди на вчинення такого правочину мало бути прийнято загальними зборами учасників.
Рішення про надання згоди на вчинення правочину загальними зборами учасників не приймалось.
17.07.2020 ОСОБА_3 вийшов із числа учасників ПП "Гарант" (зміни в реєстрі внесені 23.07.2020).
Відповідно до Статуту ПП "Гарант" (нова редакція), затвердженого зборами власників, протокол №1/20 від 17.07.2020, власником підприємства є громадянин України ОСОБА_2 (п.1.2.). Вищим органом управління підприємства є його власник. Одноособовим виконавчим органом підприємства - директор. Станом на 01.09.2020 ОСОБА_2 є також директором ПП "Гарант" (рішення №1/20 засновника (власника) ПП "Гарант").
09.09.2020 між ПП "Гарант" в особі директора ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 305 майна.
Ініціюючим кредитором та ліквідатором зазначений договір купівлі-продажу № 305 майна визнавався в судовому порядку недійсним (в межах справи про банкрутство).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 у справі № 909/413/21(909/649/22), залишеною в подальшому без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 та постановою Верховного Суду від 18.01.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агрос-Віста" до ПП "Гарант" та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 : ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладеного між ПП "Гарант" як продавцем, в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М. В. задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 305 від 09.09.2020, укладений між ПП "Гарант" як продавцем, в особі директора ОСОБА_2 та Мельника О. О. як покупцем, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Керничною М. В.
Відповідно до звіту з проведення аналізу фінансово-господарського стану ПП "Гарант", виконаного на замовлення ліквідатора боржника Лотоцького С. В. консультантом ФОП Липським С. І., показники ліквідності підприємства станом на 01.01.2019 в цілому відповідають нормативам, але протягом року різко погіршуються та характеризують стан критичної неплатоспроможності. Результати 2020 характеризуються подальшим зниженням показників ліквідності. Залучення коштів третіх осіб не призвели до відповідного збільшення обсягів діяльності. Відповідні дії з боку керівництва з залученням капіталу третіх осіб (укладення угод, тощо) значно збільшили обсяг зобов'язань підприємства, що привело до різкого зниження ліквідності - можливості погашення боргів та привело до стану неплатоспроможності. Крім того, погіршення фінансового стану підприємства в 2020 в значній мірі викликано реалізацією його основних засобів (договір купівлі-продажу №305 від 09.09.2020), що призвело до зменшення балансової вартості активів на 815 тис. грн. При цьому, за даними оцінки ліквідна вартість такого майна значно перевищує як балансову вартість, так і вартість реалізації та є співрозмірною з розміром кредиторської заборгованості.
Сума субсидіарної відповідальності: розмір вимог, заявлений ліквідатором до стягнення, становить 4 555 346,19 грн, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів (4 479 680,61 грн) та ліквідаційною масою.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини.
Отже, після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).
В пунктах 127 - 130, 168 - 169 Постанови Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 обумовлено:
“ 127. Статтею 61 КУзПБ від 21.10.2019, статтею 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019 закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
128. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
129. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
130. Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки».
168. Ліквідатору боржника як суб'єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб'єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 114, 120 - 122 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.
В силу принципу змагальності та диспозитивності (ст. 13 ГПК України), особа, яка не вчинила відповідних процесуальних дій (не надала доказів), несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, пояснень щодо обставин, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ПП "Гарант" колишнього директора та теперішнього одноособового учасника (власника) ОСОБА_2 та їх спростування.
В той же час, відповідно до нової редакції Статуту саме на одноосібного власника боржника ПП "Гарант" та директора ОСОБА_2 покладався обов'язок здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, порядок використання прибутку, визначення джерел покриття збитків тощо (п. 4.1-4.4 Статуту). Відповідно до п.5.1 Статуту для забезпечення мети своєї діяльності підприємство може продавати приміщення. Однак матеріали справи не містять жодного доказу, що, здійснюючи продаж єдиного активу - об'єкту нерухомого майна, загальною площею 616,15 кв.м, які складаються з 24 приміщень за 909 334 грн власник/директор ОСОБА_2 забезпечував основну мету діяльності підприємства - задоволення суспільних потреб в товарах та послугах і одержання на цій основі відповідного прибутку (п. 3.2. Статуту). За даними звіту з проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника ПП "Гарант" на предмет наявності ознак приховуваного банкрутства чи доведення до банкрутства, показники ліквідності Боржника значно погіршились у 2019- 2020 роках, а на початок 2021 року розмір зобов'язань вдвічі перевищував активи, що є ознаками доведення до банкрутства.
Таким чином, ненадання ОСОБА_2 доказів спростування своєї винуватості у доведенні підприємства до банкрутства фактично розцінюється як нездатність спростувати встановлену презумпцію вини. На переконання суду, доводи ліквідатора знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та не спростовані ОСОБА_2 .
Беручи до уваги все вищезазначене, суд приходить до висновку про покладення на ОСОБА_2 субсидіарної відповідальністі.
Щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Свої вимоги ліквідатор обґрунтовує тим, що банкрутство боржника настало внаслідок винних дій/бездіяльності його учасників/керівника, а саме: виникнення заборгованості - невиконання багатомільйонного Договору поставки № 1 від 05.05.2019 та наступна Угода про розірвання від 02.07.2020, які призвели до формування основної кредиторської заборгованості перед ТОВ СГП “Агрос-Віста». Виведення активів - укладення Договору купівлі-продажу майна від 09.09.2020, що призвело до зменшення ліквідаційної маси боржника. Ліквідатор вважає, що ОСОБА_3 як учасник ПП “Гарант» (до 23.07.2020), мав вплив на діяльність підприємства і причетний до цих подій, що обумовлює необхідність покладення на нього субсидіарної відповідальності.
Щодо обізнаності ОСОБА_3 до укладення Договору поставки та Угоди про розірвання. Як встановлено в рішенні від 03.02.2021 у справі №909/735/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "АГРОС-ВІСТА" до відповідача Приватного підприємства "Гарант" та відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості в сумі 5 104 512 грн 90 коп. укладався без погодження загальних зборів учасників, одноособово директором ОСОБА_2 , що є порушенням вимог ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Крім того, не надавалась згода на вчинення 02.07.2020 договору позики загальними зборами власників ПП "Гарант", вказані обставини теж свідчать про порушення приписів ч.2 ст.44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" під час укладення спірного договору та наявність підстав для визнання його недійсним.
Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_3 , який стверджує, що не знав про укладення Договору поставки і не давав згоди на ці правочини, оскільки вони не виносились на загальні збори учасників. Рішення Господарського суду у справі № 909/735/20 підтверджує, що директор ОСОБА_2 діяв одноособово при укладенні правочину, який перевищував 50% чистих активів, що виключає вину ОСОБА_3 у прийнятті цього управлінського рішення.
Щодо відчуження майна, яке відбулося за участю/впливу ОСОБА_3 наголошує, що офіційно вийшов зі складу учасників ПП “Гарант» 17.07.2020 року (зміни внесені 23.07.2020). На дату укладення Договору купівлі-продажу майна (09.09.2020) ОСОБА_3 не був учасником ПП “Гарант» і не мав жодних повноважень впливати на відчуження активів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 вийшов зі складу власників, що підтверджується копією протоколу №1/20 зборів власників ПП "Гаран" від 17.07.2020 про вихід зі складу власників.
Крім того, матеріали справи містять також розписку ОСОБА_2 від 20.03.2021, в якій останній повідомляє, що ОСОБА_3 жодного відношення до фінансової діяльності ПП “Гарант» не мав.
В своїх поясненнях ОСОБА_3 , вказує на те, що втративши довіру до ОСОБА_2 та не отримавши повернення власної фінансової допомоги, вийшов з товариства та звернувся до суду із позовом про стягнення коштів (04.08.2020), що є діями особи, чиї права порушені, а не особи, яка контролює боржника з метою доведення до банкрутства. Крім того, ОСОБА_3 ініціаціював відкриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 КК України щодо зловживання службовим становищем керівником, що, на його думку, свідчить про його намір захистити інтереси підприємства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ліквідатор не довів вину та причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_3 та настанням неплатоспроможності Боржника, а тому відсутні необхідні умови для покладення на нього субсидіарної відповідальності. Так, зокрема, як встановлено судом, укладення Договору поставки відбулося одноособово директором ОСОБА_2 , що виключає вину ОСОБА_3 у прийнятті цього управлінського рішення; ОСОБА_3 не був учасником ПП «Гарант» на момент відчуження майна (Договір № 305 від 09.09.2020), а отже, не мав жодних повноважень впливати на відчуження активів; його дії (вихід з товариства, звернення до суду про стягнення коштів) свідчать про захист власних інтересів, а не про умисне доведення Боржника до банкрутства.
Висновки суду.
З огляду на викладене, заяву ліквідатора Лотоцького С. В. про покладення на колишнього директора та теперішнього одноособового учасника (власника) ОСОБА_2 та колишнього учасника (власника) ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство Приватного підприємства «Гарант» - задовольнити частково.
Покласти на колишнього директора і теперішнього одноособового учасника (власника) Приватного підприємства «Гарант» ОСОБА_2 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника - Приватного підприємства «Гарант» у розмірі 4 555 346 грн 19 коп.
У частині заявлених вимог про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього учасника (власника) ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПП «Гарант» - відмовити.
Керуючись статтями 2, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 86, 234, 235 ГПК України, суд
заяву ліквідатора Лотоцького С. В. про покладення на колишнього директора та теперішнього одноособового учасника (власника) ОСОБА_2 та колишнього учасника (власника) ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство Приватного підприємства «Гарант» - задовольнити частково.
Покласти на колишнього директора і теперішнього одноособового учасника (власника) Приватного підприємства «Гарант» ОСОБА_2 субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника - Приватного підприємства «Гарант» у розмірі 4 555 346 грн 19 коп.
Стягнути з колишнього директора і теперішнього одноособового учасника (власника) Приватного підприємства "Гарант" ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємство "Гарант" (вул. Кармелюка буд. 1, м. Тлумач, Івано-Франківська обл., 78000) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Лотоцького Святослава Володимировича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 4 555 346 (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок шість) грн 19 коп.
Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.
У частині заявлених вимог про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього учасника (власника) ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПП «Гарант» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.
Повний текст ухвали складено 09.12.2025.
Суддя Т. В. Стефанів