ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/914/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області
76019, вул. Василіянок,48, м. Івано-Франківськ
в інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради
77701, вул. Шевченка, 66, селище Богородчани, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області
до відповідача: Приватного підприємства "Євросервіс"
03110, м. Київ, вул. Григорія Кочура (Пироговського Олександра), буд.19, корп. 6
про стягнення 1 194 885 грн 38 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі
за участю представників:
від прокуратури: Гоголь Віталій Васильович;
від Богородчанської селищної ради: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ: Івано-Франківська окружна прокуратура Івано-Франківської області інтересах держави в особі Богородчанської селищної ради звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Євросервіс" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на суму 1194885 грн 38 коп. з яких: 662091 грн 21 коп. - безпідставно збережені кошти за наслідками невиконання зобов'язань, 404927 грн 38 коп. - інфляційні втрати (індекс інфляції) та 127866 грн 79 коп. - 3% річних за користування грошовими коштами.
В ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.
Згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Отже, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Така правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові у справі №911/2390/18 від 16.02.2021, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, спір у справі стосується стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі по об'єкту будівництва двох багатоквартирних житлових будинків, що розташовані по вул. Шевченка, 97 в селищі Богородчани, Івано-Франківської області.
З огляду на викладене вище, враховуючи місцезнаходження нерухомого майна, суд дійшов висновку, що на спір у даній справі поширюються правила виключної підсудності, визначені ч.3 ст.30 ГПК України.
Отже, справа підсудна Господарському суду Івано-Франківської області.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 25.08.2025; встановив сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Прокурору та позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України.
Відповідачу копія цієї ухвали направлена за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою Укрпошти 24.08.2025 "за закінченням терміну зберігання".
Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20.
25.08.2025 суд відклав підготовче засідання на 29.09.2025, про що прокурора повідомлено в судовому засіданні, а сторін у справі - ухвалою повідомленням від 25.08.2025.
29.09.2025 у зв'язку з технічними проблемами в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку судове засідання не відбулося.
Відповідно до ухвали від 29.09.2025, суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 13.10.2025.
13.10.2025 через систему "Електронний суд" від Богородчанської селищної ради надійшла заява від 13.10.2025 (вх.№16652/25) про розгляд справи без їхньої участі.
В підготовчому засіданні 13.10.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 03.11.2025, про що учасники справи повідомлені ухвалою повідомленням від 13.10.2025.
За наслідками підготовчого засідання 13.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025, про що прокурора повідомлено в судовому засіданні, а сторін - ухвалою повідомленням від 13.11.2025.
В судовому засіданні 25.11.2025 суд розглянув справу по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення; відклав ухвалення та проголошення скороченого рішення на 27.11.2025.
Позиція прокуратури. Позов мотивовано тим, що відповідач, як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок в повному розмірі у розвиток інфраструктури населеного пункту до введення об'єкта в експлуатацію, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Стосовно зазначення відповідачем у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 02.07.2021 про те, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату коштів пайової участі, прокурор зазначив, що на момент будівництва об'єкта, яке розпочато 01.11.2016 діяли норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і оскільки ПП "Євросервіс" не повідомило Богородчанську селищну раду про внесення змін до проектної документації, а відповідно змін до договору про пайову участь від 01.04.2016 не було внесено, то у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020, тобто з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", звернутися до Богородчанської селищної ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її в повному обсязі до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Богородчанської селищної ради прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури селища Богородчани порушує економічні інтереси територіальної громади вказаного населеного пункту та держави в цілому, у зв'язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України Про прокуратуру.
Позиція позивача - Богородчанської селищної ради. Позивач не скористався передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на участь представника у судовому засіданні. У заяві від 13.10.2025 (вх.№16652/25 від 13.10.2025) Богородчанська селищна рада зазначила, що позовні вимоги заявлені Івано-Франківською окружною прокуратурою підтримує в повному обсязі та просила суд позовні вимоги задовольнити.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, заслухавши прокурора, надавши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з витягів з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва по дозвільному документу ІФ 083163061905 на об'єкт будівництва: двох багатоквартирних житлових будинків по вул. Шевченка, 97 в селищі Богородчани, Івано-Франківської області, 01.11.2016 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області видало замовнику ПП "Євросервіс" дозвіл №ІФ 083163061905 на виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта; будівництво проводилось на земельній ділянці з кадастровим номером 2620455100:01:005:0951; дата початку будівництва - 01.11.2016; дата завершення будівництва - 01.03.2021; кошторисна вартість будівництва - 23708 078 грн; техніко-економічні показники: загальна площа будівлі становить 7743,26 м.кв.; загальний будівельний об'єм - 36 280,7 м3, загальна площа квартир у будинку - 6186,45 м.кв.; у розділі "підстава для звільнення від сплати пайової участі" зазначено - пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019; сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ПП "Євросервіс" видано 02.07.2021 (а.с.20 -27).
30.03.2016 директор ПП "Євросервіс" звернувся до Богородчанської селищної ради із заявою про укладення договору про пайову участь за об'єктом будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою смт. Богородчани, вул. Шевченка, 97 (а.с.33 на звороті).
Згідно з довідкою №10 від 30.03.2016 (а.с.34), ПП "Євросервіс" повідомило Богородчанській селищній раді про те, що на об'єкті будівництва за адресою смт. Богородчани, вул. Шевченка, 97 загальна площа квартир становить 3773,13 кв.м., площа вбудованих нежитлових приміщень 1231,65 кв.м.
01.04.2016 між Богородчанською селищною радою та ПП "Євросервіс" (замовник) укладено договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Богородчани (а.с.31) , відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища при здійснені будівництва об'єкта містобудування на умовах, зазначених цим договором.
Назва та місце розташування об'єкта містобудування - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення і обслуговування АЗС з об'єктами сервісного обслуговування, у разі зміни цільового призначення із земель комерційного використання в землі житлової та громадської забудови - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (багатоквартирна житлова забудова з об'єктами громадського призначення), код В 03.15, по вул. Шевченка, 97 в смт. Богородчани Івано-Франківської області (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору, замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища у розмірі 759862 грн 85 коп. єдиним платежем (або частинами за графіком, згідно додатку №3) на рахунок селищної ради відповідно до розрахунку (згідно додатку №1 або додатку №2) у строк до 31.12.2016.
За змістом п. 3.2 договору, у разі внесення змін до проектної документації, які спричиняють зміни техніко-економічних показників будівництва, замовник зобов'язується звернутися із клопотанням до виконавчого комітету селищної ради про внесення відповідних змін до договору.
Відповідно до п.5.5 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.
В розрахунку величини пайової участі від 01.04.2016 (Додаток 1 до договору) (а.с.32) встановлено, що він проводився відповідно до:
- загальної кошторисної вартості будівництва - 20 326 496 грн;
- загальної площі квартир - 3773,13 м.кв.;
- площі вбудованих нежитлових приміщень - 1231,65 м.кв.;
- загальної площі будівництва - 5 004,78 м.кв.;
- загальної кошторисної вартості будівництва житлових приміщень - 15 324 265 грн 64 коп.;
- загальної кошторисної вартості будівництва нежитлових приміщень площею - 5002247 грн 94 коп.
- відсоткової величини пайової участі для будівництва житлових приміщень - 3% та для нежитлових приміщень - 6%.
Як повідомлено Богородчанською селищною радою кошти пайової участі за договором про пайову участь від 01.04.2016 сплачено ПП "Євросервіс" в повному обсязі відповідно до договору (лист №14/02-51/1667 від 16.04.2025 (а.с.30)).
Івано-Франківська окружна прокуратура листом №51/1-1184ВИХ-25 від 10.04.2025 (а.с.28) повідомила Богородчанській селищній раді про обов'язок ПП "Євросервіс" сплатити кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до місцевого бюджету та просила надати відомості, необхідні для вжиття заходів щодо стягнення із замовника безпідставно збережених коштів пайової участі.
У відповідь на запит окружної прокуратури, Богородчанська селищна рада листом №14/02-51/1667 від 16.04.2024 (а.с.30) повідомила прокуратуру про те, що заходів спрямованих на стягнення з ПП "Євросервіс" коштів пайової участі за об'єктами двох багатоквартирних житлових будинків, що по вулиці Шевченка, 97, селище Богородчани Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району селищною радою не вживалося, оскільки вони сплачені в повному обсязі згідно договору від 01.04.2016 та графіку оплати коштів пайової участі, тобто у розмірі 759 862 грн 85 коп.
Відповідно до листа №51/1-1421ВИХ-25 від 05.05.2025 (а.с. 34 на звороті - 35) Івано-Франківська окружна прокуратура повідомила Богородчанській селищній раді про те, що ПП "Євросервіс" не в повному обсязі сплачено кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища для здійснення будівництва двох багатоквартирних житлових будинків, що по вулиці Шевченка, 97, селище Богородчани Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району та просила повідомити прокуратурі чи будуть вживатися селищною радою заходи, спрямовані на стягнення з ПП "Євросервіс" коштів пайової участі в повному обсязі, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Богородчанська селищна рада листом №14/02-51/2038 від 19.05.2025 (а.с. 36) повідомила прокуратуру про те, що селищною радою направлено лист-вимогу ПП "Євросервіс" щодо сплати в повному обсязі заборгованості за пайову участь в розвиток інфраструктури Богородчанської селищної ради, а також про те, що селищна рада не заперечує щодо представлення її інтересів окружною прокуратурою щодо стягнення з ПП "Євросервіс" в повному обсязі коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища.
Листом №14/02-51/2038 від 09.06.2025 (а.с. 36 на звороті - 37) Богородчанська селищна рада повідомила прокуратурі про те, що селищна рада не розробляла розрахунку несплаченої пайової участі із врахуванням різниці площ житлових приміщень та показників опосередкованої вартості будівництва, визначених наказом Міністерства розвитку громад та територій №119 від 20.05.2021, який діяв на момент введення об'єкта в експлуатацію, оскільки ПП "Євросервіс" не надало уточнений зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва.
Відповідно до проведеного прокуратурою розрахунку, загальний розмір несплаченої ПП "Євросервіс" пайової участі становить 662 091 грн 21 коп.
За прострочення виконання зобов'язання щодо сплати безпідставно збережених коштів пайової участі прокуратурою нараховано ПП "Євросервіс" 404 927 грн 38 коп. інфляційних втрат та 127 866 грн 79 коп. 3% річних.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України закріплено право на звернення до господарського суду. Зокрема, державні органи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Водночас у силу п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Неналежне виконання позивачем своїх обов'язків із захисту інтересів держави слугували підставою для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави аби інтереси держави були належно захищені.
Івано-Франківська окружна прокуратура листами №51/1-1184ВИХ-25 від 10.04.2025 та №51/1-1421ВИХ-25 від 05.05.2025 повідомляла Богородчанську селищну раду про те, що ПП "Євросервіс" не в повному обсязі сплачено кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища для здійснення будівництва двох багатоквартирних житлових будинків, що по вулиці Шевченка, 97, селище Богородчани Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району та просила повідомити прокуратурі чи вживалися і чи будуть вживатися селищною радою заходи спрямовані на стягнення з ПП "Євросервіс" коштів пайової участі в повному обсязі, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
У відповідь Богородчанська селищна рада листами №14/02-51/1667 від 16.04.2024 та №14/02-51/2038 від 19.05.2025 повідомляла прокуратуру про те, що заходів спрямованих на стягнення з ПП "Євросервіс" коштів пайової участі не вживалися, а також про те, що селищна рада не заперечує щодо представлення її інтересів окружною прокуратурою щодо стягнення з ПП "Євросервіс" в повному обсязі коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища.
З огляду на викладене, прокурор у поданій позовній заяві правомірно вказав на те, що позивачем не здійснювався захист інтересів держави/місцевої громади у цих спірних правовідносинах, що є належними підставами для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Відтак, прокурором було дотримано порядок передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
В ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту .
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
За встановлених судом обставин справи, 01.11.2016 ПП "Євросервіс" розпочато будівництво багатоквартирної житлової забудови по вул. Шевченка, 97 в смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області.
Станом на дату початку будівництва стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті була чинною.
За змістом ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення зобов'язань), пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (ч. 5 ст. 40 Закону).
Згідно з ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення зобов'язань), договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Зі змісту статті 40 цього Закону вбачається, що у наведених у законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Як встановлено судом, 01.04.2016 між Богородчанською селищною радою та ПП "Євросервіс" (замовник) укладено договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Богородчани за об'єктом будівництва по вул. Шевченка, 97 в смт. Богородчани Івано-Франківської області загальною площею 5004,78 м.кв., з яких 3773,13 м.кв. - загальна площа квартир, 1231,65 м.кв. - площа нежитлових приміщень.
Визначення пайової участі ПП "Євросервіс" в розмірі 759 863 грн 85 коп. проводився на підставі розрахунку величини пайової участі від 01.04.2016, який є додатком №1 до договору від 01.04.16 виходячи з загальної кошторисної вартості будівництва - 20 326 496 грн; загальної площі квартир - 3773,13 м.кв.; площі вбудованих нежитлових приміщень - 1231,65 м.кв.; загальної площі будівництва - 5 004,78 м.кв.; загальної кошторисної вартості будівництва житлових приміщень - 15 324 265 грн 64 коп.; загальної кошторисної вартості будівництва нежитлових приміщень площею - 5002247 грн 94 коп.; відсоткової величини пайової участі для будівництва житлових приміщень - 3% та для нежитлових приміщень - 6%.
Відповідачем сплачено Богородчанській селищній раді пайовий внесок у розмірі 759862 грн 85 коп., визначеному в п.2.1. договору. Сплата коштів пайового внеску ПП "Євросервіс" згідно з умовами договору від 01.04.2016 сторонами не заперечується.
Змін до договору від 01.04.2016 про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Богородчан сторонами не вносилося.
Отже, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та п.5.5. договору зобов'язання за договором від 01.04.2016 є припиненими внаслідок їх виконання.
Разом з тим, як встановлено судом, будівництво об'єкта по вул. Шевченка, 97 в селищі Богородчани, Івано-Франківської області завершено 01.03.2021, об'єкт будівництва введено в експлуатацію 02.07.2021 з такими технічними показниками - кошторисна вартість будівництва становить 23 708 078 грн; загальна площа будівлі становить 7743,26 м.кв.; загальний будівельний об'єм - 36 280,7 м3, загальна площа квартир у будинку - 6186,45 м.кв.
Таким чином, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - 02.07.2021 змінилися кошторисна вартість та техніко-економічні показники будівництва, а отже ПП "Євросервіс" здійснило будівництво двох багатоквартирних житлових будинків на вулиці Шевченка, 97 в смт. Богородчани, кошторисна вартість та площа яких є значно більшою за площу будівництва, за яку сплачено пайову участь згідно з договором про пайову участь від 01.04.2016.
01 січня 2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX (далі - Прикінцеві та перехідні положення Закону), якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закону, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно з п.п. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта.
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п.п. 4 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Такі висновки відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
З огляду на те, що будівництво об'єкта розпочато 01.11.2016 та станом на 01.01.2020 об'єкт не був введений в експлуатацію, а також те, що до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - 02.07.2021 змінилися кошторисна вартість та техніко-економічні показники будівництва, у ПП "Євросервіс" виник обов'язок звернутися до Богородчанської селищної ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва з врахуванням внесених змін до проектної документації щодо об'єкта будівництва та після отримання остаточного розрахунку пайової участі сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію у відповідності до вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Аналогічна правова позиція викладена в Верховним Судом у постанові від 20.02.2025 у cправі № 914/3777/23.
Як встановлено судом, ПП "Євросервіс" не сплатило пайової участі за загальну площу будівництва: 2738,48 м2 (7743,26 м2 - 5004,78 м2), з яких: 2413,32 м2 (6186,45 м2 - 3773,13 м2) площа житлових приміщень та 325,16 м2 (1556,81 м2 - 1231,65 м2) площа нежитлових приміщень.
В п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119, вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку в Івано-Франківській області становить 12 623 грн.
Згідно з даними додатку №1 до договору від 01.04.2016, загальна кошторисна вартість будівництва нежитлових приміщень площею 1231,65 м.кв. становить 5 002 247 грн 94 коп.
Отже, вартість одного квадратного метра нежитлового приміщення становить 4061 грн 42 коп. (5 002 247 грн 94 коп. : 1231,65 м.кв.)
Відповідно до поданого позивачем розрахунку:
- загальний розмір пайової участі за житлові приміщення становить 609 266 грн 76 коп.: 2413,32 м2 х 12 623 грн (вартість спорудження житла по Івано-Франківській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків);
- загальний розмір пайової участі за нежитлові приміщення становить 52 824 грн 45 коп.: 325,16 м2 х 4061 грн 42 коп. х 4%;
За перерахунком суду, визначений позивачем розмір пайового внеску в сумі 662 091 грн 21 коп. є обґрунтованим арифметично правильним.
У зв'язку з відмовою відповідача від сплати коштів пайової участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, відтак, у Богородчанської селищної ради виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
У разі якщо замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, замовник зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що відповідач доводів прокурора та позивача не спростував, доказів виконання зобов'язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі в повному обсязі не подав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 662 091 грн 21 коп. безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та належать до задоволення.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання, прокурор нарахував відповідачу з липня 2021 року по травень 2025 року на суму заборгованості 662 091 грн 21 коп. - 404 927 грн 38 коп. інфляційних втрат та з 02.07.2021 по 30.06.2025 на суму заборгованості 1067018 грн 60 коп. - 127 866 грн 79 коп. 3% річних.
Як вбачається з розрахунку прокурора 3% нараховано на суму боргу з врахуванням інфляційних втрат станом на травень 2025 року.
Суд зазначає, що нарахування 3 % річних на суму боргу, збільшену на інфляційні втрати призводить до подвійної компенсації одного й того ж порушення - знецінення грошового зобов'язання. Інфляційні втрати не є частиною основного боргу та виступають окремим видом відповідальності, які розраховуються окремо як компенсація знецінення грошових коштів за період прострочення. Тому їх штучне включення до бази для нарахування 3 % річних фактично створює необґрунтоване збільшення відповідальності боржника, що прямо суперечить правовій природі заходів, передбачених ст. 625 ЦК України.
Нарахування 3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України належить здійснювати на тільки на суму основного боргу до її повної сплати боржником, без урахування, зокрема, інфляційних втрат (постанови Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18, від 11.11.2025 у cправі № 922/4758/24).
Суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 662 091 грн 21 коп., не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, відповідно до якого розмір 3% річних становить 79 396 грн 53 коп., а розмір інфляційних втрат - 415 565 грн 66 коп.
Отже, за перерахунком суду, розмір інфляційних втрат є більшим ніж визначив позивач. Разом з тим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат - 404 927 грн 38 коп.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання належить стягнути 79 396 грн 53 коп. 3% річних та 404 927 грн 38 коп. інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, позов належить до задоволення частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Євросервіс" (03110, м. Київ, вул. Григорія Кочура (Пироговського Олександра), буд.19, корп. 6, код ЄДРПОУ 30161441) на користь Богородчанської селищної ради (77701, вул. Шевченка, 66, селище Богородчани, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04357035) 1146 415 (один мільйон сто сорок шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 12 коп., з яких: 662 091 (шістсот шістдесят дві тисячі дев'яносто одну) грн 21 коп. безпідставно збережених коштів за невиконання зобов'язань, 404 927 (чотириста чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 38 коп. інфляційних втрат та 79 396 (сімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн 53 коп. 3% річних.
Стягнути з Приватного підприємства "Євросервіс" (03110, м. Київ, вул. Григорія Кочура (Пироговського Олександра), буд.19, корп. 6, код ЄДРПОУ 30161441) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015, код ЄДРПОУ 03530483) 13 756 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 98 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.12.2025
Суддя О.В. Рочняк