Іменем України
08 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 396/82/25
провадження № 22-ц/4809/1719/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2025 року у складі судді Цесельської О. С. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В січні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , звернулись до суду з позовом та просили стягнути на користь кожної по 300 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Кіровоградській області Маловисківський район с. Плетений Ташлик потяг скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих травм помер.
Смертю ОСОБА_4 було завдано шкоду його матері ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 та неповнолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зазнали сильних душевних та моральних страждань, що полягало у порушенні їх нормальної життєдіяльності.
ОСОБА_1 , яка є пенсіонеркою та мала сподівання отримувати від сина допомогу та підтримку, дуже любила сина, тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини.
Сталий життєвий устрій ОСОБА_2 непоправно змінився, адже вона втратила можливість тривалого життєвого зв'язку зі своїм чоловіком, а дитина з батьком, як наслідок, вона змушена докладати додаткових зусиль як для організації свого життя так і по відношенню до дитини.
Дочка померлого ОСОБА_3 втратила батька в малолітньому віці - 12 років, та змушена проживати своє життя без нього.
Втрата близької людини є для позивачів незворотною втратою, що спричинила довготривалі сильні душевні страждання, а тому, враховуючи, що шкоду було завдано джерелом підвищеної небезпеки, останні звернулись до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 130 000 грн.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Стягнуто із АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , моральну шкоду, заподіяну смертю батька - ОСОБА_4 у розмірі 130 000 гривень.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судові витрати у розмірі 8 478, 4 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутність вини водія (машиніста) потягу та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачам - матері, дружині та неповнолітній дочці загиблого ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Суд першої інстанції вважав, що відповідачем не було доведено належними доказами, що пригода трапилась внаслідок умислу ОСОБА_4 , проте суд врахував перебування останнього перед смертю в стані алкогольного сп'яніння та можливість застосування положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити повністю, у випадку визнання позовних вимог обґрунтованими зменшити розмір моральної шкоди до 10 000 грн кожному позивачу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що потерпілий грубо порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, а середній ступінь алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 на момент пригоди свідчить, що він самостійно, умисно залишався на коліях не покидаючи їх до моменту його зіткнення з потягом, під яким необхідно розуміти його таку протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але свідомо допускає настання наслідку, а саме потрапляння під поїзд.
Таким чином, шкоду було завдано внаслідок умислу потерпілого, оскільки в діях потерпілого наявний умисел на порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що призвело до його тяжких наслідків - смерті потерпілого.
Судом першої інстанції не враховано, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належить непереборна сила та умисел потерпілого.
Оскільки обставина загибелі ОСОБА_4 відбулась внаслідок власного умислу та ще й у стані сильного алкогольного сп'яніння, підстави для відшкодування шкоди у даному випадку з відповідача відсутні.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено, а стягнення з АТ «Укрзалізниця» значних сум загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави та населення.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками та довідками про доставку електронних документів.
Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до положень частини першої статті 372ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 03 грудня 2025 року, не з'явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті - біля залізничної колії перегону «Шостаківка-Ташлик» 244 км пікет № 7.
Смерть ОСОБА_1 настала від наїзду потягом. Внаслідок указаної транспортної події, ОСОБА_1 загинув на місці.
26.12.2021 за вказаним фактом до ЄРДР були внесені відомості за № 12021121090000612 від 26.12.2021 за частиною 3 статті 276 КК України.
Відповідно до висновку експерта № 129 від 26.02.2022 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_1 стала несумісна з життям сполучена тупа травма тіла, - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення. Вказані у висновку тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, могли утвориться від дії тупих твердих предметів, в умовах залізничної травми. Під час судово-токсикологічної експертизи крові трупа ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт в кількості 2, 28 проміле (у крові) та 1, 9 проміле (у сечі), що по даним офіційної таблиці відповідає алкогольному сп'янінні середнього ступеня.
Постановою слідчого від 28.02.2023, вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 276 ч.3 КК України.
З вказаної постанови, встановлено, що 25.12.2021 до ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП надійшло повідомлення від чергового ж/д ст. П. Ташлик, про те, що 25.12.2021, близько 18:30 год. машиніст вантажного електровоза № 2235 здійснив екстрене гальмування на 224 км ПК - 7 перегону Шостаківка - Плетений Ташлик, у зв'язку з тим, що на узбіччі колії побачив чоловіка. Виїздом СОГ на місце події інформація підтвердилася, на місці гальмування електровоза виявлено труп ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями.
Ураховуючи те, що під час досудового розслідування об'єктивних даних, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 276 КК України, не встановлено, відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони складу зазначеного кримінального правопорушення, останнє було закрито.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
У статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша - друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Згідно з пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов'язків).
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення відсутності вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Така правова позиція зроблена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734 св 19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853 св 18).
У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.01.2022, виданого Рівнянською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19).
Згідно копії довідки про причину смерті № 2130 причиною смерті ОСОБА_4 вказано - « ОСОБА_5 , травмований при зіткненні з поїздом» (а. с. 11, 95).
Відповідно до Висновку експерта № 129 від 26.02.2022, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_1 стала несумісна з життям сполучена тупа травма тіла, - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення. Вказані у висновку тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, могли утвориться від дії тупих твердих предметів, в умовах залізничної травми. Під час судово-токсикологічної експертизи крові трупа ОСОБА_1 виявлений етиловий спирт в кількості 2, 28 проміле (у крові) та 1, 9 проміле (у сечі), що по даним офіційної таблиці відповідає алкогольному сп'янінні середнього ступеня (а. с. 139-144).
26.12.2021 за вказаним фактом до ЄРДР були внесені відомості за № 12021121090000612 від 26.12.2021 за частиною 3 статті 276 КК України.
Постановою слідчого від 28.02.2023, вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 276 ч.3 КК України.
За змістом вказаної постанови 25.12.2021 до ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП надійшло повідомлення від чергового ж/д ст. П. Ташлик, про те, що 25.12.2021, близько 18:30 год. машиніст вантажного електровоза № 2235 здійснив екстрене гальмування на 224 км ПК - 7 перегону Шостаківка - Плетений Ташлик, у зв'язку з тим, що на узбіччі колії побачив чоловіка. Виїздом СОГ на місце події інформація підтвердилася, на місці гальмування електровоза виявлено труп ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями (а. с. 145-151).
Враховуючи те, що під час досудового розслідування об'єктивних даних, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 276 КК України, не встановлено, відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони складу зазначеного кримінального правопорушення, останнє було закрито.
Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_4 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку зі здійсненням його експлуатації (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, яка пов'язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть близької людини, порушення укладу їх життя. Факт загибелі ОСОБА_4 є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань.
Водночас з урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці Правил безпеки руху, враховуючи стан алкогольного сп'яніння потерпілого, а також глибину та тривалість моральних страждань позивачів, принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 130 000,00 грн, ОСОБА_2 у розмірі 100 000 грн та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 в розмірі 130 000 грн.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що обставина загибелі ОСОБА_4 відбулась внаслідок власного умислу та ще й у стані сильного алкогольного сп'яніння, а тому підстави для відшкодування шкоди у даному випадку з відповідача відсутні, з огляду на таке.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини.
Водночас відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До таких належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки.
Шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права, власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише внаслідок спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
З урахуванням того, що АТ «Укрзалізниця» є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, саме воно є суб'єктом, який несе відповідальність, завдану джерелом підвищеної небезпеки, ним в силу положень частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України не надано доказів наявності в діях ОСОБА_4 умислу або наявності непереборної сили, а судом встановлено в діях потерпілого наявність грубої необережності, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за завдану шкоду.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 336/11478/23 (провадження № 61-16776св24).
Посилання АТ «Укрзалізниця» в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 357/2446/21 не підтверджують доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, оскільки фактичні обставини у наведеній як приклад справі відрізняються від тих, що установлені судом у розглядуваній справі.
На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
Обставини у відповідній постанові Верховного Суду відрізняються від обставин у цій справі, що переглядається в апеляційному порядку, тому немає підстав вважати, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. У справі, на яку посилається відповідач, суд виходив із конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено, а стягнення з АТ «Укрзалізниця» значних сум загрожує стратегічно важливому товариству зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави та населення, оскільки військовий стан та матеріальне становище відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки та завдавача шкоди, не є підставою для звільнення від деліктної відповідальності та не впливає на розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому не дають підстав для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Враховуючи, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року було зупинено дію оскаржуваного рішення, дію рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2025 року необхідно поновити.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2025 року без змін.
Поновити дію рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник