Іменем України
08 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 537/183/25
провадження № 22-ц/4809/1806/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року у складі судді Лях М. М. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 у розмірі 19 505 грн та судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 16.02.2024 було укладено кредитний договір № 15.02.2024-100000246.
Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредит у розмірі 13 000 грн строком на 140 днів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами.
В свою чергу, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19 505 грн 13 коп, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7 667 грн 52 коп, по процентам у розмірі 8 587 грн 61 коп та неустойки у розмірі 3 250 грн.
Оскільки позичальник продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, останній звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст вимог зустрічної позовної заяви
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Споживчий центр» та просила:
-визнати недійсним Кредитний договір № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024;
-зобов'язати ТОВ «Споживчий центр» списати нараховану ОСОБА_1 за невиконання Кредитного договору № 15.02.2024-1000000246 від 16.02.2024 неустойку у розмірі 3 250 грн;
-застосувати наслідки недійсності Кредитного договору № 15.02.2024-1000000246 від 16.02.2024 шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» платежів в рахунок погашення тіла кредиту.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при укладенні оспорюваного договору ОСОБА_1 фактично за одну хвилину мала ознайомитись з текстовими документами специфічного змісту загальним обсягом на п'яти аркушах з обох сторін з установленими в них обов'язковими для неї, як споживача фінансових послуг, умовами, у зв'язку з чим, вона не мала реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
Положення кредитного договору стосовно сплати позичальником на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії є недійсними, оскільки сам договір не містить переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Крім того, стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» неустойки порушує права та законні інтереси позичальника, як споживача фінансових послуг.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про захист прав споживача фінансових послуг визнано неподаною і повернуто позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15.08.2025 зустрічна позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу за зустрічним позовом строку для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання її копії.
З урахуванням того, що сторона позивача за зустрічним позовом обізнана про те, що було подано зустрічний позов до суду, судом було надано достатньо часу для виправлення недоліків, ухвала про залишення зустрічної позовної заяви без руху була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримана уповноваженою особою, проте за вказаний час сторона позивача недоліки зустрічної позовної заяви не усунула, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України зустрічну позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» заявлено вимоги про захист прав споживача фінансових послуг та на них поширюються положення ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому вона має бути звільнена від сплати судового збору за подачу нею зустрічного позову.
Незважаючи на зміст заяви ОСОБА_1 від 25.08.2025 про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, яка надійшла до суду першої інстанції 03.09.2025, та в порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не прийняв до уваги вказану заяву та зазначив, що твердження позивача є хибними та, не надавши додаткового строку на усунення недоліків зустрічної позовної заяви, помилково визнав її неподаною та повернув.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті шостому частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року та «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження; 3) окремого провадження.
Згідно частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (частина третя статті 175 України).
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).
Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Матеріалами справи підтверджується, що в січні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024 у розмірі 19 505 грн та судові витрати (а. с. 1-4).
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Споживчий центр» та просила:
-визнати недійсним Кредитний договір № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024;
-зобов'язати ТОВ «Споживчий центр» списати нараховану ОСОБА_1 за невиконання Кредитного договору № 15.02.2024-1000000246 від 16.02.2024 неустойку у розмірі 3 250 грн;
-застосувати наслідки недійсності Кредитного договору № 15.02.2024-1000000246 від 16.02.2024 шляхом зарахування всіх сплачених ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» платежів в рахунок погашення тіла кредиту (а. с. 105-108).
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про захист прав споживачів фінансових послуг залишено без руху.
Встановлено позивачці строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснено позивачці, що якщо вона не усуне зазначені в ухвалі недоліки у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається заявнику (а. с. 111-113).
Ухвала суду мотивована тим, що із змісту позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачами ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки позов не містить посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом, а є визнання недійсним кредитного договору, з огляду на те, що він, нібито, від імені позивача не укладався.
Суд першої інстанції вважав твердження позивачки, що норми ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини є хибним, оскільки в даному випадку позивач не є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору кредиту, в яких позивач не виступає споживачем.
03 вересня 2025 року ОСОБА_1 було подано заяву про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, в яких позивачка просила розглянути питання про звільнення її на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору за подачу зустрічної позовної заяви, мотивуючи тим, що заявлені нею вимоги безпосередньо стосуються її порушених прав споживача фінансових послуг і спрямовані на їх відновлення (а. с. 118-121).
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про захист прав споживача фінансових послуг визнано неподаною і повернуто позивачу (а. с. 123-124).
Суд першої інстанції вважав, що за наданий ухвалою від 15.08.2025 час позивачка недоліки зустрічної позовної заяви не усунула, що є підставою для повернення відповідної заяви.
Аналізуючи викладене, суд виходить з того, звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що позов пов'язаний з порушенням ТОВ «Споживчий центр» її прав як споживача фінансових послуг та просила, у тому числі, визнати недійсним кредитний договір № 15.02.2024-100000246 від 16.02.2024, а тому на вказану позовну вимогу поширюється дія статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Таким чином, оскільки за подання споживачами позовної заяви судовий збір не підлягає сплаті, вимоги суду першої інстанції про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання зустрічної позовної заяви у цій справі не ґрунтуються на законі, отже, їх невиконання не може бути підставою для визнання неподаною і повернення ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 234/7202/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 645/882/19, від 20 січня 2021 року у справі № 490/2254/20, від 13 травня 2021 року у справі № 216/3212/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 757/425/21-ц.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» від 26 липня 2011 року, «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, внаслідок чого позбавив ОСОБА_1 права на подання зустрічної позовної заяви, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Оскільки, суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, помилково повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд приходить до висновку, що відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник