Справа № 717/1387/25
09.12.2025 селище Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025263100000029 про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , за національністю українця, громадянина України, народився в с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , відповідно до статті 89 КК несудимого, обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України
присутні:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник потерпілого ОСОБА_5 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Солдат військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 28 лютого 2025 року близько 21 год 30 хв солдат, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ), прийняв рішення про спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Тоді, ж реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , порушуючи вимоги чинного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , наніс два удари правою та лівою рукою в область обличчя ОСОБА_6 , після чого потерпілий впав на землю. Далі, продовжуючи вчиняти незаконні дії, ОСОБА_3 наніс ще близько 12 ударів ногами та руками по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_6 , який перебував у положенні лежачи.
Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, травматичного розриву барабанної перетинки лівого вуха, струсу головного мозку, синців лобно-скроневої ділянки голови справа, правої та лівої вушних раковин, верхнього та нижнього повіка праового та лівого очей, лівої щоки, підборіддя по умовній серединній лінії тіла, ліового надпліччя, передньої поверхні лівого плечового суглобу, по нижньому краю лівої реберної дуги по середньо-пахвинній лінії, в проекції 3 ребра по лівій задньо-пахвинній лінії, передньо-задньої поверхні правого плечого суглобу, задньої поверхні верхньої третини правого плеча, правої половини спини, що розповсюджується від 4 ребра до 12 ребра, задньої поверхні правого ліктьового суглобу, який за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Стаття /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
Частина 2 статті 125 КК України -- умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
Санкція ч. 2 статті 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до одного року, або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 27 травня 2025 року дізнавачем сектору дізнання Дністровського РВП ГУ НП у Чернівецькій області ОСОБА_7 та затверджений прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 .
З огляду на обвинувальні акти прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно вчинив легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальних актах фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.
В судових дебатах прокурор просить ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.125 КК України та призначити покарання: за ч. 2 ст 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Правова позиція потерпілих.
Потерпілий ОСОБА_6 в судові засідання не з'явився, подав суду заяву про проведення судового розгляду без його участі.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 під час надання показань повністю підтримала позицію прокурора, викладену в обвинувальному акті та підтриману в судовому засіданні, просить суд визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та призначити йому покарання, суворіше, ніж штраф, підтримала позицію свого довірителя, а також просила задовільнити заявлений нею цивільний позов в повному обсязі.
Правова позиція сторони захисту, надані обвинуваченою ОСОБА_3 щодо пред'явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.125 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєному, заявлений цивільний позов визнав частково (щодо витрат на лікування та поштових витрат), щодо задоволення позовних вимог про стягнення моральної школи обвинувачений просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Застереження щодо обсягу досліджених доказів.
Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні проступку, передбачених ч.2 ст.125 КК України, за якою обвинувальний акт надійшов до суду, визнав повністю, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом досліджено лише докази, які характеризують особу обвинуваченої, а також висновок експертизи.
Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що пред'явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:
- висновком експерта № 29, відповідно до змісту якого у потерпілого ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, травматичного розриву барабанної перетинки лівого вуха, струсу головного мозку, синців лобно-скроневої ділянки голови справа, правої та лівої вушних раковин, верхнього та нижнього повіка праового та лівого очей, лівої щоки, підборіддя по умовній серединній лінії тіла, ліового надпліччя, передньої поверхні лівого плечового суглобу, по нижньому краю лівої реберної дуги по середньо-пахвинній лінії, в проекції 3 ребра по лівій задньо-пахвинній лінії, передньо-задньої поверхні правого плечого суглобу, задньої поверхні верхньої третини правого плеча, правої половини спини, що розповсюджується від 4 ребра до 12 ребра, задньої поверхні правого ліктьового суглобу, який за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я;
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до яких того дня він повертався з магазину на велосипеді та почув удар гілкою, він розвернувся та побачив, що це потерпілий ОСОБА_6 кинув в нього гілку, ймовірно, гілка мала попасти в його собаку, яка бігла поряд з велосипедом, після цього ОСОБА_3 наніс потерпілому удари; у вчиненому щиро кається та просить його суворо не карати.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію проступків, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Так, вищенаведеними доказами, які є належні, допустимі та достовірні, в сукупності - достатні та узгоджені, поза розумним сумнівом доведено те, що 28 лютого 2025 року близько 21 год 30 хв солдат ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_6 , прийняв рішення про спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Тоді, ж реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , порушуючи вимоги чинного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , наніс два удари правою та лівою рукою в область обличчя ОСОБА_6 , після чого потерпілий впав на землю. Далі, продовжуючи вчиняти незаконні дії, ОСОБА_3 наніс ще близько 12 ударів ногами та руками по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_6 , який перебував у положенні лежачи.
Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, травматичного розриву барабанної перетинки лівого вуха, струсу головного мозку, синців лобно-скроневої ділянки голови справа, правої та лівої вушних раковин, верхнього та нижнього повіка праового та лівого очей, лівої щоки, підборіддя по умовній серединній лінії тіла, ліового надпліччя, передньої поверхні лівого плечового суглобу, по нижньому краю лівої реберної дуги по середньо-пахвинній лінії, в проекції 3 ребра по лівій задньо-пахвинній лінії, передньо-задньої поверхні правого плечого суглобу, задньої поверхні верхньої третини правого плеча, правої половини спини, що розповсюджується від 4 ребра до 12 ребра, задньої поверхні правого ліктьового суглобу, який за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст. 125 КК України в судовому засіданні доведена повністю.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину і щиро розкаявся у вчиненому. Відтак судом визнано як пом'якшуючу обставину щире каяття.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом встановлено обставину, що обтяжує покарання, те, що кримінальне правопорушення вчинено стосовно особи похилого віку.
Мотиви призначення покарання.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнімдлявиправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступіньтяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обираючи вид і розмір покарання, суд виходить з таких міркувань.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, перебуває на обліку у лікарів нарколога, не перебуває у лікаря-психіатра, на утриманні має неповнолітню дитину, в шлюбі перебуває, за місцем проживання обвинувачена характеризується позитивно, зауважень від старостату не отримував.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінальних правопорушень і їх мотиви, форму вини, обстановку вчинення, особу обвинуваченого та стан його поведінки, раніше не судимого, наявність пом'якшуючої обставини, наявність обтяжуючої обставини, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно дост.100 КПК України. Процесуальні витрати по справі відсутні.
Цивільний позов.
При вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
Представником потерпілого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, в якому вона просить суд стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 6 615 (шість тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 68 копійок на відшкодування майнової шкоди та 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди; 300 (триста) гривень в якості відшкодування судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У відповідності до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому статтею 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема в постановах від 25 травня 2022 року (справа № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року (справа № 686/13188/21, провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року (справа № 336/10216/21, провадження № 61-73 св 23), від 27 лютого 2025 року (справа № 204/2952/17, провадження № 51-3057 км 24).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Аналізуючи доводи потерпілого ОСОБА_6 , викладені ним в позовній заяві та, безпосередньо, в судовому засіданні його представником, суд вважає доведеним факт спричинення потерпілому моральної шкоди , що виразилося у негативних наслідках, що настали у зв'язку із цим у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, стороннього догляду, емоційної напруги, тривоги, стресу, відчуття болю та безпорадності. Також, внаслідок дій обвинуваченого, потерпілий був позбавлений фізичної можливості продовжити активне соціальне життя, змушений був прикладати зусилля для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, суд приходить до висновку про те, що моральна шкода, заподіяна злочином потерпілому ОСОБА_6 у вказаному ним розмірі ( 100 000 грн ) не відповідає вимогам розумності та справедливості і за конкретних обставин кримінального правопорушення є явно завищеною та надмірною.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 р. у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19). Також, у змісті пункту 90 зазначеної постанови судом касаційної інстанції зазначене про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Таким чином, суд враховуючи характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вимоги розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню , в розмірі 17 000 грн.
Суд, з урахуванням позиції цивільного відповідача, також, вважає обгрунтованими вимоги цивільного позивача ОСОБА_6 щодо відшкодування йому, документально підтверджених, витрат на лікування, а саме:
-КТ головного мозку - 800,00 грн;
-КТ ПВХ - 1 000,00 грн
-ноохоліну - 187,35 грн та 516,00 грн;
-нефальжика - 179,78 грн та 180,84 грн;
-золопенту - 216,00 грн;
-карметадину - 148,00 грн;
-левану - 156,00 грн;
-вати на бинту - 11,00 грн,
загальною вартістю 3 394,00 грн.
Інші понесені потерпілим витрати на медичні препарати не
підтверджено відповідними медичними призначеннями.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днівпісля ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокатом також заявлені до відшкодування витрати на поштові відправлення, пов'язані з подання до суду цивільного позову, в розмірі 300,00 грн.
За правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Аналізуючи надані сторонами докази з приводу цивільного позову та стягнення витрат на поштові відправлення, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази, безумовно, слугують підставою для відшкодування таких судових витрат. Однак оскільки, цивільний позов задоволений на користь ОСОБА_6 тільки на 31,83 %, то на його користь з ОСОБА_3 слід стягнути 95,50 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати за проведення експертизи відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, й призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (п'ятсот десять) гривень 00 коп.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 17 000,00 грн. моральної шкоди та 3 394 (три тисячі триста дев'яносто чотири) гривні 00 коп витрат на лікування та 95,50 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи. В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кельменецький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений - подати клопотання про помилування.
Головуючий суддя