21 листопада 2025 року
м. Київ
провадження № 33/824/5393/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Коваль О. В.
від 12 серпня 2025 року,
у справі №752/15644/25 Голосіївського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 80 коп.
На дану постанову 29.09.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вказував, що суд не дослідив всіх обставин справи та порушив вимоги статей 245, 252 КУпАП.
Зазначав, що у поданих ним запереченнях було чітко зазначено, що ознаки сп'яніння на відеозапису з камер співробітників поліції, лабораторні дослідження не проводились, що випливає з висновку, в якому не вказаний жодний наркотичний засіб або психотропна речовина, кількісний показник речовини не визначався. Висновок лікаря складений виключно формально.
Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в обґрунтування якого вказував, що розгляд справи відбувся у відсутність апелянта, копія постанови, що є предметом апеляційного оскарження, йому не надходила.
Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357901 від 10.06.2025 слідує, що 10.06.2025 о 15 год. 25 хв. у м. Київ, на вул. Антоновича, 122, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан наркотичного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком № 002670. Своїми діями порушив п. 2.9 (а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.9а ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з пунктом 2 Інструкції №1452/735 та пунктом 2 Порядку № 1103 огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У пункті 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з пунктами 3-4 розділу ІІІ цієї Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Відповідно до пунктів 6-9 розділу ІІІ вказаної Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, а метою такого лабораторного дослідження є виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв. Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові. Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові.
Відповідно до п. 11 того ж розділу, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Пунктом 15 та 21 розділу ІІІ встановлено, що Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002760 від 10.06.2025 вбачається, що стан сп'яніння водія ОСОБА_1 встановлено лікарем діагнозом: «стан сп'яніння внаслідок вживання неуточненої наркотичної речовини», при цьому такий висновок базується виключно на клінічних ознаках.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, використання лабораторних досліджень для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим. Метою такого лабораторного дослідження є саме виявлення (ідентифікація) конкретних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про проведення лабораторного дослідження біологічного середовища водія (газової/рідинної хроматографії тощо), які б підтверджували наявність в організмі конкретного наркотичного засобу чи психотропної речовини. Запис лікаря про «неуточнену речовину» без лабораторного підтвердження вказує на те, що об'єктивного факту вживання наркотичних засобів встановлено не було.
Згідно з вимогами статті 266 КУпАП, огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті та відповідної Інструкції, вважається недійсним.
Оскільки медичний висновок № 002760 від 10.06.2025 ґрунтується виключно на суб'єктивній оцінці клінічних ознак без обов'язкового лабораторного підтвердження виду наркотичної речовини, він складений із суттєвим порушенням процедури, передбаченої законом, а тому є недопустимим доказом і не може бути покладений в основу судового рішення про винуватість особи.
Щодо оцінки інших доказів, апеляційний суд зазначає наступне. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини вказав, що принцип презумпції невинуватості вимагає, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки він є лише засобом фіксації думки суб'єкта владних повноважень і, за відсутності належного медичного висновку про стан сп'яніння, не доводить наявності складу правопорушення. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського фіксує лише процесуальні дії та зовнішню поведінку особи, проте не є і не може бути доказом наркотичного сп'яніння, наявність якого встановлюється виключно лікарем за результатами лабораторних досліджень.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства») означає, що переконливість доказів має бути такою, щоб виключити будь-яке інше розумне пояснення події. У даній справі відсутність належного медичного підтвердження наявності наркотичної речовини в організмі водія породжує непереборні сумніви у його винуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що медичний огляд проведено з порушенням Інструкції № 1452/735 (без лабораторного визначення речовини); помилково визнав допустимим доказом Висновок № 002760, який згідно зі ст. 266 КУпАП є недійсним; не дотримався стандарту доказування вини «поза розумним сумнівом».
З наведеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Недоведеність об'єктивної сторони правопорушення свідчить про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що у діях ОСОБА_1 не вбачається складу указаного адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова