справа №756/9178/24 Головуючий у І інстанції - Жук М.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/16789/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
25 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року, постановлену за наслідками розгляду звіту Київського міського центру зайнятості про виконання судового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
установив:
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року зобов'язано Київський міський центр зайнятості протягом 30 календарних днів з дня отримання ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення у цивільній справі №756/9178/24 в частині поновлення на роботі, що підлягає негайному виконанню.
У липні 2025 року на адресу суду від Київського міського центру зайнятості надійшов звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року звіт Київського міського центру зайнятості про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в частині, що підлягає негайному виконанню - прийнято.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог чинного законодавства.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що наданий звіт Київського міського центру зайнятості не відповідає вимогам чинного законодавства та не містить усіх необхідних відомостей про виконання рішення суду.
Зазначає, що як вбачається із змісту наказу від 23 квітня 2025 року №118-к її поновили фіктивно (формально) з порушенням норм чинного трудового законодавства. Її прийняли на роботу, як новоприйнятого працівника, на позаштатну ліквідовану посаду, консультант роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості, якої не існує в діючому штатному розписі Київського МЗ станом на 23 квітня 2025 року.
Рішенням суду по даній справі визнано той факт, що вона була звільнена за скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України незаконно, а отже, при поновленні на роботі посада, на яку поновлюється незаконно звільнений працівник, повинна бути введена до діючого штатного розпису роботодавця.
Оскільки посада консультант роботодавця не введена до штатного розпису Київського міського центру зайнятості то таке поновлення не забезпечує відновлення її порушених прав та не відповідає законодавчо встановленим гарантіям. Доказів щодо введення посади консультант роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості до діючого штатного розпису Київського міського центру зайнятості станом на день видання наказу від 23 квітня 2025 року №118-к відповідач до звіту не надав.
Також в вищезазначеному наказі відсутній пункт про скасування наказу від 02 липня 2024 року №227-к про її незаконне звільнення. Оскільки звільнення визнано незаконним то відповідно і наказ про звільнення є незаконним, і при поновленні працівника на роботі роботодавець зобов'язаний скасувати відповідний наказ про звільнення.
Вказує, що у даному випадку, суд першої інстанції формально розгляну звіт, не врахував її доводи та докази, які підтверджують фіктивність та імітацію поновлення її на роботі.
Таким чином, наданий Київським міським центром зайнятості звіт не свідчить про виконання судового рішення про поновлення її на роботі згідно вимог чинного законодавства, і тому не відповідає вимогам ст.453-3 ЦПК України, рішення в частині її поновлення не виконано.
Просила суд, скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року, відмовити Київському міському центру зайнятості у прийнятті звіту про виконання судового рішення та встановити новий строк для подання звіту.
Накласти штраф за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення на директора Київського міського центру зайнятості - Новицького Д.Я.
На вказану апеляційну скаргу Київський міський центр зайнятості подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості та виплати заробітні плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16558,66 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів виконано у повному обсязі, звіт відповідає вимогам ст. 453-3 ЦПК України, а отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та законного висновку про прийняття звіту про виконання судового рішення.
Фактично рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року по даній справі, в частині його негайного виконання виконано 23 квітня 2025 року (в частині поновлення на роботі) та 24 квітня 2025 року (в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16558,66 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів).
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості, стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 159425,19 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів та 10000 грн. компенсації моральної шкоди та 108,36 грн. судового збору.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості та стягнення на її користь з Київського міського центру зайнятості заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16558,66 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 13 травня 2025 року на підставі виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва №756/9178/24 від 23 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Наказом Київського міського центру зайнятості №118-к від 23 квітня 2025 року на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року в частині допущеного до негайного виконання наказано поновити ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості, встановити ОСОБА_1 посадовий у розмірі 5800 грн., надбавку за інтенсивність праці у розмірі 10% посадового окладу та надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу, визначено їй робоче місце.
Згідно платіжної інструкції №2571 від 24.04.2025 Київський міський центр зайнятості виплатив ОСОБА_1 12750,17 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за квітень 2025 року.
Згідно платіжної інструкції №2566 від 24.04.2025 Київським міським центром зайнятості сплачено 2980,56 грн. податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 18%.
Згідно платіжної інструкції №2568 від 24.04.2025 Київським міським центром зайнятості сплачено 827,93 грн. військового збору із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 5%.
Згідно платіжної інструкції №2569 від 24.04.2025 Київським міським центром зайнятості сплачено 4452,58 грн. ЄСВ нарахованого на заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 22%.
Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття звіту Київського міського центру зайнятості про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в частині, що підлягає негайному виконанню, оскільки рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості та виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16558,66 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів виконано у повному обсязі, звіт відповідає вимогам ст. 453-3 ЦПК України.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Згідно зі статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У постанові Верховного Суду від26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) вказано, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах,
Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
В силу вимог частин 1, 2 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, у тому числі, що виникають із трудових правовідносин. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Матеріалами справи підтверджено, що 23 квітня 2025 року відповідач видав наказ №118-к, яким поновив позивача на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості та виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16558,66 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про прийняття звіту Київського міського центру зайнятості про виконання судового рішення по даній справі, оскільки судове рішення, в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, було виконано в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 поновили фіктивно (формально) з порушенням норм чинного трудового законодавства, оскільки її прийняли на роботу на позаштатну ліквідовану посаду, консультант роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості, якої не існує в діючому штатному розписі Київського міського центру зайнятості станом на 23 квітня 2025 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Київський міський центру зайнятості, видаючи 23 квітня 2025 року наказ №118-к діяв на беззаперечне виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року. Покладання на роботодавця обов'язку повторно проходити процедуру внесення змін та затвердження нового штатного розпису зі скороченням/внесенням до штатного розпису відповідної посади законодавством не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо вимоги позивача про накладання штрафу на директора Київського міського центру зайнятості - Новицького Д.Я., колегія суддів дійшла висновку, що накладання штрафу на боржника, відповідального за виконання рішення, відповідно до ст. 453-4 ЦПК України, вбачається за можливе лише за наслідками розгляду звіту боржника про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.
А тому, оскільки такий звіт було подано та прийнято судом, то до боржника не може бути застосований захід процесуального примусу у виді штрафу.
Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба