Рівненський апеляційний суд
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 557/1118/25
Провадження № 11-кп/4815/676/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025186080000049 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2024 року та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
До вступу вироку у законну силу ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 05 серпня 2025 року.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний виним у тому, що він у порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8, ст. 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст.ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання психотропних речовин, будучи раніше судимим вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК та вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2024 року за ч. 2 ст. 309 КК, 16 травня 2025 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту в с. Дорогобуж на вул. Незалежності, Рівненського району Рівненської області, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав пачку з-під цигарок «Rothmans» із вмістом зіп-пакета, у якому була наявна порошкоподібна речовина білого кольору, яку останній поклав у кишеню своєї куртки та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Після цього, 16 травня 2025 року близько 19 години ОСОБА_5 був зупинений працівниками відділення поліції № 5 Рівненського районного управління поліції в Рівненській області неподалік будинку № 2, що на вул. Лугова у с. Дорогобуж Рівненського району Рівненської області, де у проміжок часу із 19 години 06 хвилин до 19 години 09 хвилин, у нього виявлено та вилучено один прозорий поліетиленовий пакетик із психотропною речовиною «PVP», загальною масою - 0,965 г, яка відповідно до списку № 2 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить цей вирок змінити та призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією статті.
На обґрунтування цих вимог зазначила, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Вказала, що місцевий суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого і наявність обставин, які пом'якшують покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін як законного та обгрунтованого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення кримінального процесуального закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, у разі ухвалення обвинувального вироку.
На переконання колегії суддів, обраний місцевим судом обвинуваченому ОСОБА_5 вид та міра покарання, ґрунтуються на вимогах закону про кримінальну відповідальність.
За приписами частин 1, 2 ст. 65 КК, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Частиною 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції повною мірою дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Зокрема судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за класифікацією ст. 12 КК є нетяжким злочином, та обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який неодружений, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.
Окрім того, як було встановлено місцевим судом, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив інкримінований йому у цьому провадженні злочин в період звільнення від відбування покарання з випробуванням під час іспитового строку, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2024 року. Цим вироком ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.309 КК на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст.ст. 71, 72 цього Кодексу, за сукупністю вироків (із урахуванням покарання, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 14.06.2024, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.309 КК на 2 роки пробаційного нагляду) остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції та поміщення його до кримінально-виконавчої установи закритого типу на строк 3 роки, тобто призначення покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований та вмотивований, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - у той самий строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3