Рівненський апеляційний суд
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 570/1720/25
Провадження № 11-кп/4815/593/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 03 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою замінити засудженому ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покарання у виді позбавлення волі на строк двадцять п'ять років.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначила, що засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання зареєстрував шлюб, підтримує соціальні зв'язки, які позитивно впливають на нього, має два заохочення, бере активну участь у програмах, заходах, не допускає порушень, має позитивні плани на майбутнє.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 , покликавшись на судову практику Європейського суду з прав людини, просить замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 25 років. Вказав, що він вже відбув 23 роки довічного позбавлення волі, за час відбування покарання став на шлях виправлення, повністю усвідомив тяжкість вчиненого злочину та шкоду, завдану потерпілим, постійно працює над своїм виправленням, є віруючим, одружився, дружина хворіє та потребує догляду.
Також засуджений зазначив, що адміністрацією установи він характеризується позитивно, його родина готова прийняти його після звільнення.
На його переконання, засуджені до довічного позбавлення волі, які відбули понад 15 років покарання на момент ухвалення закону про можливість заміни довічного позбавлення волі на строкове позбавлення волі, опинились у дискримінаційному положенні.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора ОСОБА_4 , який вказав на законність оскаржуваної ухвали та просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог сторони захисту, перевіривши матеріали судової справи та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 засуджений 04 липня 2002 року Апеляційним судом Автономної республіки Крим, який змінений ухвалою Верховного суду України від 16 січня 2003 року, за ст. 386, ч. 3 ст. 142, п. «а», «е», «ж», «з», «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), ч. 2 ст. 121, ст. 70 КК України (в редакції 2001 року, далі - КК) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання - 20 грудня 2001 року.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 82 КК покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Формальна дата настання заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким - 20 грудня 2016 року.
Станом на день апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_5 фактично відбув 23 роки 11 місяців 12 днів позбавлення волі.
Так, відповідно до ч.1 ст. 82 КК, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Згідно з приписами ч.3 ст. 82 КК, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Як роз'яснив Верховний Суд України у Постанові Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 №2 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким того, що засуджений став на шлях виправлення.
Водночас слід врахувати, що відповідно до ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними та іншими особами нових злочинів.
Так, згідно з характеристикою від 02 червня 2025 року, наданою адміністрацією ДУ «Городищенська ВК №96», засуджений ОСОБА_5 висловлює готовність працювати, до робіт з благоустрою не залучається через обмеження, пов'язані з умовами утримання, не вживає психоактивні речовини, злочин вчинений у стані алкогольного сп'яніння, однак за час відбування покарання змінив своє ставлення до скоєного злочину, визнав свою провину повністю. За час відбування покарання засуджений зареєстрував шлюб та створив нову сім'ю, стабільні зв'язки з рідними та близькими позитивно впливають на нього, переважає задоволеність шлюбом. Не порушує встановлених норм, на профілактичних обліках в установі не перебуває, бере активну участь у програмах, усвідомлює, що саме треба змінювати, бере участь в реалізації плану індивідуальної роботи, має позитивні плани на майбутнє.
За час відбування покарання в ДУ «Городищенська виправна колонія №96» ОСОБА_5 двічі заохочувався за сумлінне виконання покладених обов'язків. Також до засудженого застосовувались заходи стягнення - двічі у 2004 році під час його перебування у Сімферопольському слідчому ізоляторі та Львівському слідчому ізоляторі, відповідно, а також 5 разів за час відбування покарання у ДУ «Городищенська виправна колонія №96», які на даний час є погашеними.
За приписами ч. 3 ст. 154 Кримінально-виконавчого кодексу України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Водночас, колегія суддів зауважує, що особисте звернення засудженого до суду із відповідним клопотанням про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не може бути підставою для відмови у задоволенні цього клопотання.
Окрім того, як передбачено п. 10 Порядку визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 294/5 від 19.01.2023 (далі - Порядок), якщо засуджений виявив бажання звернутися до суду особисто щодо заміни покарання відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України та в інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, він письмово звертається до адміністрації установи. Адміністрація установи протягом тридцяти днів безкоштовно зобов'язана надати засудженому копії документів, передбачених абзацом другим пункту 3 цього Порядку, для подальшої подачі їх до суду в установленому законодавством порядку.
Як убачається з матеріалів особової справи засудженого, 08 травня 2025 року ОСОБА_5 звернувся до начальника ДУ «Городищенська виправна колонія №96» із заявою про надання йому відповідних матеріалів для їх направлення до суду, які були ним отримані та долучені до клопотання, тобто засудженим була дотримана необхідна процедура звернення з таким клопотанням.
Також як одну з підстав відмови у задоволенні клопотання місцевий суд зазначив не подання засудженим індивідуального плану виправлення та ресоціалізації.
Однак абз. 3 ч. 9 Порядку передбачено, що індивідуальний план складається засудженим до довічного позбавлення волі разом з начальником відділення СПС у термін не більше ніж 15 календарних днів після завершення проведення оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення у двох примірниках. Один примірник зберігається у засудженого, другий - у начальника відділення СПС. Стан його виконання перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи кожні шість місяців, про що робиться відповідна відмітка.
Тобто індивідуальний план складається засудженим не самостійно, а з участю посадової особи установи виконання покарань.
Однак, особова справа ОСОБА_5 не містить такого індивідуального плану. Разом з тим, у вище згаданій характеристиці засудженого у розділі «Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим» адміністрацією установи зазначено, що не виявлено потреби у плануванні нових завдань впливу на криміногенну потребу та у доповненні/плануванні інших заходів (актуальним є забезпечити заходи щодо контролю за виконанням обов'язків, визначених законом).
Окрім того, матеріали особової справи містять Висновок щодо ступеня виправлення засудженого станом на березень 2023 року, згідно з яким ОСОБА_5 був визнаний таким, що не став на шлях виправлення. Разом з тим, з часу складення цього Висновку і до часу розгляду клопотання судом минуло більше двох років, а тому вказаний документ на цей час є неактуальним, однак адміністрацією установи не було проведено повторного визначення ступеня виправлення засудженого та не складено новий Висновок.
Водночас, на переконання колегії суддів, встановлені в ході апеляційного розгляду обставини свідчать про те, що засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення, оскільки свою вину у вчиненні злочину за час відбування покарання визнав повністю, адміністрацією установи характеризується загалом позитивно, порушення, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не є систематичними та не носять грубий характер, за час відбування покарання мав заохочення, одружився, що свідчить про його позитивні плани на майбутнє, є прихожанином християнської спілки «Христос в кожний дім», пастором якої характеризується виключно позитивно.
Тобто, місцевий суд, не надавши жодної оцінки обставинам, які свідчать про те, що засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення, відмовив у задоволенні його клопотання лише з формальних підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що ухвалу місцевого суду слід скасувати та задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 20 років.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 03 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_5 .
Замінити засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком 20 (двадцять) років.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3