Справа № 532/1968/24 Номер провадження 22-ц/814/3494/25Головуючий у 1-й інстанції Назарьова Л. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
04 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року, постановлене суддею Назарьовою Л.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
29.08.2024 АТ «Перший Український міжнародний банк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.06.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001329566101. На виконання указаного договору позичальнику видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 30000,00 грн., який у подальшому було збільшено до 48425,00 грн.
ОСОБА_1 допустив порушення виконання зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого станом на 01.07.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 78039,04 грн., із якої: 42139,56 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35899,48 грн. - заборгованість за процентами.
Оскільки відповідач у добровільному порядку зобов'язання за кредитним договором не виконує, позивач просить захистити порушене право в судовому порядку, постановивши до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором №2001329566101 від 10.06.2019 у розмірі 78039,04 грн., а також понесені судові витрати, які склали 2422,40 грн..
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04.06.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за договором №2001329566101 від 10.06.2019 у розмірі 78039,04 грн., яка складається із: 42139,56 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35899,48 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами погодження позичальником істотних умов кредитування та їх неналежне виконання, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками.
Відповідач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, зокрема, сформовану у справах №161/16891/15-ц від 30.01.2018, №234/3840/15-ц від 07.06.2023, №175/3530/14 від 03.05.2023, доводить, що належними доказами на підтвердження отримання позичальником кредитних коштів є первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які встановлюють розмір заборгованості.
Зазначає, що наведений процесуальний обов'язок позивачем не виконано та не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували отримання ним, відповідачем, кредитних коштів. Тоді як надану позивачем виписку по рахунку, вважає недопустимим доказом, ставлячи під сумнів її походження, та вказуючи на відсутність підпису особи яка її створила. Зокрема, в контексті того, що у справі відсутні підтвердження повноважень ОСОБА_2 , як начальника Управління стягнення проблемних активів Департаменту стягнення кредитів АТ «ПУМБ».
Звертає увагу на розбіжності розміру кредитного ліміту, визначених в анкеті-заяві, а також відсутність доказів, які б підтверджували наявність волевиявлення позичальника на збільшення кредитного ліміту.
Вважає надану позивачем довідку про збільшення кредитного ліміту не належним та недопустимим доказом, оскільки її виготовлення повністю залежить від волевиявлення позивача, який є зацікавленою особою.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.06.2019 ОСОБА_1 підписано заяву №22001329566101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За змістом такої заяви позичальник просить відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. Номер кредитної картки миттєвого випуску № НОМЕР_2 . Просить установити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою кредитний ліміт у сумі 30000,00 грн.; розрахунковий день - 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дати надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки.
Реальна річна процента ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 557,58 грн. Розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 10000,00 грн. та наступним її погашенням зі строком 12 місяців рівними платежами.
Сторонами погоджено та підписано паспорт споживчого кредиту з тими самими основними умовами./а.с.9/
Права та обов'язки клієнта і банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами ДКБО, які погоджуються клієнтом при підписанні цієї заяви. Клієнт, підписанням заяви підтверджує, що йому зрозумілий порядок внесення змін до ДКБО (в т.ч. умови пункту 2.3 Розділу І ДКБО та інші), він погоджується із ним. Зміни вносяться у встановлені ДКБО строки шляхом направлення Банком Клієнту повідомлення на сайті Банку, і при цьому датою направлення повідомлення є дата розміщення на сайті Банку, а клієнт погоджується самостійно відстежувати повідомлення на сайті банку, в тому числі й щодо змін ДКБО. Розірвання договору за ініціативою клієнта можливе при відсутності заборгованості за договором. Розірвання договору за ініціативою клієнта не звільняє клієнта від обов'язку погасити в повному обсязі заборгованість в разі її наявності. Клієнт має право у будь який час достроково повністю повернути кредит. Клієнт має право відмовитися від надання/одержання кредиту в порядку та на умовах, визначених законодавством. Наслідки невиконання (несвоєчасного) виконання зобов'язань: Банк має право застосувати штраф, а клієнт на вимогу банку зобов'язаний сплатити банку штраф, відповідно до умов ДКБО, і це положення має поновлювальний характер (може застосовуватися протягом всього строку користування кредитом). Банк за умови, що сума заборгованості Клієнта дорівнює або перевищує суму 100 грн, має право застосувати наступні штрафи: за період з 3 по 4 календарний день (включно) від дати прострочення, передбаченої графіком платежів, у розмірі 100 грн; за період з 5 календарного дня від дати прострочення платежів і до кінця місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, а також за кожен наступний місяць прострочення встановленого терміну, у розмірі 10% від простроченої суми. Також у випадку простроченої заборгованості за кредитом, застосовується процентна ставка на суму основного боргу у розмірі 62% річних.
Підписанням цієї заяви позичальник підтвердив, що ця заява має новаційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між нею і банком, припиняються на підставі ст.604 ЦК України; ознайомлена з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодна; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; отримала від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; укладання договору страхування зі страховиком не є обов'язковою умовою отримання кредиту в банку, таку послугу було обрано нею за власною ініціативою з числа послуг, що пропонуються банком, і відносини за договором страхування, після його укладення, виникають виключно між страхувальником та страховиком; до підписання заяви вона отримала в письмовій формі інформацію згідно ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви їй надано ДКБО (як публічну частину договору) шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Підтримка» за посиланням «Завантажте документи»./а.с.12-24/
Таким чином між сторонами укладено кредитний договір №22001329566101 від 10.06.2019 та відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 30 000,00 грн., який 03.03.2022 збільшено до 48425,00 грн, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту./а.с.27/
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №22001329566101 від 10.06.2019 станом на 01.07.2024 становить 78039,04 грн., яка складається із: 42139,56 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35899,48 грн. - заборгованість за відсотками./а.с.27-29/
На підтвердження такого розміру стягнення позивачем надано виписку по рахунку АТ «ПУМБ» за рахунком НОМЕР_1 .UAN; IBAN НОМЕР_3 позичальник: ОСОБА_1 за період із 21.06.2019 по 01.08.2022./а.с.30-39/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходи із того, що матеріалами справи підтверджено факт укладення позичальником кредитних договорів та їх неналежне виконання, унаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками у розмірі, заявленому до стягнення.
Апеляційний суд із такими висновками суду погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, зводяться до довільного трактування норм матеріального права та переоцінки доказів на власну користь.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).
У відповідності до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Із матеріалів справи убачається, що 10.06.2019 ОСОБА_1 підписав заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням такої заяви позичальник підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. При цьому, передувало підписанню відповідної заяви ознайомлення та підписання позичальником Паспорту споживчого кредиту, істотні умови кредитування за яким відповідають змісту заяви, яка містить чітко визначені та доступні для розуміння споживача послуг істотні умови кредитування.
Підписанням такої заяви відповідач підтвердив своє вільне волевиявлення на укладення кредитного договору, розмір кредиту та розмір процентної ставки.
Доказів на підтвердження наявності у позичальника на момент підписання заяви заперечень щодо умов кредитування, матеріали справи не містять. Тоді як належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Верховний Суд у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У межах заявленого спору на підтвердження розміру заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, із якої убачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами.
За встановлених обставин колегія суддів погоджується із висновками районного суду про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту та відсотками, розмір яких погоджено при підписання відповідної заяви.
Доводи апеляційної скарги, що виписка по рахунку не містить підпису особи, яка її склала та доказів на підтвердження наявності повноважень, зводяться до надмірного формалізму, оскільки відповідачем не спростовано приналежність йому такого банківського рахунку та рух коштів за ним.
Отже, постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачається, оскільки останні не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, а є припущеннями відповідача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак