Справа № 535/942/25 Номер провадження 11-кп/814/1851/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2025 року за №12025170490000295, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 грудня 2025 року обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю сел. Котельва Полтавського р-ну Полтавської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , судимому
21 серпня 2024 року Котелевським районним судом за ст.126-1 КК України на 1 рік обмеження волі, звільненому на підставі ухвали Машівського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк - 5 місяців 16 днів.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Вирішено питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та виклику свідків у судове засідання.
Приймаючи таке рішення щодо запобіжного заходу, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року в частині продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Свої вимоги мотивує тим, що: місцевий суд не врахував те, що: стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість обрання більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який дотримувався належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування, перебуває на обліку в лікаря-нарколога, хворіє та потребує лікування, має матір, яка хворіє і потребує догляду, проживає в її будинку; клопотання сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам ст.184 КПК України.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 в поданій заяві проінформувала апеляційний суд про факт розірвання 06 листопада 2025 року договору про надання правової допомоги, укладеного між нею та ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вона наразі не має повноважень на здійснення його захисту.
24 листопада 2025 року Котелевським районним судом Полтавської області задоволено клопотання обвинуваченого про призначення йому захисника зі Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги й на підставі цього судового рішення Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_7 для здійснення його захисту в цьому кримінальному провадженні призначено захисника - адвоката ОСОБА_8 , з видачею доручення, яке діє до: закриття кримінального провадження; закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; вичерпання всіх національних засобів правового захисту.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор, обвинувачений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату, час апеляційного розгляду, заявили клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.
Тому в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд зазначеної вище апеляційної скарги здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
У направлених письмових клопотаннях ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, а прокурор - просив залишити її без задоволення.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 8 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, за змістом пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 інкримінується вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.357 КК України - викраденні офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів; ч.4 ст.185 КК України - таємного викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, в тому числі повторно, що заподіяло потерпілому майнової шкоди на загальну суму 25 131 гривня 03 копійки.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_7 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, при розгляді питання щодо запобіжного заходу місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши обставини й тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином (ч.4 ст.185 КК України) й кримінальним проступком (ч.1 ст.357 КК України), тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі визнання його винуватим тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим (зокрема, за найбільш тяжке кримінальне правопорушення з числа інкримінованих, передбачене ч.4 ст.185 КК України) - від 5 до 8 років позбавлення волі, особу обвинуваченого, який судимий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, щодо своєї матері (до покарання у вигляді обмеження волі з реальним відбуттям), неодружений, не працює. Згідно з даними повідомлення КНП "Котелевська лікарня планового лікування" Котелевської селищної ради №873 ОСОБА_7 перебуває на обліку в лікаря-нарколога.
Водночас установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи ОСОБА_7 та його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження раніше застосованого запобіжного заходу.
Також, усупереч доводам апеляційної скарги, даних (медичних документів), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_7 в установі попереднього ув'язнення чи отримання ним необхідних лікування та медичного обстеження, перевіркою матеріалів провадження не встановлено й стороною захисту в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, в тому числі з урахуванням установлених діагнозу, плану лікування, медичних рекомендацій.
Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_7 має родину, зокрема, матір, яка хворіє, до затримання мав постійне місце проживання, однак зазначені дані не спростовують наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, і неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину проти власності в умовах воєнного стану - за обставин найбільш несприятливого для суспільства часу ,тяжких умов, у яких опинилося суспільство, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , що виключає можливість обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, про що порушується питання стороною захисту.
Також колегією суддів не встановлено істотних порушень приписів КПК України при складанні зазначеного вище клопотання сторони обвинувачення, яке, при цьому, за своїм змістом є достатньо вмотивованим і обґрунтованим. Обставини, які би унеможливлювали належний розгляд у його межах судом питання щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, є відсутніми.
Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного захід у вигляді тримання під вартою, поряд із цим не врахував те, що, виходячи з положень ч.2 ст.331, ч.4 ст.199 КПК України, суд розглядає питання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, якій у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого ст.ст.255-255-3 КК України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ст.ст.629-631 КПК України.
У цьому провадженні названі вище обставини, передбачені ч.4 ст.183 КПК України, відсутні, через це місцевий суд при постановленні судового рішення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпідставно не визначив йому розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при застосуванні слідчим суддею ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому водночас було визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень (ухвала слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2025 року у справі №530/1766/25) (а.п.60-61).
Звертаючись до суду з клопотанням, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та водночас визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в раніше визначеному розмірі, який зазначено вище, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, в разі внесення застави (а.п.52-59).
Ураховуючи наведене вище, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину проти власності в умовах воєнного стану, дані про особу й поведінку обвинуваченого, у співставленні з наявністю ряду таких, що не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, мету альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення обвинуваченому застави в раніше обраному розмірі - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, із покладенням на обвинуваченого в межах клопотання щодо продовження запобіжного заходу обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, в разі внесення застави.
Тому оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням йому вказаного вище розміру застави та покладенням на нього відповідних обов'язків у разі її внесення.
Отже, апеляційна скарга, в якій порушувалось питання про скасування ухвали місцевого суду в частині продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, як наслідок, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року в частині продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 грудня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_7 заставу в раніше визначеному слідчим суддею розмірі - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
прибувати за кожним викликом до суду;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає - сел. Котельва Полтавського р-ну Полтавської обл., без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави визначити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 апеляційним судом - 2 місяці з моменту внесення застави.
ОСОБА_7 або будь яка інша особа, може внести кошти на депозитний рахунок Полтавського апеляційного суду (отримувач коштів: Полтавський апеляційний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 42262431; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA328201720355239002000086573) та надати документ, що це підтверджує суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4