Справа № 554/15718/25 Номер провадження 11-сс/814/888/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваноїОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 31 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2025 року за №12025170420001004, задоволено частково клопотання слідчого СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_10 , і застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 30 грудня 2025 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ганнівка Добропільського р-ну Донецької обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз -
14 листопада 2019 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.297, ч.ч.1, 4 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням на підставі ч.2 ст.20 КК України примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу в розмірі 10 943 гривень 25 копійок, і постановлено покласти на ОСОБА_8 у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Відмовлено в іншій частині клопотання.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, заподіяння якої інкримінується ОСОБА_8 , особу підозрюваного, його поведінку та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам з огляду на конкретні обставини цього провадження в їх сукупності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 31 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, який дотримувався належної процесуальної поведінки, є особою молодого віку, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має: постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, незадовільний стан здоров'я, внаслідок чого щодо нього неодноразово застосовувались примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що Полтавським РУП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2025 року за №12025170420001004 (а.п.7).
Досудовим розслідуванням установлено, що 06 серпня 2025 року в період часу з 00 годин 30 хвилин до 01 години 20 хвилин ОСОБА_8 в умовах воєнного стану, діючи повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом розбиття камінням скляної вітрини торгівельного павільйону (кіоску) з продажу квітів АДРЕСА_2 проник усередину цього павільйону, звідки викрав із шухляди столу майно ОСОБА_11 : грошові кошти й два букети троянд, на загальну суму 10 943 гривні 25 копійок.
31 жовтня 2025 року слідчим ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_12 повідомлено ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану (а.п.111-114).
Затим 31 жовтня 2025 року слідчий ОСОБА_9 за погодженням із прокурором ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава з клопотанням про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із одночасним визначенням підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам (а.п.1-127).
Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання слідчого застосовано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та водночас визначено підозрюваному заставу в розмірі 10 943 гривень 25 копійок із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в разі внесення застави (а.п.138-143).
Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні обставини необхідності застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають місце, підтверджуються достатніми на цьому етапі розслідування доказами, й у висновках, які зробив орган досудового розслідування, чогось необґрунтованого чи довільного не встановлено. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук та Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року визначено, що термін "обґрунтована підозра" означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Розглядаючи клопотання про застосування підозрюваному виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати, спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином і за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, розмір майнової шкоди, заподіяння якої інкримінується підозрюваному - 10 943 гривні 25 копійок, особу підозрюваного, його поведінку та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам з огляду на конкретні обставини цього провадження в їх сукупності.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується вагомими доказами, на підставі розумної оцінки сукупності яких убачається, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Не оспорюється учасниками провадження й сама необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному.
Разом з цим, із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого й прокурора в частині доведеності в цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
Що стосується ймовірності вчинення ОСОБА_8 дій, передбачених п.п.2, 4 ч.1 ст.177 КПК України та п.5 ч.1 ст.177 КПК України в аспекті продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, то про існування ризиків вчинення названих дій не порушувалось питання в клопотанні слідчого, через це слідчий суддя зайве послався на наявність таких ризиків. Однак зазначене вище порушення не є істотним з огляду на те, що само по собі не спростовує висновки слідчого судді щодо виду застосованого ОСОБА_8 запобіжного заходу.
З перевірки матеріалів провадження і встановлених у ході апеляційного розгляду обставин убачається, що ОСОБА_8 неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, за що як відбував покарання в місцях позбавлення волі, так і звільнявся від відбування заходу примусу з випробуванням із встановленням іспитового строку, обвинувачується у вчиненні корислививого злочину в іншому кримінальному провадженні, в якому переховувався від суду та судом надавався дозвіл на його затримання з метою приводу, не має достатньо міцних соціальних зв'язків, не працює, перебуває в цивільному шлюбі.
Усупереч доводам апеляційної скарги, даних (медичних документів), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_8 в установі попереднього ув'язнення чи отримання ним необхідних лікування та медичного обстеження, перевіркою матеріалів провадження не встановлено й стороною захисту в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України підозрюваний не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, в тому числі з урахуванням установлених діагнозу, плану лікування, медичних рекомендацій.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 після попередніх засуджень за корисливі кримінальні правопорушення інкримінованого йому тяжкого злочину проти власності, поєднаного з пошкодженням каменем скляної вітрини торгівельного павійльону та проникненням до нього з подальшим таємним викраденням майна потерпілого, в умовах воєнного стану - за обставин найбільш несприятливого для суспільства часу, тяжких умов, у яких опинилося суспільство, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його неналежну процесуальну поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
З викладеного вище слідує, що слідчий суддя в ході прийняття рішення про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, й зазначені обставини підтверджені достатніми даними.
На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання, що виключає можливість обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й особистого зобов'язання чи домашнього арешту, про що порушується питання стороною захисту.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя визначив ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, меншому мінімальної межі, передбаченої законом для категорії тяжкого злочину, що не відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Разом з тим, ураховуючи встановлений КПК України прицнип заборони погіршення становища особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, без відповідного апеляційного приводу, колегією суддів, за відсутності апеляційної скарги прокурора (апеляційного приводу), не надається процесуальна оцінка вказаній вище обставині та, як наслідок, підстави для скасуванння оскаржуваної ухвали є відсутніми.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 31 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4