Справа № 524/8385/17 Номер провадження 11-кп/814/276/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
28 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
представника потерпілої адвоката ОСОБА_9
представника цивільного відповідача ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2015 року за № 120151700900002717 за апеляційними скаргами прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , законних представників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 , на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 15 квітня 2019 року,-
Цим вироком
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Потоки Кременчуцького р-ну Полтавської обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України та призначено їй покарання - 3 роки обмеження волі, без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виховним процесом у навчальних закладах Міністерства освіти та науки України.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_15 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік та покладено на неї обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.
Вирок суду щодо ОСОБА_15 набрав законної сили та в апеляційному порядку не переглядається.
Цим же вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку смт Снігурівка Миколаївської обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , -
визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення.
Місцевий суд ухвалене судове рішення мотивував тим, що прокурором не було доведено поза розумним сумнівом, що у діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України.
Згідно обвинувального акта досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 на підставі наказу №260 о/с від 04 червня 2015 року обіймає посаду завідуючого дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - ДНЗ №1).
На завідуючу ДНЗ №1 ОСОБА_8 відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», покладені такі обов'язки:
- п. 4.1.1 завідувач відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, безпеки життєдіяльності, цим Положенням; не дозволяє проведення навчально-виховного процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов для здоров'я учасників навчально-виховного процесу;
- п. 4.1.6 завідувач уживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів, правил, норм з охорони праці;
- п. 4.1.8 завідувач організовує роботу комісії з перевірки готовності навчального закладу до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період.
Згідно Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом на ОСОБА_8 покладені наступні обов'язки:
- п. 2.1 завідуюча дошкільним навчальним закладом (далі - ДНЗ) здійснює керівництво і контроль за діяльністю ДНЗ;
- п. 2.8 завідуюча ДНЗ забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм і правил техніки безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників;
- п. 2.14 завідуюча ДНЗ відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, безпеки життєдіяльності, Положенням про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах;
- п. 2.19 завідуюча ДНЗ уживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів, правил, норм з охорони праці.
У порушення вказаних вимог Посадової інструкції, Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, завідуюча ДНЗ №1 ОСОБА_8 неналежно виконувала свої службові обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, не створила безпечних умов навчально-виховного процесу, не забезпечила дотримання вимог безпечної життєдіяльності дітей, не вжила заходів щодо приведення обладнання дитячого майданчика у відповідність до чинних стандартів, дозволила проведення навчально-виховного процесу за наявності небезпечних умов для здоров'я вихованців ДНЗ, зокрема, за наявності на ігровому майданчику обладнання (столик та стільчики), конструкція, а також технічний стан якого не відповідають вимогам безпеки обладнання гральних майданчиків, викладених у п.5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки.
Унаслідок неналежного виконання службових обов'язків завідуючою ДНЗ №1 ОСОБА_8 , малолітній вихованці цього ДНЗ було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин.
23 липня 2015 року згідно розкладу занять вихователь ОСОБА_15 проводила прогулянку у зведеній групі вихованців на ігровому майданчику, що розташований на території вказаного закладу дошкільної освіти за адресою: вул. Петровського, 114 м. Кременчук Полтавської обл. Під час прогулянки малолітня вихованка ОСОБА_14 , при падінні вдарилася головою об кріплення спинки стільчика у виді незахищеного болтового з'єднання, що виступало на відстань 2,3 см, усупереч вимогам п.п. 5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, у результаті чого, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс та забій головного мозку; імпресійного перелому лобної кістки справа, рани на лобі справа, які утворилися від дії тупого предмету, з обмеженою поверхнею контактування та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя у момент отримання.
Причиною нещасного випадку, що стався 23 липня 2015 року з малолітньою ОСОБА_14 , є наявність на ігровому майданчику обладнання (столик та стільчики), конструкція, а також технічний стан якого не відповідають вимогам безпеки обладнання гральних майданчиків, викладеним у п.5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки.
У причинному зв'язку з настанням цього нещасного випадку знаходиться невиконання завідуючою ДНЗ (ясла-садок) №1 ОСОБА_8 вимог п.п. 4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», п.п.2.1, 2.8, 2.14, 2.19 Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом (ДНЗ). Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що вона своїми діями, які проявились у неналежному виконанні професійних обов'язків, щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, що спричинили тяжкі наслідки, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.137 КК України.
Виправдовуючи обвинувачену ОСОБА_8 , суд першої інстанції зазначив, що судом не здобуто доказів, які б беззаперечно доводили наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.137 КК України.
На вказаний вирок суду прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , та законні представники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 , подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, прохав скасувати вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, і призначити їй покарання - 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням керівних, адміністративно-розпорядчих функцій в органах освіти на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на 2 роки.
В апеляційній скарзі законні представники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_14 , посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, прохали скасувати вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_8 та ухвалити у цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, і призначити їй покарання - 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням керівних, адміністративно-розпорядчих, виховних функцій в органах освіти на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції не враховано те, що винуватість ОСОБА_8 повністю доведено дослідженими доказами обвинувачення у їх сукупності, і саме завідуюча повинна була вжити заходів для забезпечення безпечних умов навчально-виховного процесу, а висновки, наведені в оскаржуваному судовому рішенні у цій частині, є помилковими та суперечливими.
Одночасно прокурор та законні представники вважають, що місцевий суд допустив суперечність при оцінці висновку додаткової судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 28 квітня 2017 року № 10504, оскільки послався на нього як на доказ винуватості ОСОБА_15 , та водночас не погодився з висновком цієї експертизи щодо ОСОБА_8 , безпідставно зазначивши про те, що експерт вийшов за межі своїх повноважень.
З аналогічних підстав представники потерпілої вказують на суперечливу оцінку місцевим судом і висновку судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №9375 від 25 січня 2016 року, а також, на їх думку, суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення нормативних положень, у яких визначено обов'язки та відповідальність ОСОБА_8 , та у вироку не навів формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_8 і визнане судом недоведеним.
У запереченнях представник цивільного відповідача Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області - ОСОБА_16 , захисник ОСОБА_17 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду щодо ОСОБА_8 , просять залишити його у цій частині без змін, а апеляційні скарги - залишити без задоволення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року апеляційні скарги прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , законних представників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 , залишено без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
До Верховного Суду було подано касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, та законних представників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року.
Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року зазначені Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, та законних представників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 було задоволено частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_8 було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У зв'язку з цим, апеляційний суд здійснює новий розгляд кримінального провадження з урахуванням вказівок Верховного Суду, які є обов'язковими при новому розгляді справи.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_14 та її законні представники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 будучи належним чином сповіщеним про дату та час судового розгляду в судове засідання не з'явилися, подавши заяву з проханням проводити розгляд справи за їх відсутності, зазначивши про підтримку апеляційної скарги.
За таких обставин апеляційний суд заслухавши думку прокурора та обвинуваченої, захисника ОСОБА_7 , інших учасників справи, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги за відсутності потерпілої та її законних представників, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілої та її законних представників.
Захисником обвинуваченої адвокатом ОСОБА_7 в судовому засіданні було вказано на підтримку вироку суду та висловлено доводи на заперечення вимог апеляційних скарг. Одночасно заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.137 КК України за закінченням строку давності, та закриття кримінального провадження.
Обвинуваченою ОСОБА_8 , яка не визнала вину, та підтримала позицію захисника. Клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, після роз'яснення колегією суддів наслідків такого звільнення, було підтримано.
Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та прохав скасувати виправдувальний вирок відносно ОСОБА_8 . При цьому не заперечував проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Представник потерпілої підтримала апеляційну скаргу подану в інтересах потерпілої законними представниками, прохала вирок суду скасувати. При цьому також не заперечувала проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Представник цивільного відповідача покладався на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, вказаних вище учасників справи, перевіривши матеріали справи та провівши часткове судове слідство, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та законних представників потерпілої підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На підтримку висновків суду першої інстанції про недоведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.137 КК України, у суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнали. При цьому, останні не заперечували щодо фактичних обставин справи, змісту посадових обов'язків ОСОБА_18 , як завідуючої ДНЗ та не клопотали щодо необхідності дослідження будь-яких доказів по справі.
Не дивлячись на позицію сторони захисту щодо не визнання вини, вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.137 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими апеляційним судом доказами, зокрема:
- висновком додаткової судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 28.04.2017 року за №10504, відповідно до якого: - обов'язки щодо забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності в ДНЗ №1 м. Кременчук покладались в тому числі, на ОСОБА_8 ; -забезпечувати виконання нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності в ДНЗ №1 м. Кременчук повинні були, в тому числі завідуюча ДНЗ ОСОБА_8 ; - в причинному зв'язку з настанням нещасного випадку з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_14 знаходиться невиконання завідуючою ДНЗ №1 м. Кременчук ОСОБА_8 пп. 4.1.1., 4.1.6., 4.1.8 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти та пп.2.1., 2.8, 2.14, 2.19 «Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом».
За наведених вище обставин, досліджених апеляційним судом доказів, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування надано достатньо належних та допустимих доказів які викривають ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України.
Висновки суду щодо відсутності доказів наявності причинного зв'язку між діями ОСОБА_8 та наслідками та неприйняття, як доказу висновку додаткової судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 28.04.2017 року за №10504, не відповідають змісту процесуальних норм, обставинам справи, змісту зібраних по справі доказів та не містять належного мотивування, а тому є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, колегія суддів встановила наступні обставини.
ОСОБА_8 на підставі наказу №260 о/с від 04 червня 2015 року обіймає посаду завідуючого дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - ДНЗ №1).
На завідуючу ДНЗ №1 ОСОБА_8 відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», покладені такі обов'язки: - п. 4.1.1 завідувач відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, безпеки життєдіяльності, цим Положенням; не дозволяє проведення навчально-виховного процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов для здоров'я учасників навчально-виховного процесу; - п. 4.1.6 завідувач уживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів, правил, норм з охорони праці; - п. 4.1.8 завідувач організовує роботу комісії з перевірки готовності навчального закладу до нового навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період.
Згідно Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом на ОСОБА_8 покладені наступні обов'язки: - п. 2.1 завідуюча дошкільним навчальним закладом (далі - ДНЗ) здійснює керівництво і контроль за діяльністю ДНЗ; - п. 2.8 завідуюча ДНЗ забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм і правил техніки безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників; - п. 2.14 завідуюча ДНЗ відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці, безпеки життєдіяльності, Положенням про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах; - п. 2.19 завідуюча ДНЗ уживає заходів щодо приведення інженерно-технічних комунікацій, устаткування, обладнання у відповідність до чинних стандартів, правил, норм з охорони праці.
У порушення вказаних вимог Посадової інструкції, Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, завідуюча ДНЗ №1 ОСОБА_8 неналежно виконувала свої службові обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, не створила безпечних умов навчально-виховного процесу, не забезпечила дотримання вимог безпечної життєдіяльності дітей, не вжила заходів щодо приведення обладнання дитячого майданчика у відповідність до чинних стандартів, дозволила проведення навчально-виховного процесу за наявності небезпечних умов для здоров'я вихованців ДНЗ, зокрема, за наявності на ігровому майданчику обладнання (столик та стільчики), конструкція, а також технічний стан якого не відповідають вимогам безпеки обладнання гральних майданчиків, викладених у п.5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки.
Унаслідок неналежного виконання службових обов'язків завідуючою ДНЗ №1 ОСОБА_8 , малолітній вихованці цього ДНЗ було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин.
23 липня 2015 року згідно розкладу занять вихователь ОСОБА_15 проводила прогулянку у зведеній групі вихованців на ігровому майданчику, що розташований на території вказаного закладу дошкільної освіти за адресою: вул. Петровського, 114 м. Кременчук Полтавської обл. Під час прогулянки малолітня вихованка ОСОБА_14 , при падінні вдарилася головою об кріплення спинки стільчика у виді незахищеного болтового з'єднання, що виступало на відстань 2,3 см, усупереч вимогам п.п. 5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, у результаті чого, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс та забій головного мозку; імпресійного перелому лобної кістки справа, рани на лобі справа, які утворилися від дії тупого предмету, з обмеженою поверхнею контактування та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя у момент отримання.
Причиною нещасного випадку, що стався 23 липня 2015 року з малолітньою ОСОБА_14 , є наявність на ігровому майданчику обладнання (столик та стільчики), конструкція, а також технічний стан якого не відповідають вимогам безпеки обладнання гральних майданчиків, викладеним у п.5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки.
У причинному зв'язку з настанням цього нещасного випадку знаходиться невиконання завідуючою ДНЗ (ясла-садок) №1 ОСОБА_8 вимог п.п. 4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», п.п.2.1, 2.8, 2.14, 2.19 Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом (ДНЗ). Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що вона своїми діями, які проявились у неналежному виконанні професійних обов'язків, щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, що спричинили тяжкі наслідки, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.137 КК України.
Колегія суддів кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 137 КК України як невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.
Відповідно до ст. 369 КПК України визначено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Згідно ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок в разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Проте, в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_7 за підтримки обвинуваченої ОСОБА_8 заявили клопотання про скасування вироку суду, звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У судовому засіданні колегією суддів було роз'яснено ОСОБА_8 наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою, які наполягали на застосуванні до них положень ст. 49 КК України.
Виходячи з п.5 ч.1ст.407, п.1 ч.2 ст.284 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та закриває кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За приписами ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Строк давності щодо триваючих кримінальних правопорушень обчислюється з часу їх припинення за волею винної особи або поза її волею.
Частиною 2 статті 49 КК України матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Як вказують положення ч.ч. 1, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.137 КК України, відповідно до ч. 4 ст.12 КК України є нетяжким злочином за яким передбачене кримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.137 КК України, було закінчене. Колегія суддів зазначає, що п'ятирічний строк давності, передбачений п.3 ч.1 ст.49 КК України, згідно з положеннями КК України не переривався та сплинув.
Таким чином враховуючи, що у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 137 КК України підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Враховуючи викладені вище обставини та позицію обвинуваченої та інших учасників справи, оскаржуваний вирок належить скасувати та відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити кримінальне провадження зі звільненням ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності на підставі п.3 ч.1ст. 49 КК України. Отже, клопотання підлягає задоволенню, апеляційні скарги частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , законних представників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14 - задовольнити частково.
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 квітня 2019 року у кримінальному провадженні №120151700900002717 щодо ОСОБА_8 обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України- скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.137 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №120151700900002717 щодо ОСОБА_8 обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України, підставі п.1 ч.2 ст.284КПК України - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя : ______________________________ ОСОБА_2
Судді: __________________ ОСОБА_3 _________________ ОСОБА_4