01.12.25
22-ц/812/1928/25
Єдиний унікальний номер судової справи 490/3333/25
Номер провадження 22-ц/812/1928/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
01 грудня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Власенка С.О.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Власенком Сергієм Олександровичем, рішення, яке ухвалено Центральним районним судом міста Миколаєва 09 вересня 2025 року, під головуванням судді Саламатіна О.В. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання права власності на транспортний засіб,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГЦС МВС) (далі - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях), про визнання права власності на транспортний засіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» договору фінансового лізингу №NKK2АІ00000151 від 22 травня 2019 року (із подальшим укладенням договору купівлі-продажу предмета лізингу №б/н від 11 травня 2024 року) позивач, сплативши передбачені договором платежі, отримав від відповідача пакет документів для переоформлення права власності на транспортний засіб - автомобіль марки та моделі Volkswagen Passat, білого кольору, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Між тим, у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГЦС МВС) листом вих.№31/30/4841/ Є1473-407-2024 від 08 червня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в перереєстрації транспортного засобу з огляду на наявність відомостей про власника транспортного засобу АТ КБ «ПриватБанк» у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України.
Натепер, позивач не може переоформити транспортний засіб на своє ім'я, чим порушено його право власності, оскільки останній не може в повній мірі розпоряджатись транспортним засобом (продати, передати в оренду чи розпорядитись таким майном іншим способом), оскільки реєстраційне посвідчення на вказаний транспортний засіб зареєстроване на АТ КБ «ПриватБанк» та в такому посвідченні зазначено, що власником є саме банк.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не усунуло вказане порушення прав позивача та не вчинило дії, спрямовані на усунення перешкод у реєстрації транспортного засобу за позивачем, який належним чином виконав умови договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу, останній вимушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки вважає, що на транспортний засіб, за який ним сплачено кошти, може бути звернено стягнення, а тому позивач вважає, що його право власності підлягає захисту.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на транспортний засіб - автомобіль марки та моделі Volkswagen Passat, білого кольору, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнути на його користь з АТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 726 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2025 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГСЦ МВС України), та вилучено з переліку учасників справи Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надав до районного суду письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що банком право власності позивача на транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , жодним чином не заперечується. Всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобіля з боку банку було підписано і передано позивачу.
Звернуто увагу на те, що відповідно до закону позивач вже є власником транспортного засобу, а тому обраний ним спосіб захисту його права не є ефективним.
При цьому, представник відповідача посилався на помилковість визначення позивачем належного відповідача, оскільки між цими сторонами по справі відсутній предмет спору, відповідач (банк) прав позивача не порушував, не оспорював, в реєстрації не відмовляв. Докази порушених або невизнаних прав позивача з боку АТ КБ «ПриватБанк» у матеріалах справи відсутні.
Представник ГСЦ МВС України надав до районного суду письмові пояснення, в яких зазначав, що у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Проведення реєстрації (перереєстрації) чи будь-яких інших реєстраційних дій з транспортним засобом можуть бути проведені лише у відповідності з вказаним Порядком реєстрації та якщо позивачем буде представлено до сервісного центру МВС рішення суду із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин, реєстраційна операція буде проведена за загальними вимогами Порядку реєстрації.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 09 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в даній справі жодною особою не заперечується право власності позивача на транспортний засіб марки і моделі Volkswagen Passat», а позивачу відмовлено в здійсненні його державної реєстрації, що не є тотожним невизнанню, оспоренню та запереченню такого права власності, а лише свідчить про вчинення відповідним компетентним органом дій (бездіяльності) пов'язаних виключно з реалізацією своїх функцій щодо реєстрації транспортного засобу. При цьому, відмова у здійсненні реєстрації транспортного засобу не скасовує правомірно набуте право власності позивача на транспортний засіб.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Власенка С.О., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з боку Сервісного центру МВС відсутні неправомірні дії внаслідок відмови у перереєстрації транспортного засобу за позивачем (відсутній публічно правовий спір).
При наявності установленого судом факту належного набуття позивачем права власності та наявності відмови у реєстрації такого права з боку третьої особи, як особи публічного права, вказане не свідчить про неналежний спосіб захисту права, що обраний позивачем, на що помилково послався суд першої інстанції в судовому рішенні. Суд мав би задовольнити заявлені цивільні позовні вимоги оскільки за законодавством факт реєстрації транспортного засобу з одного боку свідчить про правомірність набуття права на підставі договору, а з другого боку відсутність реєстрації набутих прав на транспортний засіб позбавляє позивача можливості реалізувати набуте право власності у цивільному обороті рухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що позивач правомірно набув права на транспортний засіб, але наявні відомості відповідача у Єдиному реєстрі боржників унеможливлюють реєстрацію прав на транспортний засіб. Тобто вказане свідчить про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на вказаний автомобіль, з метою захисту його прав як споживача.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки поштовим зв'язком та через підсистему «Електронний суд».
Представник третьої особи надіслав на адресу апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без участі представника
Згідно з ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні приймав участь представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам відповідає.
Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
За ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено нотаріально посвідчений договір фінансового лізингу №NKK2A!00000151 (том 1 а.с.14-21).
Відповідно до п.2.2 ст.2 договору лізингу лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в п.14.1 ст.14 цього договору, Додатку №1 (Специфікації), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору.
Відповідно до п.2.1 ст.2, п.14.1 ст.14 та Додатку №1 «Специфікація» договору лізингу, предметом правовідносин за договором є транспортний засіб - автомобіль марки та моделі Volkswagen Passat, білого кольору, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
У п.11.2 ст.11 договору фінансового лізингу, сторони договору дійшли згоди про те, що на протязі 10 (десяти) робочих днів з дня закінчення строку лізингу передбаченого договором при обов'язкових умовах сплати лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків лізингодавцю та при обов'язковій відсутності відмови лізингодавця від договору (розірвання договору), відповідно до умов договору та чинного законодавства лізингодавець зобов'язаний підписати Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності.
Також, згідно з вказаним п.11.2 ст.11 договору лізингу, право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік, починаючи з дати підписання сторонами акту передачі предмета лізингу в користування.
За підсумками правовідносин лізингу та на виконання договору фінансового лізингу, 10 травня 2024 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір №б/н купівлі-продажу предмету лізингу (том 1 а.с.27-28).
Згідно з п.1.1 ст.1 договору купівлі-продажу, у зв'язку з повним розрахунком між покупцем і продавцем за предмет лізингу до дати укладення договору купівлі-продажу шляхом виплати покупцем усієї вартості предмету лізингу за договором лізингу, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, що вказаний в Таблиці 1, а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах, визначених цим договором.
У Таблиці 1, в якості предмета договору купівлі-продажу, зазначено той самий транспортний засіб, що і в договорі фінансового лізингу, а саме: автомобіль марки та моделі Volkswagen Passat, 2014 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 .
Відповідно до п.2.3 ст.2 договору купівлі-продажу визначено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання угоди (акту) про перехід права власності на транспортний засіб, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього договору здійснити перереєстрацію товару на своє ім'я.
Наказом АТ КБ «ПриватБанк» №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 вирішено провести перереєстрацію АТ КБ «ПриватБанк» транспортного засобу Volkswagen Passat, VIN номер НОМЕР_2 ; головному бухгалтеру банку зняти зазначений автомобіль з балансу АТ КБ «ПриватБанк» для подальшої перереєстрації на ОСОБА_1 ; доручено перереєстрацію транспортного засобу в Сервісному центрі МВС Єременко М.В.; керуючись нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу», оформити документи, що стосуються перереєстрації зазначеного транспортного засобу (акти, заяви тощо), без використання печатки АТ КБ «ПриватБанк» (том 1 а.с.29).
Між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу за №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 року, відповідно до якого сторони засвідчили, що всі зобов'язання сторін відповідно до договору фінансового лізингу було належним чином виконано, предмет лізингу - автомобіль Volkswagen Passat, номер кузова НОМЕР_2 , разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувача (том 1 а.с.26).
Також, між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» підписано акт приймання-передачі транспортного засобу №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 року, відповідно до якого від АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 здійснено фактичне приймання-передача транспортного засобу марки (моделі) Volkswagen Passat, номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4841 (том 1 а.с.30).
На підтвердження обставини переходу права власності на предмет лізингу від АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 у відповідні строки, АТ КБ «ПриватБанк» було додатково надано лист за вих.№20.1.0.0.0/7-240510/10858 від 13 травня 2024 року та пакет документів щодо переоформлення автомобіля на його ім'я (том 1 а.с.36).
Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГЦС МВС) в особі Територіального сервісного центру МВС №4841 (ТСЦ МВС № 7441) №31/30/4841/Є-1473-407-2024 від 08 червня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено в перереєстрації транспортного засобу, у зв'язку з фактом знаходження АТ КБ «ПриватБанк», який є власником транспортного засобу, в Єдиному державному реєстрі боржників, що обмежує право на перереєстрацію транспортного засобу на іншу особу (том 1 а.с.33-34).
Тобто з матеріалів справи встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у перереєстрації транспортного засобу стало те, що АТ КБ «ПриватБанк» знаходиться у Єдиному реєстрі боржників.
Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ), регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно з нормами ст.34 Закону №3353-ХІІ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. (п.3 Порядку №1388).
Відповідно до положень п.8 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема: договір фінансового лізингу або зазначений у такому договорі окремий договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу, або інший договір, визначений договором фінансового лізингу.
За такого, згідно з п.8 Порядку №1388 одним із документів, що підтверджує придбання транспортного засобу, є договір фінансового лізингу.
Пунктом 27 Порядку №1388 встановлено, що транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем.
Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Частиною 4 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», визначено, що об'єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством.
Як зазначалось вище, між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу за №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 року, відповідно до якого сторони засвідчили, що всі зобов'язання сторін відповідно до договору фінансового лізингу було належним чином виконано, а предмет лізингу разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувача.
Крім того, ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» підписали акт приймання-передачі транспортного засобу №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 року, відповідно до якого від АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 здійснено фактичне приймання-передача транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію.
У свою чергу, судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що на момент виникнення спірних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» внесено до Єдиного державного реєстру боржників.
Водночас, згідно з ст.34 Закону №3353-ХІІ, у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Колегія суддів зауважує, що пунктом 15 Порядку №1388, визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли: перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням; транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №985.
Тож, встановлена Законом України «Про дорожній рух» та Порядком №1388 заборона на здійснення перереєстрації та зняття з обліку транспортного засобу, зареєстрованого за особою, яка є боржником та перебуває в Єдиному реєстрі боржників, покликана убезпечити вибуття майна такої особи боржника, що є основною метою вказаної норми.
Відповідно до пункту 2.3 договору купівлі-продажу, приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання угоди (акту) про перехід права власності на транспортний засіб, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі.
Статтею 328 ЦК України, установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною 1 статті 334 ЦК України, передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
За такого, право власності на рухоме майно переходить до набувача, відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору, відповідно до ст.ст.6,627,628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
З вищенаведених положень закону слідує, що за загальним правилом, право власності на рухому річ, яким є автомобіль, виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть у договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ (аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року в справі 569/20334/21).
Тобто, актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу за №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 року, АТ КБ «ПриватБанк» здійснено фактичне передання у власність та в повне розпорядження ОСОБА_1 транспортного засобу, що зафіксовано актом приймання-передачі транспортного засобу №NKK2A!00000151 від 10 травня 2024 року.
З огляду на вказане, позивач є новим власником транспортного засобу, ідентифікаційні ознаки якого вказані у наданих ним документах, що підтверджують правові підстави набуття права власності.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вказаний у справі спір між продавцем та покупцем за договором фінансового лізингу та договором купівлі-продажу відсутній, адже транспортний засіб фактично переданий ОСОБА_1 , що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, а також зафіксовано актом приймання-передачі транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги фактично, зводяться до незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів у справі, неправильним, на його думку, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Отже, доводи, наведені у апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Власенком С.О., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Власенком Сергієм Олександровичем, - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 08 грудня 2025 року