Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/533/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 398/2675/21 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 286 (215) В ОСОБА_1
01.12.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12020120000000383 від 09.11.2020 заапеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.06.2025, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, працюючого трактористом у ФГ «Світлопільський», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз у розмірі 3 661,18 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 8 000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
за участі інших учасників судового засідання:
прокурора - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представник потерпілого - адвокат - ОСОБА_11 ,
потерпіла - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,
законний представник неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши йому покарання з урахуванням ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, в решті вирок залишити без зміни.
Вважає, що покарання призначене ОСОБА_7 за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та є несправедливим. В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_7 щиро каявся, визнав себе винуватим у повному обсязі у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Визнає, що аварія сталася з його вини, лише не зміг пояснити, як це сталося, так як при зіткненні отримав значних тілесних ушкоджень в тому числі ЗЧМТ. Не оспорював факт порушення ним низки пунктів Правил дорожнього руху, зазначених в описовій частині вироку. Проте з незрозумілих причин Суд першої інстанції у оскаржуваному вироку зазначає про те. що неповнолітній ОСОБА_7 частково визнав свою вину (без зазначення в якій саме частині визнає, а в якій ні), що категорично не відповідає дійсності.
Потерпілими не було заявлено цивільний позов, по при його відсутність неповнолітній ОСОБА_7 намагався відшкодувати спричинену шкоду, систематично звертався до потерпілих з вибаченнями, про те, останні категорично відмовлялись від розмов з ним.
Враховуючи позитивні характеристики, рівень особистої реалізованості, наявність активної життєвої позиції та планів на майбутнє, відсутність шкідливих звичок та кримінальних зв'язків, його щире каяття свідчать про можливість виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства. Суд безпідставно не взяв до уваги пом'якшуючі обставини та поведінку потерпілої, яка порушила ПДР для пішоходів, що створило аварійну ситуацію.
Короткий зміст суті справи:
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої, при наступних обставинах.
09 листопада 2020 року близько 17 години 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним мотоциклом FORTE FT250-СКА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить його батьку ОСОБА_13 , у порушення п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, рухався по вул.1-го Травня в смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області від вул. Садової в смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області в напрямку с.Верблюжка Новгородківського району Кіровоградської області.
Під час руху неповнолітній ОСОБА_7 проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п.1.5 та 2.3 (б) і (д) ПДР України), рухаючись у темну пору доби, у порушення п.п.12.2 та 12.4 ПДР України не вибрав безпечної швидкості руху, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок його руху, та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.
У результаті недотримання вищезазначених вимог ПДР України 09 листопада 2020 року близько 17 години 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_7 , рухаючись на мотоциклі FORTE FT250-СКА навпроти будинку № 36 по вулиці 1-го Травня в смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, у порушення п. 12.3 ПДР України (п.12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди), своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, яку він об'єктивно мав можливість виявити, у зв'язку із чим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка рухалась в попутному з мотоциклом напрямку біля правого краю проїзної частини, при цьому, маючи технічну можливість при стеженні за дорожньою обстановкою з припустимою швидкістю при вказаних дорожніх умовах зупинити керований ним мотоцикл до місця наїзду і тим самим мав можливість уникнути наїзду на пішохода.
Всі вищевикладені невідповідні та протиправні дії водія ОСОБА_7 та порушення ним вимог п.п.1.5, 2.3 (б) і (д), 12.2, 12.3 та 12.4 ПДР України знаходяться у технічному причинному зв'язку з фактом наїзду на пішохода.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_14 , згідно висновку судово-медичної експертизи №417 від 18.01.2021, отримала тілесні ушкодження які в сукупності мають ознаки тяжких, як небезпечних для життя у момент заподіяння, а у даному випадку призвели до смерті. Смерть потерпілої знаходиться у прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, законного представника неповнолітнього обвинуваченого та обвинуваченого, які просили подану апеляційну скаргу задовольнити та пом'якшити призначене покарання;
потерпілу та в її інтересах представника, які просили вирок суду залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення;
думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до таких висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1ст.404 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження розгляд справи проведений з дотриманням вимог ст. 22 КПК України.
В апеляційних скаргах не оспорюється фактичні обставини кримінального провадження щодо інкримінованого злочину ОСОБА_7 , правильність кваліфікації його дій, а також обґрунтованість призначеного додаткового покарання, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Санкцією ч.2 ст.286 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції сторона захисту зазначив, що ОСОБА_7 намагався відшкодувати шкоду, звертався до потерпілих, проте останні відмовлялись від розмов.
Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що вину визнає та розкаюється у вчиненому, пропонував допомогу, не ухиляється від виконання процесуальних обов'язків. Просив не застосовувати до нього позбавлення волі, а дати можливість відбути призначене покарання з випробуванням.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_12 зазначила, що зв'язувались з потерпілими та передали кошти на поховання, проте в подальшому останні на контакт не йшли та відмовлялись від допомоги.
Потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що з нею зв'язувався адвокат обвинуваченого та пропонував відшкодування шкоди, проте вона відмовилася. Бажає, щоб обвинувачений отримав покарання у вигляді позбавлення волі.
Згідно зі ст.50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, урахував обставини, що впливають на покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, в повній мірі врахував тяжкість вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких внаслідок якого настала смерть людини, особу обвинуваченого, який за місцем проживання, та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково відшкодував заподіяну шкоду. Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, не встановлено. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визначив вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.
Згідно Пленуму Верховного Суду України у п.п.20, 21 постанови від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ч.1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Приймаючи рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суду належить навести мотиви, з яких він вважає, що відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі сприятиме його виправленню та попередженню нових злочинів.
При цьому, Європейський суд з прав людини, у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У справі "Бакланов проти росії" від 09.06.2005 та "Фрізен проти росії" від 24.03.2005, суд зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним", а у справі "Ізмайлов проти росії" від 16.10.2008 суд встановив, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, є очевидно несправедливим через його суворість та буде надмірним тягарем для особи. Необхідно також врахувати ту обставину, що на час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений був неповнолітнім.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілого (його представника) хоч і враховується при призначенні покарання, однак така не є визначальною. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №742/584/18.
Заслухавши під час апеляційного розгляду пояснення обвинуваченого та думку потерпілої, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вирок суду є таким, що відповідає вимогам кримінального судочинства.
Зваживши всі позиції учасників судового розгляду, думку прокурора, колегія суддів зважає на те, що кримінальне правопорушення було вчинено у неповнолітньому віці. ОСОБА_7 вчинив необережний злочин, який законом віднесений до категорії тяжких. Обвинувачений вживав заходи для залагодження провини перед сім'єю потерпілої, проте останні на допомогу не погоджуються, що підтвердила потерпіла в судовому засіданні. Встановлено, що обвинувачений, має постійне місце роботи, визнав вину у скоєному правопорушенні, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за період від вчиненого кримінального правопорушення до дня розгляду справи в суді апеляційної інстанції до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. У відповідності до досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення органом пробації розцінюється як низький, а сам ОСОБА_7 не ставить високої небезпеки для суспільства. Сам факт того, що потерпілі не приймають вибачень на не дійшли згоди з обвинуваченим щодо відшкодування шкоди, не спростовує активної поведінки обвинуваченого спрямованої на залагодження завданої шкоди, та не може бути підставою для обов'язкового реального відбуття покарання.
Крім того, під час апеляційного перегляду вироку встановлено, що після ДТП родина обвинуваченого надала родині потерпілій кошти на поховання, та в подальшому обвинувачений не уникав від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.
При вирішенні апеляційної вимоги щодо пом'якшення призначеного покарання колегія суддів звертає увагу та керується Пілотним проектом щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого спільним наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції України та Міністерства соціальної політики України від 01.06.2023 №150/445/2077/5/187, на території Кіровоградської області запроваджено імплементацію міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини.
Враховуючи Декларацію прав дитини, 1959, керівних принципів щодо дій в інтересах дітей в системі кримінального правосуддя (Віденські керівні принципи), 1996; беручи до уваги п.78 розділу X Пілотного проекту яким визначено, що під час вирішення питання про відповідальність неповнолітнього, необхідно керуватися найкращими інтересами дитини, при цьому обирати заходи впливу, передусім ті, які мінімізують ризики для фізичного, розумового, соціального розвитку дитини та труднощів щодо її реінтеграції в суспільство, зокрема призначення покарання дитини, при цьому обирати заходи впливу, передусім ті, які мінімізують ризики для фізичного, розумового, соціального розвитку дитини та труднощів щодо її реінтеграції в суспільство, зокрема призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Необхідно зауважити, що питання призначення кримінального покарання та звільнення особи від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, призначаючи покарання колегія суддів бере до уваги, що на момент скоєння кримінального правопорушення не досяг повноліття, з огляду на положення ст.75,104 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Сукупність цих обставин у поєднані з тяжкістю злочину, що визначена законом, вказують на можливість виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів при обранні покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства в межах встановлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, та з застосуванням ст.104,75,76 КК України, що відповідає засадам кримінального судочинства, та меті призначення покарання. Таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання необхідно обирати заходи впливу, передусім ті, які направлені на виправлення, зважаючи на зокрема призначення покарання із застосуванням положень ст.75,104 КК України, за наявності підстав, у тому числі щодо призначення більш м'якого покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні вимоги як обвинуваченого так і потерпілої, підлягають задоволенню, а вказаний вирок -зміні у зв'язку із незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.06.2025 щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - змінити.
Пом'якшити основне призначене покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.06.2025 застосувавши ст.75,104 КК України та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 ( три ) роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4