03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 695/1323/23
провадження № 61-12150св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Золотоніська міська територіальна громада Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Яна Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_4 , на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2024 року в складі судді Ушакової К.М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року в складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Новікова О. М., Василенко Л. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Золотоніської міської територіальної громади Черкаської області, третя особа - приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я. І., про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді нежитлового приміщення, що знаходиться на ст. Панське в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області та належить на праві спільної сумісної власності в рівних долях померлому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Мати позивача ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 1991 року до дня смерті ОСОБА_5 .
25 січня 2021 року ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Золотоніського приватного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я. І. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
09 липня 2021 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у зв'язку з неподанням доказу родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцями, а саме: свідоцтв органів реєстрації актів цивільного стану, копії рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту родинних відносин. Інших спадкоємців ОСОБА_5 не мав.
Відповідно до листа Золотоніського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 13 квітня 2023 року № 097/01-07/115 ОСОБА_7 зверталася до центру безоплатної вторинної правової допомоги щодо питання подання заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . Проте не встигла реалізувати задумане, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла. За життя ОСОБА_7 не встигла встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 та прийняти спадщину.
Отже, фактично, після встановлення такого факту судом, ОСОБА_7 мала б можливість оформити спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Позивач був зареєстрований за однією адресою із ОСОБА_7 на день її смерті. Тому він вважається таким, що прийняв спадщину, і відповідно матиме право (у разі задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_7 із ОСОБА_5 ) на визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення магазину № 39 з прибудовою, площею 35,6 кв. м, що знаходиться на ст. Панське Золотоніського району Черкаської області.
ОСОБА_1 просив:
встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 більше п'яти років як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 1991 року до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити юридичний факт, що ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 ;
визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення магазину № 39 з прибудовою, розташованого на ст. Панське Золотоніського району Черкаської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року до участі у справі як співвідповідачів залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2024 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази того, що померлий ОСОБА_5 постійно проживав разом з ОСОБА_8 за місцем її реєстрації, там же отримував поштову кореспонденцію (газети, листи, тощо), отримував медичне обслуговування в медичних закладах, тощо. Позивач не надав належних та достовірних доказів про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вели спільне господарство, що у них був спільний бюджет, що вони разом здійснювали покупки, утримували житло, сплачували вартість отриманих комунальних послуг тощо. Надані позивачем акти опитування сусідів від 17 жовтня 2022 року, пояснення свідка не можуть слугувати належними та допустимими доказами, адже містять суто оціночний характер, а з наявної в них інформації неможливо встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за однією адресою.
Апеляційний суд виходив з того, що як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що його мати ОСОБА_7 з 1991 року проживала разом з ОСОБА_5 однією сім'єю, без реєстрації шлюбу до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, як вбачається з копії будинкової книги, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14 листопада 1998 року до 09 жовтня 2001 року.
З довідок виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 22 січня 2022 року № 131 та № 132 встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був постійним жителем с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, проживав поодиноко.
Крім того, у свідоцтві про смерть від 12 січня 2021 року серії НОМЕР_2 зазначено, що місце смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - с. Благодатне, Золотоніський район, Черкаська область.
Таким чином, доказів спільного безперервного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 протягом п'яти років і до його смерті матеріали справи не містять та позивачем не доведено.
Суд відхилив показання свідків, які надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, адже такі є родичами позивача та можуть бути зацікавленими у вирішенні цієї справи. Зі слів ОСОБА_9 встановлено, що вона є двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 , а померла ОСОБА_7 була її рідною тіткою. Свідок ОСОБА_10 є чоловіком свідка ОСОБА_9 .
Надані стороною акти опитування сусідів від 17 жовтня 2022 року, пояснення свідка ОСОБА_11 не можуть слугувати належними та беззаперечними доказами на підтвердження факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за однією адресою.
Крім того, вказані показання свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю, мають узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. Будь-яких доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , наявності у них спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, матеріали справи не містять.
Сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
При цьому додаткові докази, які подані скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, адже такі докази не були подані до суду першої інстанції, а причини неможливості їх подачі під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначені скаржником, апеляційний суд вважав неповажними.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2024 року через підсистему «Електронний Суд» та у вересні 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційні скарги аналогічного змісту, які підписані представником ОСОБА_4 . Просить заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах;
показаннями свідків підтверджено те, що ОСОБА_7 проживала разом із ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка з 1991 року до дня його смерті, вели спільне господарство, разом подорожували, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї. Також до суду апеляційної інстанції були надані додаткові докази (обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції зазначено в клопотанні) існування між ними подружніх взаємних прав та обов'язків, притаманні подружжю, що підтверджується наданими документами, зокрема, фотографіями; документами про поховання; довідкою з лікарні про те, що в 2014 році ОСОБА_5 проживав за адресою реєстрації ОСОБА_7 . Проте суд апеляційної інстанції щодо додаткових доказів жодного процесуального документу не прийняв, а в мотивувальній частині оскарженої постанови додатковим доказам оцінки взагалі не надав. Таким чином, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів те, що ОСОБА_7 (мати позивача) та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , а між ними існували відносини чоловіка та жінки, вони турбувались один про одного, ОСОБА_7 доглядала ОСОБА_5 під час його хвороби;
для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі - продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Нормами законодавства встановлено, що «сім'єю» на відміну від «шлюбу» є проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов'язки один до одного. Для існування сім'ї не існує спеціального порядку реєстрації;
у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, але проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, ззовні такі відносини подібні до шлюбних. За життя ОСОБА_7 так і не встигла встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 та прийняти спадщину;
родинні відносини між ОСОБА_1 та його матір'ю ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про народження. Водночас факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтверджується належними та допустимими доказами. Отже, фактично, після встановлення такого факту судом, ОСОБА_7 мала б оформити спадщину після смерті ОСОБА_5 , однак цього зробити не зможе;
ОСОБА_1 був зареєстрований за однією адресою з ОСОБА_7 на день її смерті, а тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину. Відповідно він матиме право (у разі задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_7 з ОСОБА_5 ) на визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 права власності на нежитлове приміщення магазину.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 09 вересня 2024 року указані в ухвалі недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 695/1323/23 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2024 року матеріали справи № 695/1323/23 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 753/18089/20, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, від 21 грудня 2022 року в справі № 206/1158/17, від 11 травня 2022 року в справі № 185/4831/17, від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц, від 11 січня 2020 року в справі № 750/474/19, від 20 лютого 2020 року в справі № 643/447/18, від 02 червня 2020 року в справі № 755/9824/17, від 17 квітня 2019 року в справі № 522/2680/14, від 24 квітня 2020 року в справі № 554/2491/17, від 20 березня 2019 року в справі № 201/14494/15, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками значаться ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 24 січня 1973 року серії НОМЕР_3 , шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розірвано.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого 22 листопада 2022 року за № 00037592535, ОСОБА_13 25 серпня 1977 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 , прізвище після реєстрації шлюбу нареченої - ОСОБА_15 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_16 , батьками якого є ОСОБА_14 та ОСОБА_7 .
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 02 лютого 1983 року серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу їй залишено прізвище ОСОБА_15 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_16 помер.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають на АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 була зареєстрована за вказаною адресою з 08 квітня 1978 року до 29 грудня 2021 року, а ОСОБА_5 з 14 листопада 1998 року до 09 жовтня 2001 року.
Листом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 03 жовтня 2022 року № 14727-01-10 «Про результати розгляду запиту» повідомлено, що відповідно до наявної в департаменті інформації, за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 листопада 2021 року зареєстровані такі особи: 1) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 08 квітня 1978 року до 29 грудня 2021 року; 2) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; 3) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 12 січня 2021 року серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Місце смерті - с. Благодатне Золотоніський район Черкаська область.
ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за життя на праві приватної власності належало нежитлове приміщення магазину № 39 з прибудовою, розташоване на ст. Панське с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 травня 2002 року та технічним паспортом на нежитлове приміщення (номер інвентаризаційної справи 915).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 22 січня 2022 року № 132 за померлим ОСОБА_6 рахується нежитлове приміщення на ст. Панське с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області. У даному приміщенні на день смерті померлого були зареєстровані: ОСОБА_5 - голова двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був постійним жителем с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області та проживав однією сім'єю з сином ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 - член двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 22 січня 2021 року № 131 за померлим ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується нежитлове приміщення на ст. Панське с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області. ОСОБА_5 на день смерті був постійним жителем с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, проживав поодиноко.
Із матеріалів спадкової справи № 7/2021, заведеної після смерті ОСОБА_5 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 25 січня 2021 року звернулася ОСОБА_7
ОСОБА_5 за життя, 22 жовтня 2015 року, був складений заповіт, яким він заповідав ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , земельну ділянку площею 1,2265 га з кадастровим номером 71220981600:02:001:0292, розташовану на території Вороненської сільської ради Жашківського району Черкаської області.
Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я. І. від 09 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки спадкоємцем не надано нотаріусу документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
У зв'язку із відмовою нотаріуса ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 вона зверталася до Золотоніського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги із метою складення процесуальних документів щодо встановлення факту проживання однією сім'єю. Проте у зв'язку з тим, що заявниця не надала жодних документів (доказів) для підготовки позовної заяви до суду, процесуальний документ не був поданий, а розгляд її звернення припинено.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - м. Черкаси.
Із матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (за правом представлення після померлого батька ОСОБА_16 ), та син ОСОБА_1 .
На підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 позивач надав суду першої інстанції:
акт опитування сусідів від 17 жовтня 2022 року, в якому зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , проживав разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 1991 року як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу до 08 січня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , та вели спільне господарство, були однією сім'єю. Після смерті ОСОБА_5 його поховання здійснювала ОСОБА_7 ;
пояснення від 03 вересня 2022 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , проживаючої з 1982 по даний час за адресою: АДРЕСА_2 , яка пояснила, що по сусідству з нею проживала сім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та його цивільна дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Стверджує, що вони проживали сім'єю, без шлюбу, вели домашнє господарство як чоловік та дружина, до смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 вони проживали в одному будинку. Поховання здійснювала дружина ОСОБА_7 . Вони проживали разом з 1991 року.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У статті 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99) (див. постанову Верховного Суду від 03 листопада 2025 року в справі № 394/565/21).
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (див. постанови Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц, від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц).
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо (див. постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 та інших.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (див. постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження
№ 14-400цс19)).
У справі, що переглядається:
при зверненні з позовом до Золотоніської міської територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 наголошував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді нежитлового приміщення, що знаходиться на ст. Панське в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області та належить на праві спільної сумісної власності в рівних долях померлому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Мати позивача ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 1991 року до дня смерті ОСОБА_5 . 25 січня 2021 року ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Золотоніського приватного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я. І. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 09 липня 2021 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у зв'язку з неподанням доказу родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцями, а саме: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, копії рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту родинних відносин. Інших спадкоємців ОСОБА_5 не мав. ОСОБА_7 зверталася до центру безоплатної вторинної правової допомоги щодо питання подання заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . Проте не встигла реалізувати задумане, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла. Таким чином, за життя ОСОБА_7 не встигла встановити факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 та прийняти спадщину. Після встановлення такого факту судом ОСОБА_7 мала б можливість оформити спадщину після смерті ОСОБА_5 . Водночас позивач був зареєстрований за однією адресою із ОСОБА_7 на день її смерті. Тому він вважається таким, що прийняв спадщину, і відповідно матиме право (у разі задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_7 із ОСОБА_5 ) на визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення магазину № 39 з прибудовою, площею 35,6 кв. м, що знаходиться на ст. Панське Золотоніського району Черкаської області;
суди вказали, що:
- як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилався на те, що його мати ОСОБА_7 з 1991 року проживала разом з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 до смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, відповідно до копії будинкової книги ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14 листопада 1998 року до 09 жовтня 2001 року (т. 1, а.с. 20-25).
- згідно з довідками виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 22 січня 2022 року № 131 та № 132 встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був постійним жителем с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області та проживав поодиноко (т. 1, а.с. 69-70);
- у свідоцтві про смерть від 12 січня 2021 року серії НОМЕР_2 зазначено, що місце смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є с. Благодатне, Золотоніський район, Черкаська область (т. 1, а.с. 8);
при вирішенні спору у цій справі суди обґрунтовано виходили з того, що:
- необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років;
- для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, адже факт спільного проживання сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом певного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю;
- норми законодавства не визначають, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання. Тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці;
дослідивши матеріали справи та надавши оцінку усім обставинам справи, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність доказів спільного безперервного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 протягом п'яти років і до смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також недоведення цих обставин позивачем;
при цьому суди правильно відхилили посилання позивача на показання свідків, які надані під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки вони є родичами позивача та можуть бути зацікавленими у вирішенні цієї справи. Зокрема, зі слів ОСОБА_9 встановлено, що вона є двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_1 , а померла ОСОБА_7 була її рідною тіткою. Свідок ОСОБА_10 є чоловіком свідка ОСОБА_9 . Надані позивачем акти опитування сусідів від 17 жовтня 2022 року, пояснення свідка ОСОБА_11 не можуть слугувати належними та беззаперечними доказами на підтвердження факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за однією адресою. Крім того, зазначені показання свідків мають узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
апеляційний суд також обґрунтовано вказав, що додаткові докази, які подані позивачем під час апеляційного розгляду справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки такі не були подані до суду першої інстанції, а причини неможливості їх подачі під час розгляду справи в суді першої інстанції апеляційним судом визнано неповажними.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Тому рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.
Доводи заявника про застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 753/18089/20, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, від 21 грудня 2022 року в справі № 206/1158/17, від 11 травня 2022 року в справі № 185/4831/17, від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц, від 11 січня 2020 року в справі № 750/474/19, від 20 лютого 2020 року в справі № 643/447/18, від 02 червня 2020 року в справі № 755/9824/17, від 17 квітня 2019 року в справі № 522/2680/14, від 24 квітня 2020 року в справі № 554/2491/17, від 20 березня 2019 року в справі № 201/14494/15, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, суд касаційної інстанції відхиляє, адже у кожній із наведених справ суди керувалися конкретними обставинами справи та фактично-доказовою базою з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування, яке здійснюють учасники справи. Саме тому доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними, так як у кожній конкретній справі доведення позовних вимог є індивідуальним.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права. Отже, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_4 . залишити без задоволення.
Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. О. Дундар
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков