08 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/573/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Коломієць А.І.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" про стягнення заборгованості в загальній сумі 1945863,94 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.03.2023 № 12 в загальній сумі 2487640,96 грн., у т.ч. основного боргу - 1911998,00 грн., пені - 27972,60 грн., інфляційних втрат - 433901,22 грн. та 3% річних - 113769,14 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
03.03.2023 р. між ТОВ «Гросдорф» та ТОВ «Мирко Трейд» було укладено договір поставки № 12 від 03.03.2023 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві мінеральні добрива згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості. В подальшому, як зазначає позивач, строк дії вказаного договору було пролонговано сторонами додатковою угодою № 1 від 22.12.2023 р., якою визначено, що договір діє до « 31» грудня 2024 року, включно, але в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. В подальшому, як зазначає позивач, на виконання умов договору сторонами було укладено специфікацію № 12 від 22.12.2023 р. на поставку аміачної селітри в кількості 450 тон загальною вартістю 8190000,00 грн. з ПДВ, а постачальником відповідно було виставлено рахунок на оплату № 94 від 22.12.2023 р. на оплату вказаної вартості товару. Умовами специфікації № 12 від 22.12.2023 р. визначено, що умова (базис) поставки DDP - склад покупця: Вінницька область, Тульчинський район, с. Маяки, вул. Заводська 48 або Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул. Тищенка 53. Також специфікацією № 12 від 22.12.2023 р. визначено, що строк поставки - до 10 січня 2024 р. включно.
Як стверджує позивач, ним було здійснено оплату в повному обсязі та у встановлені строки відповідно до наступних платіжних інструкцій в національній валюті: № 16338 від 26.12.2023 р. на суму 1820000,00 грн. з ПДВ; № 16359 від 27.12.2023 р. на суму 1820000,00 грн. з ПДВ; № 16391 від 29.12.2023 р. на суму 1820000,00 грн. з ПДВ; № 16449 від 04.01.2024 р. на суму 2730000,00 грн. з ПДВ.
Наразі, за ствердженнями позивача, відповідачем поставлено товар з порушенням строків та не в повному обсязі, що підтверджується наступними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними:
- видаткова накладна № 4 від 29.01.2024 р., кількість 25 тон, на суму 455000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р4 від 29.01.2024 р.;
- видаткова накладна № 5 від 29.01.2024 р., кількість 25 тон, на суму 455000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р5 від 29.01.2024 р.;
- видаткова накладна № 6 від 29.01.2024 р., кількість 24 тонни, на суму 436800,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р6 від 29.01.2024 р.;
- видаткова накладна № 7 від 01.02.2024 р., кількість 24 тонни, на суму 436800,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р7 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 8 від 01.02.2024 р., кількість 25 тон, на суму 455000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р8 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 9 від 01.02.2024 р., кількість 24,5 тон, на суму 445900,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р9 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 10 від 01.02.2024 р., кількість 25 тон, на суму 455000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р10 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 11 від 01.02.2024 р., кількість 25 тон, на суму 455000,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р11 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 12 від 01.02.2024 р., кількість 24 тонни, на суму 436800,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р12 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 13 від 01.02.2024 р., кількість 24,5 тон, на суму 445900,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р13 від 01.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 23 від 14.02.2024 р., кількість 22 тонни, на суму 400400,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р23 від 14.02.2024 р.;
- видаткова накладна № 24 від 14.02.2024 р., кількість 22 тонни, на суму 400400,00 грн. з ПДВ та товарно-транспортна накладна № Р24 від 14.02.2024 р.
При цьому позивач зазначає, що згідно з укладеною сторонами специфікацією № 12 від 22.12.2023 р. ним здійснено оплату в розмірі 8190000,00 грн. з ПДВ, проте відповідач, порушуючи взяті зобов'язання, поставив товар на суму 5278000,00 грн. з ПДВ, відтак відповідачем не здійснено поставку товару на суму 2912000,00 грн. з ПДВ.
Разом з цим позивач звертає увагу на те, що 26.02.2025 р. з вказаної суми 2912000,00 грн. (з ПДВ) суму у розмірі 2000002,00 грн. (з ПДВ) сторонами було враховано як оплату за укладеною в подальшому специфікацією № 13 від 18.04.2024 р. та рахунком на оплату № 16 від 18.04.2024 р. (згідно листа № 26/02-1 від 26.02.2025 р. щодо повернення коштів та проведення взаємозаліку розрахунків).
Також позивач зазначає, що в результаті в порушення відповідачем своїх зобов'язань, взятих за умовами специфікації № 12 від 22.12.2023 р., ним не було поставлено товар та не здійснено повернення коштів в розмірі 911998,00 грн. з ПДВ, таким чином відповідачем порушено зобов'язання з поставки товару в строк, встановлений специфікацією - до 10.01.2024 р.
Крім того, позивач зазначає, що під час співпраці в межах укладеного договору, 07.06.2024 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму у розмірі 1000000,00 грн. з ПДВ, відповідно до платіжної інструкції № 21201 від 07.06.2024 р., що здійснена на підставі надісланого відповідачем рахунка на оплату № 14 від 07.06.2024 р. на поставку карбаміду в кількості 54,054 тон загальною вартістю 1000000,00 грн. з ПДВ. Як стверджує позивач, вказаний рахунок отримано на офіційну електронну пошту позивача з офіційної електронної пошти відповідача. Як стверджує позивач, відповідачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 20, дата складення 07.06.2024 р., реєстраційний номер 9183005113 на суму попередньої оплати у розмірі 1000000,00 грн. Згідно з квитанцією до цієї податкової накладної документ прийнято та податкову накладну зареєстровано.
Як зазначає позивач, після зарахування коштів на рахунок відповідача, останнім не здійснено жодних поставок товару за цією оплатою, всі усні заявки на відвантаження проігноровано, а кошти не повернуто.
Відтак, позивач зазначає, що оскільки відповідач порушив умови зобов'язання та не здійснив поставку оплаченого товару, то є підстави для застосування приписів ч. 1 ст. 670 ЦК України, що встановлює правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару. Так, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
В свою чергу позивачем у відповідності до положень ст. 530 ЦК України було надіслано лист № 26/02-1 від 26.02.2025 р. щодо повернення коштів та проведення взаємозаліку розрахунків поштою на юридичну адресу відповідача, оскільки строк виконання зобов'язання відповідача з поставки товару не визначений. Відтак, позивач зазначає, що останнім днем для повернення коштів на рахунок позивача було 05.03.2025 р., відповідно першим днем нарахування неустойки (пені), інфляційних збитків та 3% річних є 06.03.2025 року, що враховано позивачем при здійснення підрахунків
За порушення виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати позивачем у відповідності до положень ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні збитки в розмірі 433901,22 грн. та 3% річних в розмірі 113769,14 грн., а також відповідно до ст. 611 ЦК України та п. 5.2. договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 27972,60 грн.
Водночас, позивач зазначає. що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору, а саме позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 26/02-1 від 26.02.2025 р. щодо повернення коштів та проведення взаємозаліку розрахунків та претензію № 07/03/2025-1 від 07.03.2025 р. про повернення коштів за оплачений непоставлений товар. Однак, як зазначає позивач, жодних дій, що свідчили б про намір виконати встановлений договором та чинним законодавством України обов'язок зі сторони відповідача здійснено не було.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" (вх. № 5483/25 від 10.04.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України вказано невірну назву відповідача, а також не надано доказів щодо отримання рахунку, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.
21.04.2025 р. від позивача до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 5988/25), до якої заявником надано виправлену позовну заяву та докази підтвердження отримання на електронну пошту рахунку на оплату.
Також 21.04.2025 від позивача до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 5989/25), згідно з яким позивач просить суд у зв'язку з неможливістю самостійно надати докази, витребувати у відповідача оригінал рахунку на оплату № 14 від 07.06.2024 р. Як вказує позивач, з метою отримання зазначеного доказу, позивач в листі № 26/02-1 від26.02.2025 р. вимагав у відповідача надсилання на його адресу вказаного рахунка, проте відповідачем таку вимогу було проігноровано. На думку позивача, зазначений витребовуваний доказ підтверджує підставу для здійсненої позивачем оплати у розмірі 1000000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/573/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 28.05.2025 р. о 09:40.
15.05.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь в судовому засіданні, що призначено на 28.05.2025 р. о09:40 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів(вх. № 7403/25).
16.05.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли доповнення до заяви від 15.05.2025 р. (вх. № 7506/25), згідно з якою позивач просить забезпечити проведення судового засідання, що призначено на 28.05.2025 р. о 09:40 год. та всіх наступних судових засідань у справі №915/573/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2025 р. у справі № 915/573/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" про участь у підготовчому засіданні, яке призначене на 28.05.2025 р., та в усіх наступних судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Під час підготовчого засідання 28.05.2025 р. представник позивача просив залишити без розгляду клопотання про витребування доказів (вх. № 5989/25 від 21.04.2025 р.).Так, у підготовчому засіданні 28.05.2025 р. судом протокольною ухвалою клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 5989/25 від 21.04.2025 р.) залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025 р. у справі № 915/573/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 07.07.2025 р. об 11:30 з огляду на неявку відповідача у підготовче засідання.
03.06.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 8432/25), згідно з якою позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі зміною розрахунку штрафних санкцій та сум за ст. 625 ЦК України. Відтак, згідно з вказаною заявою позивачем визначено розмір нарахованих позивачем інфляційних збитків у сумі 28679,97 грн., розмір нарахованих 3% річних - в сумі 5185,97 грн.; виключив з сум нарахованих санкцій розрахунок неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за рахунком на оплату № 14 від 07.06.2024 р., при цьому заявник надав відкоригований додаток № 1 "Розрахунок інфляційних збитків та 3% річних за порушення грошового зобов'язання". Відтак, позивачем остаточно заявлено до стягнення суму основного боргу 1911998,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 28679,97 грн. та 3% річних у розмірі 5185,97 грн.
Також 03.06.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 8435/25), згідно з яким позивач просить долучити до матеріалів справи копії специфікації № 13 від 18.04.2024 р. до договору поставки № 12 від 03.03.2023 р., роздруківку статусу відстеження (трекінг) АТ "Укрпошта" відправлення 1800500084324, яким на адресу відповідача було надіслано листа № 26/02-1 від 26.02.2025 р. щодо повернення коштів та проведення взаємозаліку розрахунків та роздруківку статусу відстеження (трекінг) АТ "Укрпошта" відправлення 1800500085487, яким на адресу відповідача було надіслано претензію про повернення коштів за оплачений непоставлений товар № 07/03/2025-1 від 07.03.2025 р.
Під час підготовчого засідання 07.07.2025 р. судом розглянуто заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 8432/25від 03.06.2025) та встановлено її відповідність вимогам ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття вказаної заяви.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 07 липня 2025 року по справі № 915/573/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 28 липня 2025 року о 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 07.07.2025 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2025 р. у справі № 915/573/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.09.2025 р. о 16:00.
У судовому засіданні господарського суду 08 вересня 2025 року по справі №915/573/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 01 жовтня 2025 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 08.09.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
Так, у судовому засіданні господарського суду 01 жовтня 2025 року по справі №915/573/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 08 жовтня 2025 року о 12 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 01.10.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 28.04.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/573/25 була вручена відповідачу 29.04.2025 о 09:44 год., ухвала суду про продовження строку підготовчого провадження від 28.05.2025 була вручена відповідачу 02.06.2025 о 11:59 год., ухвала суду про повідомлення дати підготовчого засідання від 07.07.2025 була вручена відповідачу 09.07.2025 о 18:20 год., ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 28.07.2025 була вручена відповідачу 04.08.2025 о 19:34 год., ухвала суду від 08.09.2025 про повідомлення дати розгляду справи була вручена відповідачу 10.09.2025 о 10:21 год., ухвала суду від 01.10.2025 про повідомлення дати розгляду справи була вручена відповідачу 03.10.2025 о 10:50 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки суду про доставку документа в кабінет електронного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
03 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мирко Трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія Гросдорф» (покупець) укладено договір поставки №12 від 03.03.2023, відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач як постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві мінеральні добрива згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (надалі - товар), а позивач як покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості.
Згідно з п. 1.2. договору найменування, базова ціна за одиницю та кількість товару, вид упаковки, базис (місце) поставки зазначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.4. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем згідно з умовами, що визначені цим договором.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що при проведенні оплати покупець у призначені платежу обов'язково вказує дату та номер виставленого постачальником рахунка-фактури.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації, на умовах та в місце поставки, визначених цим договором та відповідною специфікацією відповідно до умов Інкотермс 2010 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі).
Згідно з п. 3.4. договору обов'язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту поставки (відвантаження) товару покупцю або зазначеному покупцем перевізнику, залежно від умов (базису) поставки, що визначений специфікаціями, з цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення майна та випадкового пошкодження (псування) товару. Якщо під час приймання товару від покупця не надійшло претензій, то товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній, за якістю відповідно до якості, вказаної в документі про якість. Датою поставки товару є дата видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.2.1 договору постачальник зобов'язаний передати товар у власність покупця в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Згідно з п. 4.3.1. договору покупець має право отримувати товари від постачальника в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 5.2. договору за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день такого прострочення.
Відповідно до п. 6.7. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2023 року, але в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Відповідно розділу 6 «Реквізити та підписи сторін» договору визначено наступні електронні пошти сторін: електронна пошта постачальника: mirkotrade2016@gmail.com; електронна пошта покупця: 322549@ukr.net.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 22.12.2023 р. до договору, якою було продовжено строк дії договору та викладено п. 6.7. договору в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2024 року, але в будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним» (п. 1 вказаної додаткової угоди №1).
22.12.2023 сторонами складено та підписано специфікацію №12 від 22.12.2023 (далі - специфікація №12) до договору поставки мінеральних добрив № 12 від 03.03.2023, яка є його невід'ємним додатком, в якій сторонами погоджено найменування, якість, вид упаковки, кількість, базову ціну, вартість та базис (місце) поставки товару, а саме: аміачна селітра у біг-бегах по 500 кг, у кількості 450 тон +/-10%, базовою ціною за тонну 18200,00 грн. з ПДВ, загальною вартістю 8190000,00 грн. з ПДВ (п. 1 специфікації).
В п. 3 специфікації №12 сторонами визначено місце передачі та умови поставки товару, а саме сторони домовилися, що поставка товару, який передбачений у цій специфікації, здійснюється продавцем на умовах DDР - склад, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Маяки, вул. Заводська, 48, або Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул. Тищенка, 53.
В п. 4 специфікації №12 визначено, що загальна базова вартість товару, який поставляється по даній специфікації, складає 8190000,00 грн., в тому числі ПДВ 1365000,00 гривень.
Відповідно до п. 5 специфікації №12 строк поставки товару: до 10 січня 2024 р. включно.
Згідно з п. 6 специфікації №12 покупець здійснює оплату товару протягом 1 (одного) банківського дня, наступного за днем поставки товару постачальником. Покупець має право здійснити попередню оплату.
В подальшому, сторонами було складено та підписано специфікацію №13 від 18.04.2024 (далі - специфікація №13) до договору поставки мінеральних добрив № 12 від 03.03.2023, яка є невід'ємним додатком вказаного договору та якою визначено найменування, якість, вид упаковки, кількість, базову ціну, вартість та базис (місце) поставки товару - розчину мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш) наливом у кількості 500 т +/-10%, загальною вартістю 7000002,00 грн.
Так, в п. 3 специфікації №13 сторонами визначено місце передачі та умови поставки товару, а саме сторони домовилися, що поставка товару, який передбачений у цій специфікації, здійснюється продавцем на умовах FCA - склад, який знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Олексіївка, вул. Степова, 25В.
Відповідно до п. 5 специфікації №13 строк поставки товару: до 26 квітня 2024 р. включно.
Згідно з п. 6. специфікації №13 покупець здійснює оплату товару протягом 1 (одного) банківського дня, наступного за днем поставки товару постачальником.
Договір з додатковою угодою та специфікаціями №12 і № 13 підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки від 03.03.2023 №12 є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з метою отримання передоплати за обумовлений специфікацією №12 товар було виставлено позивачу рахунок на оплату № 94 від 22.12.2023 на суму 8190000,00 грн. на товар селітра аміачна (нітрат амонію) у кількості 450 т.
Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 6 специфікації №12 здійснено оплату товар у загальній сумі 8190000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за аміачну селітру зг спец №12 від 22.12.2023 р., дог№12 від 03.03.2023 р.», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкції, а саме:
- платіжна інструкція №16338 від 26.12.2023 р. на суму 1820000,00 грн.;
- платіжна інструкція №16359 від 27.12.2023 р. на суму 1820000,00 грн.;
- платіжна інструкція №16391 від 29.12.2023 р. на суму 1820000,00 грн.;
- платіжна інструкція №16449 від 04.01.2024 р. на суму 2730000,00 грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання постачальником передоплати від покупця обумовлює виникнення у відповідача зобов'язання поставити товар відповідно до умов договору поставки та специфікації № 12 у строк до 10 січня 2024 р. включно.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник здійснює поставку покупцю товару, зазначеного в специфікації, на умовах та в місце поставки, визначених цим договором та відповідною специфікацією відповідно до умов Інкотермс 2010 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі).
З наявних в матеріалах доказів вбачається, що на виконання умов договору та специфікації №12 відповідачем поставлено позивачу товар - аміачну селітру на загальну суму 5278000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:
- видаткової накладної №4 від 29.01.2024 на суму 455000,00 грн.;
- видаткової накладної №5 від 29.01.2024 на суму 455000,00 грн.;
- видаткової накладної №6 від 29.01.2024 на суму 436800,00 грн.;
- видаткової накладної №7 від 01.02.2024 на суму 436800,00 грн.;
- видаткової накладної №8 від 01.02.2024 на суму 455000,00 грн.;
- видаткової накладної №9 від 01.02.2024 на суму 445900,00 грн.;
- видаткової накладної №10 від 01.02.2024 на суму 455000,00 грн.;
- видаткової накладної №11 від 01.02.2024 на суму 455000,00 грн.;
- видаткової накладної №12 від 01.02.2024 на суму 436800,00 грн.;
- видаткової накладної №13 від 01.02.2024 на суму 445900,00 грн.;
- видаткової накладної №23 від 14.02.2024 на суму 400400,00 грн.;
- видаткової накладної №24 від 14.02.2024 на суму 400400,00 грн.
Крім того, факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а саме: №Р4 від 29.01.2024, №Р5 від 29.01.2024, №Р6 від 29.01.2024, №Р7 від 01.02.2024, №Р8 від 01.02.2024, №Р9 від 01.02.2024, №Р10 від 01.02.2024, №Р11 від 01.02.2024, №Р12 від 01.02.2024, №Р13 від 01.02.2024, №Р23 від 14.02.2024, №Р24 від 14.02.2024.
Вказане свідчить, що після здійснення передоплати за товар згідно з договором в розмірі 8190000,00 грн. відповідач не здійснив поставку обумовленого товару (селітри аміачної) у повному обсязі у встановлений специфікацією №12 строк до 10.01.2024 р. Зокрема, відповідачем не здійснено поставку товару на суму 2912000,00 грн. з ПДВ (8190000,00 грн. - 5278000,00 грн.).
Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що відповідачем з метою отримання передоплати за обумовлений специфікацією №13 товар було виставлено позивачу рахунок №16 від 18.04.2024 на суму 7000000,00 грн. на товар розчин мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш) у кількості 500 т.
Судом також встановлено, що на виконання умов специфікації №13 позивачем перераховано грошові кошти у загальній сумі 5000000,00 грн. згідно з платіжними інструкціями №19785 від 22.04.2024 на суму 2500000,00 грн. та №19796 від 22.04.2024 на суму 2500000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання зобов'язань за договором та специфікацією №13 поставлено позивачу товар на загальну суму 7000002,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна №41 від 01.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №42 від 01.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №43 від 01.06.2024 на суму 350280,10 грн.;
- видаткова накладна №44 від 01.06.2024 на суму 349440,10 грн.;
- видаткова накладна №45 від 01.06.2024 на суму 350280,10 грн.;
- видаткова накладна №46 від 01.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №47 від 03.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №48 від 03.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №49 від 03.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №50 від 03.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №51 від 03.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №52 від 04.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №53 від 04.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №54 від 04.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №55 від 04.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №56 від 04.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №57 від 05.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №58 від 05.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №59 від 05.06.2024 на суму 350000,10 грн.;
- видаткова накладна №60 від 05.06.2024 на суму 350000,10 грн.
Крім того, факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а саме: №Р41 від 01.06.2024, №Р42 від 01.06.2024, №Р43 від 01.06.2024, №Р44 від 01.06.2024, №Р45 від 01.06.2024, №Р46 від 01.06.2024, №Р47 від 03.06.2024, №Р48 від 03.06.2024, №Р49 від 03.06.2024, №Р50 від 03.06.2024, №Р51 від 03.06.2024, №Р52 від 04.06.2024, №Р53 від 04.06.2024, №Р54 від 04.06.2024, №Р55 від 04.06.2024, №Р56 від 04.06.2024, №Р57 від 05.06.2024, №Р58 від 05.06.2024, №Р59 від 05.06.2024, №Р60 від 05.06.2024.
Зазначені вище видаткові накладні складено та підписано сторонами на підставі договору №12 від 03.03.2023. При цьому, як свідчать матеріали справи, поставлений відповідачем товар на вказану суму за видатковими накладними було отримано позивачем без зауважень.
При цьому судом з'ясовано, що у зв'язку з поставкою відповідачем товару - розчину мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш) відповідно до специфікації №13 від 18.04.2024 на суму 7000002,00 грн., тоді як позивачем була внесена передоплата за вказаний товар лише на суму 5000000,00 грн., позивач звернувся до відповідача з листом №26/02-1 від 26.02.2025 щодо проведення взаємозаліку. Як вбачається з вказаного листа позивача №26/02-1 від 26.02.2025, останній просив відповідача суму переплати у розмірі 2000002,00 грн., здійснену за рахунком №94 від 22.12.2023 до специфікації №12 від 22.12.2023 за товар - аміачну селітру, вважати оплатою за рахунком №16 від 18.04.2024 до специфікації №13 від 18.04.2024 за товар - розчин мінерального добрива КАС (карбамідно-аміачна суміш).
Отже, з урахуванням вищевикладеного взаємозаліку, суд доходить висновку, що остаточно у відповідача існують невиконані зобов'язання, взяті за умовами специфікації № 12 від 22.12.2023 р., а саме щодо поставки товару на суму 911998,00 грн. (2912000,00 грн. - 2000002,00 грн.), у т.ч. ПДВ, який був оплачений позивачем. Адже весь обсяг товару мав бути поставлений відповідачем в строк, встановлений специфікацією № 12 - до 10.01.2024 р.
Крім того, як встановлено судом, в межах виконання договору №12 відповідачем сформовано рахунок на оплату №14 від 07.06.2024 на суму 1000000,00 грн. за товар карбамід, який було направлено відповідачем з електронної пошти mirkotrade2016@gmail.com на електронну пошту позивача 322549@ukr.net, що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою (скріншотом). Вказаний рахунок №14 від 07.06.2024 було сплачено позивачем згідно з платіжною інструкцією №21201 від 07.06.2024 на суму 1000000,00 грн., яка наявна в матеріалах справи. На виконання вимог податкового законодавства відповідачем складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №20 від 07.06.2024 на суму 1000000,00 грн.
Між тим, як з'ясовано судом, відповідачем не було здійснено також поставку вказаного товару - карбаміду, передоплату за який вніс позивач згідно з платіжною інструкцією №21201 від 07.06.2024 на суму 1000000,00 грн.
Таким чином, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці позивачу обумовленого договором товару на загальну суму 1922988,00 грн., з яких: за зобов'язаннями що виникли на підставі специфікації №12 від 22.12.2023 у розмірі 911998,00 грн. (8190000,00 грн. - 2000002,00 грн. - 5278000,00 грн.) та за зобов'язаннями згідно рахунку №14 від 07.06.2024 у розмірі 1000000,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних доказів на поставку товару позивачу як покупцю на спірну суму коштів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів поставки товару за договором поставки №12 від 03.03.2023, зокрема щодо поставки згідно специфікації №12 від 22.12.2023 та рахунку №14 від 07.06.2024 на спірну суму коштів в розмірі 1911998,00 грн., суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з поставки вказаного товару.
В свою чергу з огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором поставки №12 від 03.03.2023 р. щодо поставки обумовленого товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні договору.
Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Також відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Водночас зі змісту частини другої статі 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. І вразі настання такої умови покупець може діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. А тому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23, від 24.04.2025 у справі №910/3690/24).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 05.02.2025 у справі №917/892/23).
У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами скаржника про те, що прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати пов'язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки немає підстав ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями контракту останній в частині невиконаних зобов'язань діє до їх повного виконання сторонами. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також підтвердила виникнення у відповідача (постачальника, продавця) зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2025 позивач звернувся до відповідач з листом №26/02-1 від 26.02.2025, в якому позивач реалізував своє право вимоги до відповідача щодо повернення у строк 3 робочі дні на його розрахунковий рахунок суми існуючої передоплати у розмірі 1911998,00 грн., яка сплачена позивачем на підставі специфікації №12 та рахунку на оплату №14 від 07.06.2024.
Факт направлення листа підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення з печаткою відділення поштового зв'язку, поштовою накладною з ідентифікатором поштового відправлення №1800500084324 та фіскальним чеком.
В подальшому, з метою повернення коштів за оплачений та непоставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензією №07/03/2025-1 від 07.03.2025, в якій просив відповідача повернути суму здійсненої покупцем попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 1911998,00 грн. за реквізитами, що зазначені у претензії. Факт направлення претензії підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення з печаткою відділення поштового зв'язку, поштовою накладною з ідентифікатором поштового відправлення №1800500085487 та фіскальним чеком.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи трекінгах поштових відправлень з офіційного сайту АТ «Укрпошта», поштові відправлення №1800500084324 та №1800500085487 не були вручені відповідачу та були повернуті відправнику АТ «Укрпошта» з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 1911998,00 грн., наявність якої відповідачем не спростована.
Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та неповернення відповідачем на вимогу позивача попередньої оплати за непоставлений товар у зв'язку з порушенням строку поставки товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних, починаючи з 06.03.2025 року - наступного дня після спливу 7-денного строку на повернення коштів після пред'явлення позивачем вимоги в листі від 26.02.2025 № 26/02-1, що не суперечить вищенаведеній сталій практиці Верховного Суду. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних на існуючу суму боргу за період з 06.03.2025 по 07.04.2025 (33 дн.), судом встановлено, що розрахунок 3% річних в сумі 5185,97 грн. був здійснений позивачем правильно (1911998,00 грн. х 3% х 33 дн. / 365 дн. / 100), і такий розрахунок річних відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 5185,97 грн.
Щодо нарахованих інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на вказане та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 28679,97 грн. та встановлено, що вказані інфляційні нарахування на існуючу суму грошового зобов'язання були здійснені позивачем вірно, зокрема позивачем на зобов'язання в сумі 1911998,00 грн. нараховано вказану суму інфляційних втрат лише за березень 2025 року, тобто за період перед поданням позову. Вказаний розрахунок інфляційних втрат відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 28679,97 грн. відповідно.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Підсумовуючи викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості в загальній сумі 1945863,94 грн., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 23350,37 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" (02021, м. Київ, вул. Вербицького, 30А, офіс 3; e-mail: 322549@ukr.net; код ЄДРПОУ 37412312) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" (54010, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/3; e-mail: mirkotrade2016@gmail.com; код ЄДРПОУ 40337026) про стягнення заборгованості в загальній сумі 1945863,94 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" (54010, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/3; e-mail: mirkotrade2016@gmail.com; код ЄДРПОУ 40337026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" (02021, м. Київ, вул. Вербицького, 30А, офіс 3; e-mail: 322549@ukr.net; код ЄДРПОУ 37412312) основну заборгованість в розмірі 1911998/один мільйон дев'ятсот одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім/грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 28679/двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять/грн. 97 коп., 3% річних в розмірі 5185/п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять/грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 23350/двадцять три тисячі триста п'ятдесят/грн. 37 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 04.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва