13.11.2025 м. Дніпро Справа № 908/2586/22 (908/3358/24)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 (суддя Черкаський В.І.; повне рішення складено 16.06.2025) у справі № 908/3358/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва», м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м», м. Дніпро
про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності,
розглянутої в межах справи № 908/2586/22
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва», м. Дніпро,-
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визнати недійсними чотирьох договорів про надання поворотної фінансової допомоги та правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» стягнення перерахованих за недійсними правочинами грошових коштів.
Позов обґрунтований наявністю ознак фраудаторності оспорюваного правочину, оскільки вони укладені у період існування у позивача непогашеної заборгованості перед кредиторами, з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, та вчинені між пов'язаними між собою особами.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 20.05.2025 частково задовольнив позов у справі № 908/2586/22 (908/3358/24), визнати недійсними договір № 21/07-21 від 27.07.2021, договір № 05/08-21 від 05.08.2021, договір № 17/08-21 від 17.08.2021, договір № 19-08/21 від 19.08.2021 і угоду про зарахування зустрічних вимог від 17.12.2022, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м». Також місцевий господарський суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» суму 468100,00 грн залишку перерахованих за спірними правочину грошових коштів.
Місцевий господарський суд дійшов висновку що спірний правочин містить ознаки фраудаторності, оскільки вчинений між пов'язаними особами, у момент наявності заборгованості перед кредиторами позивача.
Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 235559,74 грн інфляційних втрат і 51074,85 грн трьох процентів річних, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/2586/22 (908/3358/24) і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Висновки місцевого господарського суду стосовно порушенням прав кредиторів позивача укладенням спірних правочинів, відповідач вважає необґрунтованими, оскільки грошові зобов'язання перед іншими кредиторами з'явилися після укладення спірних правочинів. Крім того, спірні правочини виконувались сторонами, оскільки позикодавець перерахував обумовлену суму, а позичальник здійснив її часткове повернення.
На думку відповідача факт родинних стосунків між власником позивача та власником відповідача не може свідчити про фраудаторність спірних правочинів, позика між близькими особами є сталою, нормальною поведінкою.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін.
Позивач зауважив, що укладення спірних правочинів вчинено на шкоду кредиторам позивача, оскільки договори підписані у момент існування у останнього значної суми заборгованості перед своїми контрагентами, що фактично позбавило їх права на задоволення своїх грошових вимог.
Позивач зазначив, що спірний правочин укладено в умовах конфлікту інтересів, оскільки засновники сторін за договорами перебували у родинних відносинах, що з огляду на економічно невигідні умови договорів позики є свідченням недобросовісності у діях позичальника, який діяв в інтересах афілійованої до нього особи.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суду ухвалою від 07.08.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/2586/22 (908/3358/24).
У судовому засіданні 13.11.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» (позичальник) уклало 27.07.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» (позикодавець) договір № 21/07-21 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до пункту 2.1 якого сума фінансової допомоги складає 160000,00 грн.
Позичальником отримав від позикодавця 160000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 21.07.2021, під зобов'язання повернути суму допомоги до 21.07.2022.
Позичальник поверну позикодавцю 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 35537 від 15.11.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» (позичальник) уклало 05.08.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» (позикодавець) договір № 05/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до пункту 2.1 якого сума позики складає 200000,00 грн.
Позичальник отримав від позикодавця 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 05.08.2021, під зобов'язання повернути суму допомоги до 05.08.2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» (позичальник) уклало 17.08.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» (позикодавець) договір № 17/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого сума позики складає 200000, 00 грн.
Позичальник отримав від позикодавця 200000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 94 від 17.08.2021, під зобов'язання повернути суму допомоги до 17.08.2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» (позичальник) уклало 19.08.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» (позикодавець) договір № 19/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов пункту 2.1 якого сума позики складає 610000,00 грн.
Позичальник отримав від позикодавця 610000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 101 від 19.08.2021, під зобов'язання повернути суму допомоги до 19.08.2022.
Позичальник повернув позикодавцю 691900,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3565 від 16.11.2021 із таким призначенням платежу: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору 17/08-21 від 17.08.2021 та 19/08-21 від 19.08.2021 без ПДВ».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» (сторона-1) уклало 17.12.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» (сторона-2) угоду про зарахування зустрічних вимог, відповідно до умов розділів 1-4, 6 якої сторони погодили такі умови:
- за договором надання фінансової допомоги № 120401/01 від 12.04.2021 сторона-1 надала стороні-2 20000,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 12.04.2022 р.; за договором надання фінансової допомоги № 2605/01 від 26.05.2021 сторона-1 надала стороні-2 93000,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 26.05.2022; за договором надання фінансової допомоги № 1210/01-0 від 12.10.2021 сторона-1 надала стороні-2 355000,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 12.10.2022; за договором надання фінансової допомоги № 17/11-01 від 17.11.2021 сторона-1 надала стороні-2 17500,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 17.11.2022;
- сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником щодо виконання грошового зобов'язання за договорами фінансової допомоги в сумі 485500,00 грн;
- за договором надання фінансової допомоги № 21/07-21 від 21.07.2021 сторона-2 надала стороні-1 160000,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 2l.07.2022, а повернула 10000,00 грн; за договором надання фінансової допомоги № 05/08-21 від 05.08.2021 сторона-2 надала стороні-1 200000,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 05.08.2022, за договором надання фінансової допомоги № 19-08/21 від 19.08.2021 сторона-2 надала стороні 1610000,00 грн під зобов'язання повернути суму допомоги до 19.08.2022, а повернула 491900,00 грн;
- сторона-2 є кредитором, а сторона-1 є боржником щодо виконання грошового зобов'язання за договорами фінансової допомоги в сумі 468100 грн;
- сторона-1 та сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з договорів фінансової допомоги;
- керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними в пунктах 1 та 2 цієї угоди в сумі 468100,00 грн;
- зобов'язання сторони-1 є припиненим у сумі 468100,00 грн, тому заборгованість сторони-1 перед стороною-2 за договорами надання фінансової допомоги № 120401/01 від 12.04.2021, № 2605/01 від 26.05.2021, № 1210/01-0 від 12.10.2021, № 17/11-01 від 17.11.2021 становить 17400,00 грн;
- зобов'язання сторони-2 є припиненим у сумі 468100,00 грн, тому заборгованості сторони-1 перед стороною-2 за договорами надання фінансової допомоги № 21/07-21 від 21.07.2021, № 05/08-21 від 05.08.2021, № 19-08/21 від 19.08.2021 є погашеною.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 04.04.2023 відкрив провадження у справі № 908/2586/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва».
Господарський суд Запорізької області постановою від 17.01.2024, між іншим, визнав Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія 2Деніва» банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру у справі № 908/2586/22 і призначив ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника.
Згідно з частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема з тих підстав, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20).
Водночас не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України; висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Верховний Суд у постанові від 17.08.2022, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів добросовісності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 12.01.2022 у справі № 910/429/20.
Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно вчинення спірного правочину з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду позивачу, який є кредитором у справі про банкрутство, тобто суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначеному правочині ознак фраудаторності.
Господарським судом встановлено і не заперечується, що за укладеними у період липня-серпня 2021 року чотирма договорами позики, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» 1170000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжним дорученням.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Апеляційний господарський суд зазначає, що підприємницька діяльність пов'язана з ризиком, тобто загрозою втратити підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або понесення інших витрат, внаслідок реалізації обраного господарського, організаційного чи технічного рішення, або спричиненим впливом зміни ринкових умов чи форс-мажорних обставин тощо.
Водночас господарське товариство, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку, має діяти з урахуванням закріплених у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу загальних засад цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Апеляційний господарський суд зазначає, що спірні правочини передбачають передання у позику грошових коштів позивача на безпроцентній основі на строк 365 днів, у зв'язку з чим незрозумілою є мета укладення спірного правочину, тобто відсутні доказів дійсної потреби у їх укладенні для досягнення основної мети господарської діяльності - одержання прибутку.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Деніва» уклало спірні правочини у підозрілий період, за наявності непогашеної заборгованості у загальному розмірі 2853237,76 грн перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» за договором поставки від 27.05.2021 і перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайтен машинері Україна» за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 05.07.2021.
Господарським судом встановлено - і не заперечується скаржником, що на момент укладення спірних правочинів одним із засновників (учасників) і керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Денірва» був ОСОБА_1 , а засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» - ОСОБА_2 , які є близькими особами, тобто в момент укладення спірного правочину, ОСОБА_1 фактично діяв у стані конфлікту інтересів, оскільки обіймаючи посаду керівника позичальника, всупереч обов'язку діяти в його інтересах, він на невигідних для позичальника умовах укладає правочин, вигодонабувачем за яким є належна його родичу компанія, тобто маючи приватний інтерес він на шкоду керівній компанії вчинив цей правочин, що свідчить про конфлікт інтересів.
Апеляційний господарський суд зауважує, що наявність конфлікту інтересів під час вчинення правочину може бути підставою для визнання такої угоди недійсною, оскільки недотримання загальних засад цивільного законодавства може бути підставою для визнання правочинів недійсними, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.
Таким чином, в умовах дефіциту активів, за наявності непогашеної заборгованості та, позивач передав у безоплатне користування строком на 365 днів грошові кошти у загальному розмірі 1170000,00 грн пов'язаному з ним господарюючому суб'єкту в умовах конфлікту інтересів, що свідчить про нерозумні дії керівника боржника щодо зменшення активів підприємства, які вчинені на шкоду іншим кредиторам в ініційованій в подальшому справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначила, що укладання фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Таким чином, оскаржувані правочини суперечать пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частинам третій, шостій статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки вчинений внаслідок зловживання правом, що є підставою для визнання його недійсним на загальних підставах.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 навів правовий висновок, за яким безспірність вимог, які зараховуються, є важливою умовою для зарахування.
Оскільки правочини, заборгованість за якими стала предметом зустрічного зарахування відповідно до умов договору від 17.12.2022, визнані недійсними, апеляційний господарський суд доходить висновку, під час вчинення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони не дотрималися умови, що є обов'язковою умовою його здійснення - безспірності вимог, у зв'язку з чим вказаний правочин не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, що на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання такого правочину недійсним.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія формат-м» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/3358/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/3358/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 05.12.2025
Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ