вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 910/3049/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 13.11.2025
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 (повний текст рішення складено 08.11.2022)
у справі № 910/3049/22 (суддя Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «ДніпроАзот»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
11 квітня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «ДніпроАзот» (позивач) надійшла позовна заява №016/юр-П-16/2022 від 29.03.2022 року до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 №723-р у справі №126-26.13/106-18.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не містить доказів встановлення АМКУ вчинення АТ «ДніпроАзот» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону №2210 і прийняте з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинами справи, без доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «ДніпроАзот» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/3049/22 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 №723-р у справі №126-26.13/106-18.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Позивач вказує, що розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 26.09.2018 №07/222-р розпочато розгляд справи № 126-26.13/106-18 за ознаками вчинення AT «ДніпроАзот» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 2 cтaтті 50 та пунктами 1 та 5 частини другої статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод, шляхом встановлення таких цін реалізації рідкого хлору, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, та припинення виробництва та/або реалізації хлору рідкого.
В подальшому, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 02.06.2021 №09/138-p у справі №126-26.13/106-18 виділено матеріали, які стосуються дій AT «ДніпроАзот» щодо встановлення цін реалізації рідкого хлору й гіпохлориту натрію, які містять ознаки порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 і пунктом 1 частини другої статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку первинної реалізації хлорвмісних хімічних реагентів, які використовуються для знезараження питної води та очищення побутових і промислових вод, шляхом встановлення таких цін реалізації рідкого хлору та гіпохлориту натрію, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, в окреме провадження.
Таким чином, на думку скаржника, у справі № 126-26.13/106-18 підлягало дослідженню органом АМКУ лише дії AT «ДніпроАзот», що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону №2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, проте, АМКУ прийняв рішення за іншою кваліфікацією.
Водночас, відповідно до статті 37 Закону № 2210-ІІІ АМКУ не прийнято розпорядження про початок розгляду справи за ознаками в діях АТ «ДніпроАзот» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, внаслідок чого у АМКУ були відсутні правові підстави приймати Рішення про визнання вчинення AT «ДніпроАзот» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статі 50 3акону №2210-ІІІ.
Сама ж справа була розпочата за заявою Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» від 09.07.2018 №607, яка не відповідає вимогам Закону 2210-ІІІ та Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. оскільки не містить обґрунтування того, яким чином права заявника порушуються внаслідок дій чи бездіяльності АТ «ДніпроАзот», визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
В свою чергу, Асоціація не надала документів на підтвердження повноважень звертатись до АМКУ від імені водоканалів або інших суб'єктів господарювання.
Позивач зазначає, що в Рішенні № 723-р немає жодного дослідження або будь-якого пояснення яким чином з ринку рідкого хлору в територіальних межах України був здійснений такий перехід до ринку первинної реалізації рідкого хлору, та як взагалі ринок реалізації рідкого хлору був поділений, та на підставі чого. Більше того, АМКУ помилково змішано учасників ринку, внаслідок чого невірно визначена частка АТ «ДніпроАзот».
Також, скаржник стверджує, що АМКУ не надав належної оцінки інформації та документам, що стосувались взаємозамінності рідкого хлору та гіпохлориту натрію, а також їх використанню водоканалами, а тому висновок y п. 87 Рішення №723-р, що рідкий хлор не є взаємозамінним товаром не відповідає обставинам справи та зроблений АМКУ при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
АМКУ визначив часові межі ринку первинної реалізації рідкого хлору 2017, 2018, 2019 роками, проте у вказані роки не було стабільного ринку, оскільки структура ринку постійно змінювалась. АМКУ в Рішенні №723-р не встановив яку частку на ринку займав AT «ДніпроАзот» у період травень-вересень 2018 року, та які учасники ринку існували саме в цей час, хоча встановлює порушення саме у період з 18.06.2018 по 19.07.2018. Разом з тим, як зазначає позивача в цей період значно виріс імпорт товару що свідчило про те, шо частка на ринку АТ «ДніпроАзот» значно зменшилась.
АМКУ в рішенні вказано, що товарними межами досліджуваного ринку, на якому діє АТ «ДніпроАзот», є первинна реалізація рідкого хлору, тому не зрозуміло чому АМКУ посилається на бар'єри- виробництва рідкого хлору.
В пунктах 171-179 Рішення № 723-р немає головних бар'єрів, але бар'єри які зазначені в цих пунктах лише деталізують ринок утворений відсутністю товарної взаємозамінності. Водночас, в Україні відсутні адміністративні чи економічні бар'єри для вивезення чи ввезення рідкого хлору з одного регіону України в інший, фізико-хімічні властивості зазначених вище товарів дозволяють їх легко переміщати сучасним транспортом по території всієї України.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 723-p визнано вчинення АТ «ДніпроАзот» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, що полягало в зупиненні виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 по 19.07.2018 та припиненні реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, шо у свою чергу могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Але, Рішенні № 723-р не досліджено, яку частку на ринку займало AT «ДніпроАзот» саме з 18.06.2018 по 19.07.2018, що унеможливлює робити висновок про наявність в діях АТ «ДніпроАзот» будь-яких порушень у вигляді зловживання монопольним становищем, крім того, не зазначено негативний результат дій позивача. Водоканали не є основними споживачами продукції АТ «ДніпроАзот», що вказує на те, що дії позивача не могли бути причиною дефіциту хлору рідкого для водоканалів та зростання імпорту з 2017 по 2019 рік.
Також, позивач зазначає, що з січня 2018 року він повинен був самостійно купувати природний газ на ринку природного газу для виробництва азотних добрив, що призвело до збитковості виробництва аміачних добрив, а тому з метою оптимізації роботи активів, товариство змушене було зупинити цехи азотної групи на плановий ремонт та зупинити виробництво хлору.
Водночас, незважаючи на намагання АМКУ звинуватити АТ «ДніпроАзот», у створенні для 30 водоканалів дефіциту хлору внаслідок зупинки його виробництва та поставки, АМКУ не встановив випадків, коли мало місце створення дефіциту хлору, а тим більше припинення постачання води чи загроза такої зупинки внаслідок відсутності хлору. Деяке зниження співвідношення запасів хлору та його поточних потреб, яке АМКУ встановив на складах водоканалів, не створило згаданої зупинки постачання води у пepioд від зупинки до відновлення регулярного постачання Товариством хлору.
З боку товариства відсутні часткові або повні відмови від реалізації товару своїм контрагентам (покупцям), а тому відсутні будь-які підстави вважати, що дії АТ «ДніпроАзот» по зупиненню виробництва хлору рідкого мало наслідки у вигляді зловживання монопольним становищем АТ «ДніпроАзот». АТ «ДніпроАзот» реалізувало рідкий хлор протягом 2018 року наступним суб'єктам господарювання - покупцям. КП «Кривбасводоканал», ТОВ «Аульська хлоропереливна станція», ПП «ЕКОХІМТРЕЙДІНГ», ТОВ «Квартал», ТОВ «Будхімтехнологія СПП», ТОВ «ЮНК-2016, ПрАТ «АК «Київводоканал», ТОВ «Компанія «ХЛОРТЕХВОД». Тобто у період з 01.06.2018 - 31.07.2018 AT «ДНІПРОАЗОТ» не порушувались графіки (строки, терміни, періоди) поставки покупцям товару. Жодних претензій щодо несвоєчасної або неповної поставки рідкого хлору Товариство від суб'єктів господарювання не отримувало, господарські спори не виникали.
З боку АМКУ наявний неправомірний висновок щодо необґрунтованої зупинки виробництва та постачання рідкого хлору, оскільки не призначалась і не проводилась жодна експертиза. Водночас специфіка ремонту хімічного обладнання полягає в тому, що окремі види ремонтних робіт можливе тільки при зупинці процесу виробництва.
Таким чином, внаслідок відсутності технологічної можливості, фінансової можливості та економічних підґрунть, метою недопущення аварій виходу з ладу обладнання та агрегатів, а також з метою недопущення більш негативних наслідків для громадян та навколишнього природного середовища, у АТ «ДніпроАзот» в період 3 18.06.2018 по 20.07.2018 не було можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва хлору, водню та електролітичного лугу, а тому позивач вживав всіх належних заходів для забезпечення надійного та безперебійного виробництва та реалізацій хлору, водню та лугів, чого не було враховано відповідачем.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3049/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_3., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3049/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/3049/22.
28.11.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «ДніпроАзот» надійшло доповнення до даної апеляційної скарги, в межах встановлених процесуальних строків.
28.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3049/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3049/22. Розгляд справи призначено на 26.01.2023.
23.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи викладені у апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях, а рішення місцевого господарського суду від 20.10.2022 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Зокрема відповідач зазначив, що єдиною підставою для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому, здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, шо містяться в різних частинах статті 13 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Комітету.
На початку розгляду справи Комітет виходив з того, що дії AT «ДніпроАзот» можуть оцінюватися, як часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання, за приписами п.5 ч. 2 ст. 13 Закону. Разом з тим, під час її розгляду Комітетом було встановлено, шо АТ «ДніпроАзот» в період з 18.06.2018 по 19.07.2018 припинило виробництво рідкого хлору, а з 01.07.2018 по 19.07.2018 припинило його реалізацію. У результаті зупинки виробництва та постачання рідкого хлору АТ «ДніпроАзот», підприємства водопровідно-каналізаційного господарства опинилися в ситуації дефіциту рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод. Вказані обставини стали підставою для уточнення кваліфікації дій Позивача в межах статті 13 Закону.
Щодо тверджень скаржника, що Асоціація не мала права звертатись з заявою, а Комітет не повинен був розпочинати розгляд справи за вказаною заявою, то відповідач посилався на п. 17 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та зазначив, що подача заяви особою, яка не має права їх подавати не є перешкодою для Комітету для проведення розслідування фактів за власною ініціативою у разі необхідності.
Також відповідач наголошував, що розпорядження органів Комітету по суті є рішенням та може бути оскаржено в порядку статті 60 Закону, а після встановлених строків перевірка законності такого рішення виключається. Розпорядження про початок справи органу Комітету не можуть бути предметом дослідження у справі за позовом суб'єкта господарювання до органу Комітету про визнання недійсним його рішення, що відповідає висновкам викладеним постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2016 y cправі №910/5006/15-г. Таким чином, оцінка законності будь-яких розпоряджень органів Комітету, у тому числі про початок розгляду справи виходить за межі предмету доказування, оскільки предметом позову с законність прийнятого Комітетом Рішення.
Під час розгляду справи кількість та послідовність етапів визначення монопольного (домінуючого) становища АТ «ДніпроАзот» було обрано та застосовано фактичних обставин справи, зокрема: особливостей товару, структури виходячи ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо. Разом з цим, Комітетом застосовано всі етапи, передбачені Методикою, зокрема визначено основні параметри ринку, такі як: товарні, територіальні (географічні), часові межі ринку, обсяг ринку та частки суб'єктів господарювання на ньому, що підтверджується Рішенням № 723-р. Наведеним вище спростовуються доводи позивача про неправильне застосування вимог Методики.
Також відповідач вважає, що Позивач безпідставно ототожнює предмет розгляду справи з визначенням товарних меж ринку, здійснених за результатами комплексного аналізу відповідно до вимог Методики. При цьому, уточнення, зокрема, товарних меж досліджуваного ринку прямо передбачено пунктом 10.5. Методики, тому такі дії Комітету не порушують її вимог.
А в частині заперечень позивача щодо учасників ринку, відповідач заначив, що станом на 16.07.2018 AT «ДніпроАзот» мало два прямих договори з підприємствами, які здійснюють збір, очистку, знезаражування води та надають послуги централізованого водопостачання та водовідведення, а починаючи з липня 2018 року, кількість прямих договорів між АТ «ДніпроАзот» та водоканалами істотно зросла та на кінець 2018 року було укладено 19 прямих контрактів на постачання рідкого хлору. Отже, покупцями на ринку первинної реалізації рідкого хлору протягом досліджуваного періоду виступали не лише посередники та постачальники, а й окремі кінцеві споживачі, які мали прямі договори на постачання рідкого хлору, укладені «ДніпроАзот». Крім того, обсяг товарного ринку розраховувався як загальний обсяг рідкого хлору, реалізованого на ринку України АТ «ДніпроАзот» та імпортерами.
Щодо взаємозамінності рідкого хлору та гіпохлориту натрію, то Комітет звернув увагу, що рідкий хлор не є взаємозамінним товаром з будь-яким іншим реагентом, у тому числі гіпохлоритом натрію, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства в Україні, які для цих цілей використовують рідкий хлор. Зазначене також підтверджується інформацією, наданою водоканалами - споживачами рідкого хлору, та такі обставини визнаються АТ «ДніпроАзот» у позовній заяві, оскільки зазначено про розподіл водоканалів 50/50 по використанню хлору і гіпохлориту натрію.
Так, відповідач наголосив, що частка АТ «ДніпроАзот» до зупинки виробництва товару (січень-червень 2018) становила 99%, а після зупинки виробництва (липень-грудень 2018року) - 54%.
Отже, Комітет стверджує, що АТ «ДніпроАзот» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, що полягало у зупинці виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 по 19.07.2018 та припиненні реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що в свою чергу могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
26.01.2023 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 призначено у справі №910/3049/22 судову експертизу речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставлено перед експертами питання:
1) Чи використовувавсь АТ «ДніпроАзот» газоподібний двоокис вуглецю (С02) в процесі виробництва продукції хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», у тому числі для забезпечення виробництва рідкого хлору?
2) Чи можливо використати кальциновану соду технічної марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (С02) в процесі виробництва продукції хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», у тому числі рідкого хлору?
3) Чи могло мати місце заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ «ДніпроАзот» в період, який передував зупинці виробництв хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот» (до 18.06.2018 року)?
4) Чи передбачено було проектом очищення трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання через заростання (забруднення) солями кальцію і магнію шляхом промивання трубопроводів та агрегатів під час продовження (без зупинки) ведення технологічного процесу виробництва в цеху соди каустичної?
5) Чи міг бути налагоджений технологічний процес для приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз з використанням кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (С02) на довгостроковий період лише під час зупинки хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот» за наявності заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ «ДніпроАзот»?
6) Чи може спричинити вимушену (аварійну) зупинку виробничих процесів хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», у тому числі виробництва рідкого хлору, та/або інших негативних явищ, заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ «ДніпроАзот» у випадку не проведення термінового ремонту із, зупинкою такого виробництва?
7) Чи є наявність заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ «ДніпроАзот» обґрунтованою чи необхідною (доцільною) підставою для зупинення виробничих процесів хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», у тому числі виробництва рідкого хлору, з метою уникнення більш шкідливих наслідків?
8) Чи належить виробництво рідкого хлору на АТ «ДніпроАзот» до робіт підвищеної небезпеки? Чи відноситься хлор до небезпечних речовин?
9) Чи належить виробництво рідкого хлору до виробництва хімічно-небезпечних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України?
10) Чи могли настати негативні екологічні наслідки від подальшого (продовження) виробництва рідкого хлору АТ «ДніпроАзот» без проведення ремонту обладнання цеху соди каустичної АТ «ДніпроАзот»?
Провадження у справі № 910/3049/22 зупинено до отримання з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновку експертизи, призначеної по даній справі.
26.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3049/22 та клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залучення спеціалістів. Також експертом направлено рахунок №806 від 21.03.2023 на оплату судової експертизи.
У поданому клопотанні експерт зазначив, що оскільки КНДІСЕ на даний час немає експертів з необхідними знаннями в галузі виробництва рідкого хлору, тому залучити до проведення призначеної судом експертизи фахівців спеціалізованих лабораторій відповідного профілю з наданням письмового дозволу на використання при проведенні судової експертизи результатів сторонньою організацією.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 поновлено апеляційне провадження у справі №910/3049/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 для розгляду клопотання експерта. Акціонерному товариству «ДніпроАзот» та Антимонопольному комітету України запропоновано завчасно надати пропозиції відповідних спеціалістів, зазначених у клопотанні експерта (у галузі виробництва рідкого хлору (прізвище, ім'я та по батькові, документи, що підтверджують кваліфікацію, зокрема документ про освіту, свідоцтво, диплом тощо). У разі відсутності вказаних спеціалістів запропоновано надати суду пояснення з цього приводу. Призначено судове засідання у справі №910/3049/22 на 16.05.2023.
12.05.2023 від Антимонопольного комітету України до Північного апеляційного господарського суду надійшло заперечення проти заявленого клопотання судового експерта та подано клопотання про припинення проведення експертизи. За доводами відповідача, клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залучення спеціалістів спрямоване на передоручення проведення експертизи, що суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 № 53/5.
15.05.2023 від АТ «ДніпроАзот» на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання з пропозиціями стосовно спеціалістів, які б могли бути залучені судом для проведеної судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, призначеної ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.02.2023 у даній справі. АТ «ДніпроАзот» пропонував залучити до проведення судової експертизи, наступних осіб, як спеціалістів, а саме:
- кандидата фізико-математичних наук (спеціальність: фізика металів) Мухачева Анатолія Петровича , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Диплом про вищу освіту: серія НОМЕР_2, кваліфікація інженер - технолог; Диплом кандидата наук: серія НОМЕР_3. Працює старшим науковим співробітником Інституту геотехнічної механіки НАН України (м. Дніпро). Працював начальником дослідно-промислового виробництва на ВО «Придніпровський хімічний завод», директором Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій», Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод». З 1985 року займається науковими дослідженнями в науково-дослідному секторі «Придніпровський хімічний завод». Керував проектами з виробництва високочистих рідкісних металів та рідкісноземельних елементів. Автор понад 50 публікацій у фахових виданнях, автор 25 патентів на винаходи.
- кандидата технічних наук (спеціальність: технологія водоочищення) Єлатонцева Дмитра Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Диплом про вищу освіту: серія НОМЕР_4, кваліфікація - магістр в галузі хімічної технології та інженерії, Диплом кандидата наук: серія НОМЕР_1 . Працює на посаді доцента кафедри хімічних та біологічних технологій Дніпровського державного технічного університету (м. Кам'янське). Має 5 патентів України та 20 публікацій у рецензованих міжнародних наукових виданнях. З 2015 року займається науковими дослідженнями в галузі технології очищення промислових стічних вод та переробки техногенних відходів.
До вказаного клопотання, скаржником додано копії паспортів громадянина України вказаних осіб, копії дипломів про вищу освіту та здобуття наукового ступеня.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залучення для проведення судової експертизи фахівців задоволено. Залучено для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 02.02.2023 у даній справі:
- кандидата фізико-математичних наук (спеціальність: фізика металів) Мухачева Анатолія Петровича , який працює старшим науковим співробітником Інституту геотехнічної механіки НАН України (м. Дніпро) (адреса Інституту геотехнічної механіки НАН України: Україна, 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 2 А;
- кандидата технічних наук (спеціальність: технологія водоочищення) Єлатонцева Дмитра Олександровича, який працює на посаді доцента кафедри хімічних та біологічних технологій Дніпровського державного технічного університету (м. Кам'янське) (адреса кафедри хімічних та біологічних технологій у 1 корпусі ДДТУ: Україна, 51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Гімназичний 16).
Попереджено залучених фахівців про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачені ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Надано судовому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз дозвіл на використання при проведенні судової експертизи результатів дослідження Мухачева Анатолія Петровича та Єлатонцева Дмитра Олександровича . Акціонерному товариству «ДніпроАзот» забезпечено участь фахівців у проведенні експертизи, призначеної у даній справі. Витрати пов'язані з залученням фахівців для проведення експертизи у даній справі покладено на Акціонерне товариство «ДніпроАзот». Матеріали справи № 910/3049/22 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи призначеної у даній справі ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023. Провадження у справі №910/3049/22 - зупинено до отримання з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз висновку експертизи, призначеної по даній справі.
21.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63 від 05.06.2025 та повернулися матеріали справи №910/3049/22.
Разом з тим, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.08.2025 у справі №910/3049/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 прийнято справу №910/3049/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Сибіга О.М. Поновдено апеляційне провадження у справі №910/3049/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022. Розгляд апеляційної скарги у справі №910/3049/22 призначено на 01.10.2025.
18.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення АТ «ДНІПРОАЗОТ».
Товариство наголосило, що існували об'єктивні обставини, які зумовили необхідність зупинення виробництва, які не були досліджені судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню в апеляційному порядку. Більше того, вказані у апеляційній скарзі доводи підтверджуються висновком експертів.
26.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Антимонопольного комітету України на висновок експертів, де Комітет зазначив, що експертиза проведена виключно на підставі матеріалів справи та довідкової літератури, а безпосередньо трубопроводи, апарати, а також насосне обладнання цеху соди каустичної АТ «Дніпроазот» експертами не досліджувалось.
Комітет зазначив, що у висновку експертів відсутні відомості про факти, які дозволяють встановити фактичну необхідність проведення та проведення АТ «Дніпроазот» ремонтних робіт обладнання в період, який передував зупинці виробництв хлорної групи цехів АТ «Дніпроазот» (до 18.06.2018 року). В свою чергу, відсутність відомостей про факти та наявність припущень виключає можливість врахування Експертизи під час прийняття рішення у справі № 910/3049/22, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, відповідно до якої встановивши під час розгляду справи, що висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у даній справі містить неточності, а також припущення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки викладені в ньому не можуть прийматись до уваги.
Крім того, як стверджує Комітет у запереченнях, висновки експертів суперечать матеріалам справи №910/3049/22 та підтверджують відсутність встановленого факту проведення АТ «Дніпроазот» ремонтних робіт обладнання в період який передував зупинці виробництв хлорної групи цехів АТ «Дніпроазот» (до 18.06.2018 року), оскільки згідно з інформацією, наданою АТ «Дніпроазот» для усунення причин та умов, що викликали з 18.06.2018 зупинку виробництва продукції хлорної групи цехів, в період простою хлорної групи цехів (35 діб) АТ «Дніпроазот» в оперативному і невідкладному порядку були організовані роботи по очищенню, промиванню відповідних апаратів трубопроводів. Для промивки та очищення апаратів трубопроводів використовувалось спеціальне обладнання і тепло у вигляді гарячої води і пару. Разом з тим, у висновку вказано про неможливість видалення водою відкладень солей кальцію і магнію.
Отже, експертизою не встановлено фактичні дані, на підставі яких можливо встановити необхідність проведення ремонтних робіт та реального проведення таких робіт в цехах хлорної групи АТ «Дніпроазот».
У судовому засіданні 01.10.2025 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 29.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 розгляд справи №910/3049/22 призначено на 13.11.2025.
В судове засідання 13.11.2025 з'явились представники позивача, відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні судом відкрито пакет додаток до висновку експертів №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63 у господарській справі №910/3049/22, в якому містився супровідний лист Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України від 22.02.2024 №311-22/11-1-144 з доданим до нього експертним висновком залучених фахівців на 4 аркушах.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2021 Антимонопольний комітет України прийняв рішення №723-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Відповідно до вказаного рішення за результатами розгляду справи №126-26.13/106-18 встановлено, що акціонерне товариство «Дніпроазот» протягом 2017, 2018, 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку первинної реалізації хлору рідкого в територіальних межах України. У період з 18.06.2018 по 19.07.2018 акціонерним товариством «Дніпроазот» було зупинено виробництво рідкого хлору та припинено реалізацію рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що, в свою чергу, могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства України, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Такі дії акціонерного товариства «Дніпроазот» визнано зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку первинної реалізації хлору рідкого шляхом ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (покупців), що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). На акціонерне товариство «Дпіпроазот» накладено штраф у розмірі 80 111 480,00 гривень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Водночас, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема в цьому випадку, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходить з того, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку №49-р від 05.03.2002. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. (Вказані правові висновки викладено у п. 7.13 постанови Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №910/2320/21 та п. 6.5 постанови Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №910/2314/21).
Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку).
Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень (п. 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку).
У цій Методиці нижчезазначені терміни висловлюються в такому значенні: бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку; бар'єри виходу з ринку - обставини, що перешкоджають (обмежують) суб'єктам господарювання, що діють на цьому ринку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв'язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал; монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання: не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків; попит - певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду; пропозиція - певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду; територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами; товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери); товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого; часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.
Згідно пунктів 2.1, 2.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп). Визначення товарних меж ринку. Визначення територіальних (географічних) меж ринку. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Тобто порядок проведення дій, їх послідовність та наявність не є сталими, а можуть бути змінені з урахуванням різних обставин у кожному випадку.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Відповідно до пункту 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
Відповідно до пункту 7.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Положеннями пунктів 9.1-9.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, потенційними конкурентами вважаються такі суб'єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок; бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи); наявність хоча б одного бар'єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1-2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб'єкт господарювання не є потенційним конкурентом.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов'язок з доведення у суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції». (Подібний за змістом правовий висновок викладено у п. 9.13 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №904/4598/20).
Таким чином, під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу за відповідне порушення господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Отже, недоведення Антимонопольним комітетом України або його територіальним відділенням, яке є стороною у справі, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, навіть у разі доведення зайняття цим суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища, є підставою для визнання частково недійсним/скасування рішення АМК у частині визнання дій такого суб'єкта господарювання зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та накладення штрафу.
Рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення.
Підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19.
Статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Так, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем (п. 2 ст. 50 Закону №2210-ІІІ).
На думку позивача, Комітетом при прийнятті рішення неправильно застосовані норми Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, зокрема, неналежно досліджено ринок, неправильно визначено товарні, часові межі ринку, бар'єри вступу на ринок.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій дійшов висновку при прийнятті рішення № 723-р Комітетом належним чином досліджено всі обставини та правомірно зроблено висновки про те, що зупинення виробництва рідкого хлору та припинення реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 року по 19.07.2018 року за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку первинної реалізації хлору рідкого.
Однак, з такими висновком місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
29.12.2021 Антимонопольний комітет України прийняв рішення №723-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», відповідно до якого за результатами розгляду справи №126-26.13/106-18 відповідач дійшов висновку, що акціонерне товариство «Дніпроазот» протягом 2017, 2018, 2019 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку первинної реалізації хлору рідкого в територіальних межах України відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У період з 18.06.2018 по 19.07.2018 акціонерним товариством «Дніпроазот» було зупинено виробництво рідкого хлору та припинено реалізацію рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що, в свою чергу, могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства України, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. А тому, Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що АТ «Дніпроазот» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого,
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статі 52 3акону Украйни «Про захист економічної конкуренції», за порушення пункту 2 статті 50 цього Закону накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Враховуючи, що за даними форми 2 «Звіт про фінансові результати» фінансової звітності за 2020 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) акціонерного товариства «Дніпроазот» у 2020 році становив 4 005 574 000,00 грн., то на позивача накладено штраф у розмірі 80 111 480,00 грн.
Позивач у позові заперечував проти такого висновку, оскільки, на його думку, обставини зазначені у рішенні відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, відповідачем у справі є акціонерне товариство «ДніпроАзот» (ідентифікаційний код юридичної особи 05761620, місцезнаходження: Україна, 51909, Дніпропетровська область м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осiб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності AT «ДніпроАзот» за КВЕД є 20.15 - виробництво добрив і азотних сполук, іншим видом діяльності, зокрема, є 20.13 - виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин.
Виробництво рідкого хлору AT «ДніпроАзот» здійснює за наявності ліцензії АВ №586953 від 20.02.2015 «Виробництво особливо небезпечних речовин: хлор рідкий» (ГОСТ 6718-93).
У п. 19 рішення Комітет визначив об'єктом аналізу товар - хлор рідкий. У п. 149 оскаржуваного Рішення АМК вказав, що товарними межами ринку у справі є первинна реалізація рідкого хлору.
Згідно з п. 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є:
подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо;
подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо;
наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи);
відсутність суттєвої різниці в цінах;
взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.
У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.
При визначенні товарних меж ринку Методичні рекомендації застосовують також «вимогу найменшої величини» - критерій визначення розмірів меж ринку, виходячи з найменшого набору товару у найменших територіальних (географічних) межах, у яких може існувати самостійний ринок товару, на якому задовольняється відповідний попит певної сукупності споживачів.
Позивач вважає, що у даному питанні АМК мав враховувати взаємозамінність хлору рідкого гіпохлоритом натрію.
Відповідно до пунктів 5.2-5.4 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку при проведенні дослідження необхідно врахувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.
Стандартизованими товарами (товарними групами) можуть розглядатися товари, які мають єдину систему показників, параметрів, що характеризують товар, і у виробництві яких використовуються єдині чи однакові технічні стандарти, технічні умови, стандарти застосування тощо.
Диференційовані товари (товарні послуги) характеризуються певними відмінностями споживчих властивостей, зовнішнього вигляду, якісних показників, термінів споживання, обсягів додаткових послуг (сервісного обслуговування), що дає можливість споживачам певним чином вирізняти переваги конкретного товару (товарної групи), який виробляється (реалізується) певним суб'єктом господарювання (продавцем), від інших аналогічних товарів (товарних груп) при задоволенні певного попиту.
Визначаючи товарні межі ринку на якому діє позивач, Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що це первинна реалізація рідкого хлору, основними учасниками якого є АТ «Дніпроазот» та імпортери, як продавці, а також посередники, постачальники та кінцеві споживачі як покупці.
При цьому, як зазначив відповідач у своєму рішенні, однією з основних груп споживачів хлору рідкого є підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (водоканали), які здійснюють збір, очистку обеззаражування води та забезпечують централізованим водопостачанням та водовідведенням підприємства, установи та організації, мешканців населених пунктів у межах відповідного регіону.
Вказуючи на одну з основних груп споживачів хлору рідкого - підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (водоканали), з метою визначення вимог до знезараження питної води, а також встановлення переліку товарів, які можуть замінити хлор рідкий у цьому випадку, Комітетом відправлено запити про надання інформації до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а також до експертів ринку.
У відповідь на вимогу Комітету, Мінрегіон повідомив, що існує близько 200 методів засобів для дезінфекції води, але з певних причин більша частина з них не може застосовуватися для цілей централізованого водопостачання та водовідведення. Методи для очищення питної води та стічних вод можна розділити на фізичні та хімічні. Фізичні методи - термічна обробка (кип'ятіння) енерго-активаційні (УФ-опромінення, обробка ультразвуком), Фізичні методи очищення проводяться без введення хімічних реагентів. Хімічі методи - додавання в рідину біологічно активних хімічних розчинів. Отже, знезараження води може проводитися за рахунок дії фізичних, хімічних, фізико-хімічних (комбінованих) факторів.
Разом із цим фізичні та хімічні методи очищення води відрізняються за основним фактором, який діє в процесі очищення води, та не є подібними, зокрема, за умовами використання, споживчими властивостями, технологічними та експлуатаційними характеристиками. За інформацією Мінрегіону, для знезараження питної води в Україні використовують такі реагенти: газоподібний хлор марки A i Б, гіпохлорит натрію марки A діоксид хлору, суміш оксидантних газів, озон, перманганат калію тa натрію. Крім зазначених реагентів, для знезараження очищених стічних вод також може застосовуватися гіпохлорит марки Б.
В свою чергу, Національна академія наук України Інституту колоідної хімії та хімії води імені A.B Думанського повідомила, що хлорування води здійснюється переважно газоподібним хлором або речовинами, що містять активний хлор. Тобто, у системі централізованого водопостачання та водовідведення для знезараження питної води та очищення стічних вод найчастіше використовують рідкий хлор, гіпохлорит натрію, діоксид хлору, рідше-суміш оксидантів, озонування.
Під час розслідування справи Комітет встановив, що у сфері централізованого водопостачання та водовідведення здійснювали господарську діяльність 52 підприємства - ліцензіати Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних. Із вказаних суб'єктів господарювання 30 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства повідомили Комітет, що здійснюють знезараження питної води та/або очищення стоків, використовуючи рідкий хлор. Тобто, 58 % пiдpиємcтв - ліцензіатів НКРЕКП у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в Україні використовували рідкий хлор для знезараження питної води та очищення стоків. Інші 22 підприємства для знезараження питної води використовували інші реагенти, переважно гіпохлорит натрію.
А тому, Комітетом було опитано всі водоканали, які протягом 2018 року використовували рідкий хлор для знезараження питної води та/або очищення стоків, з метою встановлення переліку товарів, які можуть замінити досліджуваний товар для вказаних цілей,
За результатами опрацювання відповідей суб'єктів господарювання водопровідно-каналізаційного господарства відповідач підсумував, що пiд час підготовки питної води та очищення стічних вод використовується реагент, який вже передбачено проектною документацією під час будівництва відповідних споруд та технологічним регламентом з експлуатації таких споруд.
Відтак водоканалам, які використовують рідкий хлор для знезараження питної води та очищення стічних вод, неможливо легко перейти від споживання рідкого хлору до використання іншого реагенту, оскільки:
- наявні технічні та технологічні ресурси щодо знезараження питної води та стічних вод пристосовані виключно під використання рідкого хлору;
- лабораторії випробування та розроблення проекто-технічної кошторисної документації з метою зміни реагенту є достатньо тривалими;
- вартість реалізації проекту переходу від використання рідкого хлору до іншого реагенту є істотною.
Bідповідно, для цієї rpyпи споживачів відсутня можливість заміщення попиту іншими товарами крім рідкого хлору.
Обґрунтовуючи неможливість заміни рідкого хлору іншим реагентом відповідач зазначив, що рідкий хлор не є взаємозамінним товаром з будь-яким іншим реагентом, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства в Україні, які використовують рідкий хлор, оскільки вимоги до застосування конкретного реагенту конкретним суб'єктом господарювання закріплені у відповідних проектах та технологічних регламентах, а тому суб'єкт господарювання не може перейти від використання одного хімічного реагенту для знезараження питної води та очищення стічних вод до іншого без змін у технології знезараження, що потребує істотних інвестицій. За оцінками підприємств водопровідно-каналізаційного господарства України, виходячи з власних можливостей тривалість переходу на інший реагент для знезараження питної води та очищення стічних вод може тривати від 6 місяців до 5 років.
Проте, Комітет у рішенні, зробивши висновок про те, що товарними межами ринку у справі є ринок первинної реалізації рідкого хлору та відсутність взаємозамінних товарів, досліджував існування таких товарів лише в розрізі 30 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.
При цьому, щодо доводів відповідача, що гіпохлорит натрію не є взаємозамінним товаром, оскільки потребує істотних інвестицій, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання "істотних" чи "неістотних" інвестицій в контексті взаємозамінності товару у розумінні Методики не було предметом дослідження у рішенні, оскільки будь-які взаємозамінні товари не були предметом дослідження взагалі.
Крім того, колегія суддів не погоджується, з твердженням відповідача про неможливість заміни хлору рідкого, оскільки зазначений висновок стосується лише споживачів - водоканалів для очищення питної води та стічних вод, частка яких на ринку рідкого хлору як покупців в рішенні Комітету не наведена, в той час, як покупцями хлору рідкого (посередниками, постачальниками, споживачами) є не тільки водоканали. Зокрема, позивач зазначав, що в 2018 році основним споживачем хлору рідкого в цистернах було Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - 45,72% від загального обсягу реалізації хлору рідкого в цистернах, а також основним споживачем хлору рідкого в балонах було Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Хлортехвод» - 42,24% від загального обсягу реалізації хлору рідкого в балонах.
Крім того, Комітетом не зазначено на підставі чого відбувається поділ ринку на ринок рідкого хлору та ринок первинної реалізації рідкого хлору.
За приписами розділу 7 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу (п.п. 7.1, 7.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку).
У п.п.153, 154 рішення АКМ вказав, що часові межі товарного ринку визначалися виходячи з мети розслідування таким чином щоб охоплювати період вчинення порушення (з 18.06.2018 по 19.07.2013) - час, протягом якого цехи хлорної групи АТ «Дніпроазот» були в простої. З метою всебічного та повного дослідження характеристик ринку проведено також ретроспективний аналіз стану конкуренції за рік, що передує досліджуваним діям - 2017 рік, та аналіз стану конкуренції протягом наступного, 2019 року.
За своєю правовою природою часові межі ринку є часом стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються, попитом є певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду, а пропозицією є певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду.
Ринок, на якому протягом певного часу діє один і той самий склад продавців та покупців, може розглядатись, як ринок товару із сталою структурою.
Комітет в ході розгляду справи у суді неодноразово зазначав, що структура ринку із 2017 до 2019 була сталою.
У пункті 182 Рішення Комітетом зазначено, що у 2017 році обсяг реалізації позивачем рідкого хлору становив 17 921,67 тонн - 99 % загального обсягу рідкого хлору на ринку, у 2018 році - 11847,56 тонн - 78 % загального обсягу рідкого хлору на ринку, в 2019 році - 9067,7 тонн - 68 % загального обсягу рідкого хлору на ринку. Проте із змісту Рішення випливає, що Комітетом не було встановлено склад продавців та покупців у вказаний період.
Більше того, як вбачається з графіку, наведеного в рішенні Антимонопольного комітету України (п.156) структура ринку протягом 2018 року змінювалась, зокрема, з січня по березень 2018 року був відсутній імпорт рідкого хлору, в той час як, починаючи з квітня 2018 року імпорт рідкого хлору збільшувався, найбільший обсяг якого припадав на серпень, вересень 2018 року. До того, відповідачем у рішенні (п.161) зазначено про вихід на ринок рідкого хлору імпортерів, при цьому, відповідно до інформації, наведеної в рішенні відповідача, імпорт хлору рідкого збільшувався кожного року.
Так, в п. 432 наведено інформацію про потенційні частки учасників ринку первинної реалізації хлору рідкого у періоди січень-червень 2018 року та липень-грудень 2018 року, відповідно до якої частка АТ «ДніпроАзот» в січні-червні 2018 року складала 99%, а в липні-грудні 2018 року вже 54%. Отже, суд критично оцінює доводи Комітету щодо сталої структури ринку.
А тому висновок Комітету про сталість структури товарного ринку може стосуватись лише періоду 2017 року.
Крім того, наводячи в рішенні обсяг реалізації хлору рідкого, відповідач оцінював весь обсяг хору рідкого не виокремлюючи підприємства, які закупали хлор рідкий для знезараження питної води та очищення стоків, що унеможливлює встановити частку позивача на ринку первинної реалізації хлору рідкого для покупців - підприємств, які здійснюють господарську діяльність з знезараження питної води та очищення стоків.
Комітет, визначаючи монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, мав визначити часові межі ринку, що відповідали б тим чи іншим умовам на ринку і, відповідно, визначали наявність чи відсутність монопольного становища окремо або сукупно для таких періодів.
Суд зазначає, що викладені у Рішенні обставини визначення часових меж ринку не відповідають висновкам Комітету про тривалість часових меж. Визначення Комітетом часових меж ринку з 2017 року по 2019 рік є необґрунтованим, здійсненим без встановлення відповідних обставин, а відтак суперечить положенням Методики.
При цьому потрібно зауважити, що суд не може перебирати на себе функції Антимонопольного комітету України та знову самостійно встановлювати в тому числі часові межі певних товарних ринків, змінюючи ті, що були встановлені Комітетом. Відповідачем в порушення вимог Методики № не було належним чином досліджено стабільність ринку хлору рідкого, з урахуванням попиту споживачів та пропозиції на кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, саме у визначений ним період, водночас матеріали справи не свідчать про стабільність ринку хлору рідкого в період 2018-2019 років.
Відповідно до п. 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання:
не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;
є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків.
Відповідно до п.10.2.1 Методики 49-р, монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта (суб'єктів) господарювання визнається становище, коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що: має конкурента(ів) на ринку; зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.
Відповідно до п. 9.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, потенційними конкурентами вважаються такі суб'єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.
Отже, істотним є саме встановлення АМК переліку продавців (постачальників, потенційних конкурентів), що має значення для оцінки АМК конкурентного середовища і дій суб'єктів ринку постачання природного газу.
Встановлюючи монопольне становище позивача, відповідач не досліджував питання щодо наявності у позивача конкурентів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що АТ «Дніпроазот» у своїй відповіді від 16.07.2018 №1465/01-6 повідомляв Антимонопольний комітет України про основного конкурента на ринку хору рідкого - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аульська хлоропереливна станція». В подальшому, в своєму доповнення до відповіді на вимогу, яке було направлено відповідачеві 17.07.2018 за вих. №1475/01-6, позивач також зазначив, що за результатами аналізу реалізації рідкого хлору на ринку України, конкурентами для підприємства позивача були Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохімальянс».
Проте, з Рішення АМК № 23-р не вбачається дослідження наявності (або відсутності) та загалом діяльності інших суб'єктів господарювання, які мали у період 2017-2019 років право здійснювати господарську діяльність з реалізації хлору рідкого.
Доказів опитування (можливих конкурентів) матеріали справи № 126-26.13/106-18 не містять, а відповідачем не доведено відсутності підстав для проведення такого опитування з метою встановлення наявності чи відсутності конкурентів у позивача на ринку.
При цьому, в п.99 рішення відповідач вказував, що єдиним виробником в Україні рідкого хлору, який використовується для знезараження води та очищення стічних вод є АТ «ДніпроАзот». Водночас, оцінюючи діяльність позивача на ринку первинної реалізації хлору рідкого не досліджував всіх інших продавців.
Отже, вказані обставини відповідачем не досліджувались, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи, що призвело до невірного застосування відповідачем вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. (Близька за змістом правова позиція викладена у п. 44 постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/20850/20).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при встановлені товарних та часових меж відповідачем було допущено неправильне застосування положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку .
При проведенні дослідження умов вступу на ринок рідкого хлору відповідачем встановлено, що бар'єрами, які перешкоджають вступу на ринок, є адміністративні бар'єри - наявність обмежень діяльності суб'єктів господарювання на зазначеному ринку, встановлених органами влади.
Відповідно до п. 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.
Згідно з п. 9.2. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).
Так, відповідачем зазначено, що адміністративними бар'єрами, які перешкоджають вступу на ринок первинної реалізації рідкого хлору, є: Ліцензія на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин: рідкого хлору; Дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки; Дозвіл на імпорт.
Проте, зазначене не позбавляє кінцевих покупців права обирати продавця хлору рідкого та не позбавляє продавців хлору рідкого права вільно обирати оптового продавця хлору рідкого для потреб їх господарської діяльності.
Таким чином, Комітетом неповно було досліджено та встановлено наявність бар'єрів доступу на ринок первинної реалізації хлору рідкого.
Статтею 13 Закону №2210-ІІІ визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Так, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем (п. 2 ст. 50 Закону №2210-ІІІ).
Щодо предмету розгляду справи про встановлення факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем у період з 18.06.2018 по 19.07.2018 АТ «Дніпроазот» на ринку рідкого хлору в територіальних межах України, Антимонопольним комітетом України прийнято рішення, яким визнано, що акціонерне товариство «Дніпроазот» (ідентифікаційний код 05761620) вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 1 статі 13 та пунктом 2 статі 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, що полягало у зупинці виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 по 19.07.2018 та припинені реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, що в свою чергу могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказане порушення накладено на акціонерне товариство «Дніпроазот» (ідентифікаційний код 05761620) штраф у розмірі 80 111 480,00.
В обґрунтування зазначеного рішення відповідач зазначив, зокрема, що Комітетом не встановлено фактів зростання ціни на природний газ та відсутність обігових коштів для придбання необхідної сировини, якими Товариство обґрунтовувало зупинення цеху з виробництва рідкого хлору. У період вказаного дослідження істотною подією, яка призвела до змін у господарській діяльності АТ «Дніпроазот», стало припинення правовідносин АТ «Укрнафта», наявність яких дозволяла Товариству виробляти рідкий хлор з дешевої сировини.
А тому Антимонопольний комітет дійшов висновку, що у результаті необґрунтованої зупинки виробництва та постачання рідкого хлору АТ «Дніпроазог», підприємства водопровідно-каналізаційного господарства опинилися в ситуації дефіциту рідкого хлору, який використовується для знезараження питної води та очищення стічних вод.
В свою чергу, позивач, в своїх поясненнях, що надсилались до Антимонопольного комітету України зазначав причини зупинки виробництва рідкого хлору та його реалізації.
Так, позивач повідомив Комітету, що припинення виробництва продукції хлорної групи цехів (хлору рідкого, соляної кислоти, соди каустичної, гіпохлориту натрію) здійснено з 18.06.2018 згідно з наказом АТ «ДНІПРОАЗОТ» від 15.06.2018 № 655 внаслідок неможливості ведення виробничого процесу в цеху синтезу аміаку №1-Б та випуску ним продуктів, які використовуються як сировина для виробництва карбаміду і для цехів хлорної групи, а також у зв'язку з істотним ускладненням забезпечення безперебійної роботи всіх структурних підрозділів та через відсутність економічної ефективності їх виробничих результатів збитковості роботи підприємства в цілому.
Зокрема, відповідно до Нaказу №655, рішення про простій обумовлено таким: «Виробництво аміаку (цех синтезу аміаку № 1-Б) і виробництво карбаміду (цехи карбамід-1, карбамід-2) є основними виробництвами і джерелами фінансових ресурсів підприємства. Аміак, як основна сировина для випуску карбаміду, виробляється шляхом переробки природного газу, вартість якого є основною складовою собівартості аміаку. 3 14.04.2018 цехи азотної групи: цех синтезу аміаку №1-Б, цехи карбамід-1 і карбамід-2 перебували в зупиночних ремонтах. Роботи з ремонту цехів проведені у встановлені терміни успішно завершені в повному обсязі, а витрати на проведення ремонтів склали понад 133 млн. грн. 3 11.06.2018 цехи були готові до початку пускових операцій. Однак, у зв'язку зі значним зростанням ціни на природний газ і відсутністю обігових кошів для придбання необхідної сировини, включення в роботу (пускові операції) і випуск продукції цехами синтезу аміаку №1-Б, карбамід-1 і карбамід-2 є неможливим. Виробництво продукції за діючими цінами на природний газ є збитковим і економічно недоцільним для підприємства. Крім того, зазначені причини і неможливість здійснення виробничого процесу в цеху синтезу аміаку № 1-Б та випуску ним продуктів, які використовуються як сировина для виробництва карбаміду і для цехів хлорної групи, істотно ускладнюють забезпечення безперебійної роботи всіх структурних підрозділів, призводить до відсутності економічної ефективності їх виробничих результатів і збитковості роботи підприємства в цілому».
Крім того, позивач вказував, що у зв'язку ситуацією, що склалася у 2018 році, зокрема внаслідок простою азотної групи цехів і неможливістю отримання продуктів цеху синтезу аміаку №1-Б, у тому числі аміаку та CO2, під час простою цеху соди каустичної та цеху рідкого хлору та соляної кислоти АТ «ДНІПРОАЗОТ», як захід для недопущення зупинення цехів хлорної групи з 18.06.2018, намагалося налагодити технологічний процес очищення «сирого» розсолу в процесі отримання хлору, водню та лугів та, відповідно, приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз за допомогою кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-85 на довгостроковий період
Але, під час ремонту азотної групи цехів було виявлено, що схема робот цеху соди каустичної для приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз за допомогою кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-85 вимагає невідкладного проведення ремонтних робіт по очищенню трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання через заростання (забруднення) солями кальцію і магнію, так як проектом не була передбачена можливість промивання трубопроводів та агрегатів в процесі виробництва. Тому процес приготування карбонізованого розсолу був зупинений, відповідно була зупинена дільниця електролізу хлориду натрію. В іншому випадку обладнання дільниці електролізу було б виведено з ладу і потребувало заміни катодних сіток та діафрагм, шо призвело б до збільшення часу на проведення такого ремонту до 6 місяців при нормальному забезпеченні матеріальними ресурсами.
Виходячи з вищенаведеного, зупинка цеху соди каустичної та цеху рідкого хлору та соляної кислоти була неминуча, оскільки іншому випадку виникав істотний ризик виведення з ладу основних фондів і неминуче виникнення неконтрольованих хімічних процесів в електролізерах, які могли призвести до аварії і, відповідно, до викиду в атмосферу великої кількості продуктів електролізу.
Позивач також зазначив, що з метою забезпечення першочергового пуску у роботу саме цехів хлорної групи за відсутності СО2, AT «ДніпроАзот» були організовані роботи по очищенню, промиванню відповідних апаратів і трубопроводів, проведено заміну основних рухомих частин (робочі колеса, вали) в динамічному обладнанні через засмічення і заростання осадом солей кальцію і магнію, а також був напрацьований технологічний процес очищення «сирого» розсолу в процесі отримання хлору, водню та лугів та, відповідно, приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз за допомогою кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-85, що у сукупності забезпечило пуск з 20 липня 2018.
Разом з тим, у оскаржуваному рішенні №723-р зазначено, що Антимонопольним комітетом України не встановлено наявності об'єктивних причин для зупинки виробництва рідкого хлору. При цьому, як вбачається з рішення, Антимонопольний комітет України не досліджував питання зупинення виробництва рідкого хлору з метою проведення ремонтних робіт по очищенню трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання через заростання (забруднення) солями кальцію і магнію.
Враховуючи, що ні Антимонопольним комітетом України при розгляді справи №126-26.13/106-18, ні місцевим господарським судом не було проведено відповідної експертизи для з'ясування питання щодо дійсної необхідності ремонту цеху, стану обладнання, тобто наявності об'єктивних причин для зупинки виробництва рідкого хлору Акціонерним товариством «ДніпроАзот», ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 призначено у справі №910/3049/22 судову експертизу речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Ч. 6. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Cуд апеляційної інстанції, дослідивши відповідний висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності від 05.06.2025 №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63, встановив, що здійснені експертами висновки обґрунтовані, містять докладний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертом питань, містять підпис судового експерта про попередження щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність обгрунтованих висновків експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності від 05.06.2025 №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63 стосовно спірних обставин справи, чи суперечливість їх іншим матеріалам справи - відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не наведено, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для неприйняття як доказу зазначеного висновку. Крім того, заперечення відповідача на висновок експерта, - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності від 05.06.2025 №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63 експерти з поставлених питань дійшли наступних висновків:
1. «Чи використовувався AT «ДніпроАзот» газоподібний двоокис вуглецю (СО2) в виробництва продукції хлорної групи цехів «ДніпроАзот», у тому числі для забезпечення виробництва рідкого хлору?».
Відповідно до проекту і технологічного регламенту виробництва продукції хлорної групи цехів, AT «ДніпроАзот, використовує двоокис вуглецю (СО2), зокрема у виробництві рідкого хлору для видалення солей жорсткості з розчину натрій хлориду».
2. «Чи можливо використати кальциновану соду технічної марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (СО2) в процесі виробництва продукції хлорної групи цехів Ат «Дніпроазот», у тому числі рідкого хлору?»
Так, можна. Відповідно до проекту i технологічного регламенту виробництва хлору та електролітичного лугу діафрагмовим методом цеху соди каустичної, передбачено використання технічної кальцинованої соди марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (СО2) для видалення з розчину натрій хлориду солей жорсткості в процесі виробництва продукції хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», зокрема рідкого хлору
3. «Чи могло мати місце заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цех соди каустичної АТ «Дніпроазот» в період, який передував зупинці виробництв хлорної групи цехів АТ «Дніпроазот» (до 18.06.2018 року)?»
Беручи до уваги хімічні реакції та фізичні явища адсорбції солей жорсткості на стінках апаратури, що можуть відбуватися в процесі функціонування виробництв хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», зокрема виробництва рідкого хлору, заростання солями кальцію і магнію трубопроводів, теплообмінних апаратів, а також насосного обладнання, є неминучим процесом. Заростання могло мати місце в період, що передував зупинці виробництва. Для визначення масштабів цього явища знадобилася б зупинка виробництва хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот».
4. «Чи передбачено було проектом очищення трубопроводів апаратів, а також насосного обладнання через заростання (забруднення) солями кальцію і магнію шляхом промивання трубопроводів та агрегатів під час продовження (без зупинки) ведення технологічного процесу виробництва в цеху соди каустичної.
Проектом виробництва хлору та електролітичного лугу діафрагмовим методом цеху соди каустичної і технологічним регламентом виробництва не передбачено процес очищення трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання шляхом промивання трубопроводів і агрегатів під час продовження (без зупинки) ведення технологічного процесу. Відкладення солей кальцію і магнію, які зумовлюють заростання обладнання, неможливо видалити водою, для цього потрібне застосування агресивних хімічних реагентів - нітратної (HNО3) або хлоридної (НС1) кислот. Промивання трубопроводів і апаратури кислотами не передбачено проектом, оскільки воно призводить до утворення рідких сольових стоків і необхідності їх дорогої утилізації. Сухе механічне очищення, яке проводять вручну, більш економічне, оскільки карбонати кальцію і магнію, що виділяються під час мануального очищення, в сухому вигляді займають менший об'єм і також можуть бути сировиною для отримання вапна.
5. «Чи міг бути налагоджений технологічний процес для приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз з використанням кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-85 замість газоподібного двоокису вуглецю (СО2) на довгостроковий період лише під час зупинки хлорної групи цехів АТ «Дніпроазот» за наявності заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання чеху соди каустичної АТ «Дніпроазот».
Процес використання технічної соди для осадження солей жорсткості у вигляді карбонатів кальцію та магнію передбачений технологічним регламентом лише для випадку на період тимчасової відсутності вуглекислого газу власного виробництва. Цей процес менш ефективний, ніж обробка розсолу вуглекислим газом, оскільки у складі соди можуть бути присутні домішки сульфат-іонів, котрі здатні додатково утворювати осади гіпсу, які відкладаються на стінках теплообмінної апаратури та трубопроводів, прискорюючи, тим самим, їхнє заростання. Однак технологічний процес для приготування карбонізованого розсолу для його подачі на електроліз з використанням кальцинованої соди технічної марки Б ГОСТ 5100-55 замicть газоподібного двоокису вуглецю (СО2) на довгостроковий період міг бути налагоджений лише під час зупинки хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», у тому числі за наявності заростання (забруднення) солями кальцію i магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ «Дніпроазот».
6. Чи може спричинити вимушену аварійну зупинку виробничих процесів хлорної групи цeхів AT «Дніпроазот», у тому числі виробництва рідкого хлору та/або інших негативних явищ, заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратiв, а також насосного обладнання цеху соди каустичної AT «Дніпроазот» у випадку не проведення термінового ремонту із зупинкою такого виробництва?
Так, могло. Періодичне чищення апаратури із зупинкою виробництва хлорної групи цехiв AT «ДніпроАзот», що спричинене заростанням (забрудненням) солями кальцію та магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання, зумовлена необхідністю відновлення пропускної здатності теплообмінної апаратури цієї групи цехів. Невиконання цієї операції могло б призвести до неконтрольованої позаштатної зупинки процесу електролізу, зумовило б зупинку виробництва хлору i каустичної соди. Використання розсолу підвищеним вмістом солей жорсткості (так званого «сирого» розсолу) призвело б до заростання катодних сіток діафрагм електролізерів, шо вимагало б їхньої заміни на значно більший термін, ніж необхідний під час ручного очищення трубопроводів. Робота електролізерів в умовах живлення їх «сирим» розсолом не передбачена технологічним регламентом і проектом. Проведення ремонтних робіт на працюючому обладнанні фізично неможливе, оскільки воно створює ризик позаштатних, аварійних ситуацій, пов'язаних із розгерметизацією хлоровмісної апаратури, що становить небезпеку для персоналу і навколишнього природного середовища. У разі повного заростання солями жорсткості трубопроводів теплообмінної апаратури, їх чистка ручним механічним способом була б практично нездійсненною. Це вимагало б повної заміни теплообмінної апаратури на нову, що було б вельми витратним для підприємства і збільшило б собівартість продукції. Таким чином, заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання у випадку не проведення термінового ремонту із зупинкою виробництва, з високою вірогідністю могло спричинити вимушену (аварійну) зупинку виробничих процесів хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», у тому числі виробництва рідкого хлору.
7. «Чи є наявність заростання (забруднення) солями кальцію і магнію трубопроводів апаратів, а також насосного обладнання цеху соди каустичної АТ «Дніпроазот» обґрунтованою чи необхідною (доцільною) підставою для зупинення виробничих процесів хлорної групи цехів АТ «Дніпроазот», у тому числі виробництва рідкого хлору, з метою уникнення більш шкідливих наслідків?».
Заростання солями кальцію і магнію внутрішньої поверхні трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання неминуче призводить до зниження їхньої пропускної спроможності та зупинки функціонування вищезазначених апаратів. Це призводить до порушення норм технологічного режиму і припинення випуску продукції. Дана об'єктивна обставина (заростання трубопроводів) є достатньою підставою для зупинки, зазначених вище апаратів з метою відновлення працездатності технологічної стадії карбонізації розсолу, з метою уникнення більш серйозних наслідків (аварійної ситуації).
8. «Чи належить виробництво рідкого хлору на AT «ДніроАзот» до робіт підвищеної небезпеки? чи відноситься хлор до небезпечних речовин?».
Відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою (НПАОП 0.00- 4.12-2005), затвердженого Наказом Держнаглядохоронпраці України 26.01.2005 №15 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 р. за №232/10512, комплекс робіт щодо виробництва, переробки, розподілу, зберігання і застосування хлору відноситься до робіт з підвищеною небезпекою. Хлор належить до особливо небезпечних хімічних речовин, що визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 p. № 1287.
9. «Чи належить виробництво рідкого хлору до виробництва хімічно-небезпечних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України?»
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України віл 17.08.1998 р. №1287, хлор, у тому числі рідкий хлор, належить до особливо небезпечних хімічних речовин, виробництво яких підлягає ліцензуванню.
10. «Чи могли настати негативні екологічні наслідки подальшого (продовження) виробництва рідкого хлору АТ «Дніпроазот» без проведення ремонту обладнання цеху соди каустичної АТ «Дніпроазот»?»
Беручи до уваги той факт, що виробництво рідкого хлору на АТ «ДніпроАзот» відноситься до робіт підвищеної небезпеки, у разі не проведення ремонту цехів хлорної групи для усунення заростання трубопроводів та апаратури порушення нормального функціонування цехів хлорної групи було б цілком вірогідним. Це, своєю чергою, неминуче спричинило б викиди токсичних хлоровмісних речовин в атмосферу, потрапляння їх у грунт та водопостачальну систему міста Кам'янське, що є негативними екологічними наслідками регіонального масштабу. Це також призвело б до повної аварійної зупинки всіх інших виробництв АТ «ДніпроАзот» і припинення роботи цього підприємства, з можливими додатковими негативними екологічними наслідками.
В своєму висновку експерти підтвердили, що, беручи до уваги хімічні реакції та фізичні явища адсорбції солей жорсткості на стінках апаратури, що можуть відбуватися в процесі функціонування виробництв хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот», зокрема виробництва рідкого хлору, заростання солями кальцію і магнію трубопроводів, теплообмінних апаратів, а також насосного обладнання, є неминучим процесом. Заростання могло мати місце в період, що передував зупинці виробництва. Для визначення масштабів цього явища знадобилася б зупинка виробництва хлорної групи цехів АТ «ДніпроАзот».
Відтак, періодичне чищення апаратури із зупинкою виробництва хлорної групи цехiв AT «ДніпроАзот», що спричинене заростанням (забрудненням) солями кальцію та магнію трубопроводів, апаратів, а також насосного обладнання, зумовлене необхідністю відновлення пропускної здатності теплообмінної апаратури цієї групи цехів.
При цьому, у разі бездіяльності позивача, порушення нормального функціонування цехів хлорної групи було б цілком вірогідним, більше того, це спричинило б викиди токсичних хлоровмісних речовин в атмосферу, потрапляння їх у грунт та водопостачальну систему, що є негативними екологічними наслідками регіонального масштабу. Це також призвело б до повної аварійної зупинки всіх інших виробництв АТ «ДніпроАзот» і припинення роботи цього підприємства, з можливими додатковими негативними екологічними наслідками.
Зазначені висновки експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності від 05.06.2025 №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63 стосовно спірних обставин справи, підтверджують доводи позивача, що оскільки специфіка роботи хімічного обладнання полягає в тому, що окремі види ремонтних робіт можна виконувати зупинивши процес виробництва, що здійснюються за необхідності та по критичним показникам роботи обладнання, останнім було зупинено виробництво рідкого хлору внаслідок зупинки цеху рідкого хлору.
Дослідивши вказаний висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, інженерно-екологічної експертизи та експертизи безпеки життєдіяльності від 05.06.2025 №8171/23-34/8172/23-46/8173/23-63 стосовно спірних обставин справи, складений за результатами проведення судової експертизи на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 та надавши йому власну оцінку, суд апеляційної інстанції вважає, що Комітетом та судом першої інстанції не було належним чином досліджено усіх обставин справи, у зв'язку із чим було зроблено помилковий висновок про відсутність об'єктивних причин для зупинки виробництва рідкого хлору.
Складений на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду висновок експертів, є належним і допустимими доказом, який підтверджує доводи АТ «ДніпроАзот» щодо наявності об'єктивної необхідності зупинення виробництва з метою проведення ремонту цехів, що відповідно було спрямовано на відвернення негативних екологічних наслідків на території міста Кам'янське.
На переконання колегії суддів, таке правопорушення як зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яке виявилося у вигляді зупинення виробництва, може мати місце в тому випадку, коли зупинення було здійснено цілеспрямовано та свідомо, з метою отримання певних переваг. Натомість, як вбачається з обставин даної справи, АТ «ДніпроАзот» було вимушено зупинити виробництво, зважаючи на необхідності проведення ремонту обладнання, а зупинивши виробництво, АТ «ДніпроАзот» відвернуло негативні екологічні наслідки, які могли призвести до повної аварійної зупинки всіх інших виробництв АТ «ДніпроАзот» і припинення роботи цього підприємства.
Статтею 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Ст. 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Статтею 50 Конституції України визначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Таким чином, оскільки зупинка виробництва хлору рідкого була зумовлена об'єктивно неможливістю подальшого продовження функціонування виробництва без створення значної загрози навколишньому середовищу, то в даному випадку сам факт зупинення виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 по 19.07.2018 та припинення реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 року, що було кваліфіковано Комітетом за частиною першою статті 13 Закону, не може вважатися об'єктивною стороною правопорушення вчиненого АТ «ДніпроАзот», а вчинення останнім дії щодо зупинки виробництва відповідало, зокрема, вищенаведеним приписам норм Конституції України, як нормам прямої дії.
За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень сторін, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення № 723-р Комітетом належним чином не було досліджено усіх обставин та зроблено безпідставні висновки про те, що зупинення виробництва рідкого хлору та припинення реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 року по 19.07.2018 року є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку первинної реалізації хлору рідкого, а вказані висновки відповідача у оспорюваному рішенні спростовуються наявними у справі доказами, зокрема і вищезазначеним висновком експертів.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне наголосити, що досліджуючи порушення з боку позивача на ринку первинної реалізації рідкого хлору Антимонопольний комітет України стверджує, що у 30 водоканалів було зменшено запаси хлору, що могло призвести до катастрофи. Проте, як підтверджується матеріалами справи до липня 2018 року у позивача було лише два прямих контракти з водоканалами, а після відновлення виробництва рідкого хлору і до кінця 2018 року між позивачем та водоканалами було укладено 19 прямих договорів на поставку хлору рідкого. В свою чергу, Комітетом не досліджено джерела походження хлору рідкого, який передавався постачальниками водоканалам, та чи наявні запаси рідкого хлору у постачальників.
Водночас, здійснюючи дослідження щодо взаємозамінності рідкого хлору для 30 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що здійснюють знезараження питної води та/або очищення стоків, використовуючи рідкий хлор, відповідач не дослідив причини нестачі або обмежених запасів хлору. Водночас, матеріалами справи підтверджується участь на ринку реалізації рідкого хлору декількох продавців, які постачали (здійснювали реалізацію) рідкий хлор не тільки вироблений позивачем.
В свою чергу, позивач не відмовлявся від реалізації товару своїм контрагентам (покупцям), a тому відсутні будь-які підстави вважати, що дії АТ «Дніпроазот» по зупиненню виробництва хлору рідкого мало наслідки у вигляді зловживання монопольним становищем. АТ «Дніпроазот» реалізувало рідкий хлор протягом 2018 року покупцям та у період з 01.06.2018 по 31.07.2018 позивач не порушував графіки поставки покупцям товару. Таким чином, порушень умов укладених з покупцями рідкого хлору договорів не було. Доказів протилежного в рішенні Антимонопольного комітету України не зазначено, до матеріалів справи відповідачем не надано.
Більше того, матеріалами справи підтверджується, що після відновлення виробництва рідкого хлору позивачем були укладені прямі договори на поставку рідкого хлору з 19 водоканалами.
Також колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи в п.264 рішення, що розрахунки свідчать, що імпортери не поставили на внутрішній ринок Товар у таких обсягах, що були зіставними з обсягами peaлізaції pідкого хлору АТ «Дніпроазот», відповідач виходив з загального обсягу рідкого хлору на ринку первинної реалізації. Проте, відповідачем не наведено розрахунки в розрізі попиту і пропозиції лише для водоканалів. АМКУ не досліджено чи всі 30 водоканалів здійснюють закупівлю рідкого хлору, що виробляється саме позивачем, та яку частку водоканали займають серед споживачів (покупців) рідкого хлору, що виробляється саме позивачем.
Враховуючи вищевикладене, висновок АМК про те, що протягом 2017, 2018, 2019 рокiв АТ «ДніпроАзот» займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також, що АТ «ДніпроАзот» вчинило порушення законодавства про захист економічної передбачене ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку первинної реалізації хлору рідкого, шо полягало у зупинці виробництва рідкого хлору протягом періоду з 18.06.2018 по 19.07.2018 та припиненні реалізації рідкого хлору з 01.07.2018 по 19.07.2018 за умови відсутності альтернативних джерел придбання цього товару на ринку, шо в свою чергу могло призвести до ущемлення інтересів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку - не відповідає встановленим судом обставинам справи, а рішення прийняте на підставі такого висновку є таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, згідно з ч. 1, 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, останнє прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/3049/22 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3049/22 слід скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Понесені судові витрати (судовий збір) розподіляються в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДніпроАзот» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі № 910/3049/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3049/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
3. Визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 29.12.2021 №723-р у справі №126-26.13/106-18.
4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, ідентифікаційний код 00032767) на користь Акціонерного товариства «ДніпроАзот» (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, ідентифікаційний код 05761620) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ
6. Матеріали справи №910/3049/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
О.М. Сибіга