вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 925/1123/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 (повний текст складено та підписано 10.04.2025)
у справі №925/1123/24 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Фермерського господарства "САРМАТІЯ"
до Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП"
третя особа: ОСОБА_1
про стягнення 681 476,69 грн.,-
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" на користь Фермерського господарства "САРМАТІЯ" 31385,00 грн. на відшкодування витрат на послуги адвоката.
В решті вимог відмовлено.
Задовольняючи заяву частково, місцевий господарський суд виходив з урахування клопотання відповідача про зменшення розміру адвокатських витрат позивача, у зв'язку з чим, що заявлені до стягнення з боку ФГ "Сарматія" 100 000,00 грн. зменшив до 50 000,00 грн, а оскільки позов було задоволено частково і пропорційно задоволеним позовним вимогам було стягнуто 62,77% судового збору, то і до стягнення адвокатських витрат з відповідача застосовано той же критерій.
Тому з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу (на послуги адвоката), пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складають 31 385,00 грн. (50 000,00 Х 62,77%).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 01.05.2025 (документ сформований в підсистемі "Електронний суд" 01.05.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про вирішення питання розподілу судових витрат відмовити в повному обсязі.
Апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що ухвалені з невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Суд відхилив вказані Відповідачем аргументи щодо недостовірності інформації вказаної у наданих суду документах, з причини суперечності розміру вартості правничої допомоги, вказаної у документах та розміру, який керівник Позивача неодноразова вказував як прийнятний та дійсний у інших судових справах.
Відповідач наголошував суду, що розмір гонорару, визначений представником Позивача та Позивачем є завідомо, умисно завищеним, і не підлягає розподілу згідно ст.129 ГПК України у розмірі 100 000 грн у фіксованій сумі.
В порядку ч.11 ст.80 ГПК України Відповідач заявляв про наявність сумніву з приводу достовірності або підроблення оригіналів примірників Протоколу « 19/09-1 погодження договірної ціни датованої 19.09.2024 року, Акту №19/03-1 прийому наданої правничої допомоги згідно з Договором про надання правової (правничої) допомоги № 05/08/24 від 05.08.2024 року від 19.03.2025 року.
Вказував, що заявлена сума витрат на правничу допомогу адвоката понад 850 грн. за годину - є неприйнятною для керівника ФГ «САРМАТІЯ» ОСОБА_1., про що він та його представники з АО «Новіков і партнери» неодноразово наголошували у інших справах.
Відповідач вказував, що грубий арифметичний підрахунок часу, який фактично було приділено представником Позивача справі №925/1123/24 становить - 9 годин - судові засідання - 5 год. 30 хв процесуальні послуги = разом 14 год. 30 хв. Представником Позивача ж заявлено за такий обсяг правничої допомоги компенсацію оплати 100 000 грн., посилаючись на подані суду документи, - фактично, година роботи адвоката у даній справі становить 6993 грн. = 100 000 / 14 годин 30 хв.! Враховуючи раніше заявлені керівником Позивача прийнятні (достовірні) розміри оплати за правничу допомогу 850 грн. година - фактичний розмір оплати правничої допомоги визначений прийнятним (достовірним) ОСОБА_1 за отриману допомогу становить: 14 год. 30 хв * 850 грн/год. = 12 325 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Апеляційну скаргу передано 19.05.2025 після виходу колегії суддів з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 поновлено Приватному підприємству "АГРОТРЕЙД ГРУПП" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24, справу призначено до розгляду на 09.06.2025.
09.06.2025 у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві судове засідання у справі №925/1123/24 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 розгляд справи призначено на 14.07.2025.
В судове засідання апеляційної інстанції 14.07.2025 з'явився представник позивача.
Представник відповідача приймав участь в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Представник третьої особи не з'явився, причини його неявки суду невідомі.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у розгляді справи.
З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи задоволення клопотання представника відповідача про оголошення перерви у розгляді справи та неявку представника третьої особи, ухвалою суду від 14.07.2025 оголошено перерву у справі на 08.09.2025.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про вирішення питання розподілу судових витрат відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2025 представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, додаткове рішення залишити без змін.
Третя особа та її представник в судове засідання апеляційної інстанції 08.09.2025 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка третьої особи та його представників обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 08.09.2025 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2025 у справі №925/1123/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" на користь Фермерського господарства "САРМАТІЯ" 235 820,96 грн. основного боргу за суборенду; 31 099,11 грн пені, 130 230,88 грн інфляційних втрат, 30 652,70 грн як 3% річних на підставі Договору суборенди земельної ділянки від 11.05.2016, кадастровий номер ділянки 7124610100:01:003:0521 та 5133,15 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог відмовлено.
Представником позивача подано заяву, сформовану в системі «Електронний суд», про ухвалення додаткового рішення, про стягнення з відповідача витрат на адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі № 925/1123/24 та долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 100 000, 00 грн.
В судовому засіданні представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив суд її задовольнити.
Відповідач подав заяву від 30.03.2025 в заперечення про розподіл судових витрат, вважає їх неспівмірними із складністю спору та просить суд відмовити позивачу у стягненні 100 000 грн. витрат на послуги адвоката та зменшити розмір цих судових витрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Інтереси позивача, Фермерського господарства "Сарматія" протягом всього часу вирішення спору представляв адвокат Рибарук Микола Миколайович за ордером Серія АІ № 1686005, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 126, том 3).
Як встановлено судом, 05.08.2024 між Фермерським господарством "Сарматія" (далі-Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Новіков і Партнери" (далі - Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 127-128, том 3).
Згідно п. 1.1. договору Замовник доручає, а Виконавець протягом дії цього договору приймає на себе зобов'язання надати Замовнику за винагороду правову (правничу) допомогу з питань , що цікавлять Замовника.
19.09.2024 між сторонами підписано протокол № 19/09-1 погодження договірної ціни (а.с. 130, том 3), в якому сторони домовились, що розмір винагороди Виконавця за надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1 цього протоколу, становить 100 000 (сто тисяч) гривень за повний юридичний супровід та представництво інтересів Замовника під час розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/1123/24 .
19.03.2025 між адвокатським об'єднанням та Замовником підписано акт № 19/03-1 прийому наданої правничої допомоги (а.с. 131, том 3), в якому перелічено всі види робіт, які виконано адвокатським об'єднанням на користь позивача для вирішення даного спору.
Акт підписаний його сторонами без зауважень.
Адвокатським об'єднанням виставлено рахунок-фактуру Замовнику на оплату правничої допомоги згідно акту № 19/03-1 від 19.03.2025 на суму 100 000,00 грн. ( а.с. 132, том 3).
Задовольняючи заяву частково, місцевий господарський суд виходив з урахування клопотання відповідача про зменшення розміру адвокатських витрат позивача, у зв'язку з чим, що заявлені до стягнення з боку ФГ "Сарматія" 100 000,00 грн. зменшив до 50 000,00 грн, а оскільки позов було задоволено частково і пропорційно задоволеним позовним вимогам було стягнуто 62,77% судового збору, то і до стягнення адвокатських витрат з відповідача застосовано той же критерій.
Тому з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу (на послуги адвоката), пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складають 31 385,00 грн. (50 000,00 Х 62,77%).
Апеляційним господарським судом враховано зазначену судову практику та оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов'язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодуванню за рахунок відповідача позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції в розмірі 31 385,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції про часткове задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному додатковому рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24 слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24 - без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2025 у справі №925/1123/24 залишити без змін.
3.Матеріали справи №925/1123/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 08.12.2025 після виходу судді Скрипки І.М. з лікарняного (12.11.2025-14.11.2025), проходження підготовки в Національній школі суддів України суддів Скрипки І.М. та Мальченко А.О. (17.11.2025-21.11.2025), повернення судді Тищенко А.І. з відрядження (19.11.2025-03.12.2025).
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко