вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 927/840/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Сибіги О.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засіданні: Романенко К.О.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.11.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 29.01.2025 (повний текст складено 10.02.2025)
у справі № 927/840/24 (суддя Т.О. Кузьменко)
за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області
до Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни про витребування з незаконного володіння Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни на користь держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, цільове призначення якої - 03.08 Для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, оціночна вартість 86 886,13 грн.
Позовні вимоги прокурора з посиланням на статті 1, 17, 18, 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у зоні «червоних ліній» забудови, відноситься до земель загального користування і за змістом статті 83 Земельного кодексу України не може передаватись у приватну власність.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2025 у справі №927/840/24 позов задовольнити повністю.
Витребувано з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця Хоменко Віри Іванівни на користь держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, цільове призначення якої 03.08 Для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, оціночна вартість 86 886,13 грн.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Хоменко Віри Іванівни на користь Чернігівської обласної прокуратури 3028 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується розташування спірної земельної ділянки у межах червоних ліній, а також віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування, у зв'язку з чим вона не може передаватись у приватну власність, у т.ч. шляхом її продажу.
Крім того, судом встановлено недобросовісність набуття відповідачем спірної земельної ділянки, а від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець Хоменко Віра Іванівна звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2025 по справі №927/840/24 та закрити провадження у справі за відсутності предмету спору (ст.231 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з огляду на положення статті 120 Земельного кодексу України, відповідач є добросовісним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки набув її у власність на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 21 січня 2022. На даній земельній ділянці розташований павільйон-кафе, який належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений 01 липня 2021 року, серія та номер №13535.
Щодо «червоних ліній» та позиції позивача стосовно того , що земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній, скаржник вказує, що станом на 2002 рік, коли формувалася земельна ділянка площею 0.0139 га, червоні лінії були відсутні, і виходячи з кадастрового плану земельної ділянки, переданої в оренду підприємцю Неподобі Раїсі Юріївні (попередньому землекористувачу), обмеження були відсутні.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, прокурор подав відзив, у якому зазначає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду, викладених Господарським судом Чернігівської області від 29.01.2025 у справі № 927/840/24, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 04.11.2025 представник позивача не з'явився, водночас через систему Електронний суд 03.11.2025 подано заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи. Крім того, Ніжинська міська рада Чернігівської області зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог за апеляційною скаргою Хоменко В.І.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 сформована на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої відповідно до рішення Ніжинської міської ради №6-34/2012 від 04.12.2012, яким поновлено договір оренди на 10 років на земельну ділянку площею 0,0139 га по вул. Шевченка, 160-А, м. Ніжин, підприємцю Неподобі Раїсі Юріївні для будівництва та обслуговування павільйону-кафе (землі громадської забудови), що належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 18.02.2005.
Відповідно до поземельної книги, відкритої на земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, станом на 28.03.2013 дату державної реєстрації земельної ділянки (запис №001), визначено категорію земель: землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: землі комерційного призначення.
Також у складі поземельної книги містяться матеріали: інформація про об'єкт (земельну ділянку) та кадастровий план земельної ділянки у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підприємцю Неподобі Р.Ю. площею 0,0139 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі вул. Шевченка, 160-А, м. Ніжин, а також договір оренди земельної ділянки від 11.12.2012 укладений Ніжинською міською радою із підприємцем Неподобою Р.Ю. (п. 16 договору), відповідно до яких цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07 Класифікації видів цільового призначення земель ).
Згідно із записом у поземельній книзі про виникнення права №004 від 07.10.2013 зареєстровано право оренди Неподоби Р.Ю. на вказану земельну ділянку. Дата реєстрації речового права 10.06.2013. Строк дії права 11.12.2022.
Відповідно до запису №006 від 20.02.2019 у поземельній книзі на підставі документації із землеустрою та звернення заявника Неподоби Р.Ю. від 20.02.2019 ЗВ-7410006392019 відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки: категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: 03.08 - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
01.07.2021 на підставі договору купівлі-продажу павільйону-кафе Хоменко Ніна Іванівна прийняла у власність від Неподоби Раїси Юріївни павільйон-кафе загальною площею 82,9 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер 263969223) 01.07.2021 проведена реєстрація права власності павільйону-кафе загальною площею 82,9 кв.м за Хоменко В.І. (номер запису 42771188, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1865699874104).
Згідно із записом у поземельній книзі про виникнення права №010 від 07.09.2021 зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 за Хоменко В.І.
Пунктом 7 рішення Ніжинської міської ради №57-13/2021 від 16.09.2021 «Про внесення в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу власникам об'єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках» (далі рішення № 57-13/2021) внесено в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу власникам об'єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках, земельну ділянку земель громадської забудови для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площею 0,0139 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410400000:04:024:0021, яка використовується для розміщення об'єкту нерухомого майна - приміщення павільйону-кафе, який є власністю фізичної особи-підприємця Хоменко Віри Іванівни згідно договору купівлі-продажу павільйону-кафе № 1335 від 01.07.2021.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за Хоменко В.І. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення павільйону-кафе, загальною площею 82,9 кв.м, розташованого за адресою: Чернігівська області, м. Ніжин, вул. Шевченка, 160а, згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2021, серія та номер: 1335.
Пунктами 5, 5.1, 5.2, 5.3 рішення Ніжинської міської ради №24-18/2021 від 21.12.2021 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення власникам об'єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках» погоджено продаж земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 фізичній особі-підприємцю Хоменко В.І. та інші питання, пов'язані із даним продажем.
Пунктом 5.3. Рішення № 24-18/2021 припинено договір оренди земельної ділянки від 11.12.2012, з фізичною особою-підприємцем Хоменко В.І. та внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.06.2013, номер запису про інше речове право: 1333098, у зв'язку з поєднанням в одній особі власника земельної ділянки.
На виконання вказаного рішення, 21.01.2022 між Ніжинською міською радою та ФОП Хоменко І.В. укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0139 га за адресою: Чернігівська області м. Ніжин, вул. Шевченка, 160а, кадастровий номер 7410400000:04:024:0021 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Зеленським В.В.
Відомості про реєстрацію права власності Хоменко І.В. на земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 46297339. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 41559074104.
За інформацією Ніжинської міської ради у період зміни цільового призначення земельної ділянки у 2019 році та прийняття рішення про її продаж у 2021 році у місті Ніжині діяла наступна містобудівна документація: Генеральний план міста Ніжина (основне креслення), складовою якого є План червоних ліній міста Ніжина, а також План зонування території (зонінг) м. Ніжин, затверджені рішенням Ніжинської міської ради № 12-29/2017 від 04.10.2017.
Згідно викопіювань з Генерального плану м. Ніжина, Плану зонування території м. Ніжина та Плану червоних ліній міста Ніжина, наданих на запит окружної прокуратури відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ніжинської міської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 знаходиться у зоні ТР-2 зоні магістральних вулиць, майданів (у межах «червоних ліній»).
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказує, що земельна ділянка кадастровий номер 7410400000:04:024:0021 знаходиться у зоні «червоних ліній» забудови, остання відноситься до земель загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність, у т.ч. шляхом їх продажу, з огляду на що продаж спірної земельної ділянки вчинено незаконно.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині підстав представництва Прокурором інтересів держави в особі Ніжинської міської ради.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтями 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Підстави набуття права власності передбачені у статті 328 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (стаття 327 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.
Відповідно до положень статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, а здійснення органом місцевого самоврядування права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.
Згідно з положеннями статті 2 Цивільного кодексу України земельні відносини регулюються земельним законодавством.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою.
За основним цільовим призначенням стаття 19 Земельного кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Категорії земель України мають особливий правовий режим (частина 2 статті 18 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
Вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту встановлюють ДБН Б.1.1-15:2012 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ», які призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами (пункти 1.1, 1.2 цих ДБН).
У абзаці другому пункту 4.1 вищевказаних ДБН закріплено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За змістом пункту 4.3 цих же ДБН генеральний план визначає, у тому числі, основні принципи і напрямки організації вулично-дорожньої та транспортної мережі.
У складі генерального плану за окремим договором може розроблятися план червоних ліній, про що вказано у пункті 4.8 ДБН Б.1.1-15:2012.
Червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення (пункт 14 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, з посиланням на статті 1, 17, 18, 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доводить, що спірна земельна ділянка знаходиться у зоні «червоних ліній» забудови, відноситься до земель загального користування і з огляду на положення статті 83 Земельного кодексу України не може передаватись у приватну власність.
Так, рішенням 29 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області 04.10.2017 №11-29/2017 затверджено Генеральний план м. Ніжин Чернігівської області (Основне креслення).
Рішенням 29 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 04.10.2017 №12-29/2017 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території (зонінг) м. Ніжин Чернігівської області», зокрема затверджені План червоних ліній міста Ніжина, а також План зонування території (зонінг) м. Ніжин.
Рішенням 65 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 24.12.2019 №9- 65/2019 «Про затвердження містобудівної документації «План червоних ліній міста Ніжин Чернігівської області по наступним вулицям: Прилуцька, Шевченка, Московська, Носівський Шлях, Генерала Корчагіна, Незалежності, Синяківська, Б. Хмельницького, Воздвиженська, Березанська, Борзнянський Шлях, Овдіївська, Набережна» затверджено містобудівну документацію «План червоних ліній міста Ніжин Чернігівської області по наступним вулицям: Прилуцька, Шевченка, Московська, Носівський Шлях, Генерала Корчагіна, Незалежності, Синяківська, Б. Хмельницького, Воздвиженська, Березанська, Борзнянський Шлях, Овдіївська, Набережна», розроблений ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» м. Київ із врахуванням перетворення даних по актуалізації (оновленню) цифрових векторних топографічних планів масштабу 1:2000 на територію м. Ніжин Чернігівської області з системи координат UA_UCS_2000/LCS_74, виконаних ДНВП «Картографія».
За змістом статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.
Генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням таку містобудівну документацію, місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Висновок про те, що генеральний план населеного пункту є нормативно - правовим актом наведено у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №300/3465/21, від 20.12.2019 у справі №520/14995/16-а та інших.
Отже дія вказаної містобудівної документації м. Ніжин поширюється на всю його територію, зокрема й спірну земельну ділянку, на якій розташовано належний позивачці на праві власності об'єкт нерухомого майна.
З Генерального плану м. Ніжин, Чернігівської області, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради № 11-29/2017 від 04.10.2017, Плану зонування території м. Ніжина та Плану червоних ліній міста Ніжина вбачається, затверджених Ніжинської міської ради №12-29/2017 від 04.10.2017, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 знаходиться у зоні ТР-2 зоні магістральних вулиць, майданів (у межах червоних ліній).
Частиною 4 статті 83 Земельного кодексу України передбачено категоризацію земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Зокрема, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт «а»).
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №620/1029/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025, позов Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправними та нечинними положень рішень, - задоволено у визначений судом спосіб.
Визнано протиправними та нечинними положення рішення 29 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 04.10.2017 №12-29/2017 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території (зонінг) м. Ніжин Чернігівської області» в частині, що стосується земельної ділянки із кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, яка знаходиться за адресою вулиця Шевченка, 160-А в місті Ніжині Чернігівської області.
Визнано протиправними та нечинними положення рішення 65 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 24.12.2019 №9-65/2019 «Про затвердження містобудівної документації «План червоних ліній міста Ніжин Чернігівській області по наступним вулицям: Прилуцька, Шевченка, Московська, Носівський Шлях, Генерала Корчагіна, Незалежності, Синяківська, Б. Хмельницького, Воздивиженська, Березанська, Борзнянський Шлях, Овдіївська, Набережна» в частині, що стосується земельної ділянки із кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, яка знаходиться за адресою вулиця Шевченка, 160-А в місті Ніжині Чернігівської області.
При цьому, апеляційний адміністративний суд у постанові у справі №620/1029/25 зазначив наступне:
«Судом встановлено, що вищезазначену земельну ділянку, яка наразі належить на праві власності позивачці, перетинає червона лінія відповідно до плану червоних ліній міста Ніжина Чернігівської області, який є складовою частиною Генерального плану та Плану зонування цього ж населеного пункту.
Тому, у спірних правовідносинах обставинами, які мали значення для прийняття відповідачем оспорюваних у цій справі рішень у відповідній частині, та які підлягали врахуванню відповідачем, є обставини стосовно існуючого на той час стану використання та забудови території, зокрема, наявність уже сформованої земельної ділянки, яка на той час перебувала у користуванні Неподоби Раїси Юріївни, розміщеної на ній будівлі (павільйонна - кафе), яка перебувала у її власності на підставі свідоцтва про права власності від 18.02.2005.
У свою чергу відповідач, зазначених обставин не врахував й затвердив містобудівну документацію на місцевому рівні та план червоних ліній населеного пункту, які проходять через земельну ділянку, що перебувала у користуванні Неподоби Раїси Юріївни та на якій розташована належна їй на праві приватної власності нежитлова будівля, право власності на яку належало їй на підставі відповідного правочину.
При цьому, як свідчать матеріали справи позивач на законних підставах отримала право власності на павільйон-кафе загальною площею 82,9 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 та на цю земельну ділянку, цільове призначення якої 03.08 «Для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування», за адресою вулиця Шевченка, 160-А в місті Ніжині Чернігівської області.
Отже, такі обставини вказують на порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача у цій справі, оскільки перебування земельної ділянки у межах червоних ліній перешкоджає останній в її використанні за цільовим призначенням.
…
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем з порушенням, зокрема пункту 6 частини першої статті 5 Закону 2780-XII, тобто без врахування законних інтересів власника земельної ділянки, тому вони не відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у тому числі щодо їх обґрунтованості, а також прийняті з порушенням принципу «належного врядування», що свідчить про їх протиправність.»
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні.
Отже, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №620/1029/25 було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025, та набрало законної сили 17.09.2025, і не може бути поставлене під сумнів, інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню.
Статтею 387 Цивільного кодексу України установлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому, відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння (1); було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння (2); вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (3). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Предметом доказування в справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують: право власності на витребуване майно; вибуття його з володіння позивача; перебування його в натурі в відповідача; обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння власника.
Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. зокрема пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадженням № 14-208цс18). (Постанова ВП ВС від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18 (№ в ЄДРСР 95439658).
Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (№ в ЄДРСР 87902138).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що положення рішення 29 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 04.10.2017 №12-29/2017 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території (зонінг) м. Ніжин Чернігівської області» та рішення 65 сесії VII скликання Ніжинської міської ради Чернігівської області від 24.12.2019 №9-65/2019 «Про затвердження містобудівної документації «План червоних ліній міста Ніжин Чернігівській області по наступним вулицям: Прилуцька, Шевченка, Московська, Носівський Шлях, Генерала Корчагіна, Незалежності, Синяківська, Б. Хмельницького, Воздивиженська, Березанська, Борзнянський Шлях, Овдіївська, Набережна» в частині, що стосується земельної ділянки із кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, яка знаходиться за адресою вулиця Шевченка, 160-А в місті Ніжині Чернігівської області, визнані протиправними та нечинними у судовому порядку.
За вказаних обставин, доводи прокурора (щодо знаходження спірної земельної ділянки у зоні «червоних ліній» забудови та віднесення її до земель загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність), покладені в обґрунтування позовних вимог, не підтвердились, і прокурором не спростовано підстав добросовісного набуття Фізичною особою - підприємцем Хоменко Вірою Іванівною спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо задоволення позову, оскаржуване рішення вважає таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, у прохальній частині апеляційної скарги, Фізична особа - підприємець Хоменко Віра Іванівна просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності предмету спору (ст.231 ГПК України).
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
Однак, у даному випадку колегією суддів встановлено необґрунтованість позовних вимог, оскільки прокурором не доведено порушень набуття відповідачем спірної земельної ділянки у власність та наявність підстав для повернення такої земельної ділянки позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Підстави для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України відсутні. А відтак апеляційна скарги у цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2025 у справі №927/840/24 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2025 у справі №927/840/24 скасувати.
Постановити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код ЄДРПОУ 02910114) на користь Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 4 000, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.
Матеріали справи №927/840/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 04.12.2025 після повернення суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відрядження.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
Ю.Б. Михальська