Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10017/25
Провадження № 2/711/4278/25
08 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», в особі представника - Дідуха Євгена Олександровича, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024р. та довіреності від 01.08.2024р., звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р. в загальній сумі 35 075,48 грн., судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. (документи були сформовані та подані через систему «Електронний суд»).
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 02.06.2024р. між ТзОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про надання споживчого кредиту №4700937, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 8 000 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% в день.
Згідно укладеного Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025р. право вимоги за кредитним договором №4700937 від 02.06.2024р. перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на загальну суму 29 854,24 грн.
Окрім того, в межах строку дії Договору ТзОВ «Українські фінансові операції» нарахувало проценти за період з 28.02.2025р. по 27.05.2025р. - за 89 календарних днів в загальній сумі 9 219,24 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачкою порядку повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість в розмірі 35 073,48 грн., з яких: 6 905,80 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 18 948,44 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 9 219,24 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем, в межах строку дії договору.
Оскільки відповідачка не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 35 073,48 грн. та судові витрати по справі, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення.
31.10.2025р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.
В судове засідання сторони не з'явилися.
02.12.2025р. представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - Дідухом Є.О. до суду подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій останній одночасно вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (надійшла до суду 03.12.2025р).
Відповідачка ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачці з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом доставки судової повістки про виклик до суду до електронної скриньки відповідачки (документ доставлений 31.10.2025р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
03.12.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
02.06.2024р. між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту №4700937, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 85036 /а.с. 37-48, 49-62/.
Згідно умов вказаного договору кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000 грн., зі строком користування кредитом - 360 днів та періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Клієнт до 11.06.2024р. включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Клієнта у випадку та на умовах визначених в пп. 1.4.2 Договору, зокрема у випадку отримання Клієнтом знижки на стандартну процентну ставку (п.п. 1.3, 1.4 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 51 200 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 50 008 грн. (п 1.6 договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).
В свою чергу позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 5.4 договору).
02.06.2024р. ОСОБА_1 (позичальник) в межах вказаного Договору підписала Паспорт споживчого кредиту, який містить аналогічні умови кредитування /а.с. 37-39/.
Згідно листа ТзОВ «Пейтек» від 06.03.2025р. вих. 20250306-511, в рамках співпраці з ТзОВ «Лінеура Україна» за Договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024р., на платіжну картку № НОМЕР_1 були зараховані кредитні кошти: 02.06.2024р. - в розмірі 8 000 грн. /а.с. 63/.
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 20.11.2025 року вих. №20.1.0.0.0/7-251117/44912-БТ, наданого на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 . На зазначену картку 02.06.2024р. було здійснено зарахування коштів в розмірі 8 000 грн.
Таким чином ТзОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р.
Разом з тим, відповідачкою умови зазначеного договору належним чином не виконувалися, в зв'язку з чим остання станом на 27.02.2025р. мала заборгованість перед ТзОВ «Лінеура Україна» в загальній сумі 29 854,24 грн., з яких: 6 905,80 грн. - заборгованість за кредитом, 18 948,44 грн. - заборгованість за процентами, 4 000 грн. - штрафні санкції.
Так, з картки обліку (розрахунку) заборгованості за Договором №4700937 від 02.06.2024р. вбачається, що за період з 02.06.2024р. по 11.06.2024р. включно відповідачці були нараховані проценти за зниженою процентною ставкою 0,01% в день на суму кредиту, а всього нараховано 7,90грн.
В подальшому, саме з 12.06.2024р. по 27.02.2025р. (включно, 261 день) відповідачці були нараховані проценти за процентною ставкою 1,4999% в день на суму кредиту, а всього нараховано 27 051,64 грн.
Разом з тим, відповідачкою було сплачено в рахунок погашення тіла кредиту: 10.06.2024р. - 962,80 грн., 19.06.2024р. - 124,90 грн., 04.07.2024р. - 6,50 грн., а всього 1 094,20 грн. Таким чином заборгованість за тілом кредиту станом на 27.02.2025р. складала 6 905,80 грн.
Окрім того, відповідачкою було сплачено в рахунок погашення процентів: 10.06.2024р. - 7,20грн., 19.06.2024р. - 845,10 грн., 28.06.2024р. - 485 грн., 01.07.2024р. - 339,50 грн., 04.07.2024р. - 730,70 грн., 12.07.2024р. - 291 грн., 15.07.2024р. - 824,50 грн., 29.07.2024р. - 882,70 грн., 08.08.2024р. - 776 грн., 24.09.2024р. - 989,40 грн., 19.10.2024р. - 970 грн., 13.11.2024р. - 970 грн., а всього сплачено 8 111,10 грн. Таким чином заборгованість за процентами станом на 27.02.2025р. складала 18 948,44 грн.
27.02.2025р. між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого ТзОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТзОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги заборгованості до Боржників, які зазначені в Реєстрі боржників (Додаток №1 до договору факторингу від 27.02.2025р. №27/02/2025), в тому числі і право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №4700937, укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 84-97/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 29 854,24 грн., з яких: 6 905,80 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 18 948,44 грн. - заборгованість за процентами, 4 000 грн. - заборгованість за пенею/штрафами.
В подальшому, новим Кредитором - ТзОВ «Українські фінансові операції» відповідачці ОСОБА_1 були нараховані проценти за користування кредитними коштами, в межах Договору про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р., за період з 28.02.2025р. по 27.05.2025р. (за 89 календарних днів) - в загальній сумі 9 219,51 грн.
Таким чином згідно наданих розрахунків загальна сума заборгованості відповідачки складає 35 073,75 грн., з яких: 6 905,80 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 18 948,44 грн. - заборгованість за процентами за період з 02.06.2024р. по 27.02.2025р. включно, 9 219,51 грн. - заборгованість за процентами за період з 28.02.2025р. по 27.05.2025р. включно.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р., який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису 85036. На підставі такого договору відповідачкою були отримані кредитні кошти в загальному розмірі 8 000 грн., які вона зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит №4700937 від 02.06.2024р. і вона користувалася кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вказаним вище Договором про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р. в загальному розмірі 35 073,75 грн., з яких: 6 905,80 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 18 948,44 грн. - заборгованість за процентами за період з 02.06.2024р. по 27.02.2025р. включно, 9 219,51 грн. - заборгованість за процентами за період з 28.02.2025р. по 27.05.2025р. включно.
Надані позивачем розрахунки суми заборгованості по процентах за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р. відповідає умовам, погодженим сторонами та викладеними у п. 1.3, 1.4, 1.5 договору та орієнтованій загальній вартості кредиту, визначеної у п. 1.6 договору.
Позивач просить стягнути із відповідачки заборгованість в розмірі 35 073,48 грн., з яких: 6 905,80 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 18 948,44 грн. - заборгованість за процентами за період з 02.06.2024р. по 27.02.2025р. включно, 9 219,24 грн. - заборгованість за процентами за період з 28.02.2025р. по 27.05.2025р. включно.
Разом з тим, слід зазначити наступне. Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734.
На момент укладання відповідачкою з ТзОВ «Лінеура Україна» кредитного договору положеннями ч. 5 ст. 8 з врахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023р.) було передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати наступні значення: в період часу з 24.12.2023р. по 21.04.2024р. (120 днів) - 2,5%; 22.04.2024р. по 19.08.2024р. (120 днів) - 1,5%; з 20.08.2024р.- 1%.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи що відповідна редакція ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 була чинною на момент укладання Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р., то сторони мали враховувати відповідні законодавчі приписи, а відтак нарахування кредитором процентів за період з 20.08.2024р. по 27.05.2025р. за денною процентною ставкою 1,4999% (281 день) є неправомірним, оскільки суперечить відповідним положенням Закону №1734.
З огляду на зазначене слід дійти висновку, що за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р. кредитор має право на отримання від позичальника процентів за користування кредитом за період з 20.08.2024р. по 27.05.2025р. (281 день), які слід обчислювати за денною процентною ставкою 1%, що складає 19 405,30 грн. (6 905,80 грн. /залишок тіла кредиту/ * 1% / 100% * 281 день).
Таким чином, обґрунтованими та правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідачки тіла кредиту в розмірі 6 905,80 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 18 466,38 грн. (7,90грн. /проценти за період з 02.06.2024р. по 11.06.2024р. - 10 днів, за денною процентною ставкою 0,01%/ + 7 164,28 грн. /проценти за період з 12.06.2024р. по 19.08.2024р. - 69 днів, за денною процентною ставкою 1,4999%/ + 19 405,30 грн. /проценти за період з 20.08.2024р. по 27.05.2025р. - 281 день, за денною процентною ставкою 1%/ - 8 111,10 грн. /сплачена відповідачкою в добровільному порядку сума процентів/).
За таких підстав суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме на суму 25 372,18 грн., з яких: 6 905,80 грн. - тіло кредиту, 18 466,38 грн. - проценти за користування кредитом.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн., оскільки частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, та оплати правової допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 752,36 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 422,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 72,34% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 752,36 грн.). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач просить компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
В той же час, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024р. /а.с. 110-117/, укладений між ТзОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О.; детальний опис робіт (надання послуг) №4700937 від 14.10.2025р. /а.с. 115/; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4700937 від 14.10.2025р. згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024р. про надання юридичних послуг на загальну суму 10 000 грн. /а.с. 113-114/; рахунок на оплату №4700937-2025 від 14.10.2025р. /а.с. 116/, свідоцтво про право на заняття Дідухом Є.О. адвокатською діяльністю серія КС №5972/10 /а.с. 117/.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката підготовку та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №4700937 про надання споживчого кредиту від 02.06.2024р. - загальна вартість 10 000 грн.
Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 5000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Щодо вимоги позивача про застосування судом частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Також слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому враховуючи вищезазначені обставини вимога позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити частково
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, м. Київ) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №4700937 від 02.06.2024р. в загальній сумі 25 372,18 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та судовий збір в розмірі 1 752,36 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 08 грудня 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко