Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10277/25
Провадження № 2/711/4384/25
05 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в особі представника Столітнього М.М., який діє на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024р. та ордеру серії АІ №2028339 від 20.10.2025р., звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №7119170 від 29.09.2023 року в загальній сумі 46 790,10 грн., судового збору в розмірі 2 422,40 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. (документи були сформовані та подані через систему «Електронний суд»).
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 29.09.2023р. між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений електронний Договір про надання споживчого кредиту №7119170, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в сумі 9 000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачкою умов повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 25 477,20 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 16 477,20 грн. - заборгованість за процентами.
27.05.2024р. між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу №27.05/24-Ф, на підставі якого право вимоги до відповідачки перейшло до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Так, як відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту, позивачем було нараховано проценти за 119 календарних дні в загальній сумі 21 312,90грн.
Таким чином загальна заборгованість відповідачки складає 46 790,10 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 37 790,10 грн. - заборгованість за процентами.
Оскільки відповідачка не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 46 790,10 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.11.2025р. відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача - Столітній М.М., в позовній заяві просив, у випадку відсутності відзиву на позовну заяву, розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, яка повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення повідомлення про виклик до суду до електронної скриньки відповідачки судової (документ доставлений 07.11.2025р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
29.09.2023р. між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту №7119170, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6732 /а.с. 12-16, 17, 18-19, 20-29/.
Згідно умов вказаного договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 9 000 грн., зі строком користування кредитом - 360 днів та періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору (п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
В свою чергу позичальник зобов'язалася у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 4.4 договору).
Аналогічні умови кредитування викладені і в Паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачкою 29.09.2023р. /а.с. 18-19/.
29.09.2023р. згідно договору про організацію переказу грошових коштів №160222-1 від 16.02.2022 року відповідачці було надано кредитні кошти в сумі 9 000 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТзОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 12.06.2024р. /а.с. 30-32/.
З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за Договором №7119170 від 29.09.2023 року вбачається, що відповідачкою, починаючи з дня укладення самого Договору не було здійснено жодного платежу на погашення заборгованості по кредиту та процентах, внаслідок чого станом на 26.05.2024 року розмір заборгованості відповідачки складав 25 477,20 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 16 477,20 грн. - заборгованість за процентами /а.с. 35-40/. 27.05.2024р. між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» був укладений Договір факторингу №27.05/24-Ф (далі Договір факторингу), згідно умов якого до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Боржників, які зазначені в Реєстрі боржників (Додаток №1 до договору факторингу), в тому числі і право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №7119170, укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 41-61/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 25 477,20 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 16 477,20 грн. - заборгованість за процентами /а.с. 58-59/.
В подальшому ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», на підставі рішення Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» №251124/1 від 25.11.2024р., змінило своє найменування на Товариство обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» /а.с. 82/.
Новим кредитом - ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», після придбання права вимоги, були нараховані відсотки за користування кредитом, а саме за 119 календарних дні, на умовах, визначених договором №7119170 від 29.09.2023р., загальний розмір яких складає 21 312,90 грн., виходячи із розрахунку: 9 000 грн. х 1,99% х 119 днів = 12 338 грн. /а.с. 63-64/, які відповідачкою не сплачені.
Таким чином загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 складає 46 790,10 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту та 37 790,10 грн. - заборгованість за процентами.
Оскільки відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №7119170 від 29.09.2023р., то ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Авентус Україна» та відповідачкою був укладений договір про надання споживчого кредиту №7119170 від 29.09.2023р., який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі такого договору відповідачкою 29.09.2023р. були отримані кредитні кошти в розмірі 9 000 грн., які вона зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про надання споживчого кредиту і вона користувалася кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на день звернення до суду за відповідачкою обчислюється заборгованість за вказаним вище Договором про надання споживчого кредиту №7119170 від 29.09.2023р. року в загальному розмірі 46 790,10 грн., з яких: 9 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту, 37 790,10 грн. - заборгованість за процентами.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору про надання споживчого кредиту №7119170 від 29.09.2023р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги також не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості є обґрунтованими.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп., оскільки частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, та оплати правової допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає до задоволення, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач просить компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.
Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
В той же час, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024р. /а.с. 68-69/, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., заявка №10978 на викання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024р. /а.с. 70-71/, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2025р. згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024р. на загальну суму 10 000 грн. /а.с. 72/; рахунок на оплату №10978-20 від 20.10.2025р. /а.с. 73/, ордер серія АІ №2028339 /а.с. 74/, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 75/.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- зустріч адвоката та клієнта для надання усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год. - загальна вартість 440 грн.);
- дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год. - загальна вартість 840 грн.);
- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год. - загальна вартість 440 грн.);
- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом (1 год. - загальна вартість 840 грн.);
- письмова юридична консультація, складання письмового консультативного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год. - загальна вартість 840 грн.);
- проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складання, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год. - загальна вартість 840 грн.);
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №7119170, укладеним між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (2 год. - загальна вартість 1 640 грн.);
- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис поштового відправлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), (1 год. - загальна вартість 840 грн.);
- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання, клопотання про витребування доказів (2 год. - загальна вартість 1 640 грн.);
- представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості кредитним договором №7119170, укладеним між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі і участь у судових засіданнях (2 год. - загальна вартість 1 640 грн.).
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.
В даному випадку позивач користувався правничою допомогою, яка надавалася адвокатом Столітнім М.М., з яким укладено договір про надання правової допомоги. При цьому, правнича допомога полягає у складанні процесуальних документів і не була пов'язана із здійсненням представництва інтересів позивача в судовому провадженні.
В той же час, слід звернути увагу, що клопотання про витребування доказів було подано позивачем одночасно з позовом, а отже та обставина, що відповідне клопотання оформлене окремим письмовим документом, а не викладено в самій позовній заяві, не може вважатись належним обґрунтуванням збільшення розміру витрат на правову допомогу.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи, ціну позову та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Щодо вимоги позивача про застосування судом частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Також слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому враховуючи вищезазначені обставини вимога позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОРУ 44559822, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №7119170 від 29.09.2023 року в загальній сумі 46 790,10 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 05 грудня 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко