Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 694/2471/25
Провадження № 2/711/4422/25
08 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючий суддя - Скляренко В.М.,
при секретарі - Півень С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача - Паладич А.О., яка діє на підставі довіреності від 26.03.2025р. та довіреності від 18.06.2025р. (в порядку передоручення), - звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №7811225 від 07.11.2022р. в розмірі 15 834,50 грн. та судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 07.11.2022р. між ТзОВ «1-е Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики №7811225 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою). На підставі такого договору відповідачці були надані кредитні кошти шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 . Внаслідок користування кредитними коштами за відповідачкою виникла заборгованість в загальній сумі 15 834,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 500 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 10 334,50 грн. Відповідно до договору факторингу №01.02-36/23 від 11.07.2023р., укладеного між ТзОВ «1-е Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТзОВ «Росфен Інвест Україна», яке змінило найменування на ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» (фактор), до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №7811225 від 07.11.2022р. на загальну суму 15 834,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 500 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 10 334,50 грн. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 09.10.2025р. матеріали справи передано на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю відповідно до ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
05.11.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідачки відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте у позовній заяві виклав клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі. Окрім того, до позовної заяви додане окреме клопотання, в якому представник позивача просив розглянути справу у відсутність представника та одночасно вказував, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася та не повідомила суд про причини неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи відповідачка повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення електронного повідомлення до електронної скриньки відповідачки (документ доставлений 10.11.2025р.) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, відповідачка не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
04.12.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
07.11.2022р. між ТзОВ «1-е Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі договір позики №7811225 з фіксованою диференційованою процентною ставкою), (далі - Договір №7811225) /а.с. 8-21/.
Згідно умов вищевказаного договору кредитор зобов'язувався надати позичальнику позику в розмірі 5 500 грн. строком на 15 днів на умовах її повернення зі сплатою відсотків в розмірі 23,86% - за перший день користування позикою, 2% - починаючи з другого дня користування позикою (базова процентна ставка). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% в день. Строк повернення позики та сплати відсотків за її користування - 22.11.2022р.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору позики передбачено, що до моменту його підписання позичальник ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, а також з Правилами надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://clickcredit.ua/ru/informaciya/.
Окрім того, умовами Договору позики передбачено, що проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою, починаючи з дня видачі позики та до дня повного погашення заборгованості за договором позики, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором позики (п. 6.2 Правил надання грошових коштів у позику).
Відповідно до Додатку №1 до Договору №7811225 відповідачці був наданий Графік обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит /а.с. 11), згідно якого загальна вартість кредиту складає 6 820 грн., з яких: 5 500 грн. - тіло кредиту, 1 320 грн. - проценти за користування кредитом за весь період строку позики /а.с. 11/.
В свою чергу позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно Договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018р. відповідачці 07.11.2022р. були перераховані кредитні кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 в розмірі 5 500 грн., що підтверджується довідкою ТзОВ «ФК «ФІНІКСПРЕС» від 20.02.2025р. вих. №КД-000011852/ТНПП /а.с. 28/.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №7811225 від 07.11.2022р. станом на 11.07.2023р. відповідачкою за весь час користування кредитними було сплачено 1 215,50 грн. - в рахунок погашення заборгованості за процентами. В зв'язку з чим, станом на 11.07.2023 року розмір заборгованості відповідачки складав 15 834,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 10 334,50 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими до 20.02.2023р. включно, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №7811225 від 07.11.2022р. /а.с. 25-26/.
11.07.2023р. між ТзОВ «1-е Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Росфен Інвест Україна» був укладений Договір факторингу №01.02.-36/23 (далі Договір факторингу), згідно умов якого, до ТзОВ «Росфен Інвест Україна», яке в подальшому змінило своє найменування на ТзОВ «Свеа Фінанс» (рішення №1 від 23.03.2024р., а.с. 58) перейшло право грошової вимоги заборгованості до Боржників, які зазначені в Реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за Договором позики №7811225 від 07.11.2022р., укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 30-37/. На момент укладання такого договору розмір кредитної заборгованості відповідачки складав 15 834,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 10 334,50 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором позики №7811225 від 07.11.2022р. та реєстром боржників до Договору факторингу №01.02.-36/23 від 11.07.2023р. /а.с. 25-27, 35, 37/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов'язання за Договором позики №7811225 від 07.11.2022р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «1-е Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики №7811225 від 07.11.2022р. і на підставі такого договору відповідачкою були отримані кредитні кошти в розмірі 5 500 грн., які вона зобов'язувалася повернути та сплатити проценти за кожен день користування позикою, але в порушення умов договору не зробила цього.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі позики №7811225 від 07.11.2022р. і вона користувалася такими кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вищевказаним Договором в загальному розмірі 15 834,50 грн., з яких: 5 500 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 10 334,50 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором позики №7811225 від 07.11.2022р. /а.с. 25-27, 37/.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору позики №7811225 від 07.11.2022р. відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту на суму 5 500 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом на загальну суму 10 334,50 грн. - є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40грн. /а.с. 6/.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221; місцезнаходження за адресою: бульвар Вацлава Гавела, буд.6, м. Київ, 03124) заборгованість за Договором позики №7811225 від 07.11.2022р. в загальній сумі 15 834,50 грн. та 2 422,40 грн. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 18 256,90 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий : В.М. Скляренко