справа № 761/29097/25
провадження № 22-ц/824/16718/2025
25 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року в складі судді Мальцева Д. О.,
встановив:
10.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт набуття ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на автомобіль Nissan Almera Classic 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .
Вказана заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у володіння та користування автомобіль марки Nissan Almera Classic 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , на підставі довіреності від 06.04.2012.
Дана довіреність надавала повноваження щодо користування і розпорядження автомобілем, використання його в тому числі за межами України, а також передбачала право передоручення наданих повноважень іншій особі. Разом з довіреністю, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключі від авто.
З 06.04.2012 та по теперішній час ОСОБА_1 користується даним автомобілем, здійснює його утримання, ремонт тощо.
Після спливу терміну довіреності від ОСОБА_2 не надходило вимог про повернення автомобіля. Спроби зв'язатись з ОСОБА_2 або з його родичами були безуспішними, у зв'язку з чим здійснено запит до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного станку у м. Києві.
Листом Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного станку у м. Києві від 06.08.2024 повідомлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В разі прийняття спадкоємцями ОСОБА_2 спадщини, до складу якої входить автомобіль Nissan Almera Classic 2007 року випуску, таке прийняття мало відбутися протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З дати смерті ОСОБА_2 та теперішній час до ОСОБА_1 з вимогою про повернення автомобіля ніхто не звертався, не було здійснено повідомлень щодо прийняття спадщини будь-ким із спадкоємців, не пред'явлено будь-яких позовів щодо права власності або витребування автомобіля.
У зв'язку зі смертю довірителя, довіреність на підставі якої заявник володів автомобілем, припинилася 14.02.2014. Пред'явлення померлою особою вимог щодо повернення майна об'єктивно неможливе.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадженні у вказаній справі.
15.09.2025 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції в іншому складі суду для вирішення питання про відкриття провадження.
Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що він не заявляв жодної обставини та не посилався на жодний доказ, з яких можна було б дійти висновку про наявність спору про право. З моменту смерті власника автомобіля по теперішній час володіння та користування автомобілем ніким не оспорено, до нього не заявлено будь-яких вимог або претензій щодо вказаного автомобіля, що є свідченням відсутності будь-якого спору про право.
Висновки суду першої інстанції про наявність спору про право цілком та повністю не відповідають фактичним обставинам та змісту поданої ним заяви, тому застосування судом положень п. 4 ст. 315 ЦПК України є безпідставним.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції також послався на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7 та на правові висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 22.04.2020 р. у справі №200/14136/17 (провадження №61-15965св19), які не мають будь-якого відношення до заяви, і посилання суду на них є повністю хибним.
Обставини та вимоги, вказані в заяві, не випливають із спадкового права та не регулюються його нормами. Із змісту заяви чітко вбачається, що заявник просить встановити факт добросовісного, відкритого і безперервного володіння автомобілем протягом строку набувальної давності.
Зазначав, що вимогу про визнання права власності на автомобіль він не заявляв, спір про право щодо вказаного автомобіля відсутній, будь-яких обставин, які б вказували на наявність такого спору, об'єктивно не існує.
Судом не було взято до уваги узагальнення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ", на яке він послався у заяві.
Зокрема, в даному узагальненні Верховний Суд України вказував, що з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що у випадках, коли законний власник майна набувачеві невідомий або в нього немає відомостей щодо його місцезнаходження, розгляд справ за відсутності відповідача і спору може буде здійснено в окремому провадженні.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до довіреності на експлуатацію та розпорядженням автомобілем, посвідченої приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 06.07.2012 року, ОСОБА_2 , 1948 року народження, уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися (продати, обміняти, передати в оренду, позику, заставляти в забезпечення його власних зобов'язань тощо належним йому на підставі технічного паспорту серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕВ м. Луганська 06 квітня 2012 року автомобілем, марка якого - Nissan, модель - Almera, 2007 року випуску, котрий має шасі (кузов, раму) №VIN- НОМЕР_4 , чорного кольору, тип ТЗ - легковий (седан), який був зареєстрований за ним ВРЕВ ДАІ м. Луганська 06 квітня 2012 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Вказана довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам, з правом використання вищевказаного автомобіля за межами України з дотриманням правил, встановленим діючим законодавством, і є дійсною до шостого квітня 2022 року.
За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц вказано, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 2 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснив, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішення спору про право.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 посилаючись на положення статті 344 ЦК України, просив встановити факт набуття ним права власності на автомобіль за набувальною давністю.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що із поданої заяви вбачається спір про право.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про існування спору, без зазначення осіб, між якими вбачається існування такого спору, є передчасним.
Згідно із вимогами ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відмову у відкритті провадження, у зв'язку з чим оскаржена ухвала, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 05.12.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук