справа № 382/1198/25
провадження № 22-ц/824/13421/2025
25 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Соснова», треті особи: державний реєстратор Яготинської міської ради Козинець Сергій Сергійович, приватний нотаріус Бориспільського нотаріального округу Київської області Гадуп'як Сергій Миколайович, про переведення прав та обов'язків покупця земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Соснова» - адвоката Москальця Олександра Володимировича на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року в складі судді Кисіль О. А.,
встановив:
09.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Яготинське» (далі - ТОВ «Яготинське») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Соснова» (далі - ПП «Соснова»), третя особа: державний реєстратор Яготинської міської ради Козинець С. С. про переведення прав та обов'язків покупця.
Просило суд:
перевести на ТОВ «Яготинське» права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області Галуп'як С. М. за номером 2044 від 07.10.2024 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:07:001:0156, площею 5,6751 га, яка розташована на території Двірківщинської сільської ради Яготинської ОТГ Бориспільського району Київської області, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) і ПП Соснова (покупець), внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:07:001:0156 за ТОВ «Яготинське»;
внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про припинення права власності ПП «Соснова» на земельну ділянку кадастровий номер 3225581400:07:001:0156, площею 5,6751 га, яка розташована на території Двірківщинської сільської ради Яготинського ОТГ Бориспільського району Київської області.
Посилалось на ті підстави, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:07:001:0156, площею 5,6751 га від 07 жовтня 2024 року було порушено переважне право позивача, як орендаря, на купівлю даної земельної ділянки, яке закріплено ст. 130-1 ЗК України.
Одночасно з позовом ТОВ «Яготинське» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:07:001:0156, площею 5,6751 га, яка розташована на території Двірківщинської сільської ради Яготинського ОТГ Бориспільського району Київської області та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.
Позивач вважав, що земельну ділянку може бути відчужено на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:07:001:0156, площею 5,6751 га, яка розташована на території Двірківщинської сільської ради Яготинської ОТГ Бориспільського району Київської області.
18.06.2025 представник ПП «Соснова» - адвокат Москалець О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Посилається на те, що застосований судом захід забезпечення порушує принцип пропорційності, оскільки повністю блокує реалізацію прав власника - ПП «Соснова»; позивачем не доведено реальної загрози невиконання можливого рішення суду; відсутні ознаки зловживання відповідачем правом чи ризики подальшого відчуження майна; забезпечення позову створює надмірний тягар для відповідача без належного обґрунтування, що порушує баланс інтересів сторін; ухвала не відповідає вимогам статей 149-153 ЦПК України, оскільки не містить оцінки співмірності заходи з позовними вимогами та обґрунтування неможливості захист прав позивача іншим способом.
19.09.2025 представник ТОВ «Яготинське» - адвокат Назаренко Р. А. подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Стягнути на користь позивача судові витрати.
Посилається на те, що у даній справі виник спір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:07:001:0156, право орендаря/позивача щодо якої було порушено тим, що державний реєстратор Козинець С. М. 04.10.2024 протиправно та безпідставно вніс запис до Державного реєстру речових прав щодо скасування права оренди за ТОВ «Яготинське» до 01.03.2033, що дало змогу ПП «Соснова» вже 07.10.2024 укласти договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 , тим самим позбавивши ТОВ «Яготинське» можливості реалізувати своє переважне право на купівлю вказаної земельної ділянки.
Наразі ПП «Соснова» як власник земельної ділянки має можливість на власний розсуд у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи у суді, розпорядитися майном на користь третіх осіб, що призведе до неможливості (у випадку задоволення позову) відновити порушене право позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Зважаючи на обставини, які передували продажу земельної ділянки, а саме: вчинення маніпуляцій щодо інформації, яка відображається в Державному реєстрі речових прав щодо права оренди позивача та подальші дії з відчуження земельної ділянки, наявні підстави вважати, що земельну ділянку може бути відчужено.
Вважає доводи апеляційної про те, що суд не врахував, що позивачем не доведено співмірності обраного виду забезпечення позову порівняно із заявленою вимогою, безпідставними, оскільки вжитий судом захід забезпечення позову стосується виключно предмета позову та є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимога немайнового характеру.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ПП «Соснова» та не перешкоджатиме його господарській діяльності, оскільки майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість вчиняти будь-які дії, пов'язані з перереєстрацією або зміною власника майна (наприклад продаж), тобто розпоряджатися майном.
Також неспроможними є доводи скаржника щодо того, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та не надано доказів на її обґрунтування, оскільки вони спростовуються обставинами справи, з яких вбачається наявність спору між сторонами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, що наявні в матеріалах справи. Зокрема, фактичні обставини доводяться витягами з ЄДРПП, що підтверджують неправомірні дії державного реєстратора з подальшим відчуженням спірної земельної ділянки.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Державний реєстратор Козинець С. С. звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність.
Представник ТОВ "Яготинське" - адвокат Назаренко Р. А. просив відкласти судовий розгляд справи, оскільки він не зможе прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку з раптовим погіршенням стану здоров'я.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання суду надано не було.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Обраний позивачем спосіб захисту - переведення на нього прав та обов'язків покупця спірної земельної ділянки може бути ефективним лише у разі, якщо нерухоме майно не буде відчужене на користь третіх осіб, оскільки у такому випадку не забезпечить повернення нерухомого майна у володіння позивача.
Суд першої інстанції, перевіривши доводи заявника, з'ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про часткове задоволення заяви. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження
№ 14-28цс23) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач насамперед має на меті забезпечити ефективний захист своїх прав.
Оскільки задоволення даного позову є безпосередньою підставою для зміни власника нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного договору, так чи інакше вплине на подальший правовий режим зазначеного нерухомого майна, то обраний позивачем вид забезпечення позову, зокрема заборона здійснення реєстраційних дій щодо такого майна є співмірним із заявленими у цій справі вимогами позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза відчуження нерухомого майна, а отже, не довів, що існує необхідність у забезпеченні позову, є необґрунтованими, оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22).
Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки таке майно залишається в його володінні та користуванні.
Щодо доводів апеляційної скарги про не вирішення судом першої інстанції питання зустрічного забезпечення, слід зазначити таке.
Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову, не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Як вбачається із матеріалів справи, подана заява про забезпечення позову не підпадає під вказані положення статті 154 ЦПК України, коли суд зобов'язаний вжити заходів зустрічного забезпечення позову, оскільки позивач має зареєстроване місце проживання в Україні.
Належних і допустимих доказів того, що позивач не має майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, відповідачем по справі надано не було.
Суду не було надано доказів, які б свідчили, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а також шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються вирішення питання по суті спору, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами приписів статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції не порушено норм процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Судовим рішенням щодо забезпечення позову розгляд справи по суті не закінчується, а судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, мають бути розподілені судом першої інстанції за загальними правилами розподілу судових витрат в залежності від задоволення чи відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Соснова» - адвоката Москальця Олександра Володимировичазалишити без задоволення.
Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.12.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук