Дата документу 28.10.2025
Справа № 335/5363/21
Провадження № 2/334/2625/25
28 жовтня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -
представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 90230,53 гривень.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя № 335/5363/21 від 07.06.2021 року даний позов було передано до Ленінського районного суду міста Запоріжжя для розгляду за підсудністю.
05.08.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Ісакову Д.О.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09.08.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
В обґрунтування позову, позивач вказав, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною діяльністю Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємств є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організації та її збут та інше.
Система опалення помешкання відповідачів є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.
Послуга з централізованого опалення надавалась відповідачу в межах опалювального сезону, а послуга з постачання гарячої води (підігріву питної води) постійно.
Концерн «Міські теплові мережі» у період з 01.10.2015 року по 30.04.2021 року надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи на загальну суму 90230,53 гривень.
Таким чином, оскільки відповідачі не здійснювали у належному обсязі оплату за використані послуги, утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 90230,53 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Просить стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також витрати по сплаті судового збору.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №335/5363/21 від 20.09.2021 року задоволені позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) за період з 01.10.2015 року по 30.04.2021 у розмірі 90230,53 гривень.
Ухвалою суду №335/5363/21 від 20.05.2025 року за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Якушева Романа Сергійовича про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5363/21 від 20.09.2021 року. Справу призначено до розгляду в спрощеному порядку з повідомленням сторін.
16.05.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Якушева Р.С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що в ОСОБА_1 фактично не проживала за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2014 по 2024 роки. Жодних проєктів договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води не отримувала. Так само як і претензій про оплату заборгованості. У період з 2014 по 2024 роки відповідачка ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_2 . З початку 2025 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та справно оплачує комунальні послуги.
Позивачем на підтвердження права власності на квартиру за адресою постачання ним послуг: АДРЕСА_1 , додано до позовної заяви інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251265903 від 05.04.2021, згідно якої право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у частині 4/25 належить ОСОБА_4 . У розрахунку суми позову позивачем у графі «адреса» вказано «квартира комунальна». Жодних інших документів на підтвердження або встановлення власника квартири позивачем не надано.
Позивачем при пред'явлені позову знехтувані відомості про власника ОСОБА_4 , яка має у власності 4/25 квартири, за адресою якої Позивачем надавалися комунальні послуги. Ця особа не залучена у справу не вказана співвідповідачем та залучена у справу. Також Позивачем не надано пояснень щодо цієї обставини, що на нашу думку є важливими для вирішення даної справи.
Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається. Позивач не надав копію Договору, положення якого підтверджувало б наявність між Позивачем та Відповідачами правовідносин в період, за який заявник просить стягнути суму заборгованості, а саме з 01.10.2015 по 30.04.2021. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не підтверджуються ні Договором, ні іншими письмовими доказами. Сам по собі факт постачання послуг позивачем за адресою не може бути доказом виникнення зобов'язань відповідачів по оплаті за відповідні комунальні послуги.
Крім того, зазначив, що позовні вимоги концерну «Міські теплові мережі» виходять за межі строків позовної давності у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволення. Також, заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, за період з 10.10.2015 по 20.05.2018, які не підлягають задоволенню.
Просить відмовити у задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у сумі 90230,53 гривень.
Представник позивача при звернення до суду в позовній заяві просив розглянути справи в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін з винесенням заочного рішення, якщо будь ким із сторін не поданого іншого клопотання.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Якушевим Р.С. подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та її представника.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що відповідно до відповіді Відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району Управління державної реєстрації фізичних осіб, департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-47/2662 від 27.05.2021 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , з 13.04.1998 року, ОСОБА_2 , з 04.06.1965 року, ОСОБА_3 , з 04.05.2011 року (а.с.30).
За квартирою закріплено два особових рахунка: № НОМЕР_1 відкритий на ОСОБА_1 та № НОМЕР_2 відкритий на ОСОБА_4 , якій на праві приватної власності належить 4/25 частин вищезазначеної квартири.
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», у м. Запоріжжі з 01.04.2011 року виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, підігріву питної води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «Міські теплові мережі».
Статутом Концерну «Міські теплові мережі» зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У статті 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить стаття 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
Згідно зі статті 13 Закону № 1875-IV, статті 5 Закону № 2189-VIII, позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-IV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
А згідно з частини 1 статті 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Згідно зі статтею 610, 611ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Плата за централізоване опалення нараховується з опалювальної площі 78,63 кв.м., за централізоване постачання гарячої води на трьох осіб. які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої зобов'язання щодо надання комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води позивач виконує в повному обсязі, що не було спростовано відповідачем.
Відповідачі у свою чергу порушили свої зобов'язання та своєчасно не вносили оплату за спожиті комунальні послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданої представником позивача, який суд визнає належними та допустимим доказом, заборгованість відповідачів за період з 01.10.2015 року по 30.04.2021 року перед Концерном «Міські теплові мережі» складає 90230,53 гривень.
Вирішуючи питання про можливість застосування при визначенні розміру заборгованості наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Частиною 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Концерн «Міські теплові мережі» у період з 01.10.2015 року по 30.04.2021 року надав послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 90230,53 гривень.
Станом на 01.05.2021 року сума непогашеної заборгованості за вказаний період складає 90230,53 гривень.
Відповідно до ст.162 Житлового кодексу України, власник квартири приватного житлового фонду зобов'язаний оплачувати комунальні послуги.
Враховуючи положення ст. 541 ЦК України, зобов'язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер. Таким чином, особи, які мають право власності на квартиру, залежно від частки , несуть солідарні зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно зі звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідачі не відмовлялись від вказаних послуг, а отримували їх щомісячно.
Щодо застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.10.2015 року по 30.04.2021 року. Водночас, із вказаними вимогами Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду 20.05.2021 року.
Загальна сума оплат становить - 24252,16 гривень, з яких: заборгованість за надані послуги - 7371,47 гривень, субсидія - 16499,10 гривень, соціальна допомога - 381,59 гривень.
З наданого розрахунку заборгованості по особистому рахунку № НОМЕР_1 , відповідачі в період з листопада 2015 по листопад 2021 року у грудні 2019, лютому 2020, червні 2020 року майже щомісячно здійснювала оплату за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак не в повному обсязі, а тому перебіг позовної давності за щомісячними платежами за період з 01.11.2015 по 30.04.2021 переривався.
Також, суд враховує, що законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який закінчився 30.06.2023 року.
Отже, до вимог Концерну «Міські теплові мережі», строк позовної давності до яких не сплив на момент початку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
З урахуванням вищезазначених приписів Цивільного кодексу України, строків сплати споживачем наданих житлово-комунальних послуг (до 20-го числа місяця, що наступає за розрахунковим), встановлених судом факту переривання перебігу строку позовної давності, суд констатує, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім'ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов'язаннями, пов'язаними з найманням житла.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів щодо відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню з вищенаведених підстав.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір.
Оскільки зобов'язання відповідачів сплатити борг за вказаний період не припинено, то існує заборгованість, яка підлягає стягненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 90230 (дев'яносто тисяч двісті тридцять) гривень 53 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збору у розмірі 756,67 гривень, з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бульвар Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ісаков Д.О.