Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 грудня 2025 року Справа№200/2329/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Україна, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок, 10),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №050130002032 від 27.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про призначення пенсії від 20.01.2025, із зарахуванням до її пільгового стажу періодів роботи: з 28.07.1984 по 30.09.1986 у Донецькому виробничому об'єднанні “Точмаш» на посаді контролера термообробки З розряду СТК (1); з 01.10.1986 по 30.09.1989 у Донецькому виробничому об'єднанні “Точмаш» на посаді контролер ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК (1); з 09.11.2006 по 04.02.2008 на Державному підприємстві “Укрвуглеякість» на посаді контролера вуглеприймання 2 розряду.
04 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15 квітня 2025 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просила суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №050130002032 від 27.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.01.2025 із зарахуванням до її пільгового стажу періодів роботи: з 28.07.1984 по 30.09.1986 у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролера термообробки 3 розряду СТК (1); з 01.10.1986 по 30.09.1989 у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролер ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК (1); з 09.11.2006 по 04.02.2008 на Державному підприємстві «Укрвуглеякість» на посаді контролера вуглеприймання 2 розряду; з 12.02.2008 по 13.11.2008 на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на посаді контролер у виробництві чорних металів.
12 березня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про залучення до участі у справі № 200/2329/25 співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З 12 травня 2025 року по 19 травня 2025 року, з 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці, з 22 жовтня 2025 року про 24 жовтня 2025 року суддя знаходився у додатковій відпустці, 21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що 20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку.
За наслідками розгляду заяви Позивача ГУ ПФУ у Київській області було прийнято рішенням №050130002032 від 27.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу.
У вищезазначеному рішенні пенсійний орган зазначив, що вік заявниці 58 років 11 місяців; страховий стаж особи становить 29 років 6 місяців 9 днів; до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки №1155/1 від 28.01.2014, оскільки в довідці відсутні: інформація про перебування (не перебування) у відпустці без збереження заробітної плати, підсумок пільгового стажу. Довідка потребує уточнення.
Відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 28.07.1984 по 30.09.1986 року та з 01.10.1986 по 30.09.1989 року, водночас, відповідно до записів №№3-6 трудової книжки НОМЕР_3 від 23.07.1984 позивач у період з 28.07.1984 по 30.09.1986 та з 01.10.1986 по 30.09.1989 працювала в Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посадах контролера термообробки 3 розряду СТК та контролера ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК.
До заяви про призначення пільгової пенсії Позивачем надано довідку від 28.01.2014 року №1155/1 від 28.01.2014, видану ВАТ «Точмаш», у якій наявна інформація про пільговий стаж Позивача за Списком №2, а саме, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день за періоди: з 28.07.1984 по 30.09.1986 на посаді контролера термообробки 3 розряду СТК; з 01.10.1986 по 30.09.1989 на посаді контролера ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК.
Підставою для неврахування періодів роботи стала невідповідність довідки №1155/1 від 28.01.2014 вимогам Порядку №637.
Згідно з відомостями форми РС-право №050130002032, яка видана на ім'я ОСОБА_1 , відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи з 09.11.2006 по 04.02.2008 року та з 12.02.2008 по 13.11.2008 рік.
Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), у період з 09.11.2006 по 04.02.2008 рік та 12.02.2008 по 13.11.2008 рік позивач також має відомості по спеціальному стажу за кодом підстави ЗПЗ013Б1.
Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, код - ЗПЗ013Б1 зазначається щодо працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Київській області від 27 січня 2025 року №050130002032 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 22933548, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що
пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 1 рік 04 місяці.
До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно довідки № 1155/1 від 28.01.2014, оскільки в довідці відсутні: інформація про перебування (не перебування) у відпустці без збереження заробітної плати, підсумок пільгового стажу. Довідка потребує уточнення.
Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Відповідач зазначає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку Головне управління діяло в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством України.
Також відповідач зазначає, що електронна пенсійна справа позивача, яка була отримана органом Фонду для опрацювання, передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації/фактичного) місця проживання позивача, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 27.01.2025 року № 050130002032 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки № 1155/1 від 28.01.2014, оскільки в довідці відсутні: інформація про перебування (не перебування) у відпустці без збереження заробітної плати, підсумок пільгового стажу. Довідка потребує уточнення.
Згідно Форми РС-право, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди з 28.07.1984 по 30.09.1986, з 01.10.1986 по 30.09.1989, з 09.11.2006 по 04.02.2008, з 12.02.2008 по 13.11.2008.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_4 (дата заповнення 23 липня 1984 року), згідно записів:
- №№ 3-6 якої в період з 28.07.1984 року по 30.09.1989 року позивач працювала контролером з термообробки СТК пресового цеху, контролером ковальсько-пресових робіт на гарячій дільниці, пресовий цех (5 років 2 місяці 2 дні);
- № 18-20, якої в період з 09.11.2006 року по 04.02.2008 року позивач працювала контролером вуглеприймання в ДП «Вуглеякість» (1 рік 2 місяці 2 дні);
- №№ 21-23 якої в період з 12.02.2008 по 13.11.2008 позивач працювала контролером у виробництві чорних металів (якість вуглів) (9 місяців 1 день).
Загальна тривалість незарахованих періодів становить 7 років 1 місяць 29 днів.
Згідно довідки ВАТ «Точмаш» від 28.01.2014 року № 1154/3 про заробітну плату для обчислення пенсії, позивач з 15.10.1984 року по 18.01.1986 року та з 16.10.1987 року по 12.02.1989 року перебувала у відпустці без утримання.
Згідно довідки ВАТ «Точмаш» від 28.01.2014 року № 1151/1, позивач працювала повний робочий день в Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» (ДВО «Точмаш») у період з 28.07.1984р. по 30.09.1986р. за професією, посадою: контролера термообробки 3 розряду СТК( 1) Металообробка» «Термічна обробка», що передбачена: Списком 2, з 01.10.1986р. по 30.09.1989р. за професією, посадою: контролер ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК( 1) «Металообробка» «Ковальсько-пресове виробництво», що передбачена: Списком 2.
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), 1 місяць 22 дні роботи у 2006 році, 12 місяців роботи в 2007 році, 10 місяців 5 днів у 2008 році обліковано за кодом обліку спецстажу ЗПЗ013Б1.
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок №454): під кодом ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обставини щодо незарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача, підстави їх незарахування, підтверджено відповідачем та відповідними доказами, а тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Щодо клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі.
Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації.
Ураховуючи викладене, заявлене відповідачем у відзиві клопотання про залучення у якості співвідповідача у справі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягає, оскільки саме відповідач здійснював розгляд заяви позивача та прийняв оскаржуване рішення.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 6 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Дослідивши записи трудової книжки, а також уточнюючу довідку, що підтверджує пільговий характер роботи, надані позивачем, суд висновує наступне.
Згідно записів трудової книжки, позивач працювала у періоди з 28.07.1984 по 30.09.1986 у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролера термообробки 3 розряду СТК (1), з 01.10.1986 по 30.09.1989 у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролер ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК (1), з 09.11.2006 по 04.02.2008 на Державному підприємстві «Укрвуглеякість» на посаді контролера вуглеприймання 2 розряду, з 12.02.2008 по 13.11.2008 на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на посаді контролер у виробництві чорних металів.
Згідно Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173, Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10, Постановою КМУ від 16.01.2001 року № 36, чинних під час роботи позивача у спірні періоди, означені професії віднесені до Списку № 2.
Робота протягом повного робочого дня у спірні періоди підтверджується уточнюючою довідкою ВАТ «Точмаш» від 28.01.2014 року № 1151/1, Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Доводи відповідача відносно неприйнятності уточнюючої довідки через відсутність інформації про перебування (не перебування) у відпустці без збереження заробітної плати, підсумок пільгового стажу суд відхиляє як такі, що не є належним обґрунтуванням недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване соціальне забезпечення.
Водночас, згідно довідки ВАТ «Точмаш» від 28.01.2014 року № 1154/3 про заробітну плату для обчислення пенсії, позивач з 15.10.1984 року по 18.01.1986 року та з 16.10.1987 року по 12.02.1989 року перебувала у відпустці без утримання.
Ураховуючи викладене, позивач у період з 15.10.1984 року по 18.01.1986 року та з 16.10.1987 року по 12.02.1989 року не працювала за професіями з важкими та шкідливими умовами роботи, тому означені періоди не можуть бути зараховані до пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди роботи з 28.07.1984 по 16.10.1984 року, 19.01.1986 року по 30.09.1986 року, з 01.10.1986 по 15.10.1987 року, з 13.02.1089 року по 30.09.1989 року, з 09.11.2006 по 04.02.2008, з 12.02.2008 по 13.11.2008
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відтак, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправним та скасуваггя рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №050130002032 від 27.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.01.2025 із зарахуванням до її пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 28.07.1984 по 16.10.1984 року, 19.01.1986 року по 30.09.1986 року у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролера термообробки 3 розряду СТК (1); з 01.10.1986 по 15.10.1987 року, з 13.02.1089 року по 30.09.1989 року у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролер ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК (1); з 09.11.2006 по 04.02.2008 на Державному підприємстві «Укрвуглеякість» на посаді контролера вуглеприймання 2 розряду; з 12.02.2008 по 13.11.2008 на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на посаді контролер у виробництві чорних металів.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, згідно квитанції № 0.0.4276134495.1 від 27.03.2025 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання відповідач про залучення співвідповідача у справі - відмовити.
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №050130002032 від 27.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.01.2025 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 28.07.1984 по 16.10.1984 року, 19.01.1986 року по 30.09.1986 року у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролера термообробки 3 розряду СТК (1); з 01.10.1986 по 15.10.1987 року, з 13.02.1089 року по 30.09.1989 року у Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» на посаді контролер ковальсько-пресових робіт на гарячій ділянці ВТК (1); з 09.11.2006 по 04.02.2008 на Державному підприємстві «Укрвуглеякість» на посаді контролера вуглеприймання 2 розряду; з 12.02.2008 по 13.11.2008 на ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на посаді контролер у виробництві чорних металів.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 05 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Кониченко